Рішення

від 31.03.2020 по справі 826/10810/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 826/10810/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій представники сторін:позивача - не з`явився; відповідача - Перепилюк О.В., ВСТАНОВИВ:

11.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124 947 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій порушує право на зайняття законною підприємницькою діяльністю, адже протиправно створює для позивача додаткові незаконні грошові зобов`язання останнього щодо сплати безпідставних податкових платежів. Зокрема, позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у період з 28.03.2018 по 11.04.2018 було проведено перевірку ТОВ Альфабізнес-групп з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року; за результатами перевірки відповідачем було складено акт від 18.04.2018 № 398/26-15-14-04-01/38327705 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Альфабізнес-групп ; на підставі вказаного акта відповідач прийняв стосовно позивача податкове повідомлення рішення № 0022331404 від 04.05.2018, за яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 124 947 грн.; відповідач в акті перевірки зазначає, що причиною виникнення від`ємного значення ПДВ є придбання паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин неетильований А-95) у ТОВ Експерт-МК ; відповідач вважає, що придбані паливно-мастильні матеріали використовувалися позивачем для розрахунків за фактично надані послуги з автотранспортних перевезень вантажів по території України; проте, позивач займається діяльністю щодо надання послуг з перевезення вантажу, для здійснення якої необхідними є паливно-мастильні матеріали; відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України; нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду; отже, позивач мав повне право на нарахування податкового кредиту не залежно від того чи використовувалися паливно-мастильні матеріали в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача протягом звітного періоду чи ні; оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами чинення позивачем порушення податкового законодавства, то і підстави для накладення на останнього фінансових санкцій відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

19.07.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10810/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 30.08.2018.

13.08.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки під час перевірки встановлено, що у ТОВ Альфабізнес-групп відсутні накази про встановлення норм списання паливно-мастильних матеріалів, акти списання паливно-мастильних матеріалів (пояснення директора ТОВ Альфабізнес-групп ); до того ж паливно-мастильні матеріали використовуються ТОВ Альфабізнес-групп для розрахунків за фактично надані послуги з автотранспортних перевезень вантажів по території України; згідно даних ЄРПН ТОВ Альфабізнес-групп не виписувало та не реєструвало податкові накладні на відпуск/реалізацію паливно-мастильних матеріалів.

Судовими повістками про виклик від 15.08.2018 викликано представників сторін у судове засідання на 04.10.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2018.

13.11.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 18.12.2018.

18.12.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

18.12.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 26.02.2019.

07.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

26.02.2019, зважаючи на технічні причини, розгляд справи відкладено на 11.03.2019.

11.03.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, зважаючи на клопотання представника позивача, у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 16.03.2018 № 4166 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року.

За наслідками зазначеної перевірки оформлено Акт від 18.04.2018 № 398/26-15-14-04-01/38327705 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Альфабізнес-групп (податковий номер 38327705) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року .

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2017 року на 699 160 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням в частині штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Як встановлено ст. ст. 67 та 68 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції на момент реєстрацій податкових накладних, зазначених на ст. 5 акту) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України було внесено зміни до абз. 18 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно з якими абз. 18 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу .

Як вбачається із зазначених змін, норма щодо можливості реєстрації податкової накладної протягом 365 днів була викладена в іншій редакції. Враховуючи зазначені зміни, платник податку зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в межах граничних строків такої реєстрації задля уникнення штрафів, проте в разі пропуску граничних строків не позбавлений права зареєструвати податкову накладну без обмеження строком у 365 днів.

Як вбачається з акту перевірки, на момент складення акту перевірки було виявлено податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ Альфабізнес-Групп , які не були вчасно зареєстровані у ЄРПН, зокрема: № 2263 від 30.08.2017, № 169 від 20.09.2017, № 27 від 27.09.2017, № 21 від 05.10.2017, № 624 від 09.10.2017, № 42 від 20.10.2017, № 644 від 23.10.2017, № 2796 від 31.10.2017, № 7 від 22.11.2017, №8 від 27.11.2017, № 10 від 29.11.2017, № 7 від 02.12.2017, № 8 від 07.12.2017, № 9 від 09.12.2017, №10 від 14.12.2017 на загальну суму 16 631,25 грн. (у серпні 2017 року - на 281,25 грн., у вересні 2017 року - на 1 366,67 грн., у жовтні 2017 року - на 5 033,33 грн., у листопаді 2017 року - на 3 450,00 грн., у грудні 2017 року - на 6 500,00 грн.).

З матеріалів перевірки вбачається, що позивачем суми по зазначеним податковим накладним, які були зареєстровані в ЄРПН поза межами дозволених строків, включено до складу податкового кредиту за звітний (податковий) період по даті виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Як вбачається з викладеного вище, за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних можуть застосовуватися штрафні санкції, але цей факт не впливає на можливість платника податку віднести суми ПДВ до податкового кредиту, якщо в подальшому такі податкові накладні все ж таки були зареєстровані у ЄРПН, хоч і з порушенням граничних строків. Проте, таке віднесення буде здійснюватися не по даті виписки податкової накладної, а по даті її реєстрації в ЄРПН.

Як вбачається з матеріалів справи, накладна № 2263 від 30.08.2017 була зареєстрована в ЄРПН 14.12.2017, № 169 від 20.09.2017 - 19.10.2017, № 27 від 27.09.2017 - 18.10.2017, № 21 від 05.10.2017 - 08.11.2017, № 624 від 09.10.2017 - 16.11.2017, № 42 від 20.10.2017 - 16.11.2017, № 644 від 23.10.2017 - 16.11.2017, № 2796 від 31.10.2017 - 16.11.2017, № 7 від 22.11.2017 - 02.01.2018, № 8 від 27.11.2017 - 02.01.2018, № 10 від 29.11.2017 - 02.01.2018, № 7 від 02.12.2017 - 02.01.2018, № 8 від 07.12.2017 - 02.01.2018, № 9 від 09.12.2017 - 02.01.2018, №10 від 14.12.2017 - 02.01.2018.

Перевіркою встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову звітність з ПДВ, з порушенням встановлених термінів, а саме: податкову декларацію з ПДВ за серпень 2017 року 02.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за вересень 2017 року 02.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2017 року 09.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за листопад 2017 року 09.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2017 26.02.2018.

Позивач включив зазначені вище податкові накладні до складу податкового кредиту за звітний (податковий) період по даті виписки податкових накладних.

Проте, як зазначається в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, включення сум податку, податкові накладні щодо яких зареєстровані із запізненням, повинно відбутися за фактом реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

З матеріалів справи вбачається наступне формування податкового кредиту позивачем:

- податковий кредит на суму ПДВ 281,25 грн. у серпні 2017 року, хоча податкова накладна № 2263 від 30.08.2017 на зазначену суму була зареєстрована в ЄРПН 14.12.2017, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у грудні 2017 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 1 366,67 грн. у вересні 2017 року, хоча податкові накладні № 169 від 20.09.2017, № 27 від 27.09.2017 були зареєстровані у ЄРПН 19.10.2017 та 18.10.2017 відповідно, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у жовтні 2017 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 5 033,33 грн. у жовтні 2017 року, хоча податкові накладні № 21 від 05.10.2017, № 624 від 09.10.2017, № 42 від 20.10.2017, № 644 від 23.10.2017, № 2796 від 31.10.2017 були зареєстровані в ЄРПН 08.11.2017 перша та 16.11.2017 всі інші, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у листопаді 2017 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 3 450,00 грн. у листопаді 2017 року, хоча податкові накладні № 7 від 22.11.2017, № 8 від 27.11.2017, № 10 від 29.11.2017 були зареєстровані в ЄРПН 02.01.2018, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у січні 2018 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 6 500,00 грн. у грудні 2017 року, хоча податкові накладні № 7 від 02.12.2017, № 8 від 07.12.2017, № 9 від 09.12.2017, № 10 від 14.12.2017 були зареєстровані у ЄРПН 02.01.2018, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у січні 2018 року.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в разі реєстрації податкової накладної в строки, визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, її можна включити до податкового кредиту в періоді складання такої податкової накладної. Якщо ж вона податкова накладна буде зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше, до податкового кредиту покупця вона потрапить тільки в місяці реєстрації.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд лише частково погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки (п. 3.12 акту перевірки), стосовно того, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту податкові накладні, які зареєстровані із порушенням терміну реєстрації (арк. 5-6 акту перевірки). Суд вважає, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування, зокрема, у серпні 2017 року - на 281,25 грн., у вересні 2017 року - на 1 366,67 грн., у жовтні - на 3 666,66 грн. (5 033,33 грн. - 1 366,67 грн.), у грудні - на 6 218,75 грн. (6 500 грн. - 281,25 грн).

Натомість, у листопаді 2017 року позивачем занижено суму бюджетного відшкодування на 1 583,33 грн.

Отже, на думку суду, загальна сума завищення бюджетного відшкодування позивачем за період до кінця грудня 2017 року складає 9 950 грн.

Щодо висновків, викладених у пп. 3.14.4 п. 3.14 акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається акту перевірки, у жовтні 2017 року позивачем було занижено суму податкового зобов`язання на 617 грн., оскільки відповідно до даних ЄРПН позивачем зареєстровано податкових накладних за жовтень 2017 року по ТОВ Снек Дніпро на загальну суму ПДВ 3 450 грн., по ТОВ МАГ-2000 на загальну суму ПДВ 3700,02 грн., по ТОВ ТНТ Україна на загальну суму 2 466,66 грн. Натомість, позивачем до складу податкових зобов`язань за жовтень 2017 року було включено ПДВ по зазначеним контрагентам на суми 3 450 грн., 3 083,35 грн. та 2 466,66 грн. відповідно.

В подальшому позивачем було занижено суму податкового зобов`язання за листопад 2017 року у розмірі 167 грн., оскільки згідно даних ЄРПН за листопад 2017 року по ТОВ ТММ Експрес було зареєстровано ПДВ у сумі 3 383,33 грн., натомість до складу податкових зобов`язань за листопад 2017 року включено суму ПДВ по зазначеному контрагенту у розмірі 3 216,66 грн.

У грудні 2017 року позивачем було занижено суму податкового зобов`язання за грудень 2017 року у розмірі 950 грн., оскільки згідно даних ЄРПН позивачем зареєстровано по ТОВ Стабітек ПДВ у сумі 950 грн., натомість до складу податкових зобов`язань за грудень 2017 року було включено 0 грн.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно заниження позивачем податкових зобов`язань у вказаних сумах і за вказані періоди, оскільки очевидною є відмінність у даних, які були зареєстровані позивачем у ЄРПН з даними, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ.

Натомість, позивачем іншого не доведено та належними доказами не спростовано.

Щодо порушень, викладених у п. 3.16 акту перевірки варто зазначити наступне.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до поданої декларації ТОВ Альфабізнес-Групп з ПДВ за грудень 2017 року сума від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) становить 699 160 грн.

Згідно даних додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року ТОВ Альабізнес-Групп в таблиці 2 Розшифровка сум податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах відобразило суму від`ємного значення за серпень 2017 року у розмірі 260 307,06 грн., за вересень 2017 року - 254 769,01 грн., за жовтень 2017 року - 118 499,14 грн., за листопад 2017 року - 49 015,00 грн, за грудень 2017 року - 16 570,00 грн.

Як стверджується податковим органом та не заперечується позивачем, причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ стало придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ Експерт-МК .

Як вбачається з акту перевірки, на виконання договору від 27.10.2015 № 27/10-15 ТОВ Альфабізнес-Групп придбало у ТОВ Експерт-МК паливно-мастильні матеріали. За результатами такого придбання ТОВ Експерт-МК було зареєстровано наступні податкові накладні: № 27 від 03.08.2017, № 62 від 08.08.2017, № 63 від 08.08.2017, № 186 від 14.08.2017, № 187 від 15.08.2017, № 314 від 21.08.2017, № 346 від 22.08.2017, № 404 від 28.08.2017, № 403 від 28.08.2017, № 478 від 31.08.2017, № 55 від 01.09.2017, № 54 від 01.09.2017, № 107 від 04.09.2017, № 106 від 04.09.2017, №215 від 08.09.2017, № 262 від 11.09.2017, № 327 від 14.09.2017, № 338 від 15.09.2017, № 447 від 18.09.2017, № 117 від 07.10.2017, № 119 від 09.10.2017, № 152 від 10.10.2017, № 212 від 15.10.2017, № 285 від 16.10.2017, №484 від 19.10.2017, № 427 від 20.10.2017, № 485 від 23.10.2017, № 486 від 27.10.2017, № 487 від 30.10.2017, № 22 від 01.11.2017, № 20 від 01.11.2017, № 292 від 16.11.2017, № 120 від 03.12.2017, № 121 від 03.12.2017, № 122 від 04.12.2017, № 124 від 04.12.2017, № 123 від 04.12.2017, № 852 від 20.12.2017.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від`ємне значення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент перевірки факт придбання паливно-мастильних матеріалів позивачем у ТОВ Експерт-МК підтверджено зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

Контролюючий орган у акті перевірки стверджує, що позивач згідно даних ЄРПН не виписував та не реєстрував податкові накладні на відпуск/реалізацію паливно-мастильних матеріалів, а тому припустився порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивачем до матеріалів справи було долучено оборотно-сальдові відомості, які підтверджують списання останнім у січні-березні 2018 року придбаних паливно-мастильних матеріалів.

В матеріалах справи також містяться і пояснення директора ТОВ Альфабізнес-Групп від 11.04.2018 року, з яких вбачається, що придбані паливно-мастильні матеріали використовувались для розрахунку з орендодавцями транспортних засобів, наданих в оренду, за фактично надані послуги; акти виконаних робіт-наданих послуг ТОВ Альфабізнес-Групп не ведуться.

Також з пояснень директора ТОВ Альфабізнес-Групп вбачається, що на підприємстві відсутні накази щодо норм списання паливно-мастильних матеріалів та акти такого списання.

Надаючи оцінку твердженням сторін, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проте, позивачем не надано до суду належних первинних документів в світлі Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, які би підтверджували реальність здійснення операцій по списанню придбаних паливно-мастильних матеріалів в межах господарської діяльності. Натомість, поясненнями директора позивача навпаки підтверджується факт використання паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності ТОВ Альфабізнес-Групп , а саме для розрахунку з контрагентами.

Отже, суд погоджується з доводами органу ДФС про заниження позивачем суми податкового зобов`язання в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Підсумовуючи все викладене вище, суд бажає підкреслити, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження № К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Іншими словами, позивач, хоч і не є суб`єктом владних повноважень, втім в силу приписів ст. ст. 73-78 КАС України повинен доводити свою правову позицію належними та допустими доказами, інакше принцип змагальності сторін буде нівельований.

Натомість, в даному випадку позивач, звертаючись із позовом до суду, не підтвердив належними доказами, ані обґрунтованість та законність своїх позовних вимог, ані факт помилковості тверджень відповідача. Доведеною і спростованою в межах розгляду цієї справи є тільки неправомірність визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 6 681,25 грн., оскільки позивач дійсно мав право включити ПДВ до складу податкового кредиту по податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН поза межами граничних строків, але протягом 365 днів (як то було передбачено чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством), але не за датою виписки таких накладних, а за датою їх реєстрації. Тобто, право на податковий кредит по таких накладним виникло у позивача у податкових періодах, коли було здійснено запізнілу реєстрацію податкових накладних.

Щодо штрафних санкцій варто зазначити наступне.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі вказаних пунктів Податкового кодексу України відповідачем було накладено на позивача штрафну санкцію у розмірі 124 947 грн.

Проте, оскільки суд дійшов до висновку про неправомірність визначеної відповідачем суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 6 681,25 грн., то і штрафна санкція має складати 25% від 493 106,75 грн., а саме 123 276,69 грн.

Саме тому, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі, що перевищує 123 276,69 грн., а саме 1 670,31 грн.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке, як і наведене вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність свого рішення лише в частині, про що відмічено судом.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Альфабізнес-Групп підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 4177 від 09.07.2018, позивачем за подачу адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 874,20 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати, а саме судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, у розмірі 25,11 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-Групп - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп (адреса: 02088, м. Київ, вул. Чкалова, 24, код ЄДРПОУ 38327705) штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 31 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) шляхом їх безспірного списання на користь ТОВ Альфабізнес-Групп (адреса: 02088, м. Київ, вул. Чкалова, 24, код ЄДРПОУ 38327705) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 25 (двадцять п`ять) грн. 11 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко