Рішення

від 30.03.2020 по справі 920/129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.2020 Справа № 920/129/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Котельницької В.Л.,

розглянув без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача - 19 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області,

про стягнення 1869 грн 65 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 10.02.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1763 грн 81 коп. пені, 105 грн 84 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 13.02.2015 договору № 3516/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивачем відповідачу було поставлено природний газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені.

Відповідач 02.03.2020 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, оскільки закінчились строки позовної давності, а п. 9.3. Договору не відповідає формі договору, яка встановлена Кабінетом Міністрів України. Також, відповідач просить суд зменшити розмір пені, яка заявлена позивачем до стягнення. Крім того, позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, який передбачений Договором.

Ухвалою суду від 11.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020, в зв`язку з лікарняним судді Резніченко О.Ю., суддею по справі було визначено суддю Котельницьку В.Л.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.02.2015 між сторонами було укладено договір № 3516/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (а.с.13-20). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2015 році природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Факт укладення Договору сторонами не спростовується, а тому, враховуючи принцип презумпції правомірності правочину, є таким, що встановлений судом, а Договір є чиним та підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

Згідно з п. 3.3 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. У 2015 році позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 40122 грн 94 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.21-26).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операції по Договору з відповідачем (а.с.27-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт оплати відповідачем за природний газ у 2016 році, з простроченням платежу, про який зазначено вище, є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо доводів відповідача про відсутність досудового врегулювання спору.

Відповідач зазначає, що позивач не звертався до відповідача з претензією, що передбачено п. 9.1 Договору, а тому позовні вимоги фактично є передчасними.

Суд не приймає до уваги зазначених доводів відповідача, оскільки незважаючи на те що сторони мають право включити у договір умову про застосування досудового врегулювання спору, сторони все одно можуть відразу звернутися до суду, не складаючи при цьому претензію, оскільки вибір способу правового захисту є правом, а не обов`язком сторін. Також, заборона відразу після порушення прав та інтересів особи звертатися до суду порушує її право на судовий захист.

Стосовно стягнення 3 % річних.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.11-12).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 105 грн 84 коп. 3% річних (період з 17.03.2015 по 23.03.2016) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про сплив строків позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, для стягнення штрафних санкцій - один рік. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Оскільки сторонами у Договорі збільшено строк позовної давності, то доводи відповідача про те, що для нарахування 3% річних та пені сплив строк позовної давності судом до уваги не приймаються.

Крім того, як вже зазначалось, пункт 9.3 Договору недійсним в судовому порядку не визнавався, а тому є обов`язковим для сторін.

Щодо стягнення пені.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.11-12).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 1763 грн 81 коп. пені (період з 17.03.2015 по 23.03.2016) є правомірною.

Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично просить суд зменшити розмір пені.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін та те, що відповідач утримується за рахунок коштів державного бюджету та діяльність якого спрямована на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та має важливе значення для реалізації державної політики у сферах цивільного захисту.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача 881 грн 91 коп. пені.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до 19 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про стягнення 1869 грн 65 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з 19 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Есманський шлях, буд. 50, м. Глухів, Сумська область, 41400, код 08796010) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 881 грн 91 коп. пені, 105 грн 84 коп. 3% річних, 2102 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Клопотання 19 державної пожежно-рятувальної частини управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області - задовольнити.

4. Зменшити розмір заявленої Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пені на 50%.

5. Видати Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Л. Котельницька