Постанова від 30.03.2020 по справі 924/891/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Справа №924/891/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 23.12.19р. суддею Заярнюком І.В. у м.Хмельницькому, повний текст складено 27.12.19р. у справі №924/891/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання"

про стягнення пені у сумі 170 309,46 грн., 3% річних у сумі 58 741,50грн. та інфляційні втрати у сумі 170 167,09грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1 . 1. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" про стягнення пені у сумі 170309,46 грн., 3% річних у сумі 58741,50 грн. та інфляційні втрати у сумі 170167,09 грн. задоволено частково.

1.2. Стягнуто з Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 58741,50 грн. 3% річних, 170167,09 грн. інфляційних втрат та 85154,73 грн. пені, 5988,27 грн. витрат зі сплати судового збору.

1.3. У решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем здійснено прострочення за договором постачання природного газу від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34, відтак позивачем нараховано пеню у сумі 170309,46 грн., 3% річних у сумі 58741,50грн. та інфляційні втрати у сумі 170167,09грн.

2.2. Суд здійснивши поданий позивачем розрахунок, частково задоволив позовні вимоги, в частині стягнення 58741,50 грн. 3% річних, 170167,09 грн. інфляційних втрат та 85154,73 грн. пені.

2.3. Із застосуванням правового положення викладеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №923/1099/17 зменшив розмір пені на 50% та відмовив в частині стягнення 85154,73 грн.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Хмельницької області із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить поновити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19; прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 та відкрити апеляційне провадження; рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 85154,73 грн. скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення неустойки у сумі 85154,73 грн., у стягненні якої було відмовлено, задоволити; судові витрати у справі покласти на відповідача.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення (в частині часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки) прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав.

3.3. Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та не дослідив, що позивачем понесено збитки за договором купівлі-продажу природного газу.

3.4. Щодо зменшення неустойки судом першої інстанції, зазначає, що з постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2015 року у справі №902/1568/14 вбачається: Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

3.5. Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. .

3.6. Таким чином, керуючись наведеними вище положеннями чинного законодавства України та висновками Вищого господарського суду України щодо практики застосування ст.233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків .

3.7. Відтак, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин .

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав. Будь яких пояснень щодо даного спору відповідачем також не подано.

4.2. Заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (далі - споживач) укладено договір №2428/1617-ТЕ-34 постачання природного газу (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

7.2.1. Згідно із п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

7.2.2. За цим договором постачається газ власного видобутку та / або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.3 договору).

7.2.3. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 5848,3 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: 4 кв. 2016 р. (2401,2): жовтень - 413,8, листопад - 821,8, грудень - 1165,6; 1 кв. 2017р. (3447,1): січень - 1151,1, лютий - 1419,0, березень - 877,0.

7.2.4. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на народний газ (п. 3.1 договору).

7.2.5. У п. 3.4 договору сторони погодили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

7.2.6. Згідно з п. 3.5 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

7.2.7. Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.6 договору).

7.3. Відповідно до п. 5.1 договору ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього договору.

7.3.1. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податку на додану вартість - 20%. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5930,40 грн. (п. 5.2 договору).

7.3.2. У п. 6.1 договору зазначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

7.3.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

7.3.4. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.3. договору).

7.3.5. У п. 7.2 договору зазначено, що споживач зобов`язаний, з-поміж іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

7.3.6. Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

7.3.7. У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

7.4. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

7.4.1. За умовами п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє вчастині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

7.5. Також додатковою угодою №1 від 28.01.2017р. до договору сторони доповнили розділ 1 договору, виклали п.п. 2.3-2.5 в ін. редакції, змінили р. 3 договору, доповнили договір п. 7.1., виклали р.11 у іншій редакції.

7.5.1. Додатковою угодою №2 від 23.03.2017р. до договору сторони вирішили викласти пункт 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» в наступній редакції - « 6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. В строк до 35-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач має право надати постачальнику довідку щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом міжопалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в кожному місяці опалювального сезону, за формою згідно з додатком 5 до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. №630 (Офіційний вісник України, 2005р., №30, ст. 1811). у разі коли споживач відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є виконавцем житлово-комунальної послуга з централізованого опалення, він має право надати постачальнику до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, Довідку, складену на підставі відповідної довідки виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення. При цьому відповідальність за достовірність наданої постачальнику інформації покладається на споживача.

7.5.2. Відповідно до договору від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34 позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. на суму 2370997,64 грн., від 30.11.2016р. на суму 4946297,57 грн., від 31.12.2016р. на суму 5312671,74 грн., від 31.01.2017р. на суму 6792703,88 грн., від 28.02.2017р. на суму 5060457,77 грн., від 31.03.2017р. на суму 3566833,15 грн. Вищезазначені договір, додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

7.5.3. У матеріали справи надано сформовану позивачем виписку по операціях за договором №2428/1617-те-34 за період 01.10.2016р. - 30.06.2018р., в якому відображено оплати відповідача за договором, довідку щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом між опалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в лютому місяці (місяцях) опалювального сезону 2016 року КП «Славутське ЖКО» та лист відповідача позивачу від 14.03.2017р., спільне протокольне рішення від 11.11.2016р. , від 13.12.2016р., від 11.01.2017р., 08.02.2017р., 13.11.2017р.

7.6. З огляду на те, що оплату отриманого природного газу за договором постачання природного газу від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34 відповідач здійснив з простроченням, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, відповідно у якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 170309,46 грн.; три проценти річних у розмірі 58741,50грн.; інфляційні втрати у розмірі 170167,09 грн. В обґрунтування позову зазначає, що на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 28049961,75 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову.

7.6.1. Стверджував, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Наголошує на тому, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 399218,05 грн.

7.7. У відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що не погоджується з доводами позовної заяви та вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного. Починаючи з лютого 2019 року - початку дії Постанови КМУ №62 від 06.02.2019 року „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України в результаті монетизації субсидій кошти, які раніше надходили централізовано на казначейський рахунок підприємства в повному обсязі, надходять в розмірі 70 - 72% від перерахованих на рахунки отримувачів субсидії. Станом на 01.01.2019 року сума непогашеної різниці в тарифах КП «Славутське ЖКО» становить 8229822 грн., оскільки при затвердженні тарифу на теплову енергію для населення була закладена нульова рентабельність, а сам тариф не переглядався в цілому при зміні складових собівартості, а лише проводилось коригування тарифу на зміну ціни на енергоносії.

7.7.1. Звертав увагу, що станом на 10.04.2017 року сума основного боргу сплачено в повному обсязі, а максимальний термін прострочення оплати складає 37 днів. Повідомив, що стягнення штрафних санкцій призведе до ще складнішої фінансової ситуації в підприємстві.

7.8. За результатами розгляду позовної заяви, позов було задоволено. Підстави задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пунктах 2.1. - 2.3. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.3. Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

8.4. З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.5. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.6. Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

8.7. Як зазначалося вище, між сторонами було укладено договір постачання природного газу від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

8.8. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.9. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.10. Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

8.11. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

8.12. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

8.13. У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

8.14. Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, зокрема, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

8.15. З матеріалів справи вбачається, відповідно до договору від 15.09.2016р. №2428/1617-те-34 позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. на суму 2370997,64 грн., від 30.11.2016р. на суму 4946297,57 грн., від 31.12.2016р. на суму 5312671,74 грн., від 31.01.2017р. на суму 6792703,88 грн., від 28.02.2017р. на суму 5060457,77 грн., від 31.03.2017р. на суму 3566833,15 грн.

8.16. Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий природний газ згідно з договором, що підтверджується випискою по операціях за договором №2428/1617-те-34 за період 01.10.2016р. - 30.06.2018р. Однак зазначені розрахунки здійснювались частково з порушенням передбаченого п. 6.1 договору строку оплати, що не спростовується відповідачем.

8.17. З огляду на зазначене позивач просив стягнути з відповідача 58741,50 грн. - 3%; інфляційних втрат у розмірі 170167,09 грн.

8.18. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.18.1 Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.18.2. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

8.18.3. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

8.18.4. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), аналогічний правовий висновок щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18, постанові Верховного Суду від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18.

8.18.5. Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені нарахування здійснені правильно, а тому позивач правомірно просив суд стягнути з відповідача 58741,50 грн. - 3%; інфляційних втрат у розмірі 170167,09 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

8.19. Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 170309,46 грн. пені згідно з поданим розрахунком, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

8.20. Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.21. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.22. Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

8.23. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання .

8.24. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.25. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.26. У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

8.27. З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що останні нараховані правомірно, з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення заявлені обґрунтовано.

8.28. Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 58741,50 грн. 3% річних, 170167,09 грн. інфляційних втрат, 170309,46 грн. пені, як до господарського суду Хмельницької області так і до Північно-західного апеляційного господарського суду не подано .

8.29. Разом з тим згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.30. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

8.31. Аналізуючи вищевказане, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

8.32. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду .

8.33. У пункті 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено, зокрема, що згідно з положеннями ст. 233 ГК України при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

8.34. У даному випадку виконання зобов`язання відбулося у повному обсязі, з огляду на що неустойка значною мірою втратила своє призначення саме як вид забезпечення у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

8.35. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

8.36. З огляду на вищезазначене та враховуючи повне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу за договором до звернення позивача з позовом до суду, статус відповідача як комунального підприємства, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, фінансовий стан відповідача та наявність перед ним заборгованості споживачів та державного бюджету з оплати природного газу, відсутність доказів спричинення збитків позивачу простроченням оплати, стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які слугують самостійними засобами захисту майнових інтересів та прав позивача, суд вважає за можливе відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшити на 50% розмір заявленої до стягнення пені при ухваленні рішення у цій справі (узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №923/1099/17).

8.37. Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 85154,73 грн. (50% від суми, яка підлягала стягненню з огляду на постанову Верховного суду від 20.11.2018р. у справі №923/1099/17).

8.38. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.39. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.40. Покликання апелянта на висновки Вищого господарського суду України, які суд має застосувати при розгляді даної апеляційної скарги, є безпідставні, оскільки в силу частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

8.41. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.42. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Хмельницької області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.43. За таких обставин апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 - без змін.

8.44. Оскільки ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020р. було зупинено дію рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити дію рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 .

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2019р. у справі №924/891/19 сплатило платіжним дорученням №0000000481 від 23.01.2020р. судовий збір у сумі 3153,00 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 20.01.20р.

Рішення господарського суду області від 23 грудня 2019 року у справі №924/891/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №924/891/19 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.