Постанова

від 21.09.2020 по справі 826/17036/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17036/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року №0009831401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що перевіркою встановлено порушення підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 7 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість , в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1045542 грн., внаслідок не відображення в додатку РІ витрат від списання дебіторської заборгованості за 2017 рік всього у розмірі 1004392 грн. та безпідставного відображення в додатку РІ суми від`ємного значення минулих податкових періодів у розмірі 41 150 грн.

У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Також, відповідач в апеляційній скарзі звертається з клопотанням про його заміну в порядку процесуального правонаступництва.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються Державною податковою службою України, в той час як згідно з вищенаведеними положеннями, здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено.

Згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, колегія суддів вирішила замінити сторону по справі, а саме: відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника, належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

04 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК , в якому позивач підтримав позицію суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК , податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року. За результатами перевірки складено акт від 14 червня 2018 року №413/26-15-14-01-01/31087909.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - (П(С)БО) 15 Дохід , пункту 22 ПСБО 32 Інвестиційна нерухомість , статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(С)БО 16 Витрати , пункту 14 П(С)БО 7 Основні засоби , пункту 7 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість , в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 1 699 159 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього в загальному розмірі 41 150 грн., а саме за 2016 рік на суму 41 150 грн.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2018 року №0009831401, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 41 150 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток спірним рішенням став висновок про заниження останнім фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1 045 542 грн., внаслідок невідображення в додатку РІ витрат від списання дебіторської заборгованості за 2017 рік всього у розмірі 1 004 392 грн. та безпідставного відображення в додатку РІ суми від`ємного значення минулих податкових періодів у розмірі 41 150 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що оскільки постановами виконавця від 05 вересня 2017 року №49949694 та від 05 вересня 2017 року №49679327 не встановлено терміну повторного пред`явлення для виконання виконавчого документа, а виконавчі провадження мають статус завершених, суд погоджується із доводами позивача, що заборгованість контрагента ТОВ Енергоспецпроект не є активом та не відповідає ознакам сумнівної, а є безнадійною у розумінні положень Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно з положеннями підпункту 139.2.1, 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість (далі - П(С)БО 10), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237 визначено, що дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Пунктом 5 П(С)БО 10 визначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО).

Відповідно до п.7 П(С)БО № 10 Дебіторська заборгованість поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Як вірно визначив суд першої інстанції, величина резерву сумнівних боргів створюється виключно для дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом.

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 10, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, сума у розмірі 1 004 392 грн. - це сума безнадійної заборгованості по контрагенту ТОВ Енергоспецпроект (код 31780106).

Так, між позивачем та ТОВ Енергоспецпроект укладено договір поставки від 07 жовтня 2014 року №20141007-2. На виконання умов договору позивачем на адресу контрагента виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 1 300 351 грн., у тому числі ПДВ 216 725 грн.

Постановами старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчуком С.В. від 05 вересня 2017 року №49949694 та від 05 вересня 2017 року №49679327 при виконанні наказу №910/23734/15, виданого 08 грудня 2015 року, та наказу №910/24482/15, виданого 11 грудня 2015 року Господарським судом міста Києва про стягнення боргу з ТОВ Енергоспецпроект повернено виконавчі документи стягувачу (позивачу). Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, зазначені виконавчі провадження мають статус завершених.

Згідно з підпункту 2 та 7 статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до пункту 4 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Отже, у разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно підпункту "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, а інше майно у боржника відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених вказаним Законом.

Крім того, заборгованість вважається безнадійною за умови відповідності такої заборгованості одній з ознак, наведених у підпункті "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після ухвалення державним виконавцем постанов від 05 вересня 2017 року №49949694 та від 05 вересня 2017 року №49679327, якими було повернуто виконавчий документ стягувану ТОВ ХАЙ-ТЕК без встановлення терміну повторного пред`явлення для виконання виконавчого документа та закрито виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ТОВ Енергоспецпроект , така заборгованість не відповідає ознакам сумнівності, а є безнадійною у значенні пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що має місце невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ХАЙ-ТЕК до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено 21.09.2020.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна