Ухвала

від 30.03.2020 по справі 6/8-09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 6/8-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020

у складі колегії суддів: Верховця А.А.- головуючого, суддів: Отрюха Б.В., Копитової О.С.

у справі № 6/8-09

за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Богам ЛТД",

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Сумського заводу сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №6/8-09 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №6/8-09 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.03.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №6/8-09 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржником предметом касаційного оскарження визначено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.05.2019 року у справі №6/8-09.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.05.2019 у справі №6/8-09 заяву від 28.07.2017 ліквідатора Шишлова О.М. про визнання недійсними результатів аукціону нерухомого майна ВАТ "Сумсільмаш", проведеного Сумською регіональною біржею - "Нова" та оформлених протоколом від 21.02.2011 (вх. 2256) з урахуванням заяв від 28.02.2018 та 05.06.2018) - задоволено, резолютивну частину ухвали викладено в наступній редакції, витребувано нерухоме майно ВАТ "Сумісльмаш", зареєстроване за недобросовісними набувачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та скасовано відповідну державну реєстрацію права власності, заяву ліквідатора Шишлова О.М. від 05.06.2018 (вх.№1219) про відмову від частини вимог, зазначених у заяві 26.02.2018 (вх.484 від 28.02.2018) про зміну предмету заяви про визнання недійсними результатів аукціону нерухомого майна ВАТ "Сумсільмаш", проведеного Сумською регіональною біржею "Нова" та оформлених протоколом від 21.02.2011-задоволено, закрито провадження у справі №6/8-09 в частині позовних вимог про витребування нерухомого майна ВАТ "Сумсільмаш" зареєстрованого за добросовісним набувачем: ТОВ "Сумиінвестбуд" та скасування відповідної державної реєстрації права власності, закрито провадження у справі №6/8-09 в частині позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону щодо нерухомого майна ВАТ "Сумсільмаш", проведеного Сумською регіональною біржею "Нова" відповідно до протоколу від 21.02.2011. Повний текст зазначеної ухвали місцевого суду оприлюднено в Єдиному державному реєстру судових рішень 03.06.2019.

Частиною 2 статті 254 ГПК України визначено право учасників справи, осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси, та (або) обов`язки, оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу; апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (частина 1 статті 256 ГПК України).

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, чинного з 21.10.2019 , передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство , крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Звертаючись до апеляційного суду 21.12.2019 з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 29.05.2019, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що заявником неотримано копію оскаржуваної ухвали; зазначив, що 12.12.2019, після повернення справи з Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду Сумської області представнику ОСОБА_1 - адвокату Рижову С.Є. були вручені ухвали від 04.09.2018 та від 29.05.2019, однак, інших поважних причин пропуску строків на апеляційне оскарження не навів, у зв`язку з чим його визнано необґрунтованим, а наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку неповажними; на підставі частини 3 статті 260 ГПК України апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою суду апеляційної інстанції 16.01.2020 та надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги із зобов`язанням надати суду належні докази на підтвердження доводів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду 29.05.2019 протягом десяти днів з дати отримання скаржником ухвали апеляційного суду 16.01.2020.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 16.01.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду 05.02.2020 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 29.05.2019 у справі № 6/8-09. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник вказує, що виходячи із принципу верховенства права, який полягає у правовій визначеності, норми ГПК пов`язують початок строку на апеляційне оскарження з днем вручення оскаржуваного рішення, а врученим відповідно до ст.242 ГПК України рішення вважається, якщо воно направлено поштою, або вручено особі під розписку судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Факт вибіркового ознайомлення з матеріалами справи не підтверджує факту вручення належним чином засвідченої копії оскаржуваної ухвали. Скаржник зазначив, що листом від 31.10.2019 №6/8-09/9630 Господарський суд Сумської області повідомив, що питання про розгляд клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Рижова С.Є. про вручення копій рішень у справі №6/8-09 буде вирішене після повернення матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду Сумської області та 12.12.2019, після повернення справи до Господарського суду Сумської області, адвокату Рижову С.Є. були вручені ухвали від 04.09.2018 та від 29.05.2019, а отже строк на апеляційне оскарження рішень не пропущений, а тому просив поновити та відкрити апеляційне провадження.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

В основі принципу юридичної визначеності лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою , оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження . У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata , особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Отже, в контексті зазначеного необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили , має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.05.2019 у справі №6/8-09 ухвалою від 10.02.2020 на підставі статей 260, 261 ГПК України, апеляційний суд виходив з того, що наведені скаржником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження не є поважними, так як не підтверджені належними доказами та не можуть вважатися об`єктивними обставинами, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали місцевого суду, та свідчили б про можливість поновлення пропущеного процесуального строку апеляційним судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом , змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 статті 13 ГПК України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України"). На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що оскаржувана ухвала місцевого суду від 29.05.2019 була надіслана Господарським судом Сумської області до ЄДРСР 31.05.2019 та оприлюднена 03.06.2019, надіслана сторонам 05.06.2019 в тому числі і на адресу ОСОБА_1 , яка як вбачається з матеріалів справи повернута до суду апеляційної інстанції з причин "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" . Також апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи (том 28, а.с. 250) наявне клопотання №11200-Р від 20.09.2019 представника скаржника - Рижова С.Є. про ознайомлення з матеріалами справи, на якому адвокатом Рижовим С.Є. стоїть відмітка про ознайомлення з матеріалами справи "з томами 1,2,24,23,25,26,27,28 (в яких до речі і міститься оскаржувана ухвала) ознайомився, фотокопії знято" та підпис Рижова С. Є .

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду 21.12.2019 року, що підтверджується відтиском штемпелю Господарського суду Сумської області на першій сторінці апеляційної скарги, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження, тому апеляційним судом було надано заявнику можливість виправити недоліки його апеляційної скарги та додатково обґрунтувати підстави пропуску строку і, за наявності, надати документи на підтвердження обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню зі скаргою. Проте цього апелянтом зроблено не було.

З огляду на таке, апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_1 про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду з посиланням на неотримання копії ухвали та необізнаністю з повним текстом ухвали від 29.05.2019, який будучи учасником справи про банкрутство №6/8-09 та учасником аукціону з продажу майна банкрута, зобов`язаний вживати необхідних заходів для ознайомлення з подіями судового процесу у цій справі з метою належного захисту своїх прав як учасника аукціону, керуючись принципами диспозитивності та змагальності.

Пунктом 2 частини 2 статті 293 ГПК України визначено як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) визнання Судом касаційної скарги необґрунтованою, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Верховний Суд вважає, що правильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права (статей 119, 174, 260, 261 ГПК України) є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування при прийнятті ухвали від 10.02.2020 у справі №6/8-09 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду 29.05.2019, яку подано зі спливом строку на апеляційне оскарження за умов недоведення скаржником належними доказами поважності підстав для поновлення апеляційним судом пропущеного процесуального строку за наслідком виконання скаржником вимог ухвали апеляційного суду від 16.01.2020 про залишення апеляційної скарги без руху.

З огляду на таке, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №6/8-09 необхідно відмовити на підставі пункту 2 частини 2 статті 293 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статями 119, 174, 234, 235, 258, 260, 261, частиною 1 статті 287, пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №6/8-09.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко