Рішення

від 31.03.2020 по справі 280/4358/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2020 року Справа № 280/4358/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (далі - ТОВ ЗІМЗ , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2019 №0007721401, від 05.06.2019 №0007731401, від 05.06.2019 №0004141401.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що підприємство укладаючи договори поставки товару з постачальниками обумовило усі суттєві умови купівлі-продажу товару (умови передачі товару, оплати, вимог до якісних та кількісних характеристик тощо), тобто з урахуванням приписів ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України з боку сторін були укладені правочини , направлені на реальне настання правових наслідків у вигляді купівлі товару, комплектуючих, запасних частин тощо. Стверджує, що до перевірки позивачем були надані оригінали первинних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні документи, що підтверджують оплату придбаних послуг, бухгалтерські регістри та інше), які складено відповідно до вимог діючого законодавства і контролюючим органом або судом не визнано недійними. Щодо змісту наданих до перевірки документів зауваження в акті перевірки відсутні, таким чином, вважає, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ Суми-Констракшн і ТОВ Ремдор-Комплекс . Наголошує, що податкові органи не можуть нараховувати податок та застосовувати штрафні санкції до покупця на підставі припущень про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такої поставки або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як платником податку, так і його контрагентом, оскільки діюче законодавство не встановлює обставин для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Отже, не беручи до уваги наявні у ТОВ ЗІМЗ первинні документи, не досліджуючи факт фактичного придбання послуг, на думку позивача, здійснено упереджений та необґрунтований доказами висновок про заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет. При цьому, ГУ ДФС у Запорізькій області не скористалось правом п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України щодо проведення зустрічних звірок даних суб`єктів господарювання щодо платника податків, не скористалось правом у судовому порядку визнати правочини недійсними. Щодо порушення строків реєстрації податкової накладної додатково зауважує, що відповідачем всебічно не досліджено первинні документи, бухгалтерські регістри, картки складського обліку та не взято до уваги, що ТОВ ЗІМЗ продано дизельгенератор не в зборі, а лише один вузол, а тому і ціна продажу була відповідно нижчою за ціну придбання. На підставі вищезазначеного, просить суд скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою судді від 10.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 01.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, а також призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 24 жовтня 2019 року надав суду відзив (вх. №44133), у якому пояснює, що згідно з базами даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС "ПОДАТКОВИЙ БЛОК", Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлена відсутність придбання робіт та послуг, що були реалізовані підприємствами: ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс на адресу ТОВ ЗІМЗ через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу - маніпулювання товарними позиціями та обсягом, в силу не підтвердження проведених операцій ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс (через відсутність СГ за юридичною/фактичною адресою, не наданням відповіді на запити, через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо). Вважає, що шляхом викривлення показників податкової звітності та маніпулюванням при складанні декларацій з податку на прибуток та ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, встановлено штучне формування витрат та податкового кредиту з ПДВ для суб`єктів господарювання - покупців, походження, рух відслідкувати неможливо. Крім того, одна й та самі особа є керівником, головним бухгалтером та засновником на декількох вищевказаних підприємствах, транспортування товару здійснювалось з однієї теж самої адреси вищевказаним підприємствами, адреса відвантаження вказується в ухвалах судів як місце діяльності "конвертаційного центру". Стверджує, що ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс не мають в достатній кількості основних засобів ті людських ресурсів для виконання робіт у таких обсягах, що також унеможливлює та ставить під сумнів виконання відповідних послуг для ТОВ ЗІМЗ . Крім того, за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією правоохоронними органами здійснюються кримінальні провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366 КК України, у яких фігурують контрагенти позивача. Щодо порушення строків реєстрації позивачем податкової накладної пояснює, що ТОВ ЗІМЗ не нарахувало податкові зобов`язання на різницю між сумою реалізації та ціною придбання та не склало і не зареєструвало податкову накладну в ЄРПН, чим порушило приписи п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Ураховуючи вищевказане, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

28 жовтня 2019 року підготовче засідання у справі відкладене на 27 листопада 2019 року.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №49662 від 26.11.2019), у якій додатково щодо доводів відповідача, про неможливість встановлення кінцевого надавача послуг, які надані/реалізовані позивачу зауважує, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання послуг/товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на своїх контрагентів в частині ведення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема, і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності. Наголошує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи не подання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Вважає, що наявна в акті перевірки інформація не містить жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Такі обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено в акті перевірки, витікають із отриманої узагальненої податкової інформації та наявності окремих кримінальних проваджень по постачальникам ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс . Враховуючи викладене та наявні первинні документи, підтримає позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ухвалою суду від 27.11.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 22 січня 2020 року.

22 січня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.01.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі та подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ЗІМЗ (код ЄДРПОУ 40081017) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 23.10.2015. Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; Код КВЕД 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (основний); Код КВЕД 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2015 по 31.12.2018, за результатами якої складений відповідний акт від 18.04.2019 №225/08-01-14-01/40081017.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ ЗІМЗ , зокрема:

1. пп. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 180 000,00 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 180 000,00 грн.;

3. пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 284 934,00 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2017 року - 284 934,00 грн.;

4. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс здійснювали нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ ЗІМЗ з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутність в ланцюгу постачання. Крім того, факти наявних кримінальних провадженнях дають підстави вважати, що вищезазначені підприємства створені та здійснювали фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створюють умови для недоотримання коштів Державним бюджетом України. Також одна й та самі особа є керівником, головним бухгалтером та засновником на декількох вищевказаних підприємствах, транспортування товару здійснювалось з однієї тієї ж самої адреси вищевказаним підприємствами, адреса відвантаження вказується в ухвалах судів як місце діяльності "конвертаційного центру". Стосовно порушення строків реєстрації позивачем податкової накладної встановлено, що ТОВ ЗІМЗ не нарахувало податкові зобов`язання на різницю між сумою реалізації та ціною придбання дизельгенератора, а також не склало і не зареєструвало податкову накладну в ЄРПН, чим порушило приписи п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 05 червня 2019 ГУ ДФС у Запорізькій області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

форми ПН №0004141401, за яким до позивача штрафну санкцію з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 42 466,50 грн.;

форми Р №0007721401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 225 000,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 180 000,00 грн. та за штрафними санкціями - 45 000,00 грн.;

форми Р №0007731401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 356 167,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 284 934,00 грн. та за штрафними санкціями - 71 233,50 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до положень п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.1-44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та доходу первинними документами покладається на платника податків.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат за наслідками здійснення господарських операцій щодо надання послуг, вчинених між позивачем і ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс .

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

15 серпня 2017 року між ТОВ ЗІМЗ (Замовник) та ТОВ Суми-Констракшн (Виконавець) укладено договір № 15/08/17 про надання юридично-консультаційних послуг, за умовами якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов`язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Законом. По закінченню надання Виконавцем Замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього Договору складаються Акти здачі-приймання виконаних робіт (п. 1.2). У відповідності до п. 4.1 Договору за послуги, надані Виконавцем, Замовник сплачує суму зазначену в Актах здачі-приймання робіт.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ Суми-Констракшн були надані відповідні юридичні послуги, що підтверджується Актом здачі-приймання надання послуг (виконаних робіт) від 22.10.2017 №1, податковою накладною від 23.10.2017 №8 (зареєстрована в ЄРПН за №9222353996) на суму 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості послуг за переліченим вище правочином, що підтверджується випискою по банківському рахунку за 23.10.2017 на суму 250 000,00 грн.

11 вересня 2017 року між ТОВ ЗІМЗ (Замовник) та ТОВ Ремдор-Комплекс (Агент) укладено агентський договір 11/09/17, предметом якого є надання послуг з пошуку покупця металоконструкції в комплекті. Для цього Агент здійснює діяльність з пошуку потенційних покупців вищезазначеного товару шляхом проведення необхідної роботи з покупцями, результатом якої має стати укладення замовника з покупцем, якого знайшов агент, Договору на постачання товару. за виконання своїх обов`язків за цим Договором агент отримує від замовника винагороду (п. 1.2). У відповідності до п. 3.1.3 виплата агенту винагороди здійснюється після підписання сторонами Актів №1 та №2 прийому -передачі виконаних робіт (наданих послуг).

На виконання умов вказаного Договору ТОВ Ремдор-Комплекс були надані відповідні послуги, що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) №1 від 29.09.2017 на суму 450 000,00 грн., податковою накладною від 29.09.2017 №2 (зареєстрована в ЄРПН за №9211000292) на суму 100 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн., податковою накладною від 29.09.2017 №3 (зареєстрована в ЄРПН за №9211059229) на суму 150 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., податковою накладною від 29.09.2017 №4 (зареєстрована в ЄРПН за №9211060902) на суму 100 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн., податковою накладною від 29.09.2017 №5 (зареєстрована в ЄРПН за №9211061832) на суму 100 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн., Актом прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) №2 від 09.10.2017 на суму 500 000,00 грн., податковою накладною від 09.10.2017 №1 (зареєстрована в ЄРПН за №9224933777) на суму 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн., податковою накладною від 09.10.2017 №1 (зареєстрована в ЄРПН за №9224933777) на суму 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41 666,67 грн. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості послуг за переліченим вище правочином, що підтверджується випискою по банківському рахунку за 12.10.2017 на суму 950 000,00 грн.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договори, акти приймання послуг, платіжні документи, оборотно-сальдові відомості тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, їх змісту, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Судом встановлено, що висновки перевіряючих про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача щодо подання ними звітності, наявності трудових та матеріальних ресурсів.

У Акті перевірки зазначено, що факти того, що одна й та самі особа є керівником, головним бухгалтером та засновником на декількох підприємствах, транспортування товару здійснювалось з однієї теж самої адреси вищевказаним підприємствами, адреса відвантаження вказується в ухвалах судів як місце діяльності "конвертаційного центру".

Проте, суд вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому на вказану інформацію, оскільки без дослідження виконання договорів контрагентами позивача, дослідженням та перевіркою самих контрагентів, їх первинних бухгалтерських документів, умов виконання договору, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань позивачу.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу діяльності по ланцюгу постачання. При цьому, контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Наявність порушених кримінальних справ, фігурантами яких є контрагенти позивача не може слугувати підставою для висновку про фіктивність операцій між позивачем та контрагентами, оскільки до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванню, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс .

Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

В порушення приписів ст. 77 КАС України відповідач не виконав свого обов`язку з доведення обставин, на яких ґрунтуються прийняті рішення, та не надав жодних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів існування кримінальних проваджень, не зміг пояснити щодо яких осіб або фактів вони здійснюються, на якій стадії перебувають і яке значення мають для вирішення спірних правовідносин. Відповідачем не надано жодних доказів вчинення достатніх дій щодо доведення даних обставин, а сама по собі наявність кримінального провадження та посилання на певні матеріали досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як беззаперечні докази винності осіб у вчиненні злочину.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у згаданих кримінальних провадженнях досліджується діяльність контрагентів по ланцюгу постачання, що не може трактуватись як ознака нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звідності, у тому числі і податкового кредиту з податку на додану вартість, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, не подав податкову звітність або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств з урахуванням таких операцій, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що контролюючий орган в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства не навів обставин, які б вказували на надання документально оформлених послуг від ТОВ Суми-Констракшн та ТОВ Ремдор-Комплекс без реального їх здійснення, у зв`язку із чим зроблені відповідачем в Акті перевірки висновки є необґрунтованими та недоведеними.

Крім того, у п. 3.1.2.1 Акту зазначено, що в липні 2017 року ТОВ ЗІМЗ здійснює придбання у ТОВ ТД ЗІМЗ два дизель-генератора CATERPILLAR за ціною 966 667,00 грн. без ПДВ, всього на суму 1 509 917,00 грн. без ПДВ, з ПДВ 1 811 900,40 грн. ТОВ ТД ЗІМЗ складено та зареєстровано податкову накладну від 17.07.2017 №5 з номенклатурою товару "Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № SIMO 1850" та "Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № SIMO 1852". В вересні 2017 року ТОВ ЗІМЗ здійснює реалізацію на УІ ТОВ Харвест Індустріалес одного дизель-генератора CATERPILLAR за ціною 542 000,00 грн. без ПДВ, з ПДВ 650 400,00 грн. ТОВ ЗІМЗ складено та зареєстровано податкову накладну на реалізацію одного дизель-генератора від 29.09.2017 № 10 з номенклатурою товару "Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № SIMO 1852". Отже, відповідач дійшов висновку, що ТОВ ЗІМЗ здійснює реалізацію товару за ціною, нижчою ніж ціна придбання, при цьому, підприємство не нараховує податкові зобов`язання на різницю між ціною реалізації та ціною придбання та не складає і не реєструє податкову накладну в ЄРПН. Також, в грудні 2017 року ТОВ ЗІМЗ здійснює придбання у УІ ТОВ Харвест Індустріалес цього ж самого дизель-генератора CATERPILLAR за ціною 543 250,00 грн. без ПДВ, з ПДВ 651 900,00 грн. УІ ТОВ Харвест Індустріалес складено та зареєстровано податкову накладну від 07.12.2017 №7 з номенклатурою товару "Дізель- генератор CATERPILLAR мод.с4.4 №SINO 1852". Таким чином, підприємством занижено базу оподаткування з ПДП на суму 422 667,00 грн. Таким чином, в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України ТОВ ЗІМЗ не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на різницю між ціною реалізації та ціною придбання, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на загальну суму 84 933,00 грн., у т.ч. за вересень 2017 року в сумі 84 933,00 грн.

З цього приводу судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 липня 2017 року між ТОВ ТД ЗІМЗ (Постачальник) та ТОВ ЗІМЗ (Покупець) укладено договір поставки №01-17/17.

На виконання умов вказаного Договору згідно з Специфікацією №1 від 17.07.2017 ТОВ ТД ЗІМЗ був поставлений на адресу позивача, зокрема, "Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № № SIMO 1852" за ціною без ПДВ 966 667,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару від 17.07.2017, видатковою накладною №РН-0000002 від 17.07.2017, податковою накладною №10 від 29.09.2017 (зареєстрована за №9213713529), довіреністю №68 від 29.09.2017.

05 вересня 2017 року між ТОВ ЗІМЗ (Продавець) укладений договір №ДГ 1/05-09.17 з Українсько-іспанським ТОВ Харвест Індустріалес (Покупець), відповідно до якого продавець взяв на себе зобов`язання продавати, а покупець прийняти і оплатити продукцію або партію продукції на умовах, які передбачені цим Договором.

На виконання даного Договору сторонами була підписана Специфікація № від 05.09.2017 про поставку "Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № SIMO 1852" на суму 1 164 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 194 000,00 грн.

Однак, на адресу позивача надійшов лист УІ ТОВ Харвест Індустріалес від 22.09.2017 №315 про розгляд питання про реалізацію окремо двигуна CAT С4.4 до Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № SIMO 1852, у зв`язку із 25 вересня 2017 року сторонами за договором №ДГ 1/05-09.17 підписані додаткова угода та специфікація №1 на суму 650 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 108 400,00 грн. на реалізацію Двигуна CAT С4.4 до Дизель-генератор CATERPILLAR, мод с4.4 № SIMO 1852 , який переданий контрагенту на підставі акту приймання-передачі від 29.09.2017 та видаткової накладної №РН-0000074 від 29.09.2017.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем всебічно не досліджено первинні документи, бухгалтерські регістри, картки складського обліку та не взято до уваги, що ТОВ ЗІМЗ продано УІ ТОВ Харвест Індустріалес Дизель-генератор CATERPILLAR не в зборі, а лише один двигун, а тому і ціна продажу була відповідно нижчою за ціну придбання.

Стосовно позовних вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2019 №0004141401, яким за порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, до позивача застосовний штраф у розмірі 42 466,50 грн. судом встановлено наступне.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Суд наголошує, що дане порушення стосується взаємовідносин позивача з контрагентом УІ ТОВ Харвест Індустріалес в частині реалізації позивачем у вересні 2017 року дизель-генератора CATERPILLAR. Проте, з вказаними висновками суд не може погодитись у зв`язку з вищенаведеними обставинами, про які суд вже зазначив раніше.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 9 354,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2132 від 05.09.2019. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.06.2019 №0007721401, від 05.06.2019 №0007731401, від 05.06.2019 №0004141401.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 354 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) гривні 52 копійки присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92-А, код ЄДРПОУ 40081017) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 31.03.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко