Рішення

від 19.03.2020 по справі 924/1131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2020 р. Справа № 924/1131/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді І.В.Заярнюка, за участю секретаря судового засідання Б.С. Виноградова, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" м. Дніпро

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області

про стягнення 142 831,00 грн. боргу, 1937 грн. 3% річних, 2137,60 грн. інфляційних втрат , 22 563,38 грн. пені

Представники сторін: не з`явилися

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

30.10.2019 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" м. Дніпро до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області про стягнення 169 468,98 грн.

Ухвалою від 04.11.2019р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її недоліками, а саме: позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

Позивач усунув вказані в ухвалі від 04.11.2019р. недоліки. До суду 15.05.2019р. надано належні та допустимі доказів на підтвердження відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою суду від 19.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.12.2019 р.

У зв`язку з необхідністю належної підготовки до слухання справи по суті, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до "05" лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 05.02.2020р. закрито підготовче провадження у справі №924/1131/19, призначено справу № 924/1131/19 до судового розгляду по суті на "25" лютого 2020р

У зв`язку з необхідністю належної підготовки до слухання справи по суті, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до "02" лютого 2020 року до 10.03.2020р.

10.03.2020р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 19.03.2020року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання .

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 169 468,98 грн . В обґрунтування позову зазначає, що 5 вересня 2018 р. ТОВ Агрофірма Курінний і Ко уклала з СТОВ Промінь договір купівлі-продажу № 51-9/18, відповідно до п.1.1. Постачальний зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві Товар і обладнання та здійснити монтажні роботи, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах даного Договору. Згідно п.3.1. Покупець перераховує передплату у розмірі 500 000,00 грн. на протязі семи банківських днів з дня виставлення постачальником рахунку-фактури, після чого відбувається доставка Товару; наступну передплату у розмірі 700 000,00 грн. Покупець перераховує на протязі трьох робочих днів після отримання товару за першу оплату, решта коштів - 546 480 грн. - протягом 14 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Позивач стверджує, що згідно Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ Агрофірма Курінний і Компанія та СТОВ Промінь за період вересень 2018 р. - березень 2019 р. загальний оборот становить 2 537 608,20 грн., станом на 31.03.2019 р. заборгованість складає 142 831 грн. Станом на 02.09.2019 р. заборгованість СТОВ Промінь перед ТОВ Агрофірма Курінний і Компанія складає 169 468 грн.98 коп., в тому числі: 142 831,00 грн. за договором № 51-9/19, інфляційні витрати від прострочення платежу 2137,60 грн., 3% річних, що становить 1937 грн. та пеня в розмірі 22 563,38 грн. Також позивач наголошує на тому, що заборгованість відповідача виникла на підставі акта надання послуг від 03.01.2019 року № 14 на суму 35000,00 грн.; акта надання послуг від 08.01.2019 року № 26 на суму 16000,00 грн.; акта надання послуг від 11.01.2019 року № 49 на суму 20000,02 грн.; акта надання послуг від 20.02.2019 року № 164 на суму 36400,00 грн.; видаткової накладної від 11.01.2019 року № 48 на суму 36000,00 грн.

У відзиві на позов від 10.12.2019р. відповідач зазначає, що договір від 05.09.2018 року № 51-9 18 на який посилається Позивач, між сторонами не був укладений, що засвідчується відсутністю підпису на ньому зі сторони Відповідача.

Наголошує на тому, що Відповідачем направлено зустрічну претензію від 06.06.2019 року № 27 та від 07.08.2019 року (повторно) про повернення Позивачем - Відповідачу коштів на суму в розмірі 149 638.12 грн., якими Позивач заволодів внаслідок введення Відповідача в оману в межах господарсько-правових відносних за іншими договірними відносинами.

Звертає увагу суду на те, що за проектом договору, на який посилається Позивач, передбачено загальну суму за договором - 1 746 480.65 гривень та розрахунки шляхом попередньої оплати на підставі рахунку-фактури від 05.09.2018 року за № 730. Однак, специфікація, додана до позову, передбачає перелік товарів та обладнання, а також, й суму, яка відповідає розміру визначеному у проекті договору і рахунку від 05.09.2018 року за № 730. а саме: 1 746 480.65 гривень. Відповідачем у повному обсязі проведено оплату суми в загальному розмірі 1 746 480.65 гривень. шляхом безготівкового розрахунку, де у призначенні платежу в платіжках вказано оплату за обладнання та послуги згідно рахунку № 730 від 05.09.2018.

На думку відповідача, Позивач, намагається повторно стягнути з Відповідача суму грошових коштів за товар, обладнання та а які Відповідачем здійснено оплату шляхом авансування на підставі виставленого рахунку.

У відповіді на відзив від 27.01.2010р. позивач зазначає що Договір був укладений у простій письмовій формі, підписання не відбулось внаслідок небажання завершити процедуру оформлення договірних відносин з боку Відповідача. Свої зобов`язання за цим договором Позивач виконав, що підтверджується Видатковими накладними, Актами надання послуг та підписаним обома сторонами Актом-описом виконаних робіт (наданих послуг) та використаних матеріалів за Договором від 5 вересня 2018 р. № 51-9/18, на якому стоять підписи директорів ТОВ Агрофірма Курінний і Компанія та СТОВ Промінь .

Крім того, позивач наголошує на тому, що за результатами виконаних

робіт Відповідачем неодноразово проводилась оплата.

Зазначає, що підписання актів надання послуг та видаткових накладних свідчать

про укладення договору у спрощений спосіб, договір є підставою для виникнення у

його сторін майново-господарських зобов`язань

У запереченнях від 04.02.2020р. відповідач зазначає, що за умовами проекту договору Позивач зобов`язався поставити Відповідачу резервуар для охолодження молока (танк охолоджувач) саме на 3 000 л., а не тонн, вартістю 170 500,10 грн. без ПДВ (204 600,12 з ПДВ). Відповідно до акту-опису виконаних робіт (наданих послуг) та використаних матеріалів об`єм резервуару для охолодження молока збільшено до 3 330 л., за що Позивач з Відповідача намагається додатково стягнути кошти на суму в розмірі 20 538,12 грн. (з ПДВ). При цьому, за даними суб`єкта господарювання, що реалізовує б/в резервуарів для охолодження молока (танків охолоджувачів) об`єм резервуару вказується на 3 000 л., із максимальним наповненням - 3 330 літрів. Позивачем безпідставно збільшило вартість резервуару для охолодження молока на суму 20 538,12 грн. за рахунок маніпулювання його технічними характеристиками.

Відповідач стверджує,що Позивач намагається безпідставно завищити попередньо обумовлену із Відповідачем вартісні та кількісні показники матеріалів та робіт й за іншими видатковими накладними та актами, а також відобразити в переліку накладних позиції, поставка яких взагалі не здійснювалась (не підтверджено згідно з журналами складського та

бухгалтерського обліку), а також в актах надання послуг позиції, за якими робота взагалі не

виконувалась. Додані Позивачем копії видаткових накладних та актів надання послуг не

можливо розцінювати в якості документів первинного бухгалтерського обліку з точки зору

положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Тому на думку відповідача вони не можуть бути доказом вчинення правочину в простій формі та є нікчемними, оскільки вчинені особами, що не мають відповідних повноважень Відповідача на вчинення таких.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ТОВ Агрофірма Курінний і Компанія за період вересень 2018 р. - березень 2019 р. здійснило на користь СТОВ Промінь поставку товару та надало послуги в тому числі згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних від 03.12.2018р. на суму 225 138, 24 грн. (неоплачено 20538,12 грн.), від 08.01.2019р. на суму 161 616,97 грн. (неоплачено 32 516,97 грн.), від 08.01.2019р. на суму 60 070,49 грн. (неоплачено 19 455,90 грн.), від 11.01.2019р. на суму 10 920,02 грн., та актів наданих послуг від 11.01.19. на суму 7000грн., від 20.02.2019р. на суму 36400 грн., від 08.01.2019р. на суму 16000грн., всього на суму 142 831,01 грн.

З перелічених накладних вбачається, що поставки та надання послуг здійснювались згідно договору №51-9/18 від 05.09.2018р., проте позивач надав письмові пояснення (у позовній заяві, відповіді на відзив), в яких зазначив, що даний договір між сторонами не укладався (у зв`язку із не підписанням його відповідачем), а поставки здійснювались та послуги надавались на підставі видаткових накладних та актів наданих послуг .

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар та надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 142 831,01 грн., на підтвердження чого додає до позовної заяви платіжне доручення від 58 102,87 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензію від 22.05.2019р. № 294 про сплату заборгованості в т.ч. за договором №51-9/18 від 05.09.2018р . , видатковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків.

Як вбачається із відповіді на претензію від 24.06.2019р. № 24/06-ю відповідач повідомив, що СТОВ Промінь направив позивачу претензію №27 від 06.06.2019р. на суму 149 638,12 грн., від розгляду та вирішення якої залежить розгляд претензії від 22.05.2019р. № 294.

З вимогою про стягнення цієї заборгованості позивач звернувся до суду. Також позивачем додано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу № 51-9/18 від 05.09.18. (підписаного позивачем),додаток до договору № 51-9/18 від 05.09.18., акти наданих послуг від 03.01.2019р. № 14 від 03.01.2019 р., № 26 від 08.01.2019 р., № 49 від 11.01.2019 р. , № 164 від 20.02.2019 р., ВН № 48 від 11.01.2019 р., акт звіряння взаєморозрахунків (підписаний позивачем), Платіжне доручення № 683 від 20.03.2019 р. на суму 58 102, 87 грн., акту-опису виконаних робіт (наданих послуг), підписаного представниками сторін за договором від 05.09.2018р. № 51-9/18. Відповідачем додано до матеріалів справи копію рахунку №730 від 05.09.2018р., копії платіжних доручень за даним рахунком.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар та надати послуги , а відповідач, у свою чергу, прийняти товар, надані послуги і оплатити їх.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки (в частині щодо постачання товару) та договором про надання послуг (в частині зобов`язань надати послуги з монтажу та інших послуг по встановленню поставленого товару).

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та третьої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки сторонами не встановлено строку оплати наданих послуг, позивач звернувся до відповідача, зокрема, з претензією-вимогою від 22.05.2019р. щодо оплати поставленого товару та наданих послуг в т.ч. за видатковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків на загальну суму 180 637,57 грн. (докази направлення претензії-вимоги відповідачу у матеріалах справи - фіскальні чеки від 22.05.2019р. відповідно до постового ідентифікатора АТ Укрпошта ).

Також як вбачається із відповіді на претензію від 24.06.2019р. № 24/06-ю відповідач повідомив, що СТОВ Промінь направив позивачу претензію №27 від 06.06.2019р. на суму 149 638,12 грн., від розгляду та вирішення якої залежить розгляд претензії від 22.05.2019р. № 294.

Відтак, обов`язок відповідача щодо оплати поставленого товару та наданих послуг настав і на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України мав бути виконаний останнім.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару та наданих послуг не виконав.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що заборгованість за поставлений товар та надані послуги на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого товару та наданих послуг відповідачем відсутні , а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 142 831,00 грн. боргу за поставлений товар та надані послуги підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на неукладення договору купівлі-продажу № 51-9/18 від 05.09.18. як на підставу відмови у позові судом сприймається критично, оскільки позивачем у позові зазначено, що ТОВ Агрофірма Курінний і Компанія за період вересень 2018 р. - березень 2019 р. здійснило на користь СТОВ Промінь поставку товару та надало послуги в тому числі згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних та актів наданих послуг. Окрім цього, позивач скориставшись правом, передбаченим ст.ст. 42, 46 ГПК України надав суду докази (копії видаткових накладних від 03.12.2018р. на суму 225 138, 24 грн. (з яких неоплачено 20538,12 грн.), від 08.01.2019р. на суму 161 616,97 грн. (з яких неоплачено 32 516,97 грн.), від 08.01.2019р. на суму 60 070,49 грн. (з яких неоплачено 19 455,90 грн.), від 11.01.2019р. на суму 10 920,02 грн., та актів наданих послуг від 11.01.19. на суму 7000грн., від 20.02.2019р. на суму 36400 грн., від 08.01.2019р. на суму 16000грн., всього на суму 142 831,01 грн. та заяву про уточнення позовних вимог.

З перелічених накладних вбачається, що поставки та надання послуг здійснювались згідно договору №51-9/18 від 05.09.2018р., проте позивач надав письмові пояснення (у позовній заяві, відповіді на відзив), в яких зазначив, що даний договір між сторонами не укладався (у зв`язку із не підписанням його відповідачем), а поставки здійснювались та послуги надавались на підставі видаткових накладних та актів наданих послуг .

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак уточнення предмета позову та надання додаткових доказів не означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, та/ або зміну підстав позову - це не є зміною обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Судом встановлено, що і первісною вимогою і вимогою з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та подання додаткових доказів було стягнення в тому числі на підставі видаткових накладних та актів наданих послуг.

Твердження відповідача про те, що позивач заволодів коштами в сумі 149 638.12 грн. внаслідок введення Відповідача в оману в межах господарсько-правових відносних за іншими договірними відносинами судом до уваги не приймаються, оскільки стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" коштів в сумі 149 638.12 грн. не є предметом спору у межах розгляду господарської справи № 924/1131/19.

Твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно збільшено вартість резервуару для охолодження молока на суму 20 538,12 грн. за рахунок маніпулювання його технічними характеристиками, оскільки за умовами проекту договору Позивач зобов`язався поставити Відповідачу резервуар на 3 000 л. ( а не тонн) судом до уваги не сприймаються, оскільки відповідно до Акту-опису виконаних робіт (наданих послуг) та використаних матеріалів, підписаним представниками сторін було збільшено обсяг наданих послуг, що має наслідками як збільшення витратних матеріалів, так і збільшення вартості договору вцілому.

Суд також не сприймає твердження відповідача про те, що позивач намагається безпідставно завищити вартісні та кількісні показники матеріалів та робіт й за іншими видатковими накладними та актами, а також відобразити в переліку накладних позиції, поставка яких взагалі не здійснювалась (не підтверджено згідно з журналами складського та бухгалтерського обліку), а також в актах надання послуг позиції, за якими робота взагалі не виконувалась, а додані Позивачем копії видаткових накладних та актів надання послуг не можливо розцінювати в якості документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки вчинені особами, що не мають відповідних повноважень Відповідача на вчинення таких.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. За приписами ст. 4 даного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В силу приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).

Згідно пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Положення визначено відповідно, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення . Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів . Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Із наданих позивачем документів первинних документів (видаткових накладних від 03.12.2018р. на суму 225 138, 24 грн. (з яких неоплачено 20538,12 грн.), від 08.01.2019р. на суму 161 616,97 грн. (з яких неоплачено 32 516,97 грн.), від 08.01.2019р. на суму 60 070,49 грн. (з яких неоплачено 19 455,90 грн.), від 11.01.2019р. на суму 10 920,02 грн., та актів наданих послуг від 11.01.19. на суму 7000грн., від 20.02.2019р. на суму 36400 грн., від 08.01.2019р. на суму 16000грн., всього на суму 142 831,01 грн. чітко вбачається на виконання якого саме правочину вони сформовані та поставка товару, надання послуг і їх вартість за яким правочином вони підтверджують.

Окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1937 грн. 3% річних та 2137,60 грн. інфляційних втрат .

Згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, пеня та інші нарахування у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї; в останньому випадку він підписується особою, яка його склала, або особою, яка підписала позовну заяву. З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (п. п. 1.11, 1.12 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

З огляду на те,що позивачем не надано розрахунок відповідної суми 1937 грн. 3% річних та 2137,60 грн. інфляційних втрат ані у позовній заяві, ані у доданих до неї документах, суд позбавлений права перевірити такий розрахунок та встановити чи він виконаний арифметично вірно, чи відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а отже вимога про стягнення з відповідача 1937 грн. 3% річних та 2137,60 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 22 563,38 грн. пені.

Суд звертає увагу на те, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом (п. 2 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Оскільки у матеріалах господарської справи відсутній укладений між сторонами договір , який передбачає стягнення з винної сторони такого виду неустойки як пеня за невиконання грошового зобов`язання , тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені. Також суд звертає увагу на те, що пеня у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї; в останньому випадку він підписується особою, яка його склала, або особою, яка підписала позовну заяву. З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок пені (п. п. 1.11, 1.12 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

При цьому, позивачем не надано розрахунок відповідної суми 22 563,38 грн. пені ані у позовній заяві, ані у доданих до неї документах, суд позбавлений права перевірити такий розрахунок та встановити чи він виконаний арифметично вірно, чи відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів .

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 142 831,00 грн. боргу. В решті позову в частині стягнення 1937 грн. 3% річних, 2137,60 грн. інфляційних втрат , 22 563,38 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" м. Дніпро до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області про стягнення 142 831,00 грн. боргу, 1937 грн. 3% річних, 2137,60 грн. інфляційних втрат , 22 563,38 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь", 31522, вул. Центральна, 18, с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області, код 03786047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" , 49082, м. Дніпро, вул. Східна, буд. 41-А, код 39733235) 142 831,00 грн. (сто сорок дві тисячі вісімсот тридцять одну гривню 00 коп.) боргу, 2142, 47 грн. (дві тисячі сто сорок дві гривні 47 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст складено 30.03.2020р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 4 примірники:

1-до справи,

2- позивачу ТОВ "Агрофірма Курінний і компанія" (49082 м. Дніпро, вул.

Східна, 41-А),

3, 4- відповідачу СТОВ "Промінь" (31522 Хмельницька область, Летичівський

район, с. Суслівці, вул. Центральна, 18) та 29000, м. Хмельницький, вул.

Свободи, 79.

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.