Ухвала

від 24.03.2020 по справі 910/25275/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.03.2020Справа №910/25275/15 За заявою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду від 04.12.2015 до виконання та видачу дублікату наказу

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ

до Приватного підприємства "Клуб Туризму Саквояж", м. Київ

про стягнення 238 650,70 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача (заявника): не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Клуб Туризму Саквояж" (надалі також - відповідач) заборгованості в сумі 238 650,70 грн., в тому числі 196 216,64 грн. заборгованості по кредиту, 27 457,14 грн. заборгованості по процентам та 14 976,92 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено (збільшено) позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача 196 216,64 грн. заборгованості по кредиту, 52 790,89 грн. заборгованості по процентам та 35 709,62 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/25275/15 від 21.07.2015 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства "Клуб Туризму Саквояж" 196216,64 грн. заборгованості по кредиту, 7982,60 грн. заборгованості по поточним процентам, 44808,29 грн. заборгованості по простроченим процентам, 35709,62 грн. пені та 4270,76 грн. витрат на сплату судового збору.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 04.12.2015 № 910/25275/15.

11.01.2020 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу дублікату та поновлення строку пред`явлення до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року (суддя Полякова К.В.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу дублікату та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання було відмовлено.

02.03.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із повторною заявою про видачу дублікату та поновлення строку пред`явлення до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду від 04.12.2015 до виконання та видачу дублікату в справі №910/25275/15 призначено на 24.03.2020.

19.03.2020 до суду від відповідача (боржника) надійшли заперечення на заяву про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення до виконання, в яких останній зазначає щодо відсутності доказів втрати виконавчого документа під час поштового пересилання та просить відмовити в задоволенні вищевказаної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

В судове засідання 24.03.2020 представники позивача (заявника) та відповідача не з`явились, про час та місце повідомлені належним чином та а відповідно до положень ст. 329 ГПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну поновлення пропущеного строку.

Дослідивши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що заяву позивача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у даній справі, слід задовольнити з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 у справі №910/25275/15 заявник посилається на те, що державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову від 23.11.2016 про повернення виконавчого документу стягувачеві згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (чинного на момент винесення постанови), що також підтверджується долученим до заяви листом Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 08.11.2019 №Д/2. Однак, як зазначає заявник, ним не було отримано оригіналу виконавчого документа разом з постановою державного виконавця. А тому, у зв`язку з втратою викового документа ним було пропущено строк для пред`явлення.

Надаючи оцінку вказаних обставин судом враховано, що відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України Про виконавче провадження ).

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/25275/15, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як вже було зазначено, державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову від 23.11.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази того, державним виконавцем було скеровано стягувачу відповідну постанову.

За поясненнями заявника, вказана постанова на адресу стягувача не надходила, останнього про хід виконавчого провадження не повідомлено.

Таким чином, з наведеного полягає, що станом на теперішній час судове рішення у справі є невиконаним.

З урахуванням встановлених вище обставин щодо ходу виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що втрата наказу є поважною причиною, з якою суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 у справі №910/25275/15 до виконання.

Одночасно, суд також вважає наявними підстави для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дублікату наказу, з урахуванням такого.

Згідно п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дублікату наказу. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів їх необґрунтованості.

Отже, враховуючи висновки суду стосовно наявності підстав для поновлення строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 у справі №910/25275/15 до виконання, доцільним є видача дублікату вказаного виконавчого документа, з огляду на його втрату.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 234, 235, 329, п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду від 04.12.2015 до виконання та видачу дублікату наказу задовольнити.

2. 2. Поновити строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 у справі №910/25275/15 до виконання.

3. Видати Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 у справі №910/25275/15.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Морозов