Рішення

від 20.03.2020 по справі 921/92/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/92/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Золотий жайвір", 31200, Хмельницька обл.., м.Волочиськ, вул..Запорізька, 11; адреса для листування 46013, м.Тернопіль, а/с 646

до відповідача: Районної ради сільськогосподарських підприємств, 47800, Тернопільська обл.., смт.Підволочиськ, вул..Франка, 8

про захист ділової репутації

За участі представників:

Позивача: не з`явився.

Відповідача: не з`явився.

Суть справи: Фермерське господарство "Золотий жайвір", 31200, Хмельницька обл.., м.Волочиськ, вул.Запорізька, 11; адреса для листування 46013, м.Тернопіль, а/с 646, ідентифікаційний код 35578504 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Районної ради сільськогосподарських підприємств, 47800, Тернопільська обл., смт.Підволочиськ, вул.Франка, 8, ідентифікаційний код 30495738 про захист ділової репутації.

Підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою позивачем зазначено, що 21.12.2017 Районною радою сільськогосподарських підприємств, Тернопільська обл.., смт. Підволочиськ було подано заяву до Головного управління ДФС у Тернопільській області та до Тернопільської обласної державної адміністрації, в якій зазначено недостовірну інформацію відносно Фермерського господарства "Золотий жайвір" та його службових осіб. Внаслідок розповсюдження даної інформації відповідач ініціював не лише зниження довіри до господарства з боку органів державної влади, а й відкриття кримінального провадження за ст.212 ч.3 Кримінального кодексу України. Внаслідок розповсюдження відповідачем недостовірної інформації було порушено особисті немайнові права ФГ "Золотий жайвір", які охороняються цивільним законодавством, а саме принижено ділову репутацію господарства.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2020 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 03 березня 2020 р.

02 березня 2020 року на адресу суду від позивача по справі Фермерського господарства "Золотий жайвір" надійшла заява б/н від 02.03.2020 /вх.№ 1537 від 02.03.2020/ про виконання ухвали суду.

Представник відповідача у підготовче засідання 03.03.2020 року не з`явився, причин не явки суду не повідомив, витребувані судом документи на адресу суду від останнього не надходили.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Статтею 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2020 року розгляд справи № 921/92/20 відкладено на 20 березня 2020 року.

18.03.2020 року на електронну адресу суду від фермерського господарства "Золотий жайвір" надійшла заява про розгляд справи № 921/62/20 без участі представника позивача з огляду на те, що 11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня по 3 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин. При цьому позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Від відповідача станом на 20.03.2020 року відзиву на позовну заяву та будь яких заяв чи клопотань на адресу господарського суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога фермерського господарства "Золотий жайвір" про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію фермерського господарства "Золотий жайвір", інформацію , викладену у заяві Ради сільськогосподарських підприємств від 21 грудня 2017 року адресованій начальнику слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області п.Буць О.О., а її копія - Голові обласної державної адміністрації Тернопільської області п. Барні С.С., а саме: "Фабула цього злочину наступна з 2014 року ФГ "Золотий жайвір" підробляючи та фальсифікуючи податкову звітність внесли неправдиву інформацію стосовно розподілу доходу а саме порушили ст. 298-8 п.1-4 ПК України, а саме фальсифікували дані про дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки вписавши до нього реалізацію завищену в 10 і більше разів ніж, що можливо було отримати з площ, що дане підприємство орендувало на даний звітний період. Підробивши дані відомості ФГ "Золотий жайвір" залишилось зі статусом сільськогосподарського виробника та платника єдиного податку групи, ... Отже провівши дану фальсифікацію ФГ "Золотий жайвір" не сплачував ПДВ впродовж 2015, 2016, 2017 року (оскільки до нього застосовувався особливий режим сплати ПДВ" та не сплачував і не сплачує на сьогоднішній день податку на прибуток, чим наніс державному бюджету України значної шкоди, за попередніми розрахунками дана шкода складає близько 5 млн. гривень".

08 березня 2018 року слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області було відкрито кримінальне провадження №32018210000000005.

Вказана обставина підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 квітня 2019 року, з якого вбачається, що кримінальне провадження було відкрито на підставі заяви Районної ради сільськогосподарських підприємств (код 30495738) з правовою кваліфікацією - ст. 212 ч. З КК України та з наступними короткими обставинами, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: "Службові особи Фермерського господарства "Золотий жайвір" (код ЄДРПОУ 35578504) неправомірно застосовуючи особливий режим сплати ПДВ, за період діяльності протягом 2015-2017 pp., не сплатили ПДВ та податок на прибуток в сумі близько 5 млн. грн.".

Позивач ознайомившись із завою, поданою 21 грудня 2017 року від імені Районної ради сільськогосподарських підприємств, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження №32018210000000005 від 08 березня 2018 року, виявив, що у вказаній заяві, серед іншого, наведено наступну інформацію:

"Фабула цього злочину наступна з 2014 року ФГ "Золотий жайвір" підробляючи та фальсифікуючи податкову звітність внесли неправдиву інформацію стосовно розподілу доходу а саме порушили ст. 298-8 п.1-4 ПК України, а саме фальсифікували дані про дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки вписавши до нього реалізацію завищену в 10 і більше разів ніж, що можливо було отримати з площ, що дане підприємство орендувало на даний звітний період. Підробивши дані відомості ФГ "Золотий жайвір" залишилось зі статусом сільськогосподарського виробника та платника єдиного податку групи, ... Отже провівши дану фальсифікацію ФГ "Золотий жайвір" не сплачував ПДВ впродовж 2015, 2016, 2017 року (оскільки до нього застосовувався особливий режим сплати ПДВ" та не сплачував і не сплачує на сьогоднішній день податку на прибуток, чим наніс державному бюджету України значної шкоди, за попередніми розрахунками дана шкода складає близько 5 млн. гривень".

Постановою заступника начальника першого відділу РКП СУФР Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27 грудня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018210000000005 від 08.03.2018 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Фермерського господарства "Золотий жайвір" (код ЄДРПОУ 35578504) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Позивач вважає, що така інформація (викладена відповідачем у заяві від 21 грудня 2017 року, що послужила підставою для відкриття кримінального провадження № 32018210000000005) є недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію фермерського господарства "Золотий жайвір".

Також зазначає, що заява від імені Ради сільськогосподарських підприємств, у якій наведено вищевказану недостовірну інформацію, 21 грудня 2017 року була подана до Головного управління ДФС у Тернопільській області та до Тернопільської обласної державної адміністрації, що підтверджується відповідними штампами реєстрації вхідної документації на заяві.

Відтак, недостовірна інформація була розповсюджена щонайменше двом юридичним особам, які є органами державної влади.

Відтак, позивач вважає, що внаслідок розповсюдження такої інформації відповідач ініціював не лише зниження довіри до господарства з боку вказаних органів державної влади, а й відкриття кримінального провадження за статтею Кримінального кодексу України, якою передбачена кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні позивач був вимушений доводити правомірність його господарської діяльності та правомірність застосування спеціального режиму оподаткування.

Крім цього позивачам зазначено та документально підтверджено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32018210000000005 від 08 березня 2018 року стосовно голови господарства ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 і дочки ОСОБА_3 проводились негласні слідчі (розшукові) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з номера оператора мобільного зв`язку, внаслідок чого було тимчасово обмежено їх конституційні права.

Вказані обставини підтверджуються Повідомленнями про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27 грудня 2019 року.

Також, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було проведено ряд обшуків, в ході яких було вилучено велику кількість документів ФГ "Золотий жайвір", які були необхідні для здійснення повноцінної господарської діяльності, і на які в подальшому було накладено арешт.

Вказані обставини підтверджуються ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2019 року у справі №607/3351/19.

Суд, на підставі ст.86 ГПК України, давши оцінку наявним у справі доказам на наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, із зазначенням, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 277 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

За змістом приписів ст.91 ЦК України, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Статтею 200 ЦК України, ст.1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

В ч.2 ст.34 Господарського кодексу України передбачено, що поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання є дискредитацією суб`єкта господарювання.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 27.11.2018 у справі №911/3090/17).

Згідно зі ст.201 ЦК України ділова репутація належить до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як зазначено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

- поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Як уже зазначалося вище, постановою заступника начальника першого відділу РКП СУФР Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27 грудня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018210000000005 від 08.03.2018 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Фермерського господарства "Золотий жайвір" (код ЄДРПОУ 35578504) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідач жодним чином викладених позивачем у позовній заяві фактів не спростував.

З врахуванням викладених обставин, інформація відносно фермерського господарства "Золотий жайвір" та його службових осіб, викладена у заяві Ради сільськогосподарських підприємств від 21 грудня 2017 року, є недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію фермерського господарства "Золотий жайвір".

Таким чином, є встановленим факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та той факт, що поширена інформація стосується саме позивача в даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві вказав попередній розрахунок суми судових витрат, які ФГ "Золотий жайвір" очікує понести із розглядом справи, а саме 10 000,00грн. витрат на правничу допомогу.

02.03.2020 представником позивача надано суду заяву № б/н від 02.03.2020 (вх.№ 1537 від 02.03.2020, з доказами в огрунтування понесених витрат на правову допомогу.

Із поданих доказів вбачається, що 21.12.2017 між фермерським господарством "Золотий жайвір" та Адвокатом Покотило Юрієм Володимировичем укладено Договір про надання правничої допомоги № (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, Клієнт доручає Адвокату захист та представництво прав та інтересів ФГ "Золотий Жайвір" в усіх правоохоронних органах, органах державної влади, органах державної виконавчої служби України, судах усіх інстанцій та юрисдикцій, з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, стягувачу та боржнику, окрім права укладення мирової угоди, і Адвокат приймає на себе виконання цього доручення.

Відповідно до п.3 Договору, сторонами погоджено гонорар за надання правової допомоги Клієнту. який передбачено в окремому додатку до договору.

Сторонами підписано Додаток № 2 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2017 року та Акт прийому виконаних робіт від 24.02.2020 на суму 10000,00 грн (копію додано до матеріалів справи).

Вищенаведений Акт прийому виконаних робіт і наданих правничих послуг оплачений ФГ "Золотий жайвір", що підтверджується квитанцією №24/02/20 від 24.02.2020 на суму 10000 гривень.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс Позивач, складає 10000 грн.

При цьому, долучено докази понесених витрат на правничу допомогу, зокрема: Договір про надання правової допомоги від 21.12.2017, Додаток № 2 до Договору про надання правової допомоги від 21.12.2017, Акт виконаних робіт від 24.02.2020 року на суму 10000,00 грн, квитанцію №24/02/20 від 24.02.2020 на суму 10000 грн.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд дотримується позиції (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менше, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертої статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України законодавець надав суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК України.

Разом із тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, як це визначено частиною шостою статті 126 ГПК України.

Отже, керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов`язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18.

Верховний Суд, також звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Також, слід взяти до уваги і правову позицію викладену Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у Постанові від 22.11.2019 року /справа № 902/347/18/ за якою, дослівно: "У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою, а тому постанова суду апеляційної інстанції в частині зменшення витрат на правову допомогу має бути скасована …. ".

Вказані вище правові позиції ВС враховуються судом на підставі статті 236 ГПК України відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а також згідно змісту статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за якою висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми 10000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп. нормативно та документально доведені та не спростовані відповідачем у справі.

Отже, дослідивши матеріали справи, докази наявні в ній, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію фермерського господарства "Золотий жайвір", інформацію , викладену у заяві Ради сільськогосподарських підприємств від 21 грудня 2017 року, адресованій начальнику слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області п.Буць О.О., а її копія - Голові обласної державної адміністрації Тернопільської області п. Барні С.С., а саме: "Фабула цього злочину наступна з 2014 року ФГ "Золотий жайвір" підробляючи та фальсифікуючи податкову звітність внесли неправдиву інформацію стосовно розподілу доходу а саме порушили ст. 298-8 п.1-4 ПК України, а саме фальсифікували дані про дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки вписавши до нього реалізацію завищену в 10 і більше разів ніж, що можливо було отримати з площ, що дане підприємство орендувало на даний звітний період. Підробивши дані відомості ФГ "Золотий жайвір" залишилось зі статусом сільськогосподарського виробника та платника єдиного податку групи, ... Отже провівши дану фальсифікацію ФГ "Золотий жайвір" не сплачував ПДВ впродовж 2015, 2016, 2017 року (оскільки до нього застосовувався особливий режим сплати ПДВ" та не сплачував і не сплачує на сьогоднішній день податку на прибуток, чим наніс державному бюджету України значної шкоди, за попередніми розрахунками дана шкода складає близько 5 млн. гривень".

3. Стягнути з Районної ради сільськогосподарських підприємств (47800, Тернопільська обл.., смт.Підволочиськ, вул..Франка, 8, код ЄДРПОУ 21755180) на користь Фермерського господарства "Золотий жайвір" (31200, Хмельницька обл.., м.Волочиськ, вул.Запорізька, 11, код ЄДРПОУ 35578504) - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати:

- Фермерському господарству "Золотий жайвір" за адресами: 31200, Хмельницька обл.., м.Волочиськ, вул..Запорізька, 11; 46013, м.Тернопіль, а/с 646;

- Районній раді сільськогосподарських підприємств, 47800, Тернопільська обл.., смт.Підволочиськ, вул..Франка, 8.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 31.03.2020.

Суддя А.М. Сидорук