Рішення

від 31.03.2020 по справі 467/1288/19

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1288/19

2/467/64/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ПП АП Благодатненський птахопром - Боагдасаряна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Аграрне підприємство Благодатненський птахопром , ОСОБА_2 про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який за життя був власником земельної ділянки загальною площею 7,36 га (дві земельні ділянки площею 7,05 га та 0,31 га), що розташована в межах Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Обидві земельні ділянки як до, так і після смерті батька перебували у користуванні відповідача ПП АП Благодатненський птахопром , яке щорічно нараховувало орендну плату, зокрема, за період з 2005 року по 2017 рік у сумі 39 402,63 грн.

Проте, під час оформлення спадщини після смерті батька, йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 оформив на своє ім`я право власності на обидві земельні ділянки, що належали батькові, на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції.

Між тим, як указував позивач, відповідач ОСОБА_2 , зареєструвавши право власності на земельні ділянки, отримав всю нараховану, але не виплачену батькові орендну плату у сумі 39 402,63 грн.

Наразі, позивач, оформивши спадщину після смерті батька, повністю набув право власності на земельні ділянки, а тому відповідач ПП АП Благодатненський птахопром , на його думку, без належної правової підстави виплатило відповідачу ОСОБА_2 всю суму нарахованої, але не виплаченої орендної плати, а останній, у свою чергу, заволодів нею без достатньої правової підстави, яка, крім цього, в подальшому була скасована.

Оскільки відповідач ПП АП Благодатненський птахопром ніяких пояснень з цього приводу не надає, а відповідач ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів до

цього часу не повернув, то позивач, за таких обставин, посилаючись на положення ст.ст. 625 та 1212 ЦК України, просив суд стягнути із них солідарно на його користь 51 439,02 грн., із яких 39 402, 63 грн. безпідставно набутої орендної плати, 3 % річних за період з 05 травня 2017 року по 01 листопада 2019 року у сумі 2 950,29 грн. та інфляційні втрати за аналогічний період у сумі 9 086,10 грн.

Процесуальні дії у справі

Підготовче провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2019 року, після усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали судді цього ж суду від 06 листопада 2019 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 січня 2020 року забезпечено участь позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою цього ж суду від 09 січня 2020 року витребувано докази, які долучено до матеріалів справи, а ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження,

Ухвалою від 13 лютого 2020 року підготовче провадження було закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позиції сторін

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримав з підстав, що викладені у мотивувальній частині позовної заяви, просив їх задовольнити та пояснив суду, що його батько ОСОБА_3 за життя мав на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,36 га, яка складалась із двох частин і розташована в межах Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка перебувала у користуванні ПП АП Благодатненський птахопром на підставі договору оренди, який був укладених із його батьком ОСОБА_3

З 2005 році батько проживав разом із ним, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Після його смерті ПП АП Благодатненський птахопром нараховувало орендну плату, проте, через відсутність власника не виплачувало її.

Оскільки за життя батько склав заповіт, яким заповів йому земельну ділянку, то, звернувшись до приватного нотаріуса задля оформлення спадщини, він дізнався про те, право власності на неї набуте відповідачем ОСОБА_2 відповідно до рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року, яке у подальшому було скасоване Миколаївським апеляційним судом.

Однак, під час чинності рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_2 отримав нараховану за період з 2005 по 2017 роки, але не виплачену орендну плату у розмірі 39 402,63 грн.

На звернення, як телефонне, так і письмове, ОСОБА_2 не відповідає і до цього часу безпідставно отриману орендну плату не повернув, що й стало підставою для звернення із цим позовом.

При цьому, позивач підтримав свої вимоги щодо стягнення із відповідачів солідарно на його користь 3 % річних та інфляційних втрат за період з 05 травня 2017 року по 01 листопада 2019 року згідно із розрахунками, що додані ним до позовної заяви.

Представник відповідача - ПП АП Благодатненський птахопром пред`явлений позов не визнав у повному обсязі, проти його задоволення заперечив та пояснив суду, що відповідач ПП АП Благодатненський птахопром ніяких коштів за рахунок позивача не набував і на даний час ніякого належного позивачу майна, у той числі, грошей, у себе не утримує.

Орендна плата у вказаному позивачем розмірі була дійсно виплачена ОСОБА_2 , проте, останній набув її правомірно, як правонаступник спадкодавця земельної ділянки, яка перебувала в оренді ПП АП Благодатненський птахопром на підставі договору оренди, укладеного із спадкодавцем ОСОБА_3 .

Тобто, як вказав представник, існувала достатня правова підстава для отримання ОСОБА_2 орендної плати, як то, договір оренди земельної ділянки, який був укладений між померлим ОСОБА_3 та ПП АП Благодатненський птахопром , строк дії якого закінчився у 2017 році.

З цих підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, про їх дату, час і місце повідомлявся у порядку, встановленому ЦПК України, шляхом направлення судових повісток, направив до суду письмову заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності, паралельно висловивши свою позицію щодо не визнання позову у повному обсязі та заявивши клопотання про відмову у його задоволенні ( а.с. 75).

У подальшому відповідач ОСОБА_2 судових повісток не отримував, останні повертались до суду із відміткою За закінченням терміну зберігання , проте, суд виходив із того, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ) і добросовісно користуватись процесуальними правами (ч.1 ст. 44 ЦПК України), що в сукупності із положеннями ст.223 того ж Кодексу, об`єктивно не перешкоджало розглянути справу за таких обставин за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених сторонами

У свою чергу, суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому Atrium habet se intromittere indicia prae se (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 7,36 га, яка складалась із двох частин 7,05 га та 0,31 га, розташована в межах Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 38).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 115), проте, за життя склав заповіт, посвідчений 12 грудня 2005 року приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Іванишинець В.І., яким заповів своєму сину ОСОБА_1 (позивачу у справі), в тому, числі земельну ділянку площею 7,36 га, розташовану в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що належала йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , що був виданий Арбузинською райдержадміністрацією Миколаївської області 16 листопада 2004 року.

Оскільки згідно довідки Імстичівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 01 червня 2018 року № 957, батько позивача ОСОБА_3 на день своєї смерті був зареєстрований та проживав разом із своїм сином та його сім`єю, то позивач 02 червня 2018 року звернувся до приватного Іршавського районного нотаріального округу Іванишинець В.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, як такий, що прийняв спадщину ( а.с. 114, 117).

Під час оформлення спадщини у 2018 році позивач отримав відомості про те, що земельна ділянка, яку батько залишив йому у спадок, належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_2 ( а.с. 127- 133).

Між тим, заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,36 га (кадастрові номери 4820382200:03:000:0027 площею 7,05 га та 4820382200:03:000:0741 площею 0,31 га), розташовані в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, які належали ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого Арбузинською державною адміністрацією 16.11 2004 року.

Тобто, на ті земельні ділянки, які батько позивача ОСОБА_3 заповів своєму синові ОСОБА_1 12 грудня 2005 року.

Проте, постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року вказане заочне рішення суду першої інстанції було скасоване та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом відмовлено.

Зокрема, судом апеляційної інстанції було установлено, що згідно заповіту, посвідченого 20 грудня 2004 року головою Новокрасненської сільської ради Арбузинського району, батько позивача ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все належне йому майно, рухоме та нерухоме, у тому числі й земельну ділянку, розташовану в межах Новокрасненської сільської ради загальною площею 7,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Проте, 12 грудня 2005 року батько позивача ОСОБА_3 склав нотаріально посвідчений заповіт на своє майно на користь сина ОСОБА_1 , у тому числі й вказану вище земельну ділянку.

При цьому, суд апеляційної інстанції, зіславшись на положення ст. 1254 ЦК України, дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довів своє право на спадкування після смерті ОСОБА_3 на час ухвалення рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року.

Таким чином, слід відхилити доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 є правонаступником спадкодавця ОСОБА_3 за договором оренди земельної ділянки, оскільки його заповіт на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений сільським головою 20 грудня 2004 року, в силу ст. 1254 ЦК України, був скасований заповітом ОСОБА_3 на ім`я сина, посвідченим приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу 12 грудня 2005 року.

Інакше кажучи, ОСОБА_2 не був за таких обставин спадкоємцем майна ОСОБА_3 і, відповідно, не успадкував прав за договором оренди земельної частки (паю), що був укладений між ПП АП Благодатненський птахопром та ОСОБА_3 і зареєстрований 18 листопада 2005 року за № 040500500477 Арбузинським реєстраційним сектором №5, а також прав чи то обов`язків, визначених будь - якими додатковими угодами до нього.

Зокрема, за правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 32 Закону України Про оренду землі ( у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тож, виходчи із системного аналізу наведених правових норм, слід зробити висновок, що якщо ОСОБА_2 не був спадкоємцем ОСОБА_3 , то, відповідно, й не набув будь - яких прав та/або обов`язків за договором оренди земельної частки (паю), що був укладений між АП Благодатненський птахопром та ОСОБА_3 .

Натомість, такі права в силу ст. 1218 ЦК України перейшли до сина спадкодавця - позивача ОСОБА_1 .

У цьому випадку спадщина після смерті ОСОБА_3 , з урахуванням положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із цим, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому, чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу Оформлення права на спадщину ).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а строк, протягом якого спадкоємець зобов`язаний звернутись до отриманням свідоцтва про право на спадщину законом не установлений.

Отже, виходчи із вищевикладеного, усі права, у тому числі, й на отримання орендної плати, на рахованої за час дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ПП АП Благодатненський птахопром на час відкриття спадщини належали позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно, слід відхилити доводи представника відповідача про те, що орендна плата на момент її отримання ОСОБА_2 , не належала позивачу і належала ПП АП Благодатненський птахопром .

За таких обставин, позивач, посилаючись на норму ст. 1212 ЦК України, й звернувся до суду.

Тому, визначаючи норму права, яка регулює спірні правовідносини, суд ураховував таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події ( ч.2 ст. 1212 ЦК України).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобо`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом сттатті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав

виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

На таке вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 367/6344/16-ц.

Проте, у даному випадку, суд не установив наявності між відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП АП Благодатненський птахопром договірних відносин з приводу оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 , на підставі яких би відповідач ОСОБА_2 міг би отримати орендну плату.

Так, як вказав суд вище, ОСОБА_2 не був спадкоємцем ОСОБА_3 , а тому не міг успадкувати прав, передбачених Договором оренди земельної частки (паю), що був укладений між ОСОБА_3 та АП Благодатненський птахопром і зареєстрований за № 040500500477 від 18 листопада 2005 року, а так само і будь - яких інших договорів, у тому числі додаткових, укладених спадкодавцем ОСОБА_3 з АП Благодатненський птахопром , у тому числі й прав, пов`язаних із отриманням орендної плати.

Між тим, за вказаним договором з 2005 року по 2017 рік була нарахована орендна плата у сумі 39 402,63 грн., яка була виплачена ОСОБА_2 під час чинності судового рішення, за яким він набув власності на земельну ділянку.

Як наслідок, слід констатувати факт того, що відповідач ОСОБА_2 отримав (набув) орендну плату у сумі 39 402, 63 грн. від відповідача ПП АП Благодатненський птахопром за рахунок позивача без достатньої правової підстави, як то, без наявності між ним та відповідачем ПП АТ Благодатненський птахопром договірних орендних правовідносин.

При цьому, факт отримання ОСОБА_2 орендної плати від ПП АП Благодатненський птахопром саме у сумі 39 402,63 грн. не заперечувався представником

відповідача, а тому в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України він не підлягає доказуванню, у той час, як суд не має обгрунтованого сумніву у достовірності цих обставин та/або добровільності їх визнання ( а.с.18).

Як наслідок, за положеннями ст. 1212 ЦК України у відповідача ОСОБА_2 виникає обов`язок повернути її позивачеві, оскільки останньому вона належала з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, суд не установив передумов застосування ст. 1212 ЦК України у відношенні до відповідача ПП АП Благодатненський тпахопром , так як останній, апріорі, не набував і не утримує на цей час ніякого майна, а тим більше орендної плати за рахунок позивача.

Відповідач лише здійснив сплату нарахованої орендної плати відповідачу ОСОБА_2 , який на підставі судового рішення набув права власності на земельну ділянку, яка була об`єктом оренди землі.

Як наслідок, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 орендної плати в сумі 39 402, 63 грн.

Одночасно, у стягненні цієї суми із ПП АП Благодатненський птахопром у солідарному порядку належить відмовити із мотивів, що викладені вище.

При цьому, на переконання суду, не має правового значення той факт, що відповідач ОСОБА_2 отримав орендну плату під час чинності судового рішення, яким за ним було визнано право власності на земельну ділянку.

По суті це рішення лише визначало право власності ОСОБА_2 на неї, однак, воно не створювало правової підстави для отримання ним саме орендної плати, так як саме по собі не вказувало на наявність договірних орендних відносин між обома відповідачами.

Адже сама по собі власність на об`єкт оренди, за умови невстановленості переходу прав орендодавця, не вказує на дійсність правової підстави для отримання орендної плати, умови порядок і розмір якого визначаються саме договором.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення на його користь 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, то суд відмічає наступне.

Так, згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

А тому на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, у даному випадку, на переконання суду, підлягає застосуванню ч.2 ст.1214 ЦК України, як спеціальна норма відносно норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо врегулювання правовідносин які у даному випадку виникли між сторонами.

Так, відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У свою чергу, згідно із ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховується відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття та збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст.536 ЦК України, що унеможливлює стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15).

А як установлено судом, орендна плата відповідачу ОСОБА_2 була виплачена у грошовій формі, що відповідає п. 2.2. договору оренди земельної частки (паю), зареєстрованого 18 листопада 2005 року ( а.с.90).

Крім того, до спірних правовідносин (набуття майна без достатньої правової підстави) неможливо застосувати положення ст. 530 ЦК України, як того вимагає норма ч.2 ст. 625 того ж Кодексу, оскільки положення ст.530 ЦК України стосуються строку виконання зобов`язань, що пов`язуються з певним строком, подією, яка має неминуче настати, моментом пред`явлення вимоги.

При цьому, стягнення інфляційних втрат на 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у

відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, компенсація за набуття та утримання грошей без достатньої правової підстави забезпечена положеннями ч.4 ст. 1214 ЦК України у вигляді стягнення процентів за користування грошима, що набуті та/або збережені за таких умов, у порядку ст. 536 ЦК України.

У даному випадку до вимоги позивача про повернення безпідставно набутих коштів не може бути застосовано строк у розумінні положень ст.530 ЦК України, і, відповідно визначити період прострочення.

Разом із цим, позованих вимог на підставі ст.536 ЦК України позивачем не заявлено та ніяких обставин для застосування цієї норми права у справі не наведено і доказів не надано, а суд відповідно до ст.13 ЦПК України при розгляді справи не вправі вийти за межі позовних вимог і за власною ініціативою обрахувати і стягнути проценти на користь позивача.

Більш того, суд достовірно не установив коли саме позивачем до набувача (відповідача ОСОБА_2 ) була пред`явлена вимога про повернення спірних грошей, так як позивач не надав достовірних доказів про дату отримання відповідачем його вимоги.

З цих мотивів, суд не може погодитись із позицією позивача у цій частині і вважає, що у задоволенні вимоги про стягнення на його користь 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Одночасно, суд вважає за необхідне вказати на те, що у цій ситуації не підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Зокрема, Велика Палата вказала на те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, а її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Крім того, як указав Суд, стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Між тим, зобов`язання відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за своєю природою є кондикційним та забезпечені дією норми ч.2 ст. 1214 ЦК України, а тому до такого роду зобов`язань, на переконання суду, не може бути застосована ч.2 ст. 625 ЦК України.

Як наслідок, у задоволенні вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за таких обставин належить відмовити.

Тому у світлі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право позивача є порушеним з боку відповідача ОСОБА_2 через набуття останнім без достатньої правової підстави грошей (орендної плати) за рахунок позивача, а тому у цій частині воно (це право) підлягає судовому захисту у спосіб, що запропонований позивачем, тобто шляхом їх стягнення на його користь.

Водночас, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України не підлягає до задоволення з мотивів, що викладені вище.

Відповідно, у цілому позов підлягає до часткового задоволення, а саме : з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути орендну плату у сумі 39 402, 63 грн., а у вимогах до відповідача ПП АП Благодатненський птахопром та у стягненні коштів згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України з обох відповідачів слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп., то суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 588,59 грн. судового збору, що становить 76,6 % від розміру задоволених позовних вимог.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Аграрне підприємство Благодатненський птахопром , ОСОБА_2 про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 набуту без достатньої правової підстави орендну плату в сумі 39 402 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дві) грн. 63 коп.

У решті вимог відмовити.

У задоволенні позову до Приватного підприємства Агарне підприємство Благодатненський птахопром - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 59 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 (РНОККП, серія і номер паспорта невідомі).

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 ; РНОККП НОМЕР_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Іршавським РС ГУДМС України в Закарпатській області 16 жовтня 2014 року.

Суддя І.В. Явіца