Рішення

від 17.03.2020 по справі 917/148/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 917/148/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення збитків у розмірі 12 145,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Іванова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 12145,90 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що в період з 21.01.2016 по 14.12.2017 відповідач користування земельною ділянкою за адресою: м. Кременчук проспект Свободи, 138, площею 52 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:07:001:0532) без правовстановлюючих документів на неї, чим позивачу завдано збитків.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2019 у справі № 917/148/19 (суддя Кльопов І.Г.) справу № 917/148/19 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ПАТ "Комерційний банк "Надра" про відшкодування збитків направлено за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що місцезнаходженням відповідача - ПАТ "Комерційний банк "Надра" є: вул. Січових Стрільців, 15, м. Київ, 04053.

Зазначена ухвала залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2019.

27.05.2019 матеріали позовної заяви у справі № 917/148/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/148/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 16.07.2019.

09.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки банк знаходиться в ліквідації, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність необхідних передумов для нарахування та стягнення збитків у розмірі 12 145,90 грн.

15.07.2019 від позивача на електрону пошту суду надійшло клопотання про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції та заява про проведення судового засідання 16.07.2019 без участі позивача.

В підготовчому засіданні 16.07.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою залишив без розгляду клопотання позивача про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції та заяву про проведення судового засідання 16.07.2019 без участі позивача, у зв`язку з відсутністю на зазначених документах електронного цифрового підпису уповноваженої особи позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 відкладено підготовче засідання у справі №917/148/19 на 30.07.2019.

17.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 у задоволенні клопотання Кременчуцької міської ради Полтавської області про участь у судовому засіданні, призначеному на 30.07.2019 о 11:00, в режимі відеоконференції відмовлено.

30.07.2019 через електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке не містить електронно-цифрового підпису.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 зупинено провадження у справі №917/148/19 до розгляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №917/1739/17.

02.08.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 поновлено провадження у справі №917/148/19, призначено підготовче засідання у справі на 27.02.2020.

26.02.2020 через електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке не містить електронно-цифрового підпису.

У підготовчому засіданні 27.02.2020 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Також судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.03.2020.

28.02.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 у задоволенні клопотання Кременчуцької міської ради Полтавської області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

У судове засіданні 17.03.2020 з`явився представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 17.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2006 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 10944, відповідачем було придбане вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 172,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул. 60 років Жовтня, 138 .

В подальшому відповідачем було здійснено перепланування приміщення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.11.2008 у справі № 5/387 визнано за відповідачем право власності на самочинно переплановане нежитлове приміщення літера "А", загальною площею 161,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кременчук, Полтавської області, вул.60 років Жовтня, 138 з усіма проведеними в ньому ремонтно-будівельними роботами.

22.12.2007 між Кременчуцькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (організаційно-правову форму якого було змінено на публічне акціонерне товариство) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 52 м.кв., кадастровий номер 5310436100:07:001:0532, для експлуатації та обслуговування окремого фонду до нежитлового приміщення комерційного призначення (відділення банку) по вулиці 60 річчя Жовтня, 138 у м. Кременчуці. Договір оренди укладено терміном на 5 років.

06.02.2013 відповідач звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки , площею 52 кв.м., за адресою м. Кременчук, вул.. 60-річчя Жовтня, 138.

Рішенням ХХХ сесії VIскликання Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.03.2013 надано відповідачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки , площею 52 кв.м., за адресою м. Кременчук, вул.. 60-річчя Жовтня, 138.

03.10.2014 відповідач звернувся до позивача із заявою про видачу рішення міської ради про передачу в оренду (поновлення договору оренди землі) та передачу в постійне користування земельної ділянки.

Рішенням LII сесії VI скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.10.2014 Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування окремого входу до нежитлового приміщення по вул. 60-річчя Жовтня, 138; передано відповідачу, за умови виконання п. 3.2 вказаного рішення, в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 52 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:07:001:0532, по вул. 60-річчя Жовтня, 138; встановлено плату за землю в розмірі 10% від грошової оцінки землі щорічно.

Пунктом 3.2.3 вказаного рішення встановлений обов`язок відповідача в п`ятиденний строк після держаної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору оренди землі з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції та копію витягу до Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач не оформив у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою.

Як стало відомо позивачу, 14.12.2017 відповідачем відчужено об`єкт нерухомості за адресою проспект Свободи (60-річчя Жовтня), 138.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міськради від 12.10.2018 року за № 1325 Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою по просп. Свободи, 138 в м. Кременчуці затверджено акт комісії від 04.09.2018 по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою загальною площею 52 кв. за період з 01.09.2015 по 14.12.2017 по просп. Свободи, 138 в м. Кременчуці, нанесених Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" Кременчуцькій міській раді Полтавської області в сумі 14 178,02 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що у період з 21.01.2016 по 14.12.2017 включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що призвело до неотримання Кременчуцькою міськрадою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 12 145,90 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок порушення земельного законодавства в судовому порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

В той же час, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Так, звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просив стягнути з відповідача 12145,90 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 07.06.19 у справі № 924/638/18 зазначив, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

Як встановлено судом вище, між Кременчуцької міської ради та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, строк якого закінчився 25.12.2012. У період з 21.01.2016 по 14.12.2017 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявності об`єктивних обставин, що унеможливили б укладення (поновлення) передбаченого нормами земельного законодавства договору оренди землі та не надав до суду доказів вчинення дій, спрямованих на укладення (поновлення) такого договору.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З урахуванням викладеного немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, просить стягнути 12145,90 грн. збитків.

Однак, суд враховує, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Позивач просить стягнути з відповідача 12145,90 грн.

Зазначений розмір плати розрахований, виходячи з площі земельної ділянки (52 кв.м), розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2016 та у 2017 році, орендної ставки 10 % (відповідно до рішення LII сесії VI скликання Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.10.2014) та понижуючого коефіцієнту (0,6) до нормативно-грошової оцінки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 21.01.2016 по 14.12.2017 у розмірі 12145,90 грн.

В той же час, як встановлено судом, на підставі Постанови правління Національного банку України № 83 від 05.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 прийнято рішення № 26 про запровадження з 06.02.2015р. по 05.05.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням № 85 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" до 05.06.2015 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" прийнято рішення від 05.06.2015 № 113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА", згідно якого призначено Стрюкову І.О. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 по 04.06.2016 включно.

В подальшому виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28 квітня 2016 р. № 616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ НАДРА строком на два роки до 04 червня 2018 включно.

В подальшому процедуру ліквідації продовжено до 03.06.2020.

Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом у даних правовідносинах, тому у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми указаного Закону є спеціальними, а Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо, зокрема, витрат, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Суд зазначає, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація відповідача. Крім того, відповідач також перебував на стадії ліквідації станом на час виникнення спірних правовідносин - у період з 21.01.2016 по 14.12.2017.

Безпідставно збережені відповідачем кошти за період з 21.01.2016 по 14.12.2017 у розмірі 12145,90 грн. не є витратами, про які зазначено в ч. 4, 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регулює правовідносини під час запровадження у банку тимчасової адміністрації, тоді як станом на час виникнення спірних правовідносин банк перебував на стадії ліквідації, відтак положення ст. 36 указаного Закону до спірних правовідносин не застосовуються.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Частиною 3 ст. Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації , можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час ліквідації банку Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Механізм стягнення коштів з банку поза межами ліквідаційної процедури чинним законодавством України не передбачений.

Зазначене є підставою для відмови у позові Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 21.01.2016 по 14.12.2017 (період ліквідації банку) у розмірі 12145,90 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2020.

Суддя С.О. Турчин