Постанова

від 31.03.2020 по справі 340/2705/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2705/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку

письмового провадження

в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гулого Андрія Васильовича

на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року (головуючий суддя - Казанчук Г.П.) в адміністративній справі

за позовом представника ОСОБА_1 - Гулого Андрія Васильовича

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі - Позивач) - Гулий Андрій Васильович (далі - Представник Позивача) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-5794/14-19-СГ від 08.10.2019 щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га на території Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520384600:02:000:9013.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року адміністративний позов представника ОСОБА_1 - Гулого Андрія Васильовича до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

26 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - Гулий Андрій Васильович подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про надання доказів про оплату правничої допомоги на суму (а.с.56).

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з понесенням витрати на правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 1000,00 (однієї тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.64-65).

Представник ОСОБА_1 - Гулий Андрій Васильович, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким: стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.; стягнути користь позивача з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2500 грн.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції з власної ініціативи зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, в той час як від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року по справі № 520/1849/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесеного Позивачем розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції було надано:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги;

- копію договору про надання правничої допомоги від 21.10.2019 року (а.с.15-16), до якого додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.18);

- оригінал квитанції №24407571 від 20.12.2019 року на підтвердження оплати коштів у розмірі 2500,00 грн.;

- оригінал квитанції №24407536 від 20.12.2019 року на підтвердження оплати коштів у розмірі 2500,00 грн.

З додатку №1 до договору №171 про надання правничої допомоги від 11.10.2019 (а.с. 22) вбачається, що до складу вартості винагороди за правничу допомоги входить: 2500 грн. - попередня оплата правничої допомоги; 1000 грн. - участь адвоката у одному судовому засіданні; 2500 грн. - остаточна оплата правничої допомоги.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) (а.с. 18), виконаних адвокатом зазначена вартість та види наданих адвокатом послуг серед яких :

- зустрічі, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 3 години - 1500 грн.;

- збір доказів: в реєстраційній службі перевірка інформації по реєстрам - 4 години - 2000 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зняття арешту з майна - 3 години - 1500 грн.;

- за участь адвоката у судовому засіданні - 3000 грн.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що доказу проведення будь-яких дій щодо збору доказів в реєстраційній службі та їх потреба у даній справ, суду не надано. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без участі адвоката в судових засіданнях. І доводами апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовано.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що Позивач належним чином документально не підтвердив та не довів у повному обсязі загальну суму витрат, понесених останнім, на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в розмірі 5000 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження, тобто є справою не значної складності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 1000 грн.

Щодо посилання Позивача стосовно того, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, а оскільки відповідачем не подавалось таке клопотання, то суд першої інстанції не мав права самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами ч.7, 8, 9 ст. 139 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, а тому посилання Позивача щодо неможливості суду самостійно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката є безпідставними.

Щодо вимог представника Позивача, зазначених в апеляційній скарзі про стягнення з Відповідача витрат в сумі 2500 грн. за складання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про те, що з огляду на відсутність підстав для скасування або зміни додаткового рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не підлягають стягненню, з урахуванням частини 6 статті 139 КАС України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин, враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди виходили з критеріїв їх співмірності із обсягом складених адвокатом в рамках цієї адміністративної справи документів, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, а також на представництво інтересів у судових засіданнях, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги представника Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Гулого Андрія Васильовича - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року по справі №340/2705/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова