Рішення

від 10.01.2020 по справі 160/10834/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Справа № 160/10834/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Керівника Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави до П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області, Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Верхньодніпровське лісове господарство про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Керівник Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави звернувся до суду із позовом до П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області, Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Верхньодніпровське лісове господарство в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлі та земельну ділянку (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га) Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , що розташовані за адресою вул. Лісова, 2, с.Саксагань, П`ятихатський район, Дніпропетровська область;

- визнати протиправною бездіяльність Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га) Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко ;

- зобов`язати Районний комунальний заклад П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку закладу (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га), що розташована за адресою вул. Лісова, 2, с.Саксагань, П`ятихатський район, Дніпропетровська область, шляхом направлення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- зобов`язати П`ятихатську районну раду Дніпропетровської області вчинити в межах компетенції дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлі та споруди, а також на земельну ділянку (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га) Районного комунального заклад П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , що розташовані за адресою вул. Лісова, 2, с.Саксагань, П`ятихатський район, Дніпропетровська область, у тому числі шляхом виділення фінансування необхідного на виготовлення проекту землеустрою.

В обґрунтування позову зазначено, що правовстановлюючі документи на будівлі, споруди та земельну ділянку комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко відсутні. Листом № 569 від 14.08.2012 Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило П`ятихатську районну раду про відсутність заперечень щодо виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами строком на 15 років лісової ділянки площею 4,8 га в кварталі № 89 виділ № 27 П`ятихатського лісництва ДП Верхньодніпровський лісгосп для рекреаційних цілей (облаштування РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко ) без вилучення земельної ділянки зі складу державного лісового фонду ДП Верхньодніпровський лісгосп . Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації речових прав на будівлі та споруди РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко . Бездіяльність засновника та керівництва закладу призвела до тривалого, без відповідних правовстановлюючих документів, користування РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко будівлями та спорудами земельною ділянкою площею 4,8 га земель Державного лісового фонду ДП Верхньодніпровський лісгосп (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва). Відсутність правовстановлюючих документів на будівлі, споруди та земельну ділянку створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. Позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування оздоровчого табору та процесу оздоровлення та відпочинку дітей.

П`ятихатською районною радою до суду надіслано відзив на завлений позов, в якому відповідач-1 заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що відповідачем з травня 2007 року, в межах наданих законом повноважень вживаються заходи щодо оформлення належного земельної ділянки та споруд, які на ній знаходяться. Також зазначає, що Жовтоводською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області не направлялися до П`ятихатської районної ради Дніпропетровської листи, запити, звернення, пропозиції надати наявну інформацію з цього питання, а отже відсутня бездіяльність в діях відповідача-1.

Також, відзив надано Районним комунальним закладом П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко в якому відповідач вказує на те, що ним здійснюються заходи щодо оформлення земельної ділянки та споруд, що на ній розташовані, що виключає бездіяльність з боку комунального закладу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі №160/10834/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклика сторін.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

20 вересня 1965 року Виконкомом обласної ради трудящих прийнято рішення№ 733 від 20.09.1965 про відведення земельної ділянки П`ятихатській міжколгоспній будівельній раді по будівництву піонертабору під будівництво міжколгоспного піонертабору 4,8 га вкритої лісокультурами площі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісгоспзагу без виключення з держлісфонду та з правом вирубки лісокультур.

25 грудня 1965 року між Верхньодніпровським лісгоспзагом та П`ятихатською міжколгоспною будівельною радою по будівництву піонертабору укладено типовий договір на передачу лісових площ без виключення з державного лісового фонду в тимчасове користування строком на 20 років для використання під будівництво піонертабору.

18.02.1987 року на підставі доручення Виконкому обласної ради народних депутатів № 6/15-120 від 15.05.1984 р. було здійснено вибір земель, намічених у відвід П`ятихатській міжколгоспній раді під розширення міжколгоспного піонерського табору "Орлятко".

У зв`язку з реорганізацією КСП (згідно Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999р.), виконуючи доручення Кабінету Міністрів України від 11.01.2000р. № 271/2 щодо забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей під час реформування дитячих оздоровчих таборів і організацій і оздоровчих сезонів збір уповноважених господарств пайщиків (протокол № 1 від 02.03.2000р.) на дольові внески не претендує і передає їх оздоровчому табору "Орлятко", в результаті чого оздоровчий табір "Орлятко" набуває статусу юридичної особи і приймає на себе повну 'матеріальну відповідальність за майно, яке переходить в його власність. Оздоровчий табір "Орлятко" створено шляхом перетворення міжколгоспного табору "Орлятко" в дочірнє підприємство "Дитячий оздоровчий табір "Орлятко".

