Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/10810/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10810/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині накладення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124 947 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій порушує право на зайняття законною підприємницькою діяльністю, адже протиправно створює для позивача додаткові незаконні грошові зобов`язання останнього щодо сплати безпідставних податкових платежів.

Враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами чинення позивачем порушення податкового законодавства, тому підстави для накладення на останнього фінансових санкцій відсутні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабізнес-групп штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податків - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, на думку апелянта, позивачем у порушення вимог норм Податкового кодексу України завищену суму бюджетного відшкодування на суму 499 788 грн, відтак нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 124 947 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень є правомірним.

Крім того, у апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві просить замінити відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у місті Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у місті Києві.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання апелянта таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 16.03.2018 № 4166 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року, за результатами якої оформлено Акт від 18.04.2018 № 398/26-15-14-04-01/38327705 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Альфабізнес-групп (податковий номер 38327705) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року .

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв`язку з завищенням заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2017 року на 699 160 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018, яким яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 499 788 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 124 947 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача в частині штрафних санкцій та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем неправомірно визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 6 681,25 грн., тому штрафна санкція має складати 25% від 493 106,75 грн., а саме 123 276,69 грн, як наслідок податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 670,31 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних можуть застосовуватися штрафні санкції, але цей факт не впливає на можливість платника податку віднести суми ПДВ до податкового кредиту, якщо в подальшому такі податкові накладні все ж таки були зареєстровані у ЄРПН, хоч і з порушенням граничних строків.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючим органом було виявлено податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ Альфабізнес-Групп , які не були вчасно зареєстровані у ЄРПН, зокрема: № 2263 від 30.08.2017, № 169 від 20.09.2017, № 27 від 27.09.2017, № 21 від 05.10.2017, № 624 від 09.10.2017, № 42 від 20.10.2017, № 644 від 23.10.2017, № 2796 від 31.10.2017, № 7 від 22.11.2017, №8 від 27.11.2017, № 10 від 29.11.2017, № 7 від 02.12.2017, № 8 від 07.12.2017, № 9 від 09.12.2017, №10 від 14.12.2017 на загальну суму 16 631,25 грн. (у серпні 2017 року - на 281,25 грн., у вересні 2017 року - на 1 366,67 грн., у жовтні 2017 року - на 5 033,33 грн., у листопаді 2017 року - на 3 450,00 грн., у грудні 2017 року - на 6 500,00 грн.).

При цьому, позивачем суми по зазначеним податковим накладним, які були зареєстровані в ЄРПН поза межами дозволених строків, включено до складу податкового кредиту за звітний (податковий) період по даті виписки податкової накладної.

Проте, з аналізу вищевикладених норм вбачається, таке віднесення буде здійснюватися не по даті виписки податкової накладної, а по даті її реєстрації в ЄРПН.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №520/5162/19 міститься правовий висновок згідно якого сума ПДВ, яка включається до податкового кредиту, повинна бути підтверджена податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН. Якщо податкова накладна зареєстрована в ЄРПН своєчасно (відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), а оплату за товар (послугу) здійснено у межах 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної, право на податковий кредит виникає в податковому (звітному) періоді оплати і діє до закінчення 1095 календарних днів; якщо ж оплату здійснено після 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної - право на податковий кредит виникає в податковому (звітному) періоді, в якому здійснена оплата, а продовження строку не діє. У разі коли податкова накладна зареєстрована з порушенням строку реєстрації право на податковий кредит виникає: а) оплата здійснена до реєстрації податкової накладної в ЄРПН - в період реєстрації податкової накладної в ЄРПН і діє до закінчення 1095 календарних днів з дня складення податкової накладної; б) оплата здійснена після реєстрації податкової накладної в ЄРПН - в період оплати і діє до закінчення 1095 календарних днів з дня складення податкової накладної; в) оплата здійснена після реєстрації податкової накладної в ЄРПН і після закінчення 1095 календарних днів - в період оплати, а продовження строку не діє.

Як свідчать матеріали справи, накладна № 2263 від 30.08.2017 була зареєстрована в ЄРПН 14.12.2017, № 169 від 20.09.2017 - 19.10.2017, № 27 від 27.09.2017 - 18.10.2017, № 21 від 05.10.2017 - 08.11.2017, № 624 від 09.10.2017 - 16.11.2017, № 42 від 20.10.2017 - 16.11.2017, № 644 від 23.10.2017 - 16.11.2017, № 2796 від 31.10.2017 - 16.11.2017, № 7 від 22.11.2017 - 02.01.2018, № 8 від 27.11.2017 - 02.01.2018, № 10 від 29.11.2017 - 02.01.2018, № 7 від 02.12.2017 - 02.01.2018, № 8 від 07.12.2017 - 02.01.2018, № 9 від 09.12.2017 - 02.01.2018, №10 від 14.12.2017 - 02.01.2018.

При цьому, позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову звітність з ПДВ з порушенням встановлених термінів, а саме: податкову декларацію з ПДВ за серпень 2017 року 02.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за вересень 2017 року 02.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2017 року 09.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за листопад 2017 року 09.02.2018, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2017 року 26.02.2018.

Як наслідок, позивачем сформовано податковий кредит наступним чином:

- податковий кредит на суму ПДВ 281,25 грн. сформовано у серпні 2017 року, хоча податкова накладна № 2263 від 30.08.2017 на зазначену суму була зареєстрована в ЄРПН 14.12.2017, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у грудні 2017 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 1 366,67 грн. сформовано у вересні 2017 року, хоча податкові накладні № 169 від 20.09.2017, № 27 від 27.09.2017 були зареєстровані у ЄРПН 19.10.2017 та 18.10.2017 відповідно, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у жовтні 2017 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 5 033,33 грн. сформовано у жовтні 2017 року, хоча податкові накладні № 21 від 05.10.2017, № 624 від 09.10.2017, № 42 від 20.10.2017, № 644 від 23.10.2017, № 2796 від 31.10.2017 були зареєстровані в ЄРПН 08.11.2017 перша та 16.11.2017 всі інші, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у листопаді 2017 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 3 450,00 грн. сформовано у листопаді 2017 року, хоча податкові накладні № 7 від 22.11.2017, № 8 від 27.11.2017, № 10 від 29.11.2017 були зареєстровані в ЄРПН 02.01.2018, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у січні 2018 року;

- податковий кредит на суму ПДВ 6 500,00 грн. сформовано у грудні 2017 року, хоча податкові накладні № 7 від 02.12.2017, № 8 від 07.12.2017, № 9 від 09.12.2017, № 10 від 14.12.2017 були зареєстровані у ЄРПН 02.01.2018, а тому право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникло лише у січні 2018 року.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування лише на суму 9 950 грн (3450 грн у листопаді 2017 року та 6500 грн у грудні 2017 року).

При цьому, судом першої інстанції вірно відзначено, що позивач має право включити ПДВ у розмірі 6 681,25 грн (на суму ПДВ 281,25 грн. сформовану у серпні 2017 року, на суму ПДВ 1 366,67 грн. сформовану у вересні 2017 року, на суму ПДВ 5 033,33 грн, сформовану у жовтні 2017 року) до складу податкового кредиту по податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН поза межами граничних строків, але протягом 365 днів (як то було передбачено чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством), але не за датою виписки таких накладних, а за датою їх реєстрації.

Тобто, право на податковий кредит по таким накладним виникло у позивача у податкових періодах, коли було здійснено реєстрацію податкових накладних поза межами граничних строків, визначених нормами Податкового кодексу України.

Щодо висновків, викладених у пп. 3.14.4 п. 3.14 Акту перевірки, слід звернути увагу на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, у жовтні 2017 року позивачем було занижено суму податкового зобов`язання на 617 грн., оскільки відповідно до даних ЄРПН позивачем зареєстровано податкових накладних за жовтень 2017 року по ТОВ Снек Дніпро на загальну суму ПДВ 3 450 грн., по ТОВ МАГ-2000 на загальну суму ПДВ 3700,02 грн., по ТОВ ТНТ Україна на загальну суму 2 466,66 грн.

Натомість, позивачем до складу податкових зобов`язань за жовтень 2017 року було включено ПДВ по зазначеним контрагентам на суми 3 450 грн., 3 083,35 грн. та 2 466,66 грн. відповідно.

У подальшому, позивачем було занижено суму податкового зобов`язання за листопад 2017 року у розмірі 167 грн., оскільки згідно даних ЄРПН за листопад 2017 року по ТОВ ТММ Експрес було зареєстровано ПДВ у сумі 3 383,33 грн., натомість до складу податкових зобов`язань за листопад 2017 року включено суму ПДВ по зазначеному контрагенту у розмірі 3 216,66 грн.

У грудні 2017 року позивачем було занижено суму податкового зобов`язання за грудень 2017 року у розмірі 950 грн., оскільки згідно даних ЄРПН позивачем зареєстровано по ТОВ Стабітек ПДВ у сумі 950 грн., натомість до складу податкових зобов`язань за грудень 2017 року було включено 0 грн.

Вказане свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань у вказаних сумах і за вказані періоди, оскільки очевидною є відмінність у даних, які були зареєстровані позивачем у ЄРПН з даними, що відображені у податкових деклараціях з ПДВ, що свідчить про обґрунтованість доводів податкового органу у цій частині.

Щодо порушень, викладених у п. 3.16 Акту перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідно до поданої декларації ТОВ Альфабізнес-Групп з ПДВ за грудень 2017 року сума від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) становить 699 160 грн.

Згідно даних додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року ТОВ Альабізнес-Групп в таблиці 2 Розшифровка сум податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах відобразило суму від`ємного значення за серпень 2017 року у розмірі 260 307,06 грн., за вересень 2017 року - 254 769,01 грн., за жовтень 2017 року - 118 499,14 грн., за листопад 2017 року - 49 015,00 грн, за грудень 2017 року - 16 570,00 грн.

Як стверджує податковий орган та не заперечується позивачем, причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ стало придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ Експерт-МК .

Так, з Акту перевірки вбачається, що на виконання договору від 27.10.2015 № 27/10-15 ТОВ Альфабізнес-Групп придбало у ТОВ Експерт-МК паливно-мастильні матеріали.

За результатами такого придбання ТОВ Експерт-МК було зареєстровано наступні податкові накладні: № 27 від 03.08.2017, № 62 від 08.08.2017, № 63 від 08.08.2017, № 186 від 14.08.2017, № 187 від 15.08.2017, № 314 від 21.08.2017, № 346 від 22.08.2017, № 404 від 28.08.2017, № 403 від 28.08.2017, № 478 від 31.08.2017, № 55 від 01.09.2017, № 54 від 01.09.2017, № 107 від 04.09.2017, № 106 від 04.09.2017, №215 від 08.09.2017, № 262 від 11.09.2017, № 327 від 14.09.2017, № 338 від 15.09.2017, № 447 від 18.09.2017, № 117 від 07.10.2017, № 119 від 09.10.2017, № 152 від 10.10.2017, № 212 від 15.10.2017, № 285 від 16.10.2017, №484 від 19.10.2017, № 427 від 20.10.2017, № 485 від 23.10.2017, № 486 від 27.10.2017, № 487 від 30.10.2017, № 22 від 01.11.2017, № 20 від 01.11.2017, № 292 від 16.11.2017, № 120 від 03.12.2017, № 121 від 03.12.2017, № 122 від 04.12.2017, № 124 від 04.12.2017, № 123 від 04.12.2017, № 852 від 20.12.2017.

У відповідності до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У силу вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від`ємне значення.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як свідчать матеріали справи, на момент перевірки факт придбання паливно-мастильних товарів позивачем у ТОВ Експерт-МК підтверджено зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

Втім, контролюючий орган вважає, що позивач згідно даних ЄРПН не виписував та не реєстрував податкові накладні на відпуск/реалізацію паливно-мастильних матеріалів, а тому припустився порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

У свою чергу, позивачем долучено оборотно-сальдові відомості, які підтверджують списання останнім у січні-березні 2018 року придбаних паливно-мастильних матеріалів, та пояснення директора ТОВ Альфабізнес-Групп від 11.04.2018, з яких вбачається, що придбані паливно-мастильні матеріали використовувались для розрахунку з орендодавцями транспортних засобів, наданих в оренду, за фактично надані послуги; акти виконаних робіт-наданих послуг ТОВ Альфабізнес-Групп не ведуться та накази щодо норм списання паливно-мастильних матеріалів не складались.

У той же час, Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано до суду належних первинних документів згідно норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, які би підтверджували реальність здійснення операцій по списанню придбаних паливно-мастильних матеріалів в межах господарської діяльності.

При цьому, з пояснень директора ТОВ Альфабізнес-Групп навпаки підтверджується факт використання паливно-мастильних матеріалів поза межами господарської діяльності вказаного підприємства, а саме для розрахунку з контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про заниження позивачем суми податкового зобов`язання в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018 у розмірі 124 947 грн, слід зазначити наступне.

У відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вбачається, що для настання відповідальності за порушення положень зазначеної норми необхідно встановити такі характерні ознаки в сукупності: несплату платником податків суми податкового зобов`язання в повній мірі; самостійне визначення контролюючим органом на підставах, встановлених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, суми податкового зобов`язання, не сплаченої платником.

Така позиція суду касаційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Cуду, викладеною у постанові від 02.06.2020 у справі № 808/8756/15.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведення перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022331404 від 04.05.2018, яким яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 499 788 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 124 947 гривень.

Враховуючи, що відповідачем безпідставно визначено позивачу суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 6 681,25 грн., відтак сума грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість повинна складати 493 106,75 грн., відтак сума штрафних санкцій складає 123 276,69 грн. (25% від 493 106,75 грн.).

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню лише в частині накладення на позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 670,31 грн.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко