Рішення

від 01.04.2020 по справі 826/17036/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 квітня 2020 року справа №826/17036/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК (далі по тексту - позивач) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року №0009831401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що допущена ним помилка в заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік не призвела до заниження або завищення суми податкових зобов`язань підприємства, а отже відсутні підстави для визначення йому грошових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17036/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Крім того, ухвалою від 25 жовтня 2018 року запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву, відповідні докази, на які він посилається при його обґрунтуванні проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оформлений відповідно до положень частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та докази надіслання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у той же час доказів надсилання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такого відзиву суду надано не було.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною дев`ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 25 жовтня 2018 року в частині подання належного доказу пересилання процесуальних документів, у результаті чого відзив на позовну заяву суд не бере до уваги при розгляді справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК , податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року. За результатами перевірки складено акт від 14 червня 2018 року №413/26-15-14-01-01/31087909.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - (П(С)БО) 15 Дохід , пункту 22 ПСБО 32 Інвестиційна нерухомість , статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(С)БО 16 Витрати , пункту 14 П(С)БО 7 Основні засоби , пункту 7 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість , в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 1 699 159 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього в загальному розмірі 41 150 грн., а саме за 2016 рік на суму 41 150 грн.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року №0009831401, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41 150 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток спірним рішенням став висновок про заниження останнім фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1 045 542 грн., внаслідок невідображення в додатку РІ витрат від списання дебіторської заборгованості за 2017 рік всього у розмірі 1 004 392 грн. та безпідставного відображення в додатку РІ суми від`ємного значення минулих податкових періодів у розмірі 41 150 грн.

Надаючи оцінку обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Тоді як згідно підпункту 139.2.2 того ж пункту фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість (далі - П(С)БО 10), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237.

За змістом пункту 4 П(С)БО 10 дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Пунктом 5 П(С)БО 10 визначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до п.7 П(С)БО № 10 Дебіторська заборгованість поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Тобто, величина резерву сумнівних боргів створюється виключно для дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом.

Згідно пункту 11 П(С)БО 10 виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що облік списання безнадійної дебіторської заборгованості залежить від того, чи створювався для неї резерв сумнівних боргів. У разі якщо резерв сумнівних боргів не створювався, то сума безнадійної дебіторської заборгованості списується на інші операційні витрати; крім того у бухгалтерському обліку поточна дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною та віднесена до складу інших операційних витрат, не лише після закінчення строку позовної давності, а й в інших випадках, коли існує ймовірність про її неповернення.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу інших витрат операційної діяльності рахунку 944 Сумнівні та безнадійні борги за 2017 рік суми безнадійної дебіторської заборгованості по рахунку 361 на загальну суму 1 004 392 грн.

Згідно картки рахунку 944 Сумнівні та безнадійні борги підприємством списано в 2017 році прострочену дебіторську заборгованість у загальному розмірі 1 004 392 грн. та не відображено операцію в Додатку Р1 до декларації з податку на прибуток за 2017 рік.

Резерв сумнівних боргів, згідно наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку, підприємством не був створений, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про необхідність віднесення суми списаної дебіторської заборгованості на різниці, що виникають при формуванні резервів.

Як свідчать матеріали справи, сума у розмірі 1 004 392 грн. - це сума безнадійної заборгованості по контрагенту ТОВ Енергоспецпроект (код 31780106).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Енергоспецпроект укладено договір поставки від 07 жовтня 2014 року №20141007-2. На виконання умов договору позивачем на адресу контрагента виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 1 300 351 грн., у тому числі ПДВ 216 725 грн.

Постановами Старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчуком С.В. від 05 вересня 2017 року №49949694 та від 05 вересня 2017 року №49679327 при виконанні наказу №910/23734/15, виданого 08 грудня 2015 року, та наказу №910/24482/15, виданого 11 грудня 2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення боргу з ТОВ Енергоспецпроект повернено виконавчі документи стягувачу (позивачу). Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження зазначені виконавчі провадження мають статус завершених.

Виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження .

Підпунктами 2 та 6 пункту 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з підпункту 2 та 7 статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (пункт 4 статті 37 Закону України Про виконавче провадження ).

Отже, у разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно підпункту "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, а інше майно у боржника відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених вказаним Законом.

Крім того, заборгованість вважається безнадійною за умови відповідності такої заборгованості одній з ознак, наведених у підпункті "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Аналогічних висновків дійшов податковий орган у листі від 14 грудня 2017 року №2984/6/99-99-15-02-15/ІПК та податковій консультації від 13 травня 2017 року №171/ІПК/04-36-12-32-20.

Зважаючи, на той факт, що постановами виконавця від 05 вересня 2017 року №49949694 та від 05 вересня 2017 року №49679327 не встановлено терміну повторного пред`явлення для виконання виконавчого документа, а виконавчі провадження мають статус завершених, суд погоджується із доводами позивача, що заборгованість контрагента ТОВ Енергоспецпроект не є активом та не відповідає ознакам сумнівної, а є безнадійною у розумінні положень Податкового кодексу України.

Суд також відхиляє висновок контролюючого органу про наявність у позивача права на віднесення витрат безнадійної заборгованості у податковому обліку лише через формування резерву сумнівних витрат, як такий, що спростовується приписами Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість . Тоді як без створення резерву сумнівних боргів у позивача відсутні правові підстави для застосування положень підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, а отже відсутній обов`язок для збільшення фінансового результату до оподаткування.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 липня 2018 року №0009831401.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 42 оф.24; ідентифікаційний код 31087909);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко