Постанова

від 11.08.2020 по справі 120/231/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/231/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

11 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року (рішення ухвалене суддею Альчуком М.П. 31.03.2020 року в м.Вінниця в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Поділської митниці Держмитслужби про коригування вартості товарів від 16.01.2020 року №UA401000/2020/000002/2.

На обґрунтування позовних вимог покликався на те, що з мотивів зазначення декларантом заниженої вартості імпортованого транспортного засобу, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.01.2020 №UА401000/2020/000002/2, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Позивач вказує, що ТОВ "Ліла-Трейд" до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу надано необхідний пакет документів. Відтак вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам законодавства України, порушує законні права та інтереси платника податків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги покликається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та суперечить нормам матеріального права. Зокрема, вказує, що в основу оскаржуваного судового рішення було покладено аналіз МД від 10.12.2019 року №UА100020/2019/416636, яка в свою чергу стала підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 16.01.2020 №UА401000/2020/000002/2. Вважає, що вказану митну декларацію суд не мав брати до уваги, оскільки вона надана суду відповідачем за протокольною ухвалою суду, долучена до справи, а в подальшому справу розглянуто в порядку письмового провадження, що позбавило можливості позивача ознайомитись зі змістом цього письмового доказу та направити суду свої заперечення щодо його змісту, тобто суд першої інстанції порушив принцип рівності учасників судового процесу.

13.07.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, та процесуального права зі всебічним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду-без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" 09.11.2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради здійснено як юридичну особу, номер запису в ЄДРПОУ 11741020000015588, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру підприємств установ та організацій.

ТОВ "Ліла-Трейд" пройшло процедуру акредитації на Вінницькій митниці ДФС та почало здійснювати поточну зовнішньоекономічну господарську діяльність з імпорту на територію України транспортних засобів, що були у використанні.

З метою здійснення митного оформлення транспортного засобу бувшого у використанні із запчастинами, позивач звернувся до Подільської митниці Держмитслужби із електронною митною декларацією №UА 401020/2020/001582, в якій митну вартість товару визначив за ціною договору (контракту) 20000 PLN.

Для митного оформлення для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем сформовано та надано пакет документів.

Натомість, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.01.2020 року № UA401000/2020/000002/2, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості таким, що не відповідає вимогам законодавства України, порушує законні права та інтереси платника податків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

Поряд із цим, витребування документів, визначених в ч.3 ст.53 МК України допускається виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Як зазначено вище, позивач придбав за 20000 PLN в Польщі напів-причіп вантажний, що був у використанні, марки BODEX, модель KIS 3W-А, тип самоскид, маса в разі максимального завантаження - 35,500 т, вантажопід`ємність - 28,700 т, календарний рік виготовлення - 2013, із запчастинами до нього.

Придбання вказаного транспортного засобу підтверджуються фактурою від 13.01.2020 року № F 001/2020, оплата в розмірі 20000 PLN.

Згідно з митною декларацією № UA401020/2020/001582 товар імпортований на підставі рахунку від 13.01.2020 року № F 001/2020 року, копії митної декларації країни відправлення № 20PL301010E0017297 та довідкою про вартість перевезення від 15.01.2020 року № 401/1501-1.

За результатами перевірки документів, які надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено спрацювання профілю ризику системи управління ризиками 105-2 та відповідно до ст.55 Митного кодексу України рекомендовано прийняти рішення про коригування митної вартості, оскільки у наданих документах не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- страхування (довідка про вартість перевезення від 15.01.2020 року №401/1501-1 видана ТОВ "Ліла-Трейд");

- в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.01.2020 року №F 001/2020 відсутні умови поставки та відсутнє посилання на контракт, відповідно до якого здійснено купівлю напів-причепа та запчастин;

- в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 13.01.2020 року №F001/2020 предметом контракту являються транспортні засоби та запчастини до них, однак загальна вартість контракту складає лише 20000 PLN, що відповідає вартості одного напів-причепа марки BODEX, модель KIS 3W- А, відповідно до інвойсу від 13.01.2020 року № F 001/2020.

За результатами здійснення митного контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право переконатись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та у відповідності п. 2-3 ст. 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10-ти календарних днів додатково надати (за наявності):

- документи, що містять відомості щодо вартості транспортування оцінюваних товарів;

- якщо рахунок сплачений, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності, - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Однак листами від 16.01.2020 року №401/1601-1 та № 401/1601-2 декларантом повідомлено про небажання надання додаткових документів.

За відсутності наданих додаткових документів, митним органом проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості.

Відтак, митним органом враховано виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком. У зв`язку з чим зроблено висновок про неможливість застосування обраного декларантом методу (за ціною договору).

16.01.2020 року Подільською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2020/000002/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 20000 PLN до 65885 PLN в силу застосування митницею другорядного методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, за основу для коригування митної вартості митним органом взято раніше визначену вартість ідентичного напів-причепу вантажного, що був у використанні, марки BODEX, модель KIS 3W, тип самоскид, маса в разі максимального завантаження - 35,500 т, календарний рік випуску - 2013, згідно якої митна вартість транспортного засобу скорегована на рівні 15250 євро. Даний напів-причіп вантажний випущений у вільний обіг за МД від 10.12.2019 року № UA100020/2019/416636.

На переконання колегії суддів позивачем не подано до митниці повного пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, документи, подані декларантом для митного оформлення товару не є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом і у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, у відповідача не було в наявності всіх документів для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, тому у митного органу була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що встановлення розбіжностей в товаросупровідних документах із задекларованими даними, відсутність платіжних банківських документів на підтвердження оплати продавцеві за товар, а також ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, в тому числі платіжних банківських документів на підтвердження оплати за товар, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом в ході розгляду справи було витребувано у відповідача МД від 16.01.2020р. №UА401000/2020/000002/2, яка направлена до суду засобами електронного зв`язку, долучено до справи, а відтак, позивач не мав можливості ознайомитись із її змістом, колегія суддів відхиляє, оскільки представником позивача після постановлення протокольної ухвали про витребування додаткових доказів - 12.03.2020 року (а.с.122-123) подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с 126), останній не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи, тому будь-яких порушень процесуальних прав позивача суд першої інстанції не допустив.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, перевірив доводи сторін та надав їм правову оцінку, відтак порушень приписів процесуального чи матеріального закону не припестився.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені судом першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в основу оскаржуваного рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 серпня 2020 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.