Ухвала

від 31.03.2020 по справі 640/23161/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 640/23161/19

адміністративне провадження № К/9901/8723/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 640/23161/19 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Приватного підприємства Фірма Мілорд про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Фірма Мілорд ), в якому просило:

1) застосувати заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень Приватного підприємства Фірма Мілорд , яке здійснює господарську діяльність: вул. Магнітогорська, 1 в Деснянському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом відключення джерел електроживлення, закриття всіх виходів з накладенням печаток на вхідні двері;

2) обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення шляхом накладення печаток на вхідні двері та відімкнення від джерел електроживлення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві;

3) контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовими зверненнями суб`єкта господарювання, в тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, 26 березня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві, та постановою суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін вказану ухвалу.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження вказаних рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження вказаних судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представник.

Частиною 1 ст. 57 цього Кодексу передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Під час перевірки документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності ст. 59 КАС України, слід брати до уваги Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 18 червня 2015 року № 1000/5.

Відповідно до п. 8 розд.10 зазначених вище правил, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки Для копій . У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка Копія .

Так, позовна заява підписана представником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві - заступником начальника Головного управління Козярем Н. М.

При цьому, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що на підтвердження повноважень Козяра Н. М. надано фотокопію документа і з назвою довіреність , на якій міститься підпис начальник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві Ватоліна А. Г. Копія такої довіреності засвідчена завідувачем сектору документального забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві Петренко І. М. На підтвердження повноважень Петренко І. М. щодо права посвідчувати копію довіреності, виданої Козяру Н. М., Головним управлінням було надано Витяг з наказу Головного управління від 25 липня 2016 року № 533 про призначення Петренко І. М. на посаду начальника сектору документального забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві та копію Положення про сектор документального забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, що, на думку позивача, підтверджує повноваження Петренко І. М.

З аналізу даного Положення було встановлено, що на підставі п. 4.9 сектор має право засвідчувати копії документів, в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства. Також судом встановлено, що відповідний сектор має більше, ніж одну працюючу особу. Проте, ані з Положення про сектор, ані з інших наявних у справі матеріалів неможливо встановити, хто ж саме має повноваження на завіряння документів головного управління. Крім того, Положення має окремий розділ про права безпосередньо керівництва сектора, однак, в даному розділі також не міститься жодних зауважень щодо права керівника сектора документального забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, яким є Петренко І. М., засвідчувати будь-які документи.

Відтак, довіреність заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві засвідчена Петренко І. М., щодо якої повноваження засвідчувати документи судом не встановлені.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців особою, яка має право представляти юридичну особу, особами, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі посвідчення копій довіреностей є: начальник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві Ватолін А. Г. Натомість в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців відсутні відомості щодо наявності повноважень у Козяра Н. М. бути підписантом від зазначеної юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, повноваження Козяра Н. М. діяти від імені Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві не підтверджені в установленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За такого правового регулювання, Суд дійшов висновку, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 55, 59, 169, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 640/23161/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов