Рішення

від 23.03.2020 по справі 914/183/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 Справа № 914/183/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Копка Андрія Васильовича, с. Стоділки Львівської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львів-Інтуртранс", м. Львів

про стягнення 17 158, 11 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Толочко І.І.

Представники сторін не з 'явились

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Копко Андрій Васильович подано позов до Приватного акціонерного товариства "Львів-Інтуртранс" про стягнення 17 158, 11 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд на 20.02.2020.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 23.03.2020.

На адресу суду 23.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі документами.

Також 23.03.2020 представником позивача подано заяву про подання доказів щодо витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по суті.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 20.02.2020.

З відстеження поштового відправлення № 7901413056767, яким відповідачу скеровувалась ухвала про відкладення розгляду справи на 23.03.2020 вбачається, що 28.02.2020 таке не вручене під час доставки.

Крім того, ухвала про відкладення розгляду справи на 23.03.2020 скеровувалась на адреси засновників товариства, а саме, Поповичу В.В. (підписант договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 110419/1 від 01.02.2018) та Трофимчуку В.І. та отримана ними 02.03.2020 та 28.02.2020 відповідно.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи закінчення строку розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та за наявними в матеріалах доказами.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням укладеного сторонами договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 110419/1 від 01.02.2018 в частині оплати за виконані роботи на суму 15 626, 75 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 5.2. договору заявлено до стягнення 1 306, 65 грн пені та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 93,76 грн інфляційних втрат, 130, 95 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

01 лютого 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Копком А.В. (за текстом договору - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Львів-Інтуртранс" (за текстом договору - замовник) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 110419/1 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі - послуги) транспортних засобів (далі - ТЗ) з встановленням та заміною запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведення зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі - СТО) за місцем розташування виконавця: 81554, Львівська обл, Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, 17 (а.с. 13-16).

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформляється нарядом-замовленням. Наряд-замовлення узгоджується з замовником чи його уповноваженим представником, підписується та скріплюється печатками сторін. Допускається погодження наряду-замовлення шляхом скерування їх факсимільним зв`язком (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 2.5 договору після проведення робіт, виконавець передає замовнику ТЗ про що сторони обумовлюють в наряді-замовленні, вказується строк оплати та загальна вартість до оплати, підписується акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), і виставляється замовнику рахунок для оплати.

Підписання наряду-замовлення або акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) замовником або його представником є підтвердженням відсутності у замовника будь-яких претензій до виконавця з приводу виконаної роботи та її якості (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору наряд-замовлення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт звірки, вважається підписаним замовником, а послуги такими, що підлягають оплаті та надані належним чином, якщо такий акт був надісланий виконавцем замовнику рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення, або вручений під розписку, а замовник протягом 10 календарних днів не повернув підписаний виконавцеві наряд-замовлення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт звірки та не було надіслано обґрунтованої відмови від підписання.

Пунктом 3.2 погоджено, що замовник зобов`язується провести оплату за надані послуги згідно виставленого рахунку виконавцем. До даного рахунку додається акт виконаних робіт, який підписується з двох сторін та акт наряд-замовлення, в якому вказується перелік виконаних робіт та список використаних запчастин.

Розрахунок проводиться по передоплаті, згідно виставлених документів виконавцем (акт наряд-замовлення та рахунок-фактура). У випадку зміни умов оплати, сторонами складається додаткова угода (п. 3.3. договору).

Відповідальність сторін встановлена у розділі 5 договору, зокрема, п. 5.2 передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 3.3 цього договору, замовник сплачує за кожен прострочений день такої оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла протягом вказаного періоду.

На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками наряд-замовлення № 000280435/18 від 28.09.2018 на технічне обслуговування автобуса VAN HOOL BC 9379 АВ на загальну суму 23 426, 75 грн (а.с. 17-19).

28.09.2018 сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000000854 на суму 23 426, 75 грн (а.с. 20).

06.09.2019 позивачем скеровано на адресу відповідача рахунок на оплату № 854 від 28.09.2018 на суму 23 426, 75 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000000854 та наряд-замовлення № 000280435/18 від 28.09.2018 (а.с. 21-24).

Однак зазначена поштова кореспонденція повернута відділенням поштового зв`язку із зазначенням причин повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

08.11.2019 позивачем скеровано на адресу відповідача вимогу № 3 про виконання договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів за № 110419/1 від 01.02.2018, однак така поштова кореспонденція також повернута позивачу (а.с. 25-32).

Позивач стверджує, що відповідачем проведено часткову оплату наданих послуг на загальну суму 7 800 грн, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів ФОП Копка А.В. (а.с. 33-35).

Отже, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 15 626, 75 грн, на яку останній нарахував пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати та просить стягнути їх в судовому порядку.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи, зокрема нарядом-замовленням та актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2018, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, підтверджується факт належного виконання позивачем умов договору. Акт підписано сторонами без жодних зауважень.

Відповідачем 03.10.2018 оплачено позивачу 2 800 грн із чітким призначенням платежу: оплата за технічне обслуговування автобуса згідно рах. 854 від 28.09.18 . Також позивачем зараховано оплату, проведену відповідачем 01.10.2018 на суму 5 000 грн в рахунок погашення заборгованості по рахунку № 854 від 28.09.2018. Тобто відповідачем оплачено загалом 7 800 грн, а неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 15 626, 75 грн.

Поряд з цим, строк оплати ні в договорі, ні в рахунку сторонами не встановлено.

Тому в даному випадку підлягає до застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок на оплату № 854 від 28.09.2018 на суму 23 426, 75 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000000854 та наряд-замовлення № 000280435/18 від 28.09.2018, однак така поштова кореспонденція 30.09.2019 повернута відділенням поштового зв`язку із зазначенням причин повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

З урахуванням викладеного, днем пред`явлення вимоги є 30.09.2019, строк для оплати тривав до 07.10.2019, а з 08.10.2019 настало прострочення оплати за надані послуги.

Позивачем правомірно заявлено до стягнення 15 626, 75 грн основної заборгованості.

Щодо заявленої до стягнення неустойки.

Перевіривши нараховану позивачем на 15 626, 75 грн основного боргу пеню за період 08.10.2019-17.01.2020 на суму 1 306, 65 грн, судом встановлено, що така нарахована правильно та підлягає до стягнення.

Щодо заявлених до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 93,76 грн інфляційних втрат та 130,95 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на 15 626, 75 грн основного боргу за період 08.10.2019-17.01.2020 на суму 130, 95 грн, суд встановив, що такий є правильним та 130, 95 грн 3% річних підлягає до стягнення.

Також позивачем заявлено до стягнення 93, 76 грн інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість за період з жовтня по грудень 2019 року.

Однак, суд звертає увагу позивача, що нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто на суму заборгованості, строк оплати якої настав у жовтні 2019 року, інфляційні втрати слід нараховувати починаючи з листопада.

Однак позивачем не враховано зазначені норми та безпідставно нараховано інфляційні втрати за жовтень 2019 року.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з листопада по грудень 2019 року, судом встановлено, що у зазначеному періоді мала місце дефляція, яка становила - 15, 66 грн.

Тому в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 93, 76 грн слід відмовити.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Копка Андрія Васильовича до Приватного акціонерного підприємства "Львів-Інтуртранс" в частині вимоги про стягнення 15 626, 75 грн основної заборгованості, 1 306, 65 грн пені та 130, 95 грн 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.

В задоволенні вимоги про стягнення 93, 76 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного підприємства "Львів-Інтуртранс" (місцезнаходження: 79041, місто Львів, вул. Кузневича, будинок 2, ідент. код: 13829036) на користь Фізичної особи-підприємця Копка Андрія Васильовича (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 17 064, 35 грн, з яких: 15 626, 75 грн основної заборгованості, 1 306, 65 грн пені, 130, 95 грн 3% річних та 2 090, 51 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимоги про стягнення 93, 76 грн інфляційних втрат - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.03.2020.

Суддя Галамай О.З.