Рішення

від 30.03.2020 по справі 160/382/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Справа № 160/382/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

13.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: податкове повідомлення-рішення № 935574-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 935575-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 935576-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 935577-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 13606-1302 від 04.08.2017 року; податкове повідомлення-рішення № 13607-1302 від 04.08.2017 року; податкове повідомлення-рішення № 13608-1302 від 04.08.2017 року; податкове повідомлення-рішення № 13609-1302 від 04.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що листом Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.10.2019 року № 10814/04-36-52-60 позивача повідомлено, що згідно даних інформаційних систем ДПС України по ОСОБА_1 станом на 30.08.2018 року обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 178 858,30 грн., який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань відповідно до податкових повідомлень-рішень від 01.07.2018 року № 935574-1319-0464 та від 01.07.2018 № 935575-1319-0464. Позивач звертає увагу, що про податкові повідомлення-рішення, які були направлені податковим органом на податкову адресу ОСОБА_1 , не було відомо. Позивач звернувся до Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про надання копії податкових повідомлень-рішень. Листом № 28982/10/04-36-52-40 від 25.11.2019 року позивач отримав копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та розрахунки до них.

Позивач звертає увагу суду на те, що надані відповідачем податкові повідомлення-рішення вказують на зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в них не міститься. Для позивача є незрозумілим як формувалася інформація в інформаційній системі Податковий блок , що станом на 03.10.2019 року в ІКТ позивача обліковується податковий борг на загальну суму 186 083,86 грн., в тому числі і по орендній платі з фізичних осіб.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки останні прийняті всупереч законодавчим нормам, тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач, посилаючись на ст. 42 Податкового кодексу України, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу позивача, проте, були повернуті у зв`язку із закінченням строку зберігання, тому, згідно п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими.

Відповідач звертає увагу суду на те, що оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань зі сплати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою.

Окрім того, відповідач вказує на те, що позивач є землекористувачем, а не власником земельних ділянок, тому в силу положень ст. 281 Податкового кодексу України не має права на пільгу щодо сплати земельного податку.

Відповідач зазнає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових-повідомлень рішень діяло у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.02.2020 року залучено до участі в адміністративній справі № 160/382/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дніпровську міську раду (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) та надано строк третій особі для надання письмових пояснень.

10.03.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи. Позивач вказує, що відповідачем жодним чином не доведено та не надано доказів, що позивач є суб`єктом земельного податку, у зв`язку з чим не можливо вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними. Тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

23.03.2020 року Дніпровською міською радою надано письмові пояснення по справі, які долучено до матеріалів справи. Третя особа звертає увагу на той факт, що позивач є власником будівель та споруд, які розташовані на земельних ділянка комунальної форми власності та обслуговування вказаних споруд без використання земельних ділянок не є можливим, тому у позивача як фактичного користувача виникає обов`язок щодо сплати за землю. На думку третьої особи, вказаний обов`язок у позивача виникає саме з дати фактичного користування земельною ділянкою, а не з дати оформлення права землекористування.

Третьою особою зазначено, що Дніпровська міська рада, як представницький орган територіальної громади Дніпра, своїм рішенням встановила, що на термін відсутності документів, які встановлюють право власності або право користування земельною ділянкою, ставка земельного податку становить 3 %.

Окрім того, третя особа зазначає, що позивач не має права пільги щодо сплати земельного податку, оскільки є землекористувачем, а не власником земельних ділянок.

Таким чином, Дніпровська міська рада вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю та з огляду на те, що податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені, на думку третьої особи, у спосіб та у порядок, передбачені чинним законодавством. Тому Дніпровська міська рада просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать:

- шл.блок будівлі літ. А-1, загальною площею 30,18 кв.м.; шл.блок будівлі Б-1, загальною площею 91,8 кв.м.; дерево убиральні В; огорожі 1-4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.06.2004 року;

- комплексу нежитлових будівель та споруд: нежитлова будівля А-1, прибудова А (1)-1, А (2)-1, тамбур а (1)-1, сушильна камера - Б, вентиляційна - В, навіси - Г, Д, Ж, сарай тимчасовий - Е, споруди № 1, 2, І, загальною площею 650, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_3 ), що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.04.2004 року;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; згідно з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд, об`єкт складається з прим. № 23 /магазин/, площа якого 56,2 кв.м. та ганку, площа якого 8 кв. м., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18268764 від 27.03.2008 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКЕ № 562349 від 23.02.2008 року.

За поясненням позивача, щодо земельних ділянок, які розташовані під вищевказаними будівлями право власності, право користування або право оренди не були набуті позивачем у визначений законодавством спосіб.

Згідно листа Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.10.2019 року № 10814/04-36-52-60 від 03.10.2019 року на лист позивача від 02.10.2019 року, позивача повідомлено, що згідно даних інформаційних систем Податковий блок станом на 03.10.2019 року в ІКП позивача, що контролюються ГУ ДПС у Дніпропетровській області обліковується податковий борг на загальну суму 186083,86 грн., в тому числі: по земельному податку з фізичних осіб у сумі 185211,18 грн. (Лівобережне управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Індустріальний район м. Дніпра); по земельному податку з фізичних осіб у сумі 288,82 грн. (Соборне управління ГУ ПДС у Дніпропетровській області); по орендній платі з фізичних осіб у сумі 583,86 грн. (Соборне управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області).

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) форми Ф № 13606-1302 від 04.08.2017 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 239 411,94 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016, 2017 роки;

2) форми Ф № 13607-1302 від 04.08.2017 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 1870,41 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016, 2017 роки;

3) форми Ф № 13608-1302 від 04.08.2017 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 2571,81 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016, 2017 роки;

4) форми Ф № 13609-1302 від 04.08.2017 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 153 110,46 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016, 2017 роки;

5) форми Ф № 935574-1319-0464 від 11.05.2018 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 109 860,23 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік;

6) форми Ф № 935575-1319-0464 від 11.05.2018 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 70 258,61 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік;

7) форми Ф № 935576-1319-0464 від 11.05.2018 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 1 180,14 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік;

8) форми Ф № 935577-1319-0464 від 11.05.2018 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 858,28 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача, що підтверджується матеріалами справи, проте, повернуті до податкового органу з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до абз. 2, 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення вважаються врученими позивачу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом від 12.11.2019 року № 28982/10/04-36-52-40 Про надання інформації Лівобережним управлінням ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачеві було надано копії податкових повідомлень-рішень та розрахунки земельного податку, а саме: від 11.05.2018 року № 935574-13-19-0464 за 2018 рік на загальну суму 182 157,26 грн.; від 04.08.2017 року № 13606-1302 за 2016-2017 роки на зальну суму 239 411,94 грн.; від 04.08.2017 року № 13607-1302 за 2016-2017 роки на загальну суму 1870,41 грн.; від 04.08.2017 року № 13608-1302 за № 2016-2017 роки на загальну суму 2571,81 грн.; від 04.08.08.2017 року № 13609-1302 за 2016-2017 роки на загальну суму 153 110,46 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийнятими всупереч нормам діючого законодавства, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Положенням п.п. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з положеннями п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування, є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Положеннями п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.5 ст. 285 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктом 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як вже встановлено судом позивач є власником:

- шл.блок будівлі літ. А-1, загальною площею 30,18 кв.м.; шл.блок будівлі Б-1, загальною площею 91,8 кв.м.; дерево убиральні В; огорожі 1-4, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Оренбурзька, АДРЕСА_1 а , що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.06.2004 року;

- комплексу нежитлових будівель та споруд: нежитлова будівля А-1, прибудова А (1)-1, А (2)-1, тамбур а (1)-1, сушильна камера - Б, вентиляційна - В, навіси - Г, Д, Ж, сарай тимчасовий - Е, споруди № 1, 2, І, загальною площею 650, 4 кв. м., за адресою: м. Дніпро, вул. Байкальська 37 Д (колишня адреса: вул. Байкальська, 57), що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.04.2004 року;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 Дніпропетровськ АДРЕСА_6 вул. Калинова, буд. АДРЕСА_4 б; згідно з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд, об`єкт складається з прим. № 23 /магазин/, площа якого 56,2 кв.м. та ганку, площа якого 8 кв. м., що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18268764 від 27.03.2008 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВКЕ № 562349 від 23.02.2008 року.

Стосовно земельних ділянок, які розташовані під вищевказаними будівлями, суд зазначає, що право власності, право користування або право оренди не були набуті позивачем у визначений законодавством спосіб, іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що розрахунок земельного податку здійснений на підставі інформації з листа від 14.06.2017 року № 8-4-0.38-573/107-17 відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

З вказаного листа, копія якого міститься в матеріалах справи вбачається, що право власності або користування земельними ділянками, а саме: за кадастровим номером 1210100000:04:067:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , за кадастровим номером 1210100000:04:019:0050, яка розташована за адресою АДРЕСА_8 , за кадастровим номером 1210100000:04:016:0055, за кадастровим номером 1210100000:04:067:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська станом на 01.01.2013 року не зареєстровано, тому надати нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки за 2014-2017 роки не вбачається можливим.

Суд звертає увагу, що в листі від 14.06.2017 року № 8-4-0.38-573/107-17 відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області визначено нормативну грошову оцінку за 2014-2016 роки у разі комерційного використання вказаних земельних ділянок.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до абзацу 1 пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України визначено, що центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (Порядок №1386).

Так, пунктами 4, 9, 10 Порядку №1386 передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін`юсту і Мінфіну.

Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України)

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 289.3 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до частини 1 статті 13 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до статті 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтею 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Законодавцем визначено, що відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про державний земельний кадастр").

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем надано до суду довідки, а саме: Дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №5479 від 04.02.2008 року, строк дії довідки - протягом 2008 року; № 5479/1 від 15.10.2008 року, строк дії довідки - протягом 2008 року; 3793 від 25.2.2009 року, строк дії довідки - протягом - 2009 року.

Тобто, на час здійснення розрахунку і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вказані довідка не могли бути використані, оскільки їх термін дії закінчився 31.12.2008 року та 31.12.2009 року, відповідно.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

При цьому, суд зазначає, що земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі, тощо.

Водночас, згідно з частиною 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Саме таке роз`яснення надано в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 року №602, яку той надав, керуючись пунктом 52.6 статті 52 ПК України, з огляду на неоднозначність відповідних норм податкового законодавства.

Положеннями пункту 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

При цьому суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до пп. 14.1.173 п. 14.1 ст. 14 ПК України, узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Згідно пункту 52.6 статті 52 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.

Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п`яти календарних днів з дня їх надання.

Таким чином, метою узагальнюючої податкової консультації є викладення (роз`яснення) офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування шляхом узагальнення індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом конфіденційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд звертає увагу, що за відсутності державної реєстрації, земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності або є орендованою для особи, яка фактично використовує таку земельну ділянку.

Таким чином, суд зазначає про те, що проблемні питання своєчасного оформлення прав власності або користування земельними ділянками слід вирішувати в рамках земельного законодавства.

При цьому, у разі неналежної організації процесу оформлення прав на земельні ділянки, встановлена відповідна відповідальність.

Зокрема, статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок, порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, вирішуючи спір, суд установив, що позивач у 2016, 2017 та 2018 роках не був платником земельного податку у розумінні статті 269 ПК України, а відповідач всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286 ПК України нарахував йому земельний податок за відсутності відповідних даних державного земельного кадастру. Тож спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними, а позовні вимоги про їх скасування слід задовольнити.

Щодо доводів позивача про звільнення ввід нарахування земельного податку на підставі п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Підпунктом 17.1.4 п. 17.1. ст. 17 ПК України встановлено, що платник податків має право, зокрема користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до п.п. 281.1.3 п.281.1 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 14.05.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, п. 281.4 ст. 281 ПК України визначено, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Пунктом 284.2 ст. 284 ПК України передбачено, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Таким чином, суд доходить висновку, що пенсіонери за віком, у власності яких перебуває декілька земельних ділянок одного виду використання, для отримання пільги щодо сплати земельного податку мають звернутися до контролюючого органу з відповідною заявою до 1 травня поточного року.

Проте, позивачем не надано до суду доказів такого звернення з заявою до відповідача.

Окрім того, суд зазначає, що в даному випадку позивач не є власником земельних ділянок, за які останньому нараховано земельний податок з фізичних осіб, тому в силу ст. 281 ПК України ОСОБА_1 не має права на пільгу щодо сплати земельного податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд погоджується з доводами позову, що позивач не є платником земельного податку у розумінні статті 269 ПК України, а відповідач всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286 ПК України нарахував земельний податок за 2016, 2017, 2018 роки. Тож спірні податкові повідомлення - рішення є протиправним, а позов про їх скасування слід задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 5791,23 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1580259027.1 від 14.01.2020 року, яка містяться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: податкове повідомлення-рішення № 935574-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 935575-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 935576-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 935577-1319-0464 від 11.05.2018 року; податкове повідомлення-рішення № 13606-1302 від 04.08.2017 року; податкове повідомлення-рішення № 13607-1302 від 04.08.2017 року; податкове повідомлення-рішення № 13608-1302 від 04.08.2017 року; податкове повідомлення-рішення № 13609-1302 від 04.08.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5791,23 грн. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна гривня 23 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30.03.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька