Постанова

від 25.03.2020 по справі 808/9395/14

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року м. Дніпросправа № 808/9395/14

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 р. (суддя Садовий І.В.) в адміністративній справі № 808/9395/14 за позовом Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства "Стройкомплект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи - Приватного підприємства "Стройкомплект" (код ЄДРПОУ 31415501).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач останній раз подав звітність до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 20 травня 2011 р. На момент подання позову (згідно довідки) відсутня заборгованість відповідача зі сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів. Пунктом 2 статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців № 755-IV від 15 травня 2003 р. передбачено припинення юридичної особи, яке не пов`язано з банкрутством юридичної особи, за рішенням суду, у разі порушень закону, які неможливо усунути. Підставами для постановлення такого рішення зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (абзац 4 частини 2 статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців ).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 р. позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що оскарженою постановою суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов`язки АКІБ УкрСиббанк , без його залучення до участі у розгляді справи. 20 вересня 2007 р. ПП Стройкомплект отримав кредит у АКІБ УкрСиббанк , у розмірі 172277,00 доларів США. В той же день ОСОБА_2 виступив майновим поручителем за вище вказаним договором та передав АКІБ УкрСиббанк в іпотеку належну йому нерухомість, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 114,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 20 березня 2018 р. право вимоги та права іпотекодержателя за вказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшли від АКІБ УкрСиббанк до ОСОБА_1 . На думку скаржника, ОСОБА_2 , як директор боржника за кредитним договором та голова ліквідаційної комісії відповідача, порушив положення підпункту 3.4.4. Генерального договору про надання кредитних послуг №11219288000 від 20 вересня 2007 р., згідно яких він мав письмово повідомляти банк про будь-які зміни щодо відповідача. Звернення податкового органу із позовом на підставі норм підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов`язані із неналежним визначенням та сплатою грошових зобов`язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов`язків. Проте, на думку скаржника, наведене право податкового органу звертатися до суду щодо припинення юридичної особи не є безумовним. Припинення відповідача відбулось без врахування інтересів АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого у спірних правовідносинах на даний час є ОСОБА_1 , що позбавило особу, не залучену до участі у розгляді даної справи, можливості заперечувати проти позовних вимог та доводити його безпідставність. Припинення юридичної особи відповідача поза межами справи про банкрутство, за наявності невиконаних грошових зобов`язань, забезпечених іпотекою, та без залучення до участі у розгляді справи кредиторів відповідача, призвело до суттєвого порушення їх прав та інтересів.

Третя особа - ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу скаржника, в якому зазначає, що відповідно до положень статей 20, 21, 67 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише в тих випадках, коли звернення до суду із позовом зумовлено необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у рішенні від 16 жовтня 2012 р. по справі №21-281а12. Припинення юридичної особи є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушення податкового законодавства або його припинення, а не засобом забезпечення обліку платника податків. Органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення юридичної особи у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб`єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій та інших документів фінансової звітності, згідно із вимогами законодавства. Діючим законодавством на той час законодавством не покладено обов`язку на податковий орган або на суд при вирішенні питання про припинення юридичної особи на підставі частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" перевіряти відсутність у цієї юридичної особи боргу перед іншими контролюючими органами або суб`єктами господарювання. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, як правонаступник позивача, у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржену постанову без змін.

Представник скаржника на відзив третьої особи надіслав до суду додаткові пояснення. Зазначає, що у діях ОСОБА_2 , який був керівником, єдиним засновником та головою комісії з припинення ПП Стройкомплект (код ЄДРПОУ 31415501), вбачається зловживання процесуальними права на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки був обізнаний з невиконаними майновими зобов`язаннями юридичної особи та свідомо і цілеспрямовано бажав ліквідації юридичної особи шляхом бездіяльності, чим сприяв завданню шкоди іншій особі, тобто кредитору та іпотекодержателю.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної інстанції допушена заміна позивача Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство Стройкомплект (код ЄДРПОУ 31415501) зареєстроване 16 березня 2001 р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа за юридичною адресою: 69050, м.Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 97, кв. 33 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10 грудня 2014 р. Відповідно до довідки позивача від 23 січня 2015 р. №236-14 відповідач не надавав до податкових органів податкову звітність з червня 2011 р. Згідно з довідкою позивача від 26 січня 2015 р. заборгованість перед бюджетом у відповідача відсутня.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки вимоги позивача відповідають повноваженням позивача та умовам для припинення юридичної особи - відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 цього ж кодексу (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) контролюючі органи мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

За правилами частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. №755-IV (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) підставою для постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем податкова звітність до органів державної податкової служби не подавалась з червня 2011 р., тому колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника щодо у податкового органу законних підстав для звернення до суду з позовом про припинення відповідача, як юридичної особи.

Крім того, на час подання позову та ухвалення судом першої інстанції оскарженої постанови діючим законодавством на податковий орган та/або на суд не було покладено обов`язку при вирішенні питання про припинення юридичної особи на підставі частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" перевіряти відсутність та/або у цієї юридичної особи заборгованості перед іншими суб`єктами господарювання.

Скаржник в апеляційній скарзі вказав на обставину того, що ОСОБА_2 виступив поручителем ПП "Стройкомплект" за виконання останнім зобов`язання за кредитним договором, укладеним між ПП "Стройкомплект" та АКІБ УкрСиббанк . При цьому, скаржник вказав на те, що оскаржена постанова суду про припинення ПП "Стройкомплект", як юридичної особи, унеможливлює реалізацію скаржником, як іпотекодержателем, своїх прав.

Слід зазначити, що вирішення питання дії поруки при припинені дії основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника не належить до компетенції адміністративного суду. Оцінка діям ОСОБА_2 на предмет їх правомірності та дотримання умов господарських договорів, на які посилається скаржник, також не може бути здійснена в межах розгляду адміністративної справи.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 105 цього ж Кодексу визначена процедура виконання рішення про припинення юридичної особи, складовою якої є можливість заявлення кредиторами своїх вимог. Апеляційна скарга не містить відомостей, підтвердженими відповідними доказами, щодо фактичного виконання оскарженої постанови. Відтак, доводи скаржника про те, що судовим рішенням порушені його права, як іпотекодержателя, є неспроможними.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 р. в адміністративній справі № 808/9395/14 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 березня 2020 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш