Рішення

від 31.03.2020 по справі 120/231/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 березня 2020 р. Справа № 120/231/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд"

до: Подільської митниці Держмитслужби

про: визнання протиправним, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" з адміністративний позов до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним, скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою здійснення митного оформлення напів-причепу вантажного позивач звернувся до митного органу із електронною митною декларацією № UА401020/2020/001582, в якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту). В свою чергу, з мотивів зазначення декларантом заниженої вартості імпортованого транспортного засобу, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.01.2020 №UА401000/2020/000002/2, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Позивач вказує, що ТОВ "Ліла-Трейд" до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу надано необхідний пакет документів. Відтак вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам законодавства України, порушує законні права та інтереси платника податків, є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представником митного органу надано відзив, згідно якого заперечує щодо позовних вимог, оскільки в наданих для оформлення документах не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також стверджує, що вказана фактична ціна в 20000 PLN напів-причепу вантажного, що був у використанні із запчастинами до нього є суттєво заниженою, оскільки відповідає лише вартості одного такого напів-причепа. Крім того, за не бажанням позивача надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, визначити митну вартість товару за основним методом, тобто, за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються, є неможливим. У зв`язку з чим, відповідачем взято джерело числового значення митної вартості ЕДМ від 10.12.2019 року № UA100020/2019/416636, відповідно до другорядного методу щодо ідентичних товарів, за якою випущено у вільний обіг ідентичний напів-причіп.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій останній навів свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Також подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення судового рішення по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з зазначених у документах по справі підстав.

Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав наведених у відзиві.

З метою з`ясування додаткових відомостей та ідентифікації рішення митного органу, на яке здійснено посилання, та яке стало основоположним для визначення числового значення митної вартості під час винесення рішення про коригування митної вартості транспортного засобу випущеного у вільний обіг щодо ідентичного напів-причіпу, судом запропоновано відповідачу надати рішення від 10.12.2019 року № UA 100020/2019/416636.

В судове засідання призначеного на 23.03.2020 року сторони не з`явилися, натомість представником позивача надано клопотання про проведення судового розгляду за відсутності позивача.

На виконання протокольної ухвали суду представником митного органу на адресу суду надано необхідні документи, а також направлено клопотання про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання сторін, а також враховуючи надання сторонами усіх необхідних документів та пояснень у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду і вирішення справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 09.11.2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради проведена державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд", номер запису в ЄДРПОУ 11741020000015588, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій.

ТОВ "Ліла-Трейд" пройшло процедуру акредитації на Вінницькій митниці ДФС та почало здійснювати поточну зовнішньоекономічну господарську діяльність з імпорту на територію України транспортних засобів, що були у використанні.

У процесі діяльності, з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу бувшого у використанні із запчастинами, позивач звернувся до Подільської митниці Держмитслужби із електронною митною декларацією № UА 401020/2020/001582, в якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту) 20000 PLN.

Для митного оформлення для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем сформовано та надано пакет документів.

В свою чергу, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.01.2020 року № UA401000/2020/000002/2, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Вважаючи, що зазначене рішення про коригування митної вартості, не відповідає вимогам законодавства України, порушує законні права та інтереси платника податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

При цьому, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, для правильного вирішення даної справи слід дослідити, який є мінімум митних формальностей, необхідний для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Так, позивач зазначає, що придбав за 20000 PLN в Польщі напів-причіп вантажний, що був у використанні, марки BODEX, модель KIS 3W-А, тип самоскид, маса в разі максимального завантаження - 35,500 т, вантажопід`ємність - 28,700 т, календарний рік виготовлення - 2013, із запчастинами до нього.

Придбання вказаного транспортного засобу підтверджуються фактурою від 13.01.2020 року № F 001/2020, оплата в розмірі 20000 PLN.

Згідно з митною декларацією № UA401020/2020/001582 товар імпортований на підставі рахунку від 13.01.2020 року № F 001/2020 року, копії митної декларації країни відправлення № 20PL301010E0017297 та довідкою про вартість перевезення від 15.01.2020 року № 401/1501-1.

