Рішення

від 30.03.2020 по справі 917/156/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2020 Справа № 917/156/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №917/156/20

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022 (адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39600)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 9, вул. Івана Мазепи, 69, м. Кременчук, 39600

про стягнення 141 368,50 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 9 про стягнення 141 368,50 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2020 року була надіслана відповідачу 30.01.2020 року рекомендованим листом за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (вул. Івана Мазепи, 69, м. Кременчук, 39600), що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 26.02.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку про невручення даного поштового відправлення - "відсутність адресата".

Судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по відповідачу, з якого вбачається, що місцем знаходження відповідача є: вул. Івана Мазепи, 69, м. Кременчук, 39600, тобто та сама адреса, на яку здійснювалось направлення ухвали суду від 30.01.2020 року.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 30.01.2020 року є 25.02.2020 року.

Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.08.2008 року між Позивачем і Відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №651 з додатками (арк. с. 14-19), відповідно до якого позивач зобов`язався надавати вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах передбачених договором та додатки до нього (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила), затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

В п. 5 додатку № 4 до договору визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії підтверджується актом про обсяги спожитої (поставленої) теплової енергії, який оформлюється теплопостачальною організацією та підтверджується споживачем у десятиденний строк. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта або відмови від його підпису, акт вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.

Згідно п. 2.2.2 Договору відповідач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію .

В п. 1 додатку № 4 до договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку №2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації виписаних на виконання даного договору, споживач зобов`язаний проводити пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач за період з листопада 2017 року по травень 2019 року систематично порушував терміни оплати за теплову енергію встановлені договором, що підтверджується актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії, довідками про показники побудинкових водолічильників, виставленими рахунками та документами про їх надсилання (надання) (арк. с. 22-88).

Так, за березень 2019 року, квітень 2019 року та травень 2019 року відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 96 900,00 грн., її споживання підтверджується актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії, виставленими рахунками та документами про їх надсилання (арк. с. 38-40,57-59,67-69).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 96 900,00 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію; пені за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року та травень 2019 року на загальну суму 31 756,75 грн.; інфляційних нарахувань за листопад 2017 року, грудень 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року в розмірі 6 550,87 грн.; 3% річних за листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року в розмірі 6 160,88 грн. (розрахунки арк. с. 6-13).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунки суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних; копію договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №651 від 01.08.2008 року з додатками №1,2,3,4; копію додаткової угоди №8 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №651; пояснення; копії рахунків за період з 11.2017 року-травень 2019 року; копії реєстрів про надання рахунків та актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з 11.2017 року-травень 2019 року; копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з 11.2017 року-травень 2019 року; копії довідок відповідача з показниками побудинкових водолічильників за період з 11.2017 року-травень 2019 року; копії платіжних доручень про сплату рахунків; докази тарифів, копії наказів ПАТ "Полтаваобленерго" від 24.06.2016 року №204, від 05.07.2016 року №213, від 16.08.2018 року №353 та №355, від 30.10.2018 року №471 та №472, від 12.02.2019 року №66 та №68; копія листа №13-13-02/3402 від 17.12.2019 року; рахунки №651 від 17.12.2019 року; докази направлення відповідачу листа №13-13-02/3402 від 17.12.2019 року з рахунками №651 від 17.12.2019 року і т.д.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води оплачував з порушенням строків, визначених у договорі та неоплаченими є вартість отриманих послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 96 900,00 грн. Дана обставина не спростовується відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 96 900,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору №651 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2008 року ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З огляду на що позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію нараховано відповідачу:

- 31 756,75 грн. пені за зобов`язаннями за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року та травень 2019 року;

- 6 550,87 грн. інфляційних нарахувань за зобов`язаннями за листопад 2017 року, грудень 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року в розмірі 6 550,87 грн.;

- 6 160,88 грн. 3% річних за зобов`язаннями за листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року (розрахунки арк. с. 6-13).

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 6 160,88 грн. суд визнає його правильним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

При перевірці заявлених позивачем до стягнення інфляційних за розрахунком позивача судом встановлено, що позивачем не враховано наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж (що не було враховано позивачем при визначенні періоду нарахування), і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Враховуючи наведене, за перерахунком суду здійсненим за допомогою калькулятору "Ліга: Закон" до стягнення підлягають 3 397,23 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення пені в сумі 31 756,75 грн. суд залишає позовну заяву без розгляду на підставі ст. 226 ГПК України керуючись наступним.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок нарахованої пені в сумі 31 756,75 грн. за несвоєчасну оплату теплової енергії ОСББ -9 за договором №651. Дослідивши наданий розрахунок (арк. с. 8) судом встановлено, що позивачем за несвоєчасну оплату теплової енергії по договору №651 здійснено нарахування не пені, а 3% річних за зобов`язаннями за січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року та травень 2019 року. Іншого розрахунку пені позивачем до позовної заяви не додано. Отже, відсутність розрахунку пені унеможливлює перевірку судом вірність її нарахування та унеможливлює розгляд справи по суті в частині заявленої пені.

З огляду на що, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення сумі 31 756,75 грн., оскільки це не позбавить позивача права на звернення до суду із належним розрахунком пені.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 96 900,00 грн. вартості спожитої теплової енергії, 3 397,23 грн. інфляційних втрат та 6 160,88 грн. трьох процентів річних, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 226, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 9 (вул. Івана Мазепи, 69, м. Кременчук, 39600, ідентифікаційний код 23554095) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022, ідентифікаційний код 00131819) 96 900,00 грн. основного боргу, 3 397,23 грн. інфляційних втрат, 6 160,88 грн. трьох процентів річних та 1596,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 31 756,75 грн. пені залишити позовну заяву без розгляду.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення підписано 30.03.2020 року

Суддя О.М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.