Рішення

від 31.03.2020 по справі 573/415/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/415/20

Номер провадження 2-о/573/19/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Воронівська сільська рада Білопільського району Сумської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 починаючи з 2005 року по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій вказує, що ОСОБА_2 після смерті своїх баби та діда успадкував три земельні ділянки, розташовані на території Воронівської сільської ради, а також будинок у АДРЕСА_1 , де він проживав і був зареєстрований. Згодом будинок розвалився, ОСОБА_2 не було де жити, інших рідних у нього не було. У 2005 році він запропонував останньому жити в його господарстві в приміщенні літньої кухні. З цього часу вони проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Його сім`я матеріально підтримувала ОСОБА_2 , годувала, вдягала, а останній допомагав їм по господарству. Будучи забезпеченим житлом і всім необхідним, ОСОБА_2 видав на його ім`я довіреність на управління земельними ділянками, укладення договорів оренди, отримання орендної плати. 12 квітня 2014 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів йому дві земельні ділянки. Останній хотів заповісти йому і третю земельну ділянку, але ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні, так і не склавши заповіту. Він здійснив його поховання та отримав відповідну державну допомогу, а також звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Інших спадкоємців ОСОБА_2 не мав, а тому на даний час він має намір успадкувати третю земельну ділянку як спадкоємець четвертої черги останнього.

Посилаючись на викладені обставини, просить встановити факт проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 з 2005 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити заявлені вимоги, при цьому пояснив, що ОСОБА_2 з 2005 року постійно і безперервно проживав у нього в літній кухні за адресою: АДРЕСА_2 . А він проживав за цією ж адресою в будинку разом зі своєю дружиною або в квартирі, яка також знаходиться в АДРЕСА_3 . При цьому визнав, що вони з ОСОБА_2 спільних витрат не несли, спільного бюджету не вели, спільно не харчувалися, майна для спільного користування не купували, участі у витратах на утримання житла та його ремонт ОСОБА_2 не приймав. Після дослідження письмових доказів ОСОБА_1 свої пояснення змінив та показав, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_3 у АДРЕСА_4 . Перед смертю ОСОБА_2 дійсно проживав у літній кухні його домогосподарства, але скільки це тривало часу не знає.

Представник Воронівської сільської ради Білопільського району у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує (а. с. 34).

Заслухавши заявника, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №1-58/11, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на все його майно (а. с. 8).

Згідно з копією Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №738621 від 20 серпня 2002 року ОСОБА_2 , мешканцю с. Янченки, на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 04 квітня 2002 року №118 передано в приватну власність земельну ділянку площею 4,2662 га, розташовану на території Воронівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12 грудня 2002 року державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 успадкував право на земельну частку пай розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення її меж в натурі, що перебуває в колективній власності КСП агрофірми ім. Ватутіна (а. с. 9).

Як вбачається з довідок Виконавчого комітету Воронівської сільської ради Білопільського району від 26 грудня 2011 року та від 17 березня 2020 року ОСОБА_2 був зареєстрований на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації не проживав більше 15 останніх років. За вказаною адресою ОСОБА_2 проживав разом з дідом ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бабою ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час будинок розвалений. Відомості про батьків, дружину, дітей, інших родичів ОСОБА_2 в сільській раді відсутні (а. с. 26, 34).

Згідно з довідкою депутата Білопільської міської ради Ткаченко І.П. від 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 з 2005 року по день своєї смерті проживав в домогосподарстві ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 26).

12 квітня 2014 року ОСОБА_2 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 користуватися належними йому на праві власності земельними ділянками площею 4,2676 га та 4,2677 га, розташованими на території Воронівської сільської ради, у тому числі: укладати договори оренди та додатки до них, отримувати орендну плату, представляти його інтереси у відповідних органах (а. с. 18).

Цього ж дня, тобто 12 квітня 2014 року, ОСОБА_2 склав заповіт, яким вказані земельні ділянки площею 4,2676 га та 4,2677 га, розташовані на території Воронівської сільської ради, заповів ОСОБА_1 (а. с. 20).

03 серпня 2016 року ОСОБА_2 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з усіх питань, що стосуватимуться належних йому земельних ділянок площею 4,2676 га, 4,2677 га та 4,2662 га, які розташовані на території Воронівської сільської ради Білопільського району (а. с. 19).

Відповідно до копії накладної від 15 листопада 2019 року витрати на поховання ОСОБА_2 здійснив ОСОБА_1 (а. с. 24).

11 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Білопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим було заведено спадкову справу (а. с. 36-40).

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 у Білопільському РВ ДРАЦ отримав витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_2 для отримання допомоги на поховання (а. с. 25).

Згідно з вироком Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року ОСОБА_2 проживав у АДРЕСА_4 (матеріали кримінальної справи №1-58/11 а. с. 155).

З протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 24 лютого 2011 року вбачається, що останній проживав у АДРЕСА_4 (матеріали кримінальної справи №1-58/11 а. с. 144).

З довідки-характеристики Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 23 лютого 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 проживав у АДРЕСА_4 (матеріали кримінальної справи №1-58/11 а. с. 152).

Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 24 березня 2011 року ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_4 , було визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 297 КК України, та призначено покарання у виді 3 років обмеження волі (матеріали кримінальної справи №1-58/11 а. с. 179-180).

11 травня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з Конотопського ВЦ-130. Останній вибув за адресою: АДРЕСА_4 (матеріали кримінальної справи №1-58/11 а. с. 198, 200).

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року тощо.

Отже, відсутність спору щодо вирішення питання про право ОСОБА_1 на спадщину після померлого ОСОБА_2 є передумовою для встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що Воронівська сільська рада за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 відповідну заяву не подавала, інших спадкоємців на час розгляду справи встановлено не було, ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину, а тому дана справа повинна розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки спір про право в даному випадку відсутній.

З огляду на положення частини 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року №5 суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст. 1217, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається з пункту 6 рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 в справі №1-8/99 (справа про офіційне тлумачення терміна член сім`ї ) до членів сім`ї також належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт ведення спільного господарства зі спадкодавцем, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування тощо. Обов`язковою умовою встановлення факту, про який просить заявник, є умова проживання однією сім`єю, оскільки сам по собі факт постійного проживання осіб за певною адресою не може автоматично породжувати для них взаємні права та обов`язки, які передбачено для осіб, що складають сім`ю.

При цьому обов`язковою умовою для визнання того, що вони проживали однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є несення зі спадкодавцем спільних витрат, ведення спільного бюджету, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року в справі №137/1244/18-ц.

Свідок ОСОБА_4 показала, що близько 10 років ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_2 , прізвища якого свідок не знає. Останній постійно жив у літній кухні домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 проживав у квартирі. Останній інколи провідував ОСОБА_2 , інколи залишався ночувати в АДРЕСА_2 . Чи несли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільні витрати, чи був у них спільний бюджет, чи харчувалися спільно, чи купували майно для спільного користування, чи приймав ОСОБА_2 участь у витратах на утримання житла та його ремонт свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_5 показав, що близько 5 років проживає в АДРЕСА_6 . У літній кухні домогосподарства АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_2 . ОСОБА_1 проживав у будинку за вказаною адресою. ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_2 , оскільки вони були в товариських стосунках. Чи несли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільні витрати, чи був у них спільний бюджет, чи харчувалися спільно, чи купували майно для спільного користування, чи приймав ОСОБА_2 участь у витратах на утримання житла та його ремонт свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 постійно і безперервно проживали за однією адресою на станції більше 10 років. Точної адреси не знає. ОСОБА_2 проживав у кухні. ОСОБА_1 купував ОСОБА_2 одяг і продукти харчування. Чи несли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільні витрати, чи був у них спільний бюджет, чи харчувалися спільно, чи купували майно для спільного користування, чи приймав ОСОБА_2 участь у витратах на утримання житла та його ремонт свідку не відомо.

Проте, покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 більше 10 років постійно проживав у АДРЕСА_2 , і нікуди не відлучався, спростовуються вироком Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року, протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 24 лютого 2011 року, довідкою-характеристикою Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 23 лютого 2011 року, вироком Білопільського районного суду Сумської області від 24 березня 2011 року, листом начальника Конотопського ВЦ-130, відповідно до яких ОСОБА_2 проживав у АДРЕСА_4 .

Крім того, сам заявник у судовому засіданні визнав, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_3 у АДРЕСА_4 . Перед смертю ОСОБА_2 дійсно проживав у літній кухні його домогосподарства, але скільки це тривало часу не знає.

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших осіб, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Всупереч вказаним вимогам заявником не надано суду достатніх доказів про те, що він разом з ОСОБА_2 в період з 2005 року по 14 листопада 2019 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільні витрати, придбавали будь-яке майно для спільного користування, приймали спільну участь на утримання майна, його ремонт, надавали взаємну допомогу один одному тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 259, 265, 215, 315-319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Воронівська сільська рада Білопільського району Сумської області (41840, Сумська область, Білопільський район, с. Воронівка, вул. Центральна, 14, код ЄДРПОУ 04389972), про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -