Рішення

від 27.02.2020 по справі 399/893/17

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 399/893/17

Провадження № 2/399/3/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2020 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засідання Гриценко Т.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Нижника В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Верес та ОСОБА_3 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області звернувсь ОСОБА_4 з позовом, в якому просив визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 17.10.2013 року до договору оренди землі від 01 січня 2008 року, укладеного між ним та фермерським господарством "Верес" щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 3524685800:02:000:0477, яка знаходиться на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. Крім того, просив скасувати державну реєстрацію іншого речового права номером запису 13709313 від 11.03.2016 року, здійсненого на підставі Додаткової угоди № 1 від 17.10.2013 року Договору оренди землі від 01.01.2008 року та повернути йому земельну ділянку прощею 3,73 га кадастровий номер 3524685800:02:000:0477, що розташована на території Омельницької сільської ради по закінченню строку дії договору оренди землі від 01.01.2008 року,а саме 04.11.2018 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 3, 73 га, яка розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3524685800:02:000:0477. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди, укладеного 01.01.2008 року, передана в користування відповідача - фермерського господарства "Верес". Строк дії договору становить 10 років з моменту державної реєстрації, яка відбулася 04.11.2008 року, тобто до 04 листопада 2018 року. 07.11.2017 року його представник за довіреністю Іваненко М.М. звернувся до філії ТОВ Верес та повідомив про намір позивача самостійно обробляти земельну ділянку та подальше її повернення у зв`язку з закінченням строку дії договору. У відповідь представник ТОВ Верес повернув представнику позивача його документи стосовно вказаної земельної ділянки, які знаходились на зберіганні в офісі філії товариства та надав Додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17.10.2013 року, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 11.03.2016 року вищезазначеного Договору та Додаткової угоди до нього. Вказаною Угодою внесені зміни про кадастровий номер земельної ділянки, строки дії договору, розмір орендної плати. Крім того, договір доповнено розділом 7 Обмеження щодо використання земельної ділянки та розділ 13 Договору Прикінцеві положення доповнено умовою, якою орендодавець надає дозвіл на використання його персональних даних.

Позивач впевнений в тому, що в 2013 році ніякої угоди не підписував. Від свого представника він дізнався, що підписала угоду від його імені його дружина ОСОБА_3 , яка не мала на це жодних повноважень, тому просив визнати недійсною додаткову угоду, скасувати державну реєстрацію та повернути йому спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 14.11.2017 року відкрито провадження у вказаній справі.

За заявою представника позивача ОСОБА_2 ухвалою суду від 30.03.2018 року до участі у справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20.04.2018 року за клопотанням представників позивачів призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі, проте 03.07.2018 року ухвала суду про призначення експертизи та матеріали цивільної справи повернуті на адресу суду разом з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку справу для розгляду передано судді Лях М.М. та ухвалою суду від 30.10.2019 року справа прийнята до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

12.11.2019 року представник позивача ОСОБА_1 подав клопотання про заміну позивача, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а він є його спадкоємцем. Ухвалою суду від 12.11.2019 року його залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача.

Ухвалою суду від 20.04.2018 року за клопотанням представника позивача призначено судово- почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі.

Після надходження висновку експерта ухвалою суду від 27.12.019 року провадження по справі відновлено та призначено підготовче судове засідання.

14.01.2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, а також надали пояснення згідно поданого позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Співвідповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, у поданому відзиві позов визнала повністю, підтвердила, що саме вона поставила підпис на оспорюваній додатковій угоді від імені свого чоловіка ОСОБА_4 . Подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 3,73 га, яка розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3524685800:02:000:0477, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 303850 /а.с. 6/. Вказана земельна ділянка згідно договору оренди, укладеного 01.01.2008 року, передана в користування відповідача - фермерського господарства "Верес". Строк дії договору становить 10 років з моменту державної реєстрації, яка відбулася 04.11.2008 року, тобто до 04 листопада 2018 року /а.с. 7-8/

07.11.2017 року представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до філії ТОВ Верес та повідомив про намір позивача самостійно обробляти земельну ділянку та подальше її повернення у зв`язку з закінченням строку дії договору. У відповідь представник ТОВ Верес повернув представнику позивача його документи стосовно вказаної земельної ділянки, які знаходились на зберіганні в офісі філії товариства, а разом з ними додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17.10.2013 року, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 11.03.2016 року вищезазначеного договору та додаткової угоди до нього. Вказаною Угодою внесені зміни про кадастровий номер земельної ділянки, строки дії договору, розмір орендної плати. Крім того, договір доповнено розділом 7 Обмеження щодо використання земельної ділянки та розділ 13 Договору Прикінцеві положення доповнено умовою, якою орендодавець надає дозвіл на використання його персональних даних.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 627, ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону, є підставою для визнання договору недійсним (ч. 2 ст. 15 Закону).

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

За клопотанням представника позивача судом була призначена та Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України проведена судово-почеркознавча експертиза.

Згідно висновку експерта Полтавського науково дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 1889 від 17.12.2019 року: підпис від імені ОСОБА_4 у Додатковій угоді № 1 від 17.10.2013 року до договору оренди землі, в розділі 4 місцезнаходження, реквізити та підписи сторін , в графі Орендодавець , після рукописного тексту, де міститься прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_4 та його паспортні дані і номер ідентифікаційного коду, у дев`ятому рядку, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_4 у Додатковій угоді № 1 від 17.10.2013 року до договору оренди землі, в розділі 4 місцезнаходження, реквізити та підписи сторін , в графі Орендодавець , після рукописного тексту, де міститься прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_4 та його паспортні дані і номер ідентифікаційного коду, у дев`ятому рядку, виконаний ОСОБА_3 /а.с. 194-202/.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством не передбачено збирання доказів судом, за власної ініціативи і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд врахувавши докази, досліджені судом, вважає, що позов в частині визнання додаткової угоди недійсною підлягає задоволенню.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 1889 від 17.12.2019 року, який є належним доказом по справі встановлено факт підписання спірної Додаткової угоди до договору оренди іншою особою, а не ОСОБА_4 , тому легітимність документу спростовано, докази підписання оспорюваної угоди власником землі відсутні.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, позивачем доведено, що підпис в Додатковій угоді до договору оренди землі, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. У зв`язку з чим волевиявлення власника земельної ділянки при укладенні додаткової угоди не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить вимогам ЦК України.

Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203, 215 ЦПК України).

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача суду не надано.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Суд вважає, що позивачем доведено обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, а саме, що ОСОБА_4 спірні договори не підписував, натомість відповідачем не подано до суду доказів які б їх спростовували.

Таким чином, суд вважає, що вказану Додаткову угоду № 1 від 17.10.2013 року до договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 року, укладену між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524685800:02:000:0477, розташованої на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, слід визнати недійсною, оскільки згідно висновку судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_4, як орендодавець її не підписував.

Вирішуючи по суті позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права за № 13709313, внесеного 11.03.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Васильченко В.М., суд виходить з такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень право оренди земельної ділянки, як вид речового права на нерухоме майно, підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Як підтверджується Інформаційною довідкою і встановлено судом, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі спірної додаткової угоди до договору оренди землі дійсно внесено реєстраційний запис № 13709313, внесений 11.03.2016 року.

Однак, відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у чинній редакцій, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. При цьому внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

З наведеного випливає, що у разі набрання цим рішенням законної сили в частині визнання спірної додаткової угоди до договору оренди недійсною, позивач буде мати право звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, а у випадку отримання відмови у цьому - оскаржити це рішення державного реєстратора у встановленому законом порядку.

Таким чином, вимога позивача про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права за №13709313, внесеного 11.03.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Васильченко В.М не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України і тому не може бути задоволена.

Позовна вимога ОСОБА_1 про повернення йому земельної ділянки прощею 3, 73 га кадастровий номер 3524685800:02:000:0477, що розташована на території Омельницької сільської ради по закінченню строку дії договору оренди землі від 01.01.2008 року, а саме 04.11.2018 року також не підлягає задоволенню, оскільки на день звернення до суду з позовом, а саме 23.11.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Верес" користувалось спірною земельною ділянкою на законних підставах, та окільки, строк дії договору оренди закінчився 04.11.2018 року дана вимога заявлена передчасно.

Позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про стягнення з відповідачів понесених судових витрат.

Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійна правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Клопотання позивача та її представника про стягнення з відповідача судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У п. п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Представником позивача надано до суду договори про надання правової допомоги від 17.11.2017 року та 05.11.2019 року, акт здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), а також меморіальні ордери про оплату правової допомоги від 17 та 19 лютого 2020 року, вартість послуг склала 14300 гривень /а.с. 224-230/.

Згідно матеріалів справи представник позивача брав участь в судових засіданнях: 19.12.2017 року; 14.02.2018 року; 30.03.2018 року; 16.04.2018 року; 20.04.2018 року. Крім того, нею було витрачено 1 годину на проведення попередньої консультації, 1 годину на складання листа-повідомлення в якості досудового врегулювання спору, 2 години на вивчення судової практики, збирання та аналіз документів для подачі позову, 3 години на складення позовної заяви, 1 годину на складення клопотання про залучення співвідповідача, 1 годину на складання відповіді на відзив; 2 години на складення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи /а.с. 224/.

Крім того позивачем були понесені витрати на проведення експертизи в сумі 2250, 24 гривень, які також слід стягнути з відповідача /а.с. 102 /.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому враховуючи те, що позов підлягає задоволенню частково з відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір в сумі 320 гривень, витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 1125, 12 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6085 гривень, а всього 7530, 12 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Верес та ОСОБА_3 про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 17.10.2013 року до договору оренди землі від 01.01.2008 року укладеного між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Верес" щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3524685800:02:000:0477, розташованої на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір в сумі 320 гривень, витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 1125, 12 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6085 гривень, а всього 7530, 12 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір в сумі 320 гривень, витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 1125, 12 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6085 гривень, а всього 7530, 12 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено 6 березня 2020 року.

Суддя М.М. Лях