За результатами перевірки документів, які надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено спрацювання профілю ризику системи управління ризиками 105-2 та відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рекомендовано прийняти рішення про коригування митної вартості, оскільки у наданих документах не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- страхування (довідка про вартість перевезення від 15.01.2020 року № 401/1501-1 видана ТОВ "Ліла-Трейд");

- в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.01.2020 року № F 001/2020 відсутні умови поставки та відсутнє посилання на контракт, відповідно до якого здійснено купівлю напів-причепа та запчастин;

- в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 13.01.2020 року № F 001/2020 предметом контракту являються транспортні засоби та запчастини до них, однак загальна вартість контракту складає лише 20000 PLN, що відповідає вартості одного напів-причепа марки BODEX, модель KIS 3W- А, відповідно до інвойсу від 13.01.2020 року № F 001/2020.

За результатами здійснення митного контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та у відповідності п. 2-3 ст. 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10-ти календарних днів додатково надати (за наявності):

- документи, що містять відомості щодо вартості транспортування оцінюваних товарів;

- якщо рахунок сплачений, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності, - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Натомість листами від 16.01.2020 року № 401/1601-1 та № 401/1601-2 декларантом повідомлено про небажання надання додаткових документів.

За відсутності наданих додаткових документів, митним органом проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості.

Так, митним органом враховано виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком. У зв`язку з чим зроблено висновок про неможливість застосування обраного декларантом методу (за ціною договору).

16.01.2020 року Подільською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2020/000002/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 20000 PLN до 65885 PLN в силу застосування митницею другорядного визначення митної вартості товару.

Суд бере до уваги, що за основу для коригування митної вартості митним органом взято раніше визначену вартість ідентичного напів-причепу вантажного, що був у використанні, марки BODEX, модель KIS 3W, тип самоскид, маса в разі максимального завантаження - 35,500 т, календарний рік випуску - 2013, згідно якої митна вартість транспортного засобу скорегована на рівні 15250 євро. Даний напів-причіп вантажний випущений у вільний обіг за МД від 10.12.2019 року № UA100020/2019/416636.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Однак суд наголошує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. При цьому, у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу застосовуються методи, закріплені положеннями п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Водночас, основний метод не застосовується у наступних випадках:

а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні;

б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України).

Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Отже за правилами ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити:

а) заявлену митну вартість товарів;

б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Зі змісту ст. 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Водночас, суд приймає до уваги, що ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Слід також зазначити, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при:

а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів;

б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

З аналізу вказаного слідує, що інформація про товар, що підлягає розмитненню, має повністю співпадати з відомостями, зазначеними в МД декларантом, та узгоджуватись з відомостями в комерційних/товаросупровідних документах, перелік яких визначений в ст. 53 Митного кодексу України, в тому числі, з реквізитами, необхідними для ідентифікації ввезеного товару.

Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних.

У зв`язку з чим суд зазначає, що позивачем не надано не лише до митного органу, але й не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору.

За встановлених розбіжностей в товаросупровідних документах із задекларованими даними, а також відсутності платіжних банківських документів на підтвердження оплати продавцеві за товар, суд погоджується з відповідачем щодо не підтвердження позивачем заявленої митної вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, в тому числі платіжних банківських документів на підтвердження оплати за товар, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Щодо обраного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та необхідності визначення митної вартості товару саме за ціною договору щодо ідентичних товарів, тобто дотримане правило послідовності застосування методів, визначене Митним кодексом України.

За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень ст. 337 Митного кодексу України встановлено наявність інформації у митного органу щодо митного оформлення ідентичного напів-причепу вантажного, що був у використанні марки BODEX, модель KIS 3W, тип самоскид, маса в разі максимального завантаження - 35,500 т, календарний рік виготовлення - 2013, митне оформлення якого здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та ціну визначено у двічі більшу, на рівні 15250 євро (ЕМД від 10.12.2019 року № UA100020/2019/416636).

Отже, оскільки вказана сума в розмірі 20000 PLN за напів-причіп вантажний 2013 року разом із запчастинами до нього є значно заниженою від ринкової вартості аналогічних транспортних засобів, за таких обставин, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2020 року № UA401000/2020/000002/2 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, й відповідає критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Ліла-Трейд" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" (21001, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 17-а, ЄДРПОУ 41722636) до Подільської митниці Держмитслужби (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, ЄДРПОУ 43350542) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович