Рішення

від 17.03.2020 по справі 910/16979/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/16979/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Гвіздівці"

до Чернівецької обласної державної адміністрації

про визнання договору оренди земельної ділянки від 12.02.2007р. поновленим

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Комерзан З.Д. - представник за ордером серія ЧЦ №29879 від 28.11.2019;

від відповідача: Бабій І.І. - представник за довіреністю №01.46/18-188 від 23.01.2020

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Агрофірма Гвіздівці" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання договору оренди поновленим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжує використовувати ділянку за її цільовим призначенням та сплачувати орендну плату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

21.12.2019 до канцелярії суду позивач подав уточнену позовну заяву та супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2020.

27.01.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

В судове засідання 28.01.2020 року представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 18.02.2020.

Ухвалою Господарського суду від 17.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого судового збору

18.02.2020 через канцелярію суду позивач подав заяву про забезпечення доказів та відповідь на відзив.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, але 17.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та відзив на позовну заяву.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі, просив суд відмовити, підтримав заяву про забезпечення доказів, просив суд задовольнити.

Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.200 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 17.03.2020 року.

16.03.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.03.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

12.02.2007 між ДСП Агрофірма Гвіздівці (орендар) та Сокирянською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (ставок) для рибогосподарських потреб, яка знаходиться в адмінмежах Олексіївської сільської ради.

Відповідно до п.п. 2-5 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,8973 гектари, у тому числі: 41,1299 га водного дзеркала 13,7674 га - сінокоси. На земельній ділянці об`єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з___. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 358 661,40 гривень.

Згідно з п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Цільове призначення земельної ділянки: для іншого сільського господарського призначення (п.16 договору).

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно з п.37 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 43 договору).

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 27.02.2007 Сокирянська районна державна адміністрація передала земельну ділянку загальною площею 54,8973 га ДСП "Агрофірма Гвіздівці".

Договір оренди зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №000970 вчинено запис за номером 040781800001 від 12 березня 2007р.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, з 1 січня 2013 було розмежовано землі державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

08.02.2017 позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації з клопотанням про переукладення договору оренди водного об`єкта, розташованого за адресою: Сокирянський район, с. Гвіздівці, земельна ділянка площею 54,8973 га, кадастровий номер 7324080500:04:001:0300, до якої додано: копію паспорта на водний об`єкти виготовлений та погоджений в Державному агентстві водних ресурсів України 12.10.2016; копію договору оренди землі б.н. від 12.01.2007 року; кадастровий план земельної ділянки; договір на проведення нормативної грошової оцінки. Це клопотання було отримано відповідачем 08.02.2017, що підтверджується відміткою на клопотанні.

У відповідь на вказане клопотання листом № 01.29-48/575-1 від 24.07.2017 Чернівецька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що відповідно до протоколу обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин від 11 липня 2017 року № 6 вирішено: відмовити у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 54,8973 га, цільове призначення (10.07) - для рибогосподарських потреб, у зв`язку із несвоєчасним зверненням до орендодавця.

Позивач зазначає, що, після закінчення строку дії договору оренди землі позивач - ДСП Агрофірма Гвіздівці продовжує використовувати орендну ділянку за її цільовим призначенням та сплачувати орендну плату.

Відсутність заборгованості по орендній платі, а також сплата орендних платежів належним чином не заперечується відповідачем та підтверджується довідками Сокирянської ОДПІ від 10.02.2017р. та 18.07.2019р. про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, а також платіжними дорученнями.

Також, як зазначено позивачем, факт використання об`єкта оренди за його цільовим призначенням підтверджується тим, що 02.03.2016р. відповідно до договору поставки позивач закупив у ФОП Гричанюка В.В. мальок коропа на загальну суму 80 000,00 грн., який був запущений у ставок, що орендується позивачем.

Та, після закінчення дії договору оренди позивачем проведено роботи по укріпленню дамби ставка, забезпечення його охорони.

У зв`язку з вищезазначеним на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 12.02.2007р., укладений між Сокирянською районною державною адміністрацією Чернівецької області та дочірним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Гвіздівці , зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру за записом №040781800001 від 12 березня 2007р. в редакції викладеній в позовній заяві (договір оренди землі 12.02.20127р.).

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/18 викладено позицію щодо застосування норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у п. 5.2. вищезазначеної постанови зазначено наступне: "Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.".

З поданого позову вбачається, що матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає умови поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою;

- орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

Суд зазначає, що договір оренди землі від 12.02.2007 року припинив свою дію 12.03.2017 року.

Вищезазначене також, було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 року у справі №926/2218/19.

Матеріалами справи підтверджено, що Чернівецька обласна державна адміністрація протягом одного місяця після закінчення дії договору не надіслало позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення за період з лютого 2017 року по березень 2019 року, які підтверджують сплату за оренду землі, які свідчать сплату після закінчення дії договору оренди.

Оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і відповідач не надав заперечень проти такого користування протягом одного місяця після закінчення дії договору, позивач мав право звернутися до відповідача із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Як безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди.

При цьому, відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Саме така правова позиція викладена у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/18, відповідно до якої: "… договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді."

Як вбачається з матеріалів справи, ДСП Агрофірма Гвіздівці звернулось до господарського суду з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 12.02.2007 року на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 12.02.2007.

При цьому, вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк, позивач не заявляв.

Матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, оскільки договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди , то задоволення позовних вимог про поновлення договору оренди без визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк, суперечить ч.ч. 6, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначає, що надане позивачем клопотання до Чернівецької обласної державної адміністрації від 08.02.2017 про переукладення договору оренди водного об`єкта виготовлено позивачем ще до закінчення дії договору оренди в порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а не на підставі частини 6 статті 33 вищезазначеного Закону.

Тобто, позивачем не надано будь-яких доказів звернення до Чернівецької обласної державної адміністрації після закінчення дії договору оренди із пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" із додаванням відповідної додаткової угоди, що є підставою для відмови у задоволені позову.

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі №908/2484/17.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 30.03.2020 року.

Суддя С.М. Мудрий