25.06.2004 року Розпорядженням голови районної П`ятихатської РДА № 308-р від 25.06.2004 року, за погодженням Саксаганської сільської ради (рішення від 08.06.2004 року № 227) дитячому табору надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду терміном на 50 років. 16.08.2004 року надано погодження Верхньодніпровською регіональною екологічною інспекцією на відведення земельної ділянки площею 3,2 га під розміщення дитячого оздоровчого табору "Орлятко" на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району. 17.08.2004 року складено Висновок № 61 щодо відводу (відведення) земельної ділянки в оренду терміном на 50 років на території Саксаганської сільської ради П`ятихатського району с. Саксагань, вул. Лісова,2.

П`ятихатським районним відділом земельних ресурсів 17.08.2004 року надано висновок про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду, що знаходиться під забудовою дитячого оздоровчого табору "Орлятко" та видано Технічне завдання № 55 на розробку технічної документації зі складання проекту відведення земельної ділянки в оренду.

03.07.2012 року П`ятихатською районною радою направлено запит до Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства № 336/0/2-12 про надання в довгострокове користування без виключення із земель держлісфонду земельної ділянки площею 4,8 га для облаштування районного комунального закладу П`ятихатський оздоровчий табір Орлятко .

Листом № 569 від 14.08.2012 Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило П`ятихатську районну раду про відсутність заперечень щодо виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами строком на 15 років лісової ділянки площею 4,8 га в кварталі № 89 виділ № 27 П`ятихатського лісництва ДП Верхньодніпровський лісгосп для рекреаційних цілей (облаштування РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко ) без вилучення земельної ділянки зі складу державного лісового фонду ДП Верхньодніпровський лісгосп .

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Статуту РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , затвердженого рішенням сесії П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області від 21.08.2012 р. №249-17/IV (далі-Статут) заснований на спільній власності територіальних громад району і перебуває в управлінні П`ятихатської районної ради.

Згідно п. 5.4 Статуту оздоровчий табір реалізує право користування відведеними йому земельними ділянками та переданим на баланс майном відповідно до чинного законодавства України і цього Статуту.

Відповідно до п.5.9 Статуту фінансування оздоровчого табору здійснюється згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів районного бюджету, а також додаткових джерел фінансування не заборонених чинним законодавством України.

Рішенням П`тихатської районної ради від 08 листопада 2019 року № 389 - 25/VII Про внесення змін до рішення районної ради від 18 грудня 2018 року № 327 - 21/VII Про районний бюджет на 2019 рік з урахуванням змін , дитячому оздоровчому табору Орлятко збільшено видатки в сумі 79,704 тис.грн. (заробітна плата з нарахуваннями - 33,282 тис.грн., оплата електроенергії - 2,128 тис. грн., на виготовлення технічного паспорта на будівлі та споруди - 34,294 тис. грн., та проекту відведення земельної ділянки - 10,0 тис. грн.)

25.11.2019 року виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко .

Вирішуючи питання наявності підстав, визначених статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

В даному випадку, прокурор в адміністративному позові зазначив, що відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування оздоровчого табору та процесу оздоровлення та відпочинку дітей.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням інтересів держави у зв`язку з наступним.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 1 Закону України Про охорону дитинства забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення; здійснення контролю за діяльністю дитячих закладів оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 того ж Закону дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, що має статус юридичної особи, володіє, користується і розпоряджається майном, земельною ділянкою відповідно до законодавства.

Порядок, умови та форми набуття прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В даному випадку, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем земельного законодавства, що полягає у використанні земельної ділянки підконтрольним йому комунальним закладом без правовстановлюючих документів протягом тривалого періоду. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під оздоровчим табором створює передумови для зловживань щодо розпорядження та використання зазначеної земельної ділянки, ризики для нормального функціонування оздоровчого табору.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форми власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пп. 25.1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування.

Таким чином органом, уповноваженим державою здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд приходить до висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 05.11.2019 р. у справі № 804/4585/18, яка прийнята по справі за аналогічними правовідносинами стосовно підстав звернення прокурора з аналогічним позовом для захисту інтересів держави у суді, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Вирішуючи позовні вимоги по суті даного спору, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону №280/97-ВР передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, а саме: власні, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані, серед них - здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 2, 4 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою статті 50 Закону України від 22.05.2003 №858-IV Про землеустрій встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини третьої вказаної статті проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, у тому числі, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті а частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, заклади освіти незалежно від форми власності.

Відповідно до п.п.1,2, ч.1 ст.3, ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, право господарського відання, право оперативного управління.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей передбачено, що дитячий заклад оздоровлення та відпочинку за своїми організаційно-правовими формами може бути державної (заснований на державній формі власності), комунальної (заснований на комунальній формі власності) або приватної (заснований на приватній формі власності) форми власності.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюються за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства. При утворенні дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності власник (засновник) або уповноважений ним орган визначає обсяг прав та обов`язків суб`єкта господарювання, що здійснює управління дитячим закладом оздоровлення та відпочинку, щодо майна такого закладу (повне господарське відання, оперативне управління, оренда).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, що має статус юридичної особи, володіє, користується і розпоряджається майном, земельною ділянкою відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей передбачено, що матеріально-технічну базу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку складає рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності або господарського відання, оперативного управління, орендоване або передане йому засновником (власником).

Частиною 3 статті 20 Закону України Про оздоровлення та відпочинок дітей передбачено, що основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.

Судом встановлено, на території П`ятихатського району Дніпропетровської області функціонує заклад дитячого оздоровлення та відпочинку - Районний комунальний заклад П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко (далі у тексті РКЗ заклад П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко ).

РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко внесений до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку під номером 0489, з другою категорією державної атестації.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Статуту РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , затвердженого рішенням сесії П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області від 21.08.2012 р. №249-17/IV заснований на спільній власності територіальних громад району і перебуває в управлінні П`ятихатської районної ради.

Згідно п. 5.4 Статуту оздоровчий табір реалізує право користування відведеними йому земельними ділянками та переданим на баланс майном відповідно до чинного законодавства України і цього Статуту.

Відповідно до п.5.9 Статуту фінансування оздоровчого табору здійснюється згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів районного бюджету, а також додаткових джерел фінансування не заборонених чинним законодавством України.

Згідно п. 10.1 Статуту загальне управління та контроль за діяльністю оздоровчого табору здійснює орган управління майном.

П`ятихатська районна рада, як орган управління та засновник комунального закладу зверталась до Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо надання згоди на виділення РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко земельної ділянки.

Листом № 569 від 14.08.2012 Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило П`ятихатську районну раду про відсутність заперечень щодо виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами строком на 15 років лісової ділянки площею 4,8 га в кварталі № 89 виділ № 27 П`ятихатського лісництва ДП Верхньодніпровський лісгосп для рекреаційних цілей (облаштування РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко ) без вилучення земельної ділянки зі складу державного лісового фонду ДП Верхньодніпровський лісгосп .

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що на П`ятихатську районну раду, як на орган управління оздоровчого табору, покладено повноваження, в межах компетенції, щодо контролю та реалізації діяльності Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко .

Водночас, до теперішнього часу П`ятихатською районною радою не вжито належних заходів направлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під розміщення оздоровчого закладу, а саме не виділено кошти на виготовлення проекту землеустрою та не ініційовано питання про відведення земельної ділянки закладу.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко у порушення вищенаведених положень законодавства функціонує та використовує будівлі, споруди та земельну ділянку без оформлення відповідних правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав.

У відповідності до ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Згідно ст. 29, ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються, зокрема, такі питання: затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

З вищенаведеного вбачається, що виділення коштів необхідних для оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, а також земельну ділянку комунального оздоровчого закладу, належить до виключної компетенції засновника закладу - П`ятихатської районної ради.

Щодо посилань відповідачів на те, що ними вчинено всі належні дії у межах наданих повноважень, направлені на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлі та земельну ділянку РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , суд зазначає наступне.

Так, 08.11.2019р., тобто після направлення даного адміністративного позову до суду, рішенням П`ятихатської районної ради внесено зміни до районного бюджету та збільшено видатки дитячому табору, зокрема, на виготовлення технічного паспорту на будівлі та споруди та виготовлення проекту відведення земельної ділянки. 25.11.2019 виготовлено технічний паспорт на будівлі та споруди дитячого табору. 04.12.2019 подано документи для реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс та 06.12.2019 отримано відмову у реєстрації права власності, у зв`язку з наявністю суперечностей між вже зареєстрованими правами.

Таким чином, протягом 7 років, відповідачі не вчиняли належних дій, направлених на оформлення згоди власника лісу на довгострокове тимчасове користування лісами, кінцевим результатом яких мав би стати укладений договір довгострокового тимчасового користування лісами, передбачений ст. 18 ЛК України та наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551 Про затвердження Примірного договору довгострокового тимчасового користування лісами .

Так, згідно зі ст. 18 ЛК України право довгострокового тимчасового користування лісами державної власності набувається без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами.

Це право виникає на підставі сукупності юридично значимих дій, серед яких можна виокремити: 1) подання зацікавленою особою клопотання або заяви про виділення лісової ділянки для потреб, визначених ч.3 ст. 18 ЛК України до органів виконавчої влади або місцевого самоврядування; 2) розгляд зазначеної заяви чи клопотання та направлення її (його) на погодження з постійним користувачем лісами (постійними користувачами лісами є спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, інші державні підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи) та органом виконавчої влади з питань лісового господарства АР Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства (такими органами є обласні управління лісового та мисливського господарства, положення про які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134); 3) розробка проекту землеустрою та його затвердження; 4) прийняття рішення про надання лісової ділянки на умовах довгострокового тимчасового користування лісами для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт; 5) укладання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою між постійним лісо- користувачем та зацікавленою особою.

З огляду на те, що П`ятихатською районною радою та РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко протягом тривалого часу не вчинено жодної з перелічених дій, а лише 08.11.2019, тобто після направлення адміністративного позову до суду, рішенням П`ятихатської районної ради внесено зміни до районного бюджету та збільшено видатки дитячому табору, зокрема, на виготовлення технічного паспорту на будівлі та споруди та виготовлення проекту відведення земельної ділянки, факт протиправної бездіяльності відповідачів має місце.

Таким чином, суд акцентує увагу, що, вжиті відповідачем заходи не призвели до усунення порушень норм чинного земельного законодавства та вже після відкриття провадження у цій справі.

Станом на момент розгляду справи, інших доказів вжиття заходів, спрямованих на належне оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідачем суду не надано.

На переконання суду, відсутність правовстановлюючих документів на споруди та земельну ділянку, на якій знаходиться РКЗ П`ятихатський ДОТ Орлятко , створює передумови до зловживань щодо зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування оздоровчого табору та процесу оздоровлення та відпочинку дітей, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Крім того, відділом держкомзему у П`ятихатському районі Дніпропетровської області на керівника районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко Литвин Л.М. внесено припис №33 від 17.10.2011, щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України в частині використання РКЗ П`ятихатський ДОТ Орлятко земельної ділянки площею 4,8 га без правоустановчих документів.

В подальшому відділом держкомзему у П`ятихатському районі Дніпропетровської області на керівника районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко Литвин Л.М. складено адміністративний протокол №000037 від 22.11.2011 за ст. 188-5 КУпАП, через невиконання припису №33 від 17.10.2011 та за результатами розгляду 23.11.2011 керівника РКЗ П`ятихатський ОТ Орлятко ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн.

Бездіяльність засновника та керівництва закладу призвела до тривалого, без відповідних правовстановлюючих документів, користування РКЗ П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко будівлями та спорудами земельною ділянкою площею 4,8 га земель Державного лісового фонду ДП Верхньодніпровський лісгосп (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва).

Згідно п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Таким чином, відповідачі належними та допустимими доказами не підтвердили правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Доводи позивача про допущену відповідачами бездіяльність ґрунтуються на матеріальному законі та в повній мірі підтверджені матеріалами справи. Таким чином, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачами правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Керівника Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи.

У зв`язку з чим, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Керівника Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (52210, Дніпропетровська обл., м.Жовті Води, вул.Б.Хмельницького, 21, ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави до П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області (52100, Дніпропетровська обл., м.П`ятихатки, вул.Садова, 104, ЄДРПОУ 25529765), Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко (52173, Дніпропетровська обл., П`ятихатський район, с.Саксагань, вул.Лісова, 2, ЄДРПОУ 21906325), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Верхньодніпровське лісове господарство (51600, Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул.Яблунева, 117Б, ЄДРПОУ 00991678) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлі та земельну ділянку (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га) Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , що розташовані за адресою вул. Лісова, 2, с.Саксагань, П`ятихатський район, Дніпропетровська область.

Визнати протиправною бездіяльність Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га) Районного комунального закладу П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко .

Зобов`язати Районний комунальний заклад П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку закладу (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га), що розташована за адресою вул. Лісова, 2, с.Саксагань, П`ятихатський район, Дніпропетровська область, шляхом направлення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати П`ятихатську районну раду Дніпропетровської області вчинити в межах компетенції дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлі та споруди, а також на земельну ділянку (виділ № 27 кварталу № 89 П`ятихатського лісництва площею 4,8 га) Районного комунального заклад П`ятихатський дитячий оздоровчий табір Орлятко , що розташовані за адресою вул. Лісова, 2, с.Саксагань, П`ятихатський район, Дніпропетровська область, у тому числі шляхом виділення фінансування необхідного на виготовлення проекту землеустрою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова