Постанова

від 17.03.2020 по справі 922/2413/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2413/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Коваль Г. Ю. на засадах самопредставництва;

відповідач - Олесів Н. Я. адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради (далі - Рада, Позивач)

на рішення Господарського суду Харківської області (суддя Жиляєв Є. М.) від 07.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Медуниця О. Є., судді: Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) від 17.12.2019 у справі

за позовом Ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сава-21 (далі - ТОВ Сава-21 , Відповідач)

про стягнення 2 062 601,37 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 31.07.2019 Рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Сава-21 про стягнення 2 062 601,37 грн безпідставно збережених грошових коштів в розмірі орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач набув право власності на нежитлові будівлі літ. Б-1 загальною площею 333,8 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 386,0 кв.м., літ. Д-1 загальною площею 13,3 кв.м., літ. Е-1 загальною площею 80,0 кв.м. та незавершену будівництвом літ. Ж-1, готовність якої складає 34% (далі - Нерухоме майно), розташовані на земельній ділянці площею 0,5922 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка), яка належить Раді, та не уклав договір оренди, у зв`язку з чим користувався Земельною ділянкою без достатніх правових підстав та не сплачував орендну плату у період з 01.07.2016 по 30.04.2018.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Земельна ділянка була предметом договору оренди від 16.07.2004, укладеного між ФОП Шайкіним В. І. (попередній власник Нерухомого майна, далі - ФОП Шайкін) та Радою (далі - Договір, т. 1, а. с. 171), який діяв на час набуття Відповідачем права власності на Нерухоме майно, у зв`язку з чим відбулася заміна орендаря за цим договором з ФОП Шайкіна на ТОВ Сава-21 ; з моменту переходу права власності на Нерухоме майно сторонами орендних правовідносин стали Рада та ТОВ Сава-21 (новий власник); на час звернення ФОП Шайкіна до суду з позовом про розірвання Договору він вже не був його стороною, а судове рішення у справі № 922/238/15 не припинило для ТОВ Сава-21 прав та обов`язків орендаря за Договором; припинення Договору для попереднього землекористувача шляхом його розірвання не вплинуло на обсяг прав Відповідача на Земельну ділянку; договірний характер правовідносин між сторонами у справі унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статей 1212-1214 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 10.01.2020 Рада звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди залишили поза увагою, що право оренди за Договором припинено 25.09.2015 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/238/18. При цьому, ФОП Шайкін передав Земельну ділянку Раді за актом від 09.11.2015; після державної реєстрації припинення права оренди за ФОП Шайкіним інше речове право на Земельну ділянку за будь-якими особами зареєстроване не було; реєстраційні дії з припинення права оренди за Договором не оскаржувались.

Суди застосували положення статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 ЦК України та статті 7 Закону України Про оренду землі без урахування вищевказаних обставин та приписів статті 125 ЗК України і статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за якими набуття та припинення права оренди відбувається після його державної реєстрації, у зв`язку з чим дійшли хибного висновку, що право оренди за Договором перейшло до Відповідача.

4.2. Суди не дослідили спірні правовідносини в контексті приписів статті 509 ЦК України та не врахували відсутність правочину про заміну боржника за Договором у тій самій формі, що і основний правочин. Разом з цим, відсутній будь-який правочин, який посвідчує речове право Відповідача на Земельну ділянку, Договір оренди розірваний в установленому порядку, а право оренди за жодною юридичною чи фізичною особою не зареєстроване.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. ТОВ Сава-21 подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований такими доводами: відчуження Нерухомого майна не є підставою для розірвання Договору; Відповідач користується Земельною ділянкою на законних підставах; оскільки Рада продовжувала нараховувати ФОП Шайкіну орендну плату за Договором після відчуження Нерухомого майна на користь ТОВ Сава-21 , він звернувся до суду з позовом про розірвання Договору, який було задоволено, у зв`язку з чим орендні правовідносини за Договором залишились лише між Радою та ТОВ Сава-21 ; договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради; розгляд справи призначено на 17.03.2020; встановлено строк для подання відзиву до 02.03.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 27.08.2013 Шайкін В. І. (учасник ТОВ Сава-21 ) за актом приймання-передачі передав Відповідачу Нерухоме майно (т. 1, а. с. 202).

7.2. 22.10.2013 на підставі свідоцтва про право власності № 11442729 від 23.10.2013 проведено державну реєстрацію права власності на Нерухоме майно за ТОВ Сава-21 , про що свідчать дані витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 174785218 від 23.07.2019 (т. 1, а. с. 22 зворот).

7.3. 07.05.2018 право власності на Нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 , а з 26.07.2018 за ТОВ Авто Тех Інвест , про що свідчать дані вищезазначеного витягу.

7.4. В період з 22.10.2013 по 06.05.2018 Відповідач був власником Нерухомого майна, яке розміщене по вул. АДРЕСА_1.

7.5. Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.05.2016 № 181 АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 30-32).

7.6. Рішенням Ради від 28.04.2004 №66/04 ФОП Шайкіну надано в оренду Земельну ділянку площею 0,5992 га по АДРЕСА_1 для будівництва складських приміщень, гаражів, автомийки та кафе до 01.04.2006 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та її подальшої експлуатації - до 01.04.2029 (т. 1, а. с.167-170).

7.7. 16.07.2004 Рада та ФОП Шайкін уклали Договір, який укладено на період будівництва до 01.04.2006 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01.04.2029 (пункт 8 Договору).

7.8. Рішенням Ради від 06.03.2006 №52/06 ФОП Шайкіну продовжено строки будівництва складських приміщень, гаражів, автомийки та кафе по АДРЕСА_1 до 06.03.2007 (т. 1, а. с. 181).

7.9. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/238/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та постановою Вищого господарського суду від 23.09.2016 (т. 1, а. с. 184-200), позов ФОП Шайкіна до Ради про розірвання Договору задоволено.

Підставою для задоволення позову було те, що Договір припинено, а право користування земельною ділянкою перейшло до ТОВ Сава-21 , про що зазначено у цих рішеннях.

7.10. За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 174785218 від 23.07.2019 (т. 1, а. с. 20 зворот-21, 24) право оренди за Договором припинено 25.09.2015 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 № 922/238/18.

7.11. 23.07.2019 Департамент територіального контролю Ради здійснив обстеження та склав акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації Земельної ділянки, в якому зафіксував, що ТОВ Сава-21 використовувало Земельну ділянку без права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125, 126 ЗК України (т.1, а. с. 36).

7.12. За інформацією Департаменту земельних відносин Ради від 13.04.2018 № 2411/0/225-18 договори оренди Земельної ділянки не обліковуються, рішення Ради про надання у користування або продаж земельної ділянки за цією адресою не приймалися (т. 1, а. с. 27).

7.13. Листом від 30.03.2018 Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області повідомило, що ТОВ Сава-21 сплатило земельний податок: у 2016 році - 145 444,80 грн, у 2017 році - 167 198,14 грн, у 2018 році (по 28.02.2018) - 13 999,22 грн (т. 1, а. с. 28-29).

7.14. Рада здійснила розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку Земельної ділянки від 11.06.2019 №786/0/45-19 з урахуванням сплачених Відповідачем сум земельного податку за період з 01.07.2016 по 30.04.2018 у сумі 2 062 601,37 грн (т. 1, а. с. 33-35).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.2. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.3. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

8.4. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

8.5. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

8.6. Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

8.7. Суди встановили, що рішеннями Ради від 28.04.2004 № 66/04 та від 06.03.2006 №52/06 Земельна ділянка надана в оренду ФОП Шайкіну для будівництва складських приміщень, гаражів, автомийки та кафе до 06.03.2007 та її подальшої експлуатації - до 01.04.2029 (т. 1, а. с. 167-170); 16.07.2004 Рада та ФОП Шайкін уклали відповідний Договір; 27.08.2013 Шайкін В . І. передав ТОВ Сава-21 Нерухоме майно; 22.10.2013 Відповідач зареєстрував право власності на Нерухоме майно.

8.8. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

8.9. Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

8.10. Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

8.11. При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Отже правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна, який на час його вчинення не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна, не припиняє його права та обов`язки як орендаря. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в пункті 7.14, постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18 та в пункті 8.16 постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

8.12. Разом з цим, суди встановили, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/238/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та постановою Вищого господарського суду від 23.09.2016, задоволено позов ФОП Шайкіна до Ради про розірвання Договору; за даними витягу з Державного реєстру речових прав № 174785218 від 23.07.2019, право оренди за Договором припинено 25.09.2015 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 № 922/238/18.

8.13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що на час звернення ФОП Шайкіна до суду з позовом про розірвання Договору він вже не був його стороною, оскільки з моменту переходу права власності на Нерухоме майно сторонами орендних правовідносин стали Рада та ТОВ Сава-21 (новий власник Нерухомого майна); наявність судового рішення у справі № 922/238/15 не припинило прав та обов`язків ТОВ Сава-21 за Договором; положення статей 1212-1214 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, з огляду на їх договірний характер.

8.14. Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що Відповідач, набувши право власності на Нерухоме майно, розташоване на Земельній ділянці, не оформив речові права на цю земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, що призвело до використання її без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим Рада позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який могла б одержати в разі своєчасного оформлення договору оренди землі.

8.15. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

8.16. Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

8.17. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

8.18. При цьому, положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19.

8.19. Відповідно до частин другої та третьої статті 653 ЦК у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

8.20. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/238/15 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та постановою Вищого господарського суду від 23.09.2016, тобто набрало законної сили та є обов`язковим на всій території України відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8.21. Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність між сторонами у справі орендних відносин за Договором у спірному періоді (з 01.07.2016 по 30.04.2018) та неможливість застосування до спірних правовідносин положень статей 1212-1214 ЦК України помилкові, оскільки Договір розірвано судовим рішенням, яке набрало законної сили, та на підставі якого внесено відповідний запис про припинення права оренди за Договором, отже правова підстава для користування ТОВ Сава-21 Земельною ділянкою припинена в установленому порядку.

8.22. При цьому, посилання судів на правову позицію Верховного Суду (див. підпункт 8.11 цієї постанови) про те, що внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, а його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки, Суд вважає недоречними, оскільки вказані дії та їх наслідки мали бути оцінені під час розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/238/15, в якій ухвалено рішення про розірвання Договору, що набрало законної сили та не може бути поставлене під сумнів.

8.23. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки твердженням Ради про те, що право оренди за Договором припинилось у зв`язку з його розірванням в судовому порядку та вчиненням відповідних реєстраційних дій; відсутній будь-який правочин, який посвідчує речове право Відповідача на Земельну ділянку, а також інші правові підстави для користування цією ділянкою.

8.24. Обмежившись хибним висновком про договірний характер спірних правовідносин та неможливість застосування до них положень статей 1212-1214 ЦК України, суди натомість залишили поза увагою, що Договір припинено в установленому порядку, у зв`язку з чим не застосували наведені вище положення законодавства; оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надали; належним чином не з`ясували обставини, пов`язані з правильністю здійснення Радою розрахунку безпідставно збережених грошових коштів, та не здійснили оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, зокрема, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку Земельної ділянки від 11.06.2019 №786/0/45-19 (т. 1, а. с. 114).

8.25. При цьому, саме лише згадування в оскаржуваних судових рішеннях про подання цього доказу, без зазначення того, які саме дані суд в результаті отримав та які фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, з допомогою цих даних встановив, не може вважатись дослідженням доказу та наданням оцінки згідно з вимогами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 8.24 постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/17026/17.

8.26. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

8.27. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позову передчасні та не ґрунтуються на дослідженні усіх наданих учасниками справи доказів та надання їм оцінки у контексті норм, що регулююсь спірні правовідносини.

8.28. За положеннями частин першої-другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.29. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.30. З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.31. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 922/2413/19 скасувати. Справу № 922/2413/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак