Постанова

від 30.03.2020 по справі 902/462/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Справа № 902/462/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лушиної Ганни Сергіївни на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 17.12.19р. суддею Матвійчуком В.В. о 17:10 у м.Вінниці, повний текст складено 23.12.19р. у справі № 902/462/19

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання "Фтизіатрія" Вінницької обласної ради"

до: Фізичної особи-підприємця Лушиної Ганни Сергіївни

про стягнення пені в сумі 3667,60 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

10.06.2019 вх.№475/19 до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об`єднання "Фтизіатрія" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лушиної Ганни Сергіївни пені в розмірі 3667,60 грн за порушення зобов`язань за Договором про постачання товару № 222 від 07.06.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 07.06.2018 між Вінницьким обласним спеціалізованим територіальним медичним об`єднанням Фтизіатрія (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Лушиною Ганною Сергіївною (відповідач) укладено договір про постачання товару № 222, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставляти позивачу товар, окремими партіями на підставі його заявок, а позивач в свою чергу зобов`язався приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.

Предметом поставки є риба, рибне філе та інше м`ясо риби мороженої (риба морожена). Загальна кількість товару за договором, його асортимент, одиниці виміру, ціна та кількості вказана в додатку №1 до договору.

На виконання умов договору відповідачем протягом періоду червень-вересень 2018 року поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар на загальну суму 108499,00 грн.

В подальшому листом №3032 від 18.10.2018 позивачем подано заявку на постачання риби мороженої Сайди , без голови - 500 кг, риби мороженої Нототенія - 500 кг. на загальну суму 50000,00 грн. Проте, враховуючи строки поставки, передбачені пунктом 5.1. договору відповідач зобов`язання не виконав.

Листом № 3137 від 30.10.2018 позивачем подано нову заявку на постачання риби мороженої Сайди , без голови - 1315 кг, риби мороженої Нототенія - 797 кг., на загальну суму 105600,00 грн., яку теж відповідачем виконано не було.

З огляду на ігнорування вимог позивач повторно звернувся до відповідача з листом №3194 від 02.11.2018, в якому просив виконати взяті на себе зобов`язання та поставити товар згідно поданих заявок, яке останнім залишено без задоволення.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, в силу п.п. 6.2.1 п. 6.2. договору, останньому повідомлено про розірвання договору з 26.11.2018 року.

В подальшому позивачем направлено на адресу відповідача претензією № 457 від 14.02.2019 з вимогою сплатити штрафні санкції, передбачені п. 7.2. договору.

Проте, жодних листів та повідомлень від відповідача з моменту надсилання претензії позивачем отримано не було, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.12.19 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Лушиної Ганни Сергіївни на користь Комунального некомерційного підприємства "Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання "Фтизіатрія" Вінницької обласної ради" (комплекс будівель і споруд, буд. б/н, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233, код ЄДРПОУ 05484008) 2 833 грн 80 коп. - пені та 1 478 грн 51 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладено на відповідача.

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст.ст. 11, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 662, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 231 ГК України, умови договору поставки, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що перевіривши розрахунок пені за листом (заявкою) №3032 від 18.10.2018, виходячи із вартості простроченого зобов`язання в розмірі 50 000,00 грн., зважаючи на визначений позивачем період прострочення, судом не виявлено помилок, а відтак заявлена до стягнення сума пені в розмірі 1450,00 грн підлягає задоволенню. Крім того, перевіривши розрахунок пені за заявкою № 3137 від 30.10.2018 судом виявлено помилку в періоді нарахування. Зазначає, що відрахування строку поставки товару слід проводити з 09.11.2019 (дата отримання заявки). Відповідно прострочення виконання зобов`язання за заявкою № 3137 від 30.10.2018 настало 13.11.2018 (09.11.2018 + 3 дні = 12.11.2018). Здійснивши перерахунок пені за визначений судом період за заявкою № 3137 від 30.10.2018 судом отримано суму 1372,80 грн. Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 822,80 грн.

Крім того, ухвалою суду від 14.01.2020 року у даній справі виправлено описку в другому пункті резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 у справі №902/462/19. Другий пункт резолютивної частини рішення від 17.12.2019 у справі №902/462/19 викладено в наступній редакції: "Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лушиної Ганни Сергіївни на користь Комунального некомерційного підприємства Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання Фтизіатрія Вінницької обласної ради 2 833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 80 коп. - пені та 1 478 (одну тисячу чотириста сімдесят вісім) грн 51 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовити."

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить винести рішення яким відмовити в позові Комунальному некомерційному підприємству "Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання "Фтизіатрія" Вінницької обласної ради" в повному обсязі.

Так, з посиланням на договір поставки від 07.06.2018 року, ст.ст. 11, 629, 632, 651, 652, ЦК України, Закону України Про публічні закупівлі , роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 07.04.2015 №3302-05/11398-07, ст. 188 ГК України зауважує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було проігноровано надані докази апелянтом про ініціювання ним 28 вересня 2019 року внесення змін до договору поставки від 07.06.2018 року в частині зміни ціни, оскільки постачання товару стало неможливим у зв`язку із значним підвищенням цін на рибу.

Апелянт виконала вимогу статті 188 Господарського кодексу України і 26 вересня 2018 року надіслала пропозицію про внесення змін до договору поставки від 07.06.2018 року.

Оскільки позивачем проігноровано надання відповіді на лист від 26.09.2018 року, апелянт повторно поштою направила звернення від 10.10.2018 року №102 з приводу підписання додаткової угоди із змінами в частині ціни за одиницю товару з 50 грн. за кг на 55 грн. за кілограм.

Позивачем надано відповідь від 18.10.2018 року про відхилення пропозиції щодо підвищення ціни на рибу морожену Нототенія та рибу морожену Сайда із посиланням на надумані причини відсутності підтверджуючих документів на внесення змін до договору.

24 жовтня 2018 року за №104 на адресу позивача надіслано лист з обґрунтуванням та пропозицією внести зміни до договору №222 від 07.06.2018 року та повідомленням про готовність до розірвання вказаного договору у випадку повторної відмови у проханні об`єктивно розглянути ситуацію, що склалась на ринку цін на рибну продукцію.

Листом від 02.11.2018 року, позивач відмовив у задоволенні вирішення питання про ціну на рибну продукцію.

Судом незаконно встановлено факт подання заявки 18.10.2018 року як такої, до моменту звернення відповідача з проханням внести зміни до договору №222 від 07.06.2018 року - відповідач звернувся з першим листом 26.09.2018 року про внесення змін до договору - 26.09.2018 року, 2 раз з другим листом від 10 жовтня 2018 року.

Питання про подання заявки на два види риби (нототенія та сайда) з чотирьох видів риби (нототенія, хек, сайда, мінтай), передбачених по договору, постало тільки після звернення відповідача щодо внесення змін по ціні на цих двох видах рибної продукції (нототенія та сайда), а саме прохання поставити вказану рибу у листі-відповіді від 18.10.2018 року на звернення апелянта про внесенні змін до договору по ціні.

Зазначає, що суд зробив висновок про подання позивачем двічі заявок на поставку товару, а саме 18 та 30 жовтня 2018 року та відповідно про наявність підстав для застосування штрафних санкцій за непоставлену вчасно продукцію.

Скаржник не погоджується із таким висновком суду, оскільки між сторонами договору, з вересня 2018 року велась переписка щодо внесення змін до договору в частині ціни, яка завершилась надісланням апелянту визнання факту розірвання договору поставки від 07.06.2018 року з 26.11.2018 року .

Суд першої інстанції, на думку апелянта, не вивчив дані обставини, що стало причиною для винесення неправомірного судового рішення і є підставою відповідно до ст. 277 ГПК України для скасування судом апеляційної інстанції.

З посиланням на п.п.9.2,10.3 договору, ст.ст.173, 174, 218, 220, 221 ГК України, 11, 202, 509 ЦК України, листи звернення відповідача до позивача, зауважує, що 13.11.2018 року позивач визнав договір розірваним, а тому штрафні санкції не можуть бути застосовані.

Також з посиланням на ст. 222 ГК України вказує, що в матеріалах справи є претензія про стягнення штрафних санкцій, яка надіслана на адресу ФОП Лушина Г.С., але підтвердження надіслання даної претензії на адресу апелянта - відсутнє.

На думку скаржника, суд безпідставно та необ`єктивно визнав встановленими обставини, які позивачем не доведені в порядку, встановленому законом, що є підставою відповідно до статті 277 ГПК України про скасування рішення господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2019 року.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, постанови Верховного суду України у справі №64/366-10 (3-20гс14) від 20.05.2014 у справі №922/51/15 (3-194гс16) від 18.05.2016р., постанов Пленуму ВАСУ від 20.05.2013р. №7 Про судове рішення в адміністративній справі та вказує, що рішення суду має бути мотивованим.

У відзиві на апеляційну скаргу Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання "Фтизіатрія" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області ід 17.12.2019 року у справі №902/462/19 - без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Лушиної Ганни Сергіївни на рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.19р. у справі № 902/462/19 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.06.2018 між Вінницьким обласним спеціалізованим територіальним медичним об`єднанням Фтизіатрія , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання Фтизіатрія (позивач, за договором замовник) та Фізичною особою-підприємцем Лушиною Ганною Сергіївною (відповідач, за договором - постачальник) укладено договір про постачання товару № 222 (надалі договір).

Згідно з предметом договору постачальник зобов`язується з дати укладання договору протягом 2018 року поставляти замовнику товар, зазначений у специфікації до договору (додаток 1), а Замовник - прийняти і оплатити товар, який постачається згідно з умовами цього договору. (п. 1.1.) Найменування товару: код ДК 021:2015 - 15220000-6 - риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (риба морожена). (п. 1.2.) Кількість, ціна за одиницю товару зазначається у специфікації до договору (додаток 1). Ціна товару є незмінною протягом дії договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством. (п. 1.3.) Кількість товару та сума договору, можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника. (п. 1.4.)

Відповідно до п. 3.1. договору сума, визначена в договорі, становить 244 104,00 грн.

Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. (п. 3.2. договору)

За змістом п. 3.4. договору істотні умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків визначених ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі та умовами даного договору, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої статті 36 Закону, відповідно до якої дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару (згідно п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України - за фактом поставки товару). Для проведення оплати до рахунка додається накладна на товар.

Замовник здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України з відтермінуванням платежу до 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом трьох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на розрахунковий рахунок. (п. 4.2. договору)

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок замовника. Строк (термін) поставки товару: до 31.12.2018 року, але не пізніше трьох днів з моменту подання заявки замовником. (п. 5.1. договору)

Місце поставки товарів - склад Замовника на умовах DDP (ДДП) - Інкотермс у редакції 2010 року за адресою: Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання Фтизіатрія , комплекс будівель і споруд, буд. б/н, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область. (п. 5.2. договору)

Відповідно до п. 6.2.1. договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши про це його у 10-денний строк.

За змістом п.10.3. договору, договір може бути достроково розірваний коли у зв`язку зі специфікою діяльності замовника, відпадає потреба в даному товарі; у випадку дворазового порушення постачальником своїх зобов`язань по строках поставки та/або якості товару, що ним поставляється.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 р., але не менш ніж до повного виконання зобов`язань сторонами. (п. 10.1. договору)

Як вказує позивач, та не заперечується відповідачем, в межах договору відповідачем протягом періоду червень-вересень 2018 року поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар на загальну суму 108499,00 грн..

Так, в матеріалах справи наявні засвідчені копії наступних видаткових накладних:

№РН-0000023 від 11.06.2018 на поставку товару вартістю 20 392,52 грн;

№РН-0000036 від 02.07.2018 на поставку товару вартістю 22 287,98 грн;

№РН-0000054 від 03.08.2018 на поставку товару вартістю 15 767,50 грн;

№РН-0000075 від 13.08.2018 на поставку товару вартістю 20 000,00 грн;

№РН-0000399 від 20.09.2018 на поставку товару вартістю 13 756,68 грн;

№РН-0000229 від 06.09.2018 на поставку товару вартістю 16 258,32 грн.

Загальна вартість товару за вказаними видатковими накладними складає 108 463,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 513 від 14.06.2018, №591 від 13.07.2018, №1043 від 07.08.2018, №1046 від 10.08.2018, №1111 від 23.08.2018, №1289 від 25.09.2018, №1237 від 14.09.2018, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем оплачено вартість поставленого товару на суму 108 463,00 грн.

28.09.2018 відповідач звернувся із листом №101 до позивача з проханням змінити ціну на два види риби (натотенія та сайду) у зв`язку зі зростанням ціни на дану продукцію.

У зв`язку з відсутністю відповіді на лист від 28.09.2018 відповідач повторно направив на адресу позивача звернення від 10.10.2018 №102 з приводу підписання додаткової угоди із змінами в частині ціни за одиницю товару з 50 грн. за кг на 55 грн. за кілограм, на що отримав відповідь про відхилення пропозиції щодо підвищення ціни на рибу морожену Нототенія та рибу морожену Сайда .

В подальшому, позивач листом №3032 від 18.10.2018 відхилив пропозицію щодо підвищення ціни на рибу та подав заявку на постачання риби мороженої Сайди , без голови - 500 кг, риби мороженої Нототенія -500 кг. на загальну суму 50000,00 грн. Проте, враховуючи строки поставки, передбачені пунктом 5.1. договору, відповідач зобов`язання не виконав.

24.10.2018 за №104 на адресу позивача надіслано лист з обґрунтуванням та пропозицією внести зміни до договору та повідомленням про готовність до розірвання вказаного договору у випадку повторної відмови у проханні об`єктивно розглянути ситуацію, що склалась на ринку цін на рибну продукцію.

Листом № 3137 від 30.10.2018 позивачем подано нову заявку на постачання риби мороженої Сайди , без голови - 1315 кг, риби мороженої Нототенія - 797 кг., на загальну суму 105600,00 грн., яку відповідачем також виконано не було.

Листом №3194 від 02.11.2018 позивач відмовив у задоволенні вирішення питання про ціну на рибну продукцію та звернувся до відповідача з проханням виконати взяті на себе зобов`язання та поставити товар згідно поданих заявок, який відповідач залишив без виконання.

Листом від 13.11.2018 року №106 відповідач втретє звернувся до позивача із проханням об`єктивно та всебічно розглянути пропозицію про внесення змін до договору, на що останнім була надана відповідь від 13.11.2018 №3306 про прийняття пропозиції та повідомлення про розірвання договору з 26.11.2018 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, в силу п.п. 6.2.1 п. 6.2. Договору, листом № 3306 від 13.11.2018 його повідомлено про розірвання договору з 26.11.2018 року.

За наведеного, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору поставки від 07.06.2018року №222 позивач звернувся із позовом до суду про стягнення пені у сумі 3667,60 грн..

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, п. 5.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок замовника. Строк (термін) поставки товару: до 31.12.2018 року, але не пізніше трьох днів з моменту подання заявки замовником.

Як убачається із матеріалів справи та зазначалося вище, позивач листом №3032 від 18.10.2018 подав заявку на постачання риби мороженої Сайди , без голови - 500 кг, риби мороженої Нототенія - 500 кг. на загальну суму 50000,00 грн.

Листом № 3137 від 30.10.2018 позивачем подано нову заявку на постачання риби мороженої Сайди , без голови - 1315 кг, риби мороженої Нототенія - 797 кг., на загальну суму 105600,00 грн., яку відповідачем також виконано не було.

Проте, доказів поставки товару в обумовлені п. 5.1. договору строки відповідач суду не надав.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що відповідач допустив порушення договірного зобов`язання щодо поставки товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару або неякісного товару за кожен день прострочення. Штрафні санкції сплачуються Постачальником додатково в обов`язковому порядку, незалежно від стягнення Замовником розміру забезпечення виконання Договору, наданого йому Постачальником.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, листом 18.10.2018 за № 3032 позивачем замовлено постачання риби замороженої Сайда без голови - 500 кг. та риби мороженої Нототенія - 500 кг. (а.с. 32,33, т.1).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2101801713791, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, лист № 3032 від 18.10.2018 відповідачем отримано 24.10.2018. (а.с. 34, т.1)

Виходячи з умов п. 5.1. договору, відповідач зобов`язаний був поставити замовлений вказаною заявкою товар до 27.10.2018 (включно).

Заявкою від 30.10.2018 за № 3137 позивач просив поставити рибу морожену Нототенія - 797 кг. та рибу морожену Сайда без голови - 1315 кг.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2101801795461, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, заявку № 3137 від 30.10.2018 відповідачем отримано 09.11.2018. (а.с. 36, т.1)

Виходячи з умов п. 5.1. договору, відповідач зобов`язаний був поставити замовлений вказаною заявкою товар до 12.11.2018 (включно).

Доводи відповідача щодо отримання означеної заявки 21.11.2019 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому правомірно не взяті місцевим господарським судом до уваги.

Як вбачається із розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, останнім здійснено нарахування пені наступним чином: за період з 28.10.2018 по 05.11.2018 (29 днів) на загальну суму 50 000,00 грн за листом (заявкою) № 3032 від 18.10.2018; за період з 05.11.2018 по 25.11.2018 (21 день) на суму 105 600,00 грн за заявкою № 3137 від 30.10.2018.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що згідно із заявкою №3032 від 18.10.2018 року позивачем було вказано період нарахування з 28.10.2018 року по 05.11.2018 року (29 днів) на суму 50 000,00 грн. х0,1% =1450,00 грн..

Разом з тим, судова колегія розцінює, як описку зазначення періоду з 28.10.2018 року по 05.11.2018 року, оскільки враховуючи вказану суму, відсоток пені визначений у договорі та дні нарахування позивач фактично нараховував пеню за період з 28.10.2018 року по 25.11.2018 року.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції та наданого позивачем

за листом (заявкою) №3032 від 18.10.2018, судова колегія вважає його правильним та арифметично вірним у розмірі 1450,00 грн, і дана сума підлягає до стягнення.

Перевіривши розрахунок пені за заявкою № 3137 від 30.10.2018 судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, про здійснення позивачем помилки в періоді нарахування.

Так, позивачем проведено нарахування з 05.11.2018, виходячи з дати заявки (30.10.2018 + 3 дні), що є помилковим, оскільки як зазначено вище, заявка направлена позивачем поштовим зв`язком та отримана відповідачем 09.11.2019, відтак останній не був обізнаний про вказану заявку станом на 05.11.2018. До того ж, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів які б визначали дату направлення позивачем заявки на адресу відповідача. Отже, відрахування строку поставки товару слід проводити з 09.11.2019 (дата отримання заявки). Відповідно прострочення виконання зобов`язання за заявкою № 3137 від 30.10.2018 настало 13.11.2018 (09.11.2018 + 3 дні = 12.11.2018).

Перевіривши розрахунок пені здійснений судом першої інстанції судова колегія вважає його правильним та арифметично вірним у розмірі 1372,80 грн., і дана сума підлягає до стягнення.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 822,80 грн.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства України, проте їх розрахунок здійснений із помилками.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі з приводу проігнорування судом першої інстанції доказів які надані відповідачем щодо ініціювання ним 28.09.2018р. внесення змін до договору поставки від 07.06.2018 року в частині зміни ціни, оскільки постачання товару стало неможливим у зв`язку із значним підвищенням цін на рибу, та подальшим зверненням до позивача із листами від 10.10.2018 року №101 та від 24.10.2018 року №104 не беруться судовою колегією до увагу, з огляду на таке.

Так, за змістом п. 3.4. договору істотні умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися: від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків визначених ст.36 Закону України Про публічні закупівлі та умовами даного договору, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням, фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження;, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої статті 36 Закону, відповідно до якої дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 12.1. та 12.2. договору основні (істотні) умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених діючим законодавством, в тому числі статтею 36 Закону України Про публічні закупівлі № 922 - VIII від 25.12.2015 року. Згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі істотними (основними) умовами договору є : предмет договору; сума договору, в тому числі ціна за одиницю; строк дії договору та строк поставки товарів/надання послуг; якість та кількість товару/послуг.

Дійсно, як убачається із матеріалів справи відповідач зверталася до позивача із листами 28.09.2018р. №101, від 10.10.2018 року №101 та від 24.10.2018 року №104 про внесення змін до договору поставки від 07.06.2018 року в частині зміни ціни за товар (а.с.91-94,97-99, т.1).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було відхилено вказані пропозиції відповідача, що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 9.1. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п.9.2. договору).

При цьому, з матеріалів справи убачається, що відповідач - ФОП Лушина Г.С. не зверталася до суду із позовом про внесення змін до договору поставки від 07.06.2018р. №222.

За наведеного, колегія суддів зауважує, що на момент подачі заявок позивачем договір поставки від 07.06.2018 року був чинним, а тому відповідач - ФОП Лушина Г.С. повинна була поставити замовнику товар згідно поданих заявок від 18.10.2018р. та від 30.10.2018р..

Щодо твердження скаржника про те, що в матеріалах справи міститься претензія про стягнення штрафних санкцій, яка надіслана на адресу ФОП Лушина Г.С., але підтвердження надіслання даної претензії на її адресу відсутнє , колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 ГК України визначено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, судова колегія зауважує, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму Рішенні N 15-рп/2002 від 09.07.2002 р., зокрема, вказує, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За наведеного, судова колегія зауважує, що звернення позивача до відповідача із претензією є його правом а не обов`язком. При цьому, наявність чи відсутність в матеріалах справи доказів надіслання такої претензії на адресу апелянта жодним чином не впливає на право позивача звернутися до суду за захистом його порушеного права.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2019р. у даній справі підлягає зміні в частині стягненні пені, з огляду на таке.

Так, як убачається із мотивувальної частини рішення від 17.12.2019 року суд прийшов до висновку про стягнення із відповідача пені у розмірі 2 822,80 грн. з чим погодився і суд апеляційної інстанції, проте, в резолютивній частині рішення, з урахуванням ухвали суду від 14.01.20 року про виправлення описки суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 833,80 року, що є помилковим.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП Лушиної Г.С. не підлягає до задоволення, проте рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2019 року в частині стягнення пені слід змінити.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу, згідно ст.ст.126, 129 ГПК України, при відмові в задоволенні апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лушиної Ганни Сергіївни на рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.19р. у справі № 902/462/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.19р. у справі № 902/462/19 в частині стягнення пені змінити. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лушиної Ганни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об`єднання Фтизіатрія Вінницької обласної ради (комплекс будівель і споруд, буд. б/н, с. Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, 23233, код ЄДРПОУ 05484008) 2 822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн 80 коп. - пені. В решті рішення залишити без змін.

3. Доручити господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

4. Витрати щодо сплати судового збору в сумі 2881,50 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3150,00 грн. залишити за апелянтом - ФОП Лушиною Г.П..

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

6. Справу №902/462/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "30" березня 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.