Рішення

від 23.07.2020 по справі 922/2413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2413/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава-21", м.Харків, про стягнення 2062601,37 грн, за участю представників:

позивача - Мовчана М.В. (розпорядження № 146/2к від 07.02.2019);

відповідача - Олесіва Н.Я. (ордер серії АХ № 1000081 від 30.03.2020);

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада 31.07.2019 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава-21", м. Харків, про стягнення 2062601,37 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,5992 га по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у місті Харкові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 по справі №922/2413/19 (суддя Жиляєв Є.М.) у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 по справі № 922/2413/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 922/2413/19 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020, для розгляду справи № 922/2413/19 визначено суддю Кухар Н.М.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2020 справу №922/2413/19 прийнято до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; у справі розпочато підготовче провадження.

08.05.2020 Харківською міською радою подано до суду письмові пояснення щодо здійсненого нею розрахунку безпідставно збережених коштів та оцінки доказів, на яких він ґрунтується.

У письмових поясненнях по суті позовної заяви, які надійшли до суду від ТОВ "Сава-21" 12.05.2020, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що договірний характер правовідносин, які склалися між Харківською міською радою та ТОВ "Сава-21", унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, оскільки на спірну земельну ділянку обліковувався договір оренди землі від 16.07.2004, укладений між Харківською міською радою та ФОП Шайкіним В.І. для експлуатації складських приміщень, гаражів, авто мийки та кафе та її подальшої експлуатації строком до 01.04.2029. Після відчуження нежитлових будівель літ. "Б-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1" та "Ж-1", які розташовані на спірній земельній ділянці та належали відповідачу, на користь ТОВ "Авто Тех Інвест", у останнього автоматично виникли договірні правовідносини з Харківською міською радою щодо оренди земельної ділянки та зобов`язання щодо сплати орендної плати. Також відповідач не згоден з розрахунком розміру безпідставно збережених ТОВ "Сава-21" грошових коштів у розмірі орендної плати, здійсненим самостійно Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2019 з урахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку за період з 01.07.2016 по 30.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2413/19 закрито; розгляд справи по суті призначено на 23.07.2020.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2020, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі; надав письмові пояснення щодо існуючого права оренди на земельну ділянку по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у ТОВ "Сава-21"; щодо впливу на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки при визначенні нормативної грошової оцінки кадастрового метра земельної ділянки, відсутності у Класифікації видів цільового призначення земель коду цільового призначення земельної ділянки; щодо необов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на кожен календарний рік окремо; щодо доведеності факту використання площі земельної ділянки відповідачем; а також щодо правомірності застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Представник відповідача проти позову заперечував, на підставах, викладених у письмових поясненнях по суті позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2019 № 174877570, на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:001:0053 зареєстроване право власності з 28.08.2015 за Харківською міською радою на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар: суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 , Орендодавець: Харківська міська рада, Опис об`єкта іншого речового права: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5992 га, у т.ч. під забудовою 0,1596 га, інших угідь 0,4396 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: на період будівництва згідно з довідкою №1164/04 від 07.06.2004 становить 838986 грн; на період експлуатації згідно з довідкою 1165/04 від 07.06.2004 становить 4194931 грн.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2019 № 174785218, право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-1", загальною площею 333,8 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 386,0 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 13,3 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 80,0 кв.м. та незавершену будівництвом літ. "Ж-1", готовність якої складає 34%, по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові з 22.10.2013 по 07.05.2018 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сава-21" на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.2013 № 11442729.

Дане нерухоме майно було передано ТОВ "Сава-21" ФОП Шайкіним В.І. 27.08.2013.

З 26.07.2018 право власності на вказані об`єкти нерухомого майна по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові зареєстроване за ТОВ "Авто Тех Інвест" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.07.2018.

Тобто, за вказаною земельною ділянкою обліковувався договір оренди землі від 16.07.2004, укладений між Харківською міською радою та ФОП Шайкіним В.І. для експлуатації складських приміщень, гаражів, автомийки та кафе та її подальшої експлуатації строком на період будівництва до 01.04.2006, на період експлуатації 01.04.2029.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2019 № 174877570, інше речове право припинено 25.09.2015 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 № 922/238/18.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:001:0053 - землі житлової та громадської забудови, для експлуатації складських приміщень, гаражів, автомийки та кафе та її подальшої експлуатації.

23.07.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач у період з 22.10.2013 по 07.05.2018 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:001:0053 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для експлуатації складських приміщень, гаражів, автомийки та кафе та її подальшої експлуатації) по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "Г-1", літ. "Д-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1", право власності на які було зареєстровано за відповідачем.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:06:001:0053) від 11.06.2019 № 971/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,5992 га.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у м. Харкові від 23.07.2019.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що згідно з інформацією Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 13.04.2018 № 2411/0/225-18, договори оренди на земельну ділянку по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові не обліковуються, рішення міської ради щодо надання у користування та рішення щодо продажу земельної ділянки за вказаною адресою не приймалося.

Так, позивачем наголошено про те, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку, та з урахуванням ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,5992 га з кадастровим номером 6310137500:06:001:0053 по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Тобто, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, відповідач належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

ОСОБА_2 перейменована на ОСОБА_3 згідно з розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.05.2016 № 181.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 30.03.2018 №6776/9/20-40-12-03-19, відповідач є платником земельного податку у Московському районі м. Харкова. Загальна сума надходжень земельного податку становить: у 2016 - 145445,20 грн, у 2017 - 167198,11 грн, по 28.02.2018 - 27998,42 грн. Оскільки земельна ділянка по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у м. Харкові розташована саме у Московському районі м. Харкова, то сплата відповідачем земельного податку була врахована Харківською міською радою при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Також, позивачем вказано про те, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:06:001:0053) від 11.06.2019 № 786/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, позивачем наголошено про те, що у період з 01.07.2016 по 30.04.2018 відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Руслана Плоходька, 13-Б у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Позов обґрунтовано наявністю підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно із частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у спірний період з 01.07.2016 по 30.04.2018 відповідач був власником нерухомого майна, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельною ділянкою, на якій розташоване таке майно, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Посилання відповідача на те, що до нього автоматично перейшло право оренди спірної земельної ділянки від попереднього користувача - ФОП Шайкіна В.І. є помилковим, оскільки договір оренди землі, укладений з ФОП Шайкіним В.І., був розірваний рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/238/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2016. На підставі даного рішення було внесено відповідний запис про припинення права оренди за Договором, отже правова підстава для користування ТОВ "Сава-21" земельною ділянкою припинена в установленому порядку. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, що розглядається.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас за змістом визначення, наведеного у ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17.

Відповідно до ч.2 ст. 20 і ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, для встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.07.2004 між Харківською міською радою, як орендодавцем, та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Шайкіним Валерієм Івановичем , як орендарем, було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:06:001:0053, загальною площею 0,5992 га, у т.ч. під забудовою 0,1596 га, інших угідь 0,4396 га, розташовану по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові.

Датою державної реєстрації земельної ділянки по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б у м. Харкові, площею 0,5992 га з кадастровим номером 6310137500:06:001:0053 є 30.08.2004.

Вищевказане речове право припинено 25.09.2015 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 по справі № 922/238/15. Та в подальшому договори оренди на вказану земельну ділянку не обліковуються, рішення щодо надання в користування та рішення щодо продажу земельної ділянки за вказаною адресою не приймалися.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2019 № 174785218, право власності на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, з 22.10.2013 по 07.05.2018 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сава-21" на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.2013 № 11442729.

Представник позивача у судовому засіданні зазначає, що відповідач для обслуговування нежитлових будівель використовував земельну ділянку саме у тому розмірі, що і попередній орендар - ФО Шайкін В.Т.

Проте, суд не може погодитись з такою думкою позивача, оскільки під час дослідження умов попереднього договору оренди встановлено, що під забудову було передано 0,1596 га та інших угідь - 0,4396 га.

Таким чином, виходячи зі змісту цього договору, не можна однозначно стверджувати, що при переході права власності на будівлі, відповідач отримав у користування земельну ділянку вцілому, а не частину, яка передавалась під забудову.

Так, на підтвердження факту використання земельної ділянки позивачем надано Акт обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Руслана Плоходько (Ейдемана Роберта), 13-Б. Позивач посилається на вказаний акт як доказ фактичного використання земельної ділянки площею 0,5992 га, кадастровий номер 6310137500:06:001:0053 у період з 22.10.2013 по 07.05.2018.

Із складеного акту вбачається, що 23.07.2019 було проведено обстеження земельної ділянки та встановлено :

"Вивченням наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради встановлено:

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.07.2019 № 174785218, право власності на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, з 22.10.2013 по 07.05.2018 було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сава-21" на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.2013 № 11442729. Право власності припинено 07.05.2018.

Тов "Сава-21" використовувало протягом періоду часу з 22.10.2013 по 07.05.2018 земельну ділянку загальною площею у розмірі 0,5992 га у м. Харків, по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б. без виникнення права власності та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125,126 Земельного кодексу України."

Надаючи оцінку вказаному доказу ,судом встановлено, що такий акт складено 23.07.2019, тобто більше ніж через рік після відчудження нерухомого майна відповідачем, за наявними документальними матеріалами , без виходу на місцевість та фактичного огляду земельної ділянки та без участі представників відповідача.

Тобто, зазначаючи , що відповідач був власником нежитлових будівель розташованих на спірній земельній ділянці , доводи позивача грунтуються на припущеннях щодо розміру фактичного використання земельної ділянки.

Отже, вказаний акт не може бути належним і допустимим доказом у підтвердження використання відповідачем земельної ділянки у спірний період, враховуючи що майно, яке розташоване на відповідній сформованій земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:06:001:0053) на час перевірки вже не належало відповідачу у справі.

Таким чином , суд вважає, що позивачем не доведено та не обґрунтовано належними, допустимими і достатніми доказами, що відповідач використовував вищевказану земельну ділянку саме у такому розмірі у спірний період з 01.07.2016 по 30.04.2018, а отже не доведено тієї обставини, що відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою саме загальною площею у розмірі 0,5992 га у м. Харків, по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б.

Таким чином, в матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно земельної ділянки у м. Харків по вул. Ейдемана Роберта, 13-Б, яка фактично використовувалася відповідачем та суд вважає, що наразі земельна ділянка не є сформованою у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто не є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Підставою для проведення оцінки земель, згідно ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995 № 213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 за № 388/12262.

Згідно з вимогами статей 20, 21 Закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п. 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі №3-476гс15; Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №804/7823/14, від 30.10.2018 у справі №804/2111/14.

Наразі в матеріалах справи відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку фактично займав відповідач.

Позивачем заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування має здійснюватись позивачем саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі і щодо належної земельної ділянки: виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, розміру фактичного використання.

Проте, наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, заявленої до стягнення позивачем вчинений всупереч вказаних обставин і не може прийматись до уваги.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 01.07.2016 по 30.04.2018. У якості додатків до позовної заяви надано розрахунки за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 30.04.2018.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Частинами першою, другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема, на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати - є необґрунтованими.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі №922/3607/18).

В матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.06.2019, а отже розрахунок саме з цієї дати можливо вважати належним. Щодо періоду з 01.07.2016 по 30.04.2018, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме, відповідного витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

В редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 № 489, яка діяла на період з 01.01.2017 по 31.07.2018, зазначено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Додатком 1 до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 № 489 у вигляді таблиці затверджено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) в залежності від коду КВЦПЗ (далі - Наказ).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 27.03.2018 № 162 зміни до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 №489, а саме: "У примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 № 1647/29777, цифри "2,0" замінити цифрами "3,0"".

Позивачем до матеріалів справи надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 971/0/45-19 від 11.06.2019, в якому зазначено: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки - у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель. Проте, у розрахунку за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 функціональне призначення земельної ділянки визначено як землі комерційного використання. Також надані позивачем розрахунки містять розбіжності у визначенні коефіцієнтів Кф. Згідно Витягу з технічної документації № 971/0/45-19 від 11.06.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 22724061, що значно більше ніж грошова оцінка, визначена у розрахунках за спірний період.

Таким чином, у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 971/0/45-19 від 11.06.2019 міститься суперечлива інформація, що ставить під сумнів і проведені позивачем на підставі такого витягу розрахунки.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради, у зв`язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати, у зв`язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ: 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава-21" (61118, м. Харків, вул. Руслана Плоходька, буд. 13-Б; код ЄДРПОУ: 38876374) про стягнення 2062601,37 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "03" серпня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар