Постанова

від 31.03.2020 по справі 915/1515/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1515/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арус Трейд

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 року проголошене о 15:50:12 суддею Олейняш Е.М., у м. Миколаєві, повний текст якого складено 26.09.2019

у справі №915/1515/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арус Трейд

до Приватного підприємства Д.І.М.

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Арус Трейд (далі - ТОВ, позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного підприємства Д.І.М. (далі - ПП, відповідач) про стягнення неустойки в формі пені в розмірі 2 258,26 грн. та в формі штрафу в розмірі 133 500,44 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.07.2019 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №ИТ-17.04.18/2 від 17.04.2018, позивач поставив відповідачу товар, проте відповідач оплатив товар не своєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та штраф.

Після відкриття провадження у справі, 12.07.2019 відповідач оплатив позивачу 2 258,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №75 (т.1. а.с. 110), у зв`язку з чим суд першої інстанції ухвалою від 16.09.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в цій частині.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 в задоволені позову в частині стягнення штрафу відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заявлена до стягнення сума в розмірі 133 500, 44 грн. не є штрафом в розумінні приписів законодавства (ст. 549, 551 ЦК України, ст. 230 ЦК України) та умов договору (п. 5.4 договору поставки). Умовами п. 5.4 договору передбачено не штраф, а зміну вартості ціни товару. Відповідальність сторін за невиконання умов договору передбачена розділом 10 Відповідальність сторін , а нарахування та стягнення штрафу договором поставки № ИТ-17.04.18/2 від 17.04.2018 року взагалі не передбачено.

Не погоджуючись із вказаним судом рішенням ТОВ Арус Трейд звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не надав об`єктивну оцінку наявності у ТОВ Арус Трейд порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Через неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань було порушені права позивача, на захист яких було направлено встановлене сторонами в Договорі положення пункту 5.4. На думку скаржника, висновок суду, що заявлена до стягнення сума в розмірі 133 500, 44 грн. не є штрафом в розумінні приписів законодавства (ст. 549, 551 ЦК України, ст. 230 ЦК України) та умов договору (п. 5.4 договору поставки), не позбавляє права позивача вимагати виконання відповідачем п . 5.4 Договору, в тому числі в судовому порядку.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що в п. 5.4. Договору йдеться про зміну ціни товару, оскільки зміни ціни як істотної умови договору в даному випадку не відбувається.

Позивач зазначає, що знаючи про прострочку більше ніж на 30 днів, покупець був зобов`язаний сплатити збільшену на 10% ціну, як визначено в Договорі. Тобто Покупець для визначення суми, належної до оплати, повинен був звернутись до пункту 5.4 Договору та використати передбачений цим пунктом механізм розрахунку ціни.

Ухвалою апеляційного суду від 24.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Арус Трейд та ухвалено розглядати справу в письмовому провадженні.

У зв`язку з надходженням до суду ухвали Верховного Суду від 22.01.2020 про витребування даної справи, апеляційне провадження ухвалою апеляційного суду від 03.02.2020 було зупинено до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

У зв`язку з поверненням справи 10.03.2020 з Верховного Суду, ухвалою апеляційного суду від 16.03.2020 провадження у справі було поновлено.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду справи судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2018 року між ТОВ Арус Трейд (постачальник) та ПП Д.І.М. (покупець) укладено договір поставки № ИТ-17.04.18/2, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар відповідно до специфікації (додатків) та умов цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити вартість товару (партії товару) на умовах цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 5.1., 5.2. Договору ціна товару, поставка якого є предметом цього договору, формується постачальником на підставі ринкових цін на товар, є звичайною та зазначається в специфікаціях (додатках) та видаткових накладних, які надаються постачальником та є узгодженими з покупцем. Загальна сума договору складається із суми вартості партій товару, що були поставлені покупцю згідно з умовами цього договору та протягом його дії. Порядок та строки оплати партії товару зазначаються у відповідній специфікації (додатку) до цього договору.

Пунктом 5.4 Договору сторони узгодили, що якщо покупець здійснює оплату товару (партії товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній специфікації (додатку) на 30 календарних днів, то така оплата вважається простроченою і вартість переданого покупцю на підставі видаткової накладної та неоплаченого ним товару (партії товару) збільшується на 10 %, починаючи з 31 календарного дня.

Товар вважається прийнятим в асортименті та кількості відповідно до умов цього договору у момент передачі товару покупцю та підписання ним (його уповноваженим представником) видаткової накладної. На видатковій накладній має бути поставлена печатка покупця чи доданий оригінал довіреності на уповноваженого представника (п. 6.7 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 року, а у випадку невиконання або неповного виконання сторонами своїх зобов`язань, до їх повного виконання за цим договором. Строк дії договору вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення строку його дії, не заявить письмово про бажання його припинити (п. 16.1. Договору).

До договору поставки між сторонами було складено додатки № 1 від 20.04.2018 року, № 2 від 25.04.2018 року, № 3 від 23.07.2018 року, № 4 від 23.07.2018 року та № 5 від 01.10.2018 року, якими визначено асортимент, кількість, ціну, загальну вартість товару, умови оплати та поставки товару (т.1, а.с. 21-25).

23.07.2018 позивачем для проведення оплати виставлено відповідачу рахунок на оплату № 179 на суму 1 335 004, 44 грн. (т. 1, а.с. 26).

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 335 004, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними № 170 від 03.09.2018 року на суму 953 574, 60 грн. та № 214 від 02.10.2018 року на суму 381 429, 84 грн. (т.1, а.с. 29-30). Підставою поставки зазначено основний договір .

На виконання умов Договору та п. 1.3 специфікації № 4 (додаток до договору № 4 від 23.07.2018 року) позивачем 11.12.2018 року проведено коригування вартості у зв`язку зі зміною курсу євро до гривні, що підтверджується Актом №19, відповідно до якого різниця вартості товару після коригування становить 48 062, 09 грн. про що позивачем складено акт (т.1, а.с. 31).

13.05.2019 року позивач звернувся до відповідача із листом-претензією №АР19/05-13-01, в якому вимагав погасити заборгованість (суму коригування та пені) (т.1, а.с. 35-37).

Відповідач оплатив отриманий за Договором товар з урахуванням коригування вартості ціни товару в загальній сумі 1 383 066, 53 грн. (1 335 004, 44 грн. + 48 062, 09 грн.), що підтверджується банківськими виписками та довідками позивача (т.1, а.с. 58-70, 76, 79).

Після відкриття провадження у справі 12.07.2019 року відповідачем проведено оплату пені на суму 2 258, 26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 75 з призначенням платежу оплата пені по судовій справі № 915/1515/19 (т.1, а.с. 110).

Отже, предметом спору є вимога про стягнення штрафу в розмірі 133 500, 44 грн., яка нарахована позивачем на підставі п. 5.4 Договору поставки. Так, позивачем нараховано відповідачу суму штрафу в розмірі 10 %, який виник на підставі несплати вартості товару поставленого партіями на загальну суму 1 335 004, 44 грн. протягом 30 календарних днів з дня, коли покупець мав здійснити оплату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання, як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Отже, звернувшись із даним позовом до суду ТОВ Арус Трейд просить стягнути з ПП Д.І.М. штраф у розмірі 133 500, 44 грн., який нараховано позивачем на підставі п. 5.4 Договору, однак п. 5.4 Договору передбачено не застосування штрафу, а зміну ціни договору. При цьому розділ 10 Договору Відповідальність сторін не містить погодження сторонами відповідальності у виді штрафу.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню, оскільки заявлена до стягнення сума в розмірі 133 500, 44 грн. не є штрафом, нарахування та стягнення штрафу Договором поставки № ИТ-17.04.18/2 від 17.04.2018 року взагалі не передбачено.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги , що висновок суду, що заявлена до стягнення сума в розмірі 133 500, 44 грн. не є штрафом, не позбавляє права позивача вимагати виконання відповідачем п . 5.4 Договору, в тому числі в судовому порядку, адже предметом спору в даній справі є вимога саме про стягнення штрафу в розмірі 133 500, 44 грн., який нараховано позивачем на підставі п. 5.4 Договору. Доводами апеляційної скарги, позивач намагається змінити предмет позову, що суперечить приписам господарського процесуального кодексу України.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Миколаївської області ретельно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арус Трейд - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 року - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.