Рішення

від 31.03.2020 по справі 826/12263/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 826/12263/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Структум" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0249521212 від 27.04.2018 В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ "Структум" (код ЄДРПОУ 38186327) (далі також позивач) до ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від від 27.04.2018р № 0249521212.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що після настання граничного строку сплати податкового зобов`язання позивач не отримав жодної відповіді з приводу звернення про розстрочення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим мало місце узгодження розстрочення.

Ухвалою суду від 08.08.2018р відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, також надавши письмові заперечення проти позову.

У зв`язку з наведеним суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 лютого 2018 року ТОВ "Структум" подало до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, згідно якої задекларовано податок на прибуток в сумі 8 937 453, 00 гривень.

07.03.2018р позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток. При цьому позивач додав до заяви усі необхідні документи, що підтверджують відсутність фінансової можливості виконати відповідне грошове зобов`язання одним платежем, однак, в порушення п. 3.2 Порядку розстрочення відповідач не надав позивачу відповіді на заяву про розстрочення податкового зобов`язання.

10.04.2018р на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п 75.1 ст. 75. н. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов`язання ТОВ "Структум" за 2017 рік.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 10.04.2018 року № 1862/26-15-12-12-12-38186327

Зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючим органом встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, на 11 календарних днів сплати грошового зобов`язання на суму 8 937 453,00 грн.

На підставі вказаних висновків, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018р № 0249521212 про нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від погашеної суми податкового боргу в сумі 893 745,30 грн.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту вимог пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Так, у відповідності до приписів пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань визначені ст.100 Податкового кодексу України, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків (затв. наказом Міндоходів України від 10.10.2013р. №574), Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1235 Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин .

Як встановлено положеннями п.100.1 ст.100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу - є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 цього Кодексу.

З приписів п.100.2 ст.100 ПК України видно, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Згідно п.3.2 Розділу ІІІ Порядку №574, за результатами розгляду заяви про розстрочення податкового боргу керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів ;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у п.3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком.

У п. 1.8 Порядку, вказано, що подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Крім, того, наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013р. Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків затверджено відповідний Порядок, розділ III. Прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу якого, не містить положень щодо реалізації питання надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) за принципом мовчазної згоди.

Пунктом 38.1. статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до вимог пункту 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог пункту 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що погашення податкового боргу, виконання податкового обов`язку - це сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений строк. За невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку платник податків несе певну відповідальність, крім випадків, визначених цим Кодексом. ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та зазначає її у податковій декларації або уточнюючому розрахунку і така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою. Сплата податкового зобов`язання здійснюється протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. У разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у визначений строк платник податків сплачує штраф.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Структум" в декларації з податку на прибуток підприємств визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього податкового періоду (р. 19), у розмірі 8 937 453,00 грн.

Термін сплати узгодженого податкового зобов`язання по декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік - 11.03.2018р.

22.03.2018р ТОВ "Структум" сплачено узгоджене податкове зобов`язання у сумі 8937453,00 грн.

Отже, згідно п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Аналіз наведеної правової норми, в контексті податку на прибуток, дозволяє дійти висновку, що дефініцією поняття повнота сплати, є правильність обчислення, декларування та вчасність сплати до бюджету суму податкового зобов`язання. Отже, повнота сплати податку на прибуток включає в себе, зокрема, його попередній розрахунок і декларування, а тому несвоєчасна сплата податку свідчить про порушення повноти його сплати, оскільки однією зі складових частин податкового обов`язку є своєчасність.

Таким чином, суд доходить висновку, що застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% є обґрунтованою та законною, відповідно спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що подання позивачем заяви про розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) не припинило сплату платником податку грошового зобов`язання до дня прийняття рішення про розстрочення у відповідності до вимог п. 1.8 Порядку, відтак виконання податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

На думку суду, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Структум" (код ЄДРПОУ 38186327) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська