Постанова

від 18.11.2020 по справі 924/1131/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року Справа № 924/1131/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі №924/1131/19, постановлену суддею Заярнюк І.В., повний текст рішення підписано 30.03.2020 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" м. Дніпро

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області

про стягнення 142 831,00 грн. боргу, 1 937 грн. 3% річних, 2 137,60 грн. інфляційних втрат , 22 563,38 грн. пені

30.10.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" м. Дніпро до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області про стягнення 169 468,98 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" про стягнення 142 831,00 грн. боргу, 1937 грн. 3% річних, 2137,60 грн. інфляційних втрат, 22 563,38 грн. пені задоволено частково . Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" 142 831,00 грн. боргу, 2142, 47 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р., Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 року по справі №924/1131/19 частково, а саме в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Промінь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Курінний і компанія : 142 831,00 грн. боргу та 2 142,47 витрат по сплаті судового збору. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Курінний і компанія в позові в повному обсязі. Крім того, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р. у справі №924/1131/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2020 р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі №924/1131/19 - залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги: подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору .

09.09.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 р. поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Промінь" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі №924/1131/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р. у справі №924/1131/19 в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі №924/1131/19. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія", у строк до 13.10.2020 р. у справі №924/1131/19 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідача.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі №924/1131/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

13.10.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р. по справі №924/1131/19 без змін, а апеляційну скаргу СТОВ Промінь - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції позов частково задоволено. Задовольняючи позов в частині стягнення боргу, місцевий суд дійшов висновку, що заборгованість за поставлений товар та надані послуги на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого товару та наданих послуг відповідачем відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Відмовляючи у стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано розрахунок відповідної суми 1937 грн. 3% річних та 2137,60 грн. інфляційних втрат ані у позовній заяві, ані у доданих до неї документах, відтак, суд позбавлений права перевірити такий розрахунок та встановити чи він виконаний арифметично вірно, чи відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а отже вимога про стягнення з відповідача 1937 грн. 3% річних та 2137,60 грн. інфляційних втрат не підлягає задоволенню. Також, позивачем не надано розрахунку пені в суми 22 563,38 грн. ані у позовній заяві, ані у доданих до неї документах, отже суд також позбавлений права перевірити такий розрахунок та встановити чи він виконаний арифметично вірно, чи відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них іншого учасника справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" вказує на те, що додані позивачем до заяви про уточнення позовних вимог копії видаткових накладних та актів надання послуг не можливо розцінювати в якості документів первинного бухгалтерського обліку з точки зору положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Такі документи, взагалі не можуть являтися доказом вчинення правочину в простій формі та є нікчемними, оскільки вчинені особами, що не мають відповідних повноважень зі сторони скаржника на вчинення таких.

Додані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку містять підписи осіб, яких не можливо ідентифікувати, як за прізвищем та і за посадовим становищем для можливості пересвідчитись у наявності повноважень на вчинення правочину від імені відповідача.

Також, з боку відповідача жодним чином не відбувалось подальше схвалення правочинів на підставі долучених позивачем видаткових накладних та актів надання послуг, оскільки всі розрахунки між позивачем та відповідачем проводились виключно шляхом попередньої оплати на підставі рахунків, які виставлялись позивачем.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, позивач звертає увагу на те, що підписання актів надання послуг та видаткових накладних свідчить про укладення договору у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань. Отже, між сторонами були здійснені дії, спрямовані на реалізацію положень договору №51-9/18 від 05.09.2018 р. Це відповідає положенням ч.8 ст. 181 ГК України, в якій зазначається, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник не враховує, що всі ці документи підтверджують факт здійснення позивачем дій, спрямованих на виконання зобов`язань, передбачених положеннями договору № 51-9/18 від 05.09.2018 р. Отже, суд першої інстанції правильно оцінив аналогічний аргумент, викладений апелянтом ще у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що із наданих позивачем первинних документів (видаткових накладних від 03.12.2018р. на суму 225 138, 24 грн. (з яких неоплачено 20538,12 грн.), від 08.01.2019р. на суму 161 616,97 грн. (з яких неоплачено 32 516,97 грн.), від 08.01.2019р. на суму 60 070,49 грн. (з яких неоплачено 19 455,90 грн.), від 11.01.2019р. на суму 10 920,02 грн., та актів наданих послуг від 11.01.19. на суму 7000грн., від 20.02.2019р. на суму 36400 грн., від 08.01.2019р. на суму 16000грн., всього на суму 142 831,01 грн. чітко вбачається на виконання якого саме правочину вони сформовані та поставку товару, надання послуг і їх вартість за яким правочином вони підтверджують.

3 .Обставини справи, встановлені апеляційним судом

ТОВ «Агрофірма Курінний і Компанія» за період вересень 2018 р. - березень 2019 р. здійснило на користь СТОВ «Промінь» поставку товару та надало послуги згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних від 03.12.2018р. на суму 225 138, 24 грн. (неоплачено 20538,12 грн.), від 08.01.2019р. на суму 161 616,97 грн. (неоплачено 32 516,97 грн.), від 08.01.2019р. на суму 60 070,49 грн. (неоплачено 19 455,90 грн.), від 11.01.2019р. на суму 10 920,02 грн., та актів наданих послуг від 11.01.19. на суму 7000грн., від 20.02.2019р. на суму 36400 грн., від 08.01.2019р. на суму 16000грн., всього на суму 142 831,01 грн.

З перелічених накладних вбачається, що поставки та надання послуг здійснювались згідно договору №51-9/18 від 05.09.2018р., проте позивач надав письмові пояснення (у позовній заяві, відповіді на відзив), в яких зазначив, що даний договір між сторонами не укладався (у зв`язку із не підписанням його відповідачем), а поставки здійснювались та послуги надавались на підставі видаткових накладних та актів наданих послуг .

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар та надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 142 831,01 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензію від 22.05.2019р. №294 про сплату заборгованості, як він стверджує, за договором №51-9/18 від 05.09.2018р., видатковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків.

Як вбачається із відповіді на претензію від 24.06.2019р. № 24/06-ю відповідач повідомив, що СТОВ «Промінь» направив позивачу претензію №27 від 06.06.2019р. на суму 149 638,12 грн., від розгляду та вирішення якої залежить розгляд претензії від 22.05.2019р. № 294.

З вимогою про стягнення цієї заборгованості позивач звернувся до суду. Також позивачем додано до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу №51-9/18 від 05.09.2018. (підписаного позивачем), додаток до договору №51-9/18 від 05.09.18., акти наданих послуг №14 від 03.01.2019 р., №26 від 08.01.2019 р., № 49 від 11.01.2019 р., №164 від 20.02.2019 р., ВН №48 від 11.01.2019 р., акт звіряння взаєморозрахунків (підписаний позивачем), платіжне доручення №683 від 20.03.2019 р. на суму 58102,87 грн., акту-опису виконаних робіт (наданих послуг), підписаного представниками сторін за договором від 05.09.2018р. №51-9/18. Відповідачем додано до матеріалів справи копію рахунку №730 від 05.09.2018р., копії платіжних доручень за даним рахунком.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" задоволено лише в частині стягнення 142831,00 грн. боргу.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні питання щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 1937 грн. 3% річних, 2137,60 грн. інфляційних втрат, 22 563,38 грн. пені, місцевий господарський суд, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Позивачем не надано розрахунку позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3-х % річних, зокрема, не визначено період часу, за який такі нарахування ним здійснені. Формування позовної вимоги є правом позивача відповідно до принципу диспозитивності господарського процесу, відтак суд позбавлений можливості самостійно визначити період стягнення нарахувань і встановити їх суму.

В частині стягнення суми пені вимога ґрунтується на положеннях договору купівлі-продажу №51-9/18 від 05.09.2018, укладення якого заперечується відповідачем з тих підстав, що договір ним не був підписаний та посвідчений печаткою юридичної особи.

Разом з тим, у цій частині рішення суду першої інстанції не було оскаржено.

Відповідно до ст.269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 р. у справі №924/1131/19 лише в частині стягнення основного боргу на суму 142 831 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" (постачальник) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (покупець) мали намір укласти договір купівлі-продажу №51-9/18. Однак, представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" вказаний договір не підписав.

Враховуючи вище вказане, колегія суддів акцентує увагу на тому, що стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що договір купівлі-продажу №51-9/18 сторонами не укладено, а тому колегія суддів не приймає вказаний договір до уваги.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено Акт-опис виконаних робіт (наданих послуг) та використаних матеріалів, однак суд апеляційної інстанції не приймає вказаний документ до уваги, оскільки даний документ не підтверджує здійснення господарських операцій між сторонами, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної №1206 від 03.12.2018 р. СТОВ Промінь отримало товарів на загальну суму 225 138,24 грн. та здійснило оплату на суму 204 600,12 грн., утворивши заборгованість по вказаній накладній 20538,12 грн.

Згідно видаткової накладної №5 від 08.01.2019 р. СТОВ Промінь отримало товарів на суму 60 070,49 грн та здійснило оплату на суму 40 614,59 грн., утворивши заборгованість по вказаній накладній 19 455,90 грн.

Згідно видаткової накладної №25 від 08.01.2019 р. СТОВ Промінь отримало товарів на суму 161 616,97 грн та здійснило оплату на суму 129 100 грн., утворивши заборгованість по вказаній накладній 32 516,97 грн.

Згідно видаткової накладної №46 від 11.01.2019 р. СТОВ Промінь отримало товарів на суму 10920,02 грн, однак не здійснив оплату вказаному товару.

Згідно видаткової накладної №47 від 11.01.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" надано послуги СТОВ Промінь на суму 7 000 грн, однак відповідач не здійснив оплату даних послуг.

З акту надання послуг №164 від 20.02.2019 р. вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" надано послуги СТОВ Промінь на суму 36 400 грн, однак відповідач не здійснив оплату даних послуг.

З акту надання послуг №26 від 08.01.2019 р. вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Курінний і компанія" надано послуги СТОВ Промінь на суму 16 000 грн, однак відповідач не здійснив оплату даних послуг.

Всі вище зазначені Акти надання послуг та видаткові накладні підписані директором ТОВ "Агрофірма Курінний і компанія" та представником СТОВ Промінь на всіх документах стоять печатки обох підприємств.

Таким чином ТОВ Агрофірма Курінний і Компанія за період грудень 2018 р. - лютий 2019 р. здійснило на користь СТОВ Промінь поставку товару та надало послуги на суму 142 831,01 грн., однак, відповідачем вказану суму не було сплачено.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підписані та скріплені печатками сторін Акти надання послуг та видаткові накладні доводять факт наявності між сторонами майново-господарських зобов`язань, а отже заявлена до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 142 831,01 грн. є обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що документи первинного бухгалтерського обліку містять підписи осіб, яких не можливо ідентифікувати, колегія суддів оцінює критично, оскільки, вказані документи посвідчені печаткою відповідача. В свою чергу, апеляційному суду не надавались докази, на підставі яких можна було б прийти до висновків про втрату, викрадення або інше використання із злочинною метою печатки підприємства. Отже, наявність на документах первинного бухгалтерського обліку, які містяться у матеріалах справа, відбитка печатки позивача та відповідача переконливо свідчить про їх достовірність та приймається апеляційним судом як доказ проведення господарських операцій, при виконанні якої у сторін виник спір щодо розрахунків.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заборгованість за поставлений товар та надані послуги на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого товару та наданих послуг відповідачем відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога про стягнення з відповідача 142 831,00 грн. боргу за поставлений товар та надані послуги є обґрунтованою.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі №924/1131/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу №924/1131/19 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.