Рішення

від 30.03.2020 по справі 440/378/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/378/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/378/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17.10.2019 №8344-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів, а також зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у їй власність цієї земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірне, як на її думку, рішення відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки. Позивач стверджує, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

07.02.2020 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач висловив свої заперечення проти позову. Вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.10.2019 №8344-СГ позивачу правомірно відмовлено у затвердженні проектної документації із землеустрою з огляду на те, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних ґрунтів підлягає обов`язковій державній експертизі. При цьому, відповідач посилався на наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 №552, яким затверджено технічну документацію із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, на підставі якого була проведена нормативна грошова оцінка, в тому числі і спірної земельної ділянки, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру (а.с. 89-93).

28.02.2020 до суду від представника позивача Кумечко М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій та зазначає, що проект землеустрою погоджено без зауважень відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області ще у 2015 році, а земельна ділянка сформована у 2016 році (а.с. 102-106).

Також, 28.02.2020 до суду від представника позивача Кумечко М.С. надійшло клопотання про стягнення судових витрат в порядку ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 8 500,00 грн (а.с. 107-110).

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

17.09.2014 ОСОБА_1 звернулася до начальника ГУ Держземагентства в Полтавській області Коваленка О.Г. із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність із земель запасу Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області загальною площею 2,00 га, яка розташована в селі Каленики Решетилівського району Полтавської області на території Калениківської сілсьької ради для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30).

Наказом першого заступника начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області Шарий Г.І. від 10.12.2014 №5476-ОГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с. 31).

За заявою ОСОБА_1 та відповідно до завдання на розроблення проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 у 2015 році був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с. 23-78).

В ході виготовлення проекту землеустрою на виконання вимог ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України та в порядку встановленому ст. 186 1 Земельного кодексу України було отримано погодження компетентного органу, яке відображено у висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області №01-35/22 за підписом 10.11.2015 в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Ребрик Н.М. (а.с. 76-77).

03.02.2016 державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324281300:00:002:0027, про що позивачу видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 15-17).

Виготовлений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою разом із клопотанням від 02.10.2019 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.02.2016 позивач подав до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на затвердження (а.с. 94).

На виконання вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" 17.10.2019 відповідачем був виданий наказ №8344-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" з огляду на невідповідність землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою з огляду на необхідність здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом (а.с. 95-96).

Не погодившись з цим наказом, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірному наказу відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною першою статті 9 названого Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 згаданого Закону відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Пунктами 66, 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.12 №1051 (надалі - Порядок №1051), визначено, що до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21 - 25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

За змістом пункту 70 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Пунктом 73 Порядку №1051 визначено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

Пунктом 74 Порядку №1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до пункту 75 Порядку №1051 у разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, державний кадастровий реєстратор:

1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру;

2) робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об`єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь у паперовій формі позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15. У разі подання заявником документації із землеустрою та оцінки земель в електронній формі зазначена позначка не проставляється, а така документація підписується Державним кадастровим реєстратором із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису;

3) присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених у пунктах 107-161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї);

4) виготовляє у випадках, зазначених у пунктах 162-199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру;

5) оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з пунктами 209-211 цього Порядку та відповідні відомості про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку;

6) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру у разі подання такої документації у паперовій формі або в електронній формі - за власним кваліфікованим електронним підписом.

Витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом).

За правилами частини другої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є питання правомірності рішення відповідача, оформленого наказом від 17.10.2019 №8344-СГ, про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність спірного наказу критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що у якості підстави для ухвалення рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою відповідач посилається виключно на те, що землевпорядна документація підлягає обов`язковій державній експертизі, оскільки ґрунт земельної ділянки, щодо якої позивач подала клопотання про затвердження проекту землеустрою, відноситься до особливо цінних.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з того, що в силу наведених положень Порядку №1051 перевірка відповідності розробленого проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, зокрема, щодо віднесення / не віднесення запроектованої земельної ділянки до особливо цінних земель, мала бути перевірена державним кадастровим реєстратором під час державної реєстрації земельної ділянки.

03.02.2016 позивачу видано витяг з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324281300:00:002:0027 на підставі проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 (а.с. 15-17).

Наведене вище є підставою для висновку про те, що державним кадастровим реєстратором здійснено перевірку відповідності проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, за результатами якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Також слід зауважити, що в проекті землеустрою наявне викопіювання з карти аґровиробничих груп ґрунтів щодо характеристики ґрунтового покриву у відповідності до переліку аґровиробничих груп ґрунтів, виділених на земельній ділянці, складена сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_3 , агрономом - ґрунтознавцем ОСОБА_4 та директором ТОВ "Горизонт" ОСОБА_5 (а.с. 37).

На даній схемі сертифікованим інженером - землевпорядником відмічено, що на земельній ділянці, що проектується до відведення у власність ОСОБА_1 , виділяється площа, яка відноситься за шифром агрогрупи 53г до Чорноземів типових малогумусних та чорноземів сильнореградованих легкосуглинкових відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 №245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів".

При цьому, згідно з положеннями статті 150 ЗК України, чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легкосуглинкові не визначені як особливо цінні землі.

Поряд з цим, у пункті 7 висновку від 10.11.2015 №01-35/22 про погодження даного проекту землеустрою в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі відмічено, що ґрунти запроектованої земельної ділянки не відносяться до особливо цінних земель (а.с. 76-77).

Вказані обставини виключають подальшу можливість посилань відповідача на невідповідність землевпорядної документації вимогам чинного законодавства, адже державний кадастровий реєстратор та в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі є посадовими особами органів Держгеокадастру, до повноважень яких віднесено питання перевірки відповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини, суд доходить висновку про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.10.2019 №8344-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак підлягає скасуванню як протиправний.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027, з огляду на з`ясовані судом особливості правового регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186 1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судом, проект землеустрою позивача погоджений у відповідності до вимог статті 186 1 ЗК України, що не заперечується відповідачем.

Позивачем отримано погодження компетентного органу, яке відображено у Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.11.2015 №01-35/22, яким проект землеустрою визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і прийнятим нормативно-правовим актам (а.с. 76-77).

Отже, враховуючи приписи Положення про ГУ Держгеокадастру в області та статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", суд дійшов висновку про те, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Крім того, суд приймає до уваги положення частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 у справі №817/586/17 (адміністративне провадження №К/9901/38699/18).

Викладеним спростовуються посилання відповідача на наявність дискреції його повноважень в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд зауважує, що за приписами частин дев`ятої, десятої статті 118 ЗК України відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відтак, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача на отримання земельної ділянки у власність є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надати земельну ділянку у власність позивачу.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №47428 від 22.01.2020.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд встановив, що 22.10.2019 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_6 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 79).

Представник позивача до позову надала попередній розрахунок вартості послуг та роботи адвоката ОСОБА_6 за надання правової допомоги від 22.10.2019 на загальну суму 7 800,00 грн, а до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - копії акту виконаних робіт (наданих послуг) від 26.02.2020, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 8500,00 грн (з урахування подання відповіді на відзив та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу), квитанції від 26.02.2020 №28 (а.с. 81, 111-112).

Суд зауважує, що адвокат Кумечко М.С. спеціалізується на представництві інтересів фізичних осіб у спорах з суб`єктами владних повноважень щодо реалізації права на отримання земельних ділянок у власність в межах норм безоплатної приватизації, а тому є обізнаною з відповідною законодавчою базою та переліком документів, які підлягають підготовці для розгляду даної категорії справ.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд оцінює вартість наданих адвокатом послуг з правничої допомоги позивачу в 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область АДРЕСА_1 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.10.2019 №8344-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) затвердити ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область, 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область, 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп та обґрунтовану суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун