Постанова

від 22.05.2020 по справі 440/378/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 р. Справа № 440/378/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Зеленського В.В. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.03.20 року по справі № 440/378/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.10.2019 №8344-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірне, як на її думку, рішення відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки. Позивач стверджує, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.10.2019 №8344-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0027, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. та обґрунтовану суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 скасувати в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 і ухвалити нове судове рішення, яким клопотання про стягнення судових витрат задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що представник позивача добросовісно виконав всі дії, заходи та роботи направлені на надання правового захисту та такі, що були заплановані в переліку послуг, які зобов`язується надати адвокат, узгоджені та належним чином здійснені представником позивача про що зазначено в акті виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати у сумі 1000,00 грн.

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з урахуванням наступного.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд застосовує частину п`яту статті 134 КАС України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат.

Матеріалами справи встановлено, що 22.10.2019 року між позивачем (далі - Клієнт) та адвокатом Кумечко М.С. укладено Договір №б/н про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнта та представляти права та законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, надавати правову допомогу у кримінальних, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративне правопорушення, які могли бути пов`язані з Клієнтом.

Згідно акту виконаних робіт від 26.02.2020, адвокат Кумечко М.С. надано позивачу правничу допомогу в межах укладеного Договору, а саме: 1) опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню наказу ГУ ДГК у Полтавській області. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (2 години) - 800,00 грн.; 2) складання адміністративного позову, формування додатків до позову (4 години) 5000,00 грн.; 3) складання та надання відповідачу відповіді на відзив, подання відзиву до суду (2 години) - 1800,00 грн.; 4) складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат та подання відзиву до суду (1,5 години) - 900,00 грн. Разом витрати на правничу допомогу становлять 8500,00 грн.

Відповідно до квитанції № 28 від 26.02.2020 ОСОБА_1 передано адвокату Кумечко М.С. гонорар у розмірі 8500,00 грн. за надання юридичних послуг відповідно договору про надання правової допомоги від 22.10.2019 та акту виконаних робіт від 26.02.2020.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, колегія суддів виходить з реальності вказаних витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited", суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зазначає, що співмірними у даному випадку з урахуванням задоволених вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп. є сума у загальному розмірі 4500,00 грн, а саме: 1) опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню наказу ГУ ДГК у Полтавській області. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи - 500,00 грн.; 2) складання адміністративного позову, формування додатків до позову 2000,00 грн.; 3) складання та надання відповідачу відповіді на відзив, подання відзиву до суду - 1500,00 грн.; 4) складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат та подання відзиву до суду - 500,00 грн.

Оскільки судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у сумі 1000,00 грн., то з урахуванням ч. 5 ст. 134 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що додатково стягненню на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі розмірі 3500,00 грн.

Витрати на правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не у повному обсязі досліджено обставини справи, необґрунтовано зменшено розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягали покладенню на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст.317 КАС України).

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та доповненні її резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі № 440/378/20 - змінити в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Доповнити резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі № 440/378/20 абзацом наступного змісту: Стягнути на користь ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область, 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.В. Зеленський С.С. Рєзнікова