Постанова

від 17.03.2020 по справі 2-184/07

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2-184/07

провадження № 61-10995св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, військова частина НОМЕР_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_2 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Позов мотивовано тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, де і перебував на всіх видах забезпечення.

За період з 14 вересня 2004 року по 30 листопада 2006 року утворилась заборгованість щодо виплати йому компенсації за продовольче забезпечення у розмірі 6723 грн 83 коп.

На неодноразові звернення до командування військової частини НОМЕР_1

м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , з проханням виплатити належну компенсацію за продовольче забезпечення отримував відмови, мотивовані відсутністю коштів на такі виплати.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області на його користь грошову компенсацію за продовольче забезпечення у розмірі 6723 грн 83 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 січня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з військової

частини НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 6 723 грн 83 коп. компенсації за продовольче забезпечення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що військовою

частиною НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , позов визнано у повному обсязі. Судом встановлено, що військова частина за період з 14 вересня 2004 року по

30 листопада 2006 року має заборгованість перед ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за продовольче забезпечення у розмірі 6 723 грн 83 коп., яку й правомірно стягнуто на користь позивача.

Не погоджуючись з рішенням міськрайонного суду, 03 листопада 2017 року військовою частиною НОМЕР_2 подано апеляційну скаргу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 січня 2007 року відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 січня 2007 року, а саме що при заміні боржника у справі з військової частини НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області на військову частину НОМЕР_2 , останній не направлялась копія оскаржуваного рішення суду, а також у військовій частині НОМЕР_2 з 05 березня по 08 липня 2007 року не було юрисконсульта. Однак, указані причини пропуску строку апеляційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних перешкод для подачі апеляційної скарги у передбачені законом строки. Таким чином, оскільки наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення міськрайонного суду є неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_2 відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, військова частина НОМЕР_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року заяву військової частини НОМЕР_2 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року задоволено. Поновлено військовій частині НОМЕР_2 строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року. Відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення. Витребувано із Дубенського міськрайонного суду Рівненської області зазначену цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 м. Дубно Рівненської області, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою. Посилалась на те, що спір у вказаній справі пов`язаний із проходженням ОСОБА_1 військової служби, що має ознаки публічно-правового характеру, зокрема, щодо стягнення компенсації за продовольче забезпечення. З 01 вересня 2005 року набрав чинності КАС України, тому відповідно до статей 3 та 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі щодо спорів громадян з приводу проходження ними публічної служби. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, до яких входять у тому числі військові частини. Тому указаний спір має вирішуватись відповідно до вимог КАС України.

Щодо пропущення строків звернення до суду з апеляційною скаргою при заміні боржника у справі військовій частині НОМЕР_2 не надсилалось рішення суду першої інстанції, також у військовій частині з 05 березня по 08 липня 2007 року не було юрисконсульта у зв`язку з відпусткою. Військова частина НОМЕР_2 отримала оскаржуване рішення 20 жовтня 2017 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 залишено без руху та надано строк протягом тридцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для такого поновлення та протягом п`яти днів з дня отримання вказаної ухвали для сплати судового збору у розмірі 73 грн 96 коп.

Копію вказаної ухвали Апеляційного суду Рівненської області

від 15 листопада 2017 року військова частина НОМЕР_2 отримала 27 листопада 2017 року.

На виконання вимог ухвали суду, 21 грудня 2017 року військовою частиною НОМЕР_2 подано оригінал платіжного доручення № 481 про сплату судового збору у розмірі 73 грн 96 коп. від 14 грудня 2017 року, а також подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення.

У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження вказано, що при заміні боржника у справі з військової частини НОМЕР_1 на військову частину НОМЕР_2 , останній не направлялася копія оскаржуваного рішення. Окрім того, у військовій частині НОМЕР_2 з 05 березня по 08 липня 2007 року не було юрисконсульта.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга військової частини НОМЕР_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин другої, третьої і четвертої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що недоліки скарги у визначений судом строк усунені не були, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявник не навела, тому наявні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими та спростовані висновками Великої Палати Верховного Суду у цій справі відповідно до яких оскаржувана ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року є процесуальною, оскільки в ній суд вирішував питання щодо поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Разом з цим указана ухвала не стосується питань предметної чи суб`єктної юрисдикції спору.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а тому вказане судове рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович