Рішення

від 01.04.2020 по справі 640/19010/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/688

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року м. Київ № 640/19010/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Авант

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ Авант (надалі - позивач), місцезнаходження: 02091, місто Київ, вулиця Володимира Сосюри, буд. № 5, код ЄДРПОУ 31091103 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач-1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 33/19, ідентифікаційний код 39439980, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач-2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 33/19, ідентифікаційний код 43141267, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 липня 2019 року № 0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06 вересня 2019 року № Ю-6857-10.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що прийняті рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню.

У відзивах на позовну заяву відповідач-1 та відповідач-2 зазначають, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18.07.2019 року Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято рішення № 0217051309 про застосування до ТОВ Авант штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 56 923, 53 грн. за період з 21.08.2015 до 13.03.2018 та нараховано пеню в розмірі 44 006, 43 грн. в сумі 100 929, 96 грн.

Не погодившись з рішенням № 0217051309 від 18.07.2019, ТОВ Авант 09.08.2019 подано скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої 09.09.2019 прийнято рішення № 1099/6/99-00-08-06-07, яким скаргу від 09.08.2019 залишено без задоволення.

Крім того, 06.09.2019 Головним управлінням ДПС у місті Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857 у розмірі 86 739, 60 грн., з яких штраф складає 42 733, 17 грн., пеня 44 006, 43 грн.

Вважаючи рішення № 0217051309 від 18.07.2019 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857-10 від 06.09.2019 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовній заяві позивач посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 № 826/6945/15р., яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 та встановлено, що сума в розмірі 59 710, 68 грн. визначена у вимозі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.01.2015 № Ю-0018-3 була сплачена позивачем в добровільному порядку, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок, що підтверджується копіями платіжних доручень від 10.09.2014 № 305 на суму 20 149, 01 грн., від 13.10.2014 № 334 на суму 20 164, 02 грн., від 31.10.2014 № 37 на суму 19 410, 10 грн.

Так, вказаною вище постановою було визнано протиправними та скасовано вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.01.2015 № Ю-0018 на суму 59 710, 68 грн. та від 04.03.2015 № Ю-0018.

Крім того, ТОВ Авант повторно сплачено суму з єдиного внеску в розмірі 59 906, 68 грн. згідно платіжного доручення № 1292 від 25.05.2017, що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018, яке набрало законної сили.

Зазначеним вище рішенням також зобов`язано Головне управління ДФС у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зарахування сплачених ТОВ Авант грошових коштів з 10.09.2014 за платіжними дорученнями 10.09.2014 № 305, від 13.10.2014 № 334 та від 31.10.2014 № 337 в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з призначенням платежу.

Головним управління ДФС у місті Києві неодноразово вносились вимоги про сплату недоїмки та приймались рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, пов`язані із сплаченими ТОВ Авант в добровільному порядку шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок згідно з платіжними дорученнями від 10.09.2014 № 305 на суму 20 149, 01 грн., від 13.10.2014 № 334 на суму 20 164, 02 грн., від 31.10.2014 № 337 на суму 19 410, 10 грн., однак такі рішення були оскаржені як у судовому, так і в адміністративному порядку та за наслідками їх розгляду було прийнято відповідні рішення на користь ТОВ Авант , а саме:

- рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги № 2613/10/26-15-10-08-16 від 09.02.2016;

- рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги № 5118/10/26-15-10-08-16 від 03.03.2016;

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 по справі № 826/6945/15;

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2015 по справі № 826/11985/15;

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 по справі № 826/24212/15;

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 по справі № 826/8818/17.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги № 2613/10/26-15-10-08-16 від 09.02.2016 скасовано рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23.12.2015 № 0068661706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції за період з 21.11.2014 по 18.12.2015, тобто частково за той же період, що і в оскаржуваних рішеннях.

Таким чином, Головним управлінням ДФС у місті Києві фактично всі сплачені ТОВ Авант суми єдиного внеску зараховувались в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення, незважаючи на судові рішення, прийняті на користь позивача у зв`язку з чим, і було прийнято оскаржуване рішення і вимогу.

Крім того, вимога Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857-10 від 06.09.2019 була прийнята до закінчення процедури адміністративного оскарження рішення № 0217051309 від 18.07.2019, оскільки рішення контролюючого органу вищого рівня було прийнято лише 09.09.2019

Головне управління ДФС у місті Києві належним чином повідомлене про адміністративне оскарження рішення № 0217051309 від 18.07.2019, що підтверджується доданою копією листа ТОВ Авант до відповідача-1 з відміткою про його отримання.

Головне управління ДФС у місті Києві реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у місті Києві, тобто відповідачу-2 при прийняті оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857-10 від 06.09.2019 було відомо про оскарження ТОВ Авант спірного рішення № 0217051309 від 18.07.2019

На виконання вимог ухвали суду від 17.10.2019 відповідач-1 та відповідач-2 подали до суду відзиви на позовну заяву, в якому заперечували проти поданого позивачем позову та вважають позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідачем-1 зазначено, що за результатами аналізу ІКП ТОВ Авант , останнім не виконувались належним чином вимоги щодо строків сплати єдиного внеску за липень-грудень 2015, січень-грудень 2016, січень-грудень 2017, січень 2018

За даними ІКП ТОВ Авант станом на 01.04.2015 обліковувалась недоїмка у розмірі 59 710, 68 грн., відповідно до самостійно поданої звітності.

В подальшому, 17.04.2015 до ІКП проведено нарахування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішень від 04.03.2015 за № 0012981706, № 0013021706, № 0013031706, № 0012971706, № 0013001706, № 0013011706.

Станом на 01.05.2015 заборгованість склала 68 099, 09 грн., з них штрафна санкція склала 8 383, 41 грн.

Зазначені вище рішення виведені 28.09.2015 з ІКП платника на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2015, яка набрала законної сили 23.07.2015 та якою скасовано донараховані суми.

Станом на 31.12.2015 у платника обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 59 662, 57 грн., відповідно до самостійно поданої звітності.

16.01.2016 до ІКП проведено нарахування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення від 23.12.2015 № 0068661706, нараховано штрафні санкції у розмірі 20 604, 59 грн., пеню у розмірі 16 920, 67 грн.

Станом на 01.02.2016 заборгованість становила 80 267, 16 грн.

Станом на 31.12.2016 у платника обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 76 318, 30 грн., а станом на 31.12.2017 - у розмірі 26 803, 84 грн. відповідно до самостійно поданої звітності та нарахованої штрафної санкції від 23.12.2015 № 0068661706.

13.03.2018 платником погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску. Станом на 31.12.2018 у платника обліковується переплата єдиного внеску у розмірі 14 455, 64 грн.

Станом на 01.08.2019 у платника обліковується переплата єдиного внеску у розмірі 17 933, 87 грн.

22.08.2019 до ІКП проведено нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення від 18.07.2019 № 0217051309 у розмірі 56 923, 53 грн. та пені у розмірі 44 006, 43 грн. за період з 21.08.2015 по 13.03.2018

Станом на 01.09.2019 заборгованість склала 42 733, 17 грн.

09.10.2019 у зв`язку з процедурою оскарження рішення від 18.07.2019 № 0217051309, виведено з ІКП.

Станом на 05.11.2019 у платника обліковується переплата єдиного внеску у розмірі 19 976, 78 грн.

Відповідачем-2 зазначено, що за результатами аналізу ІКП, ТОВ Авант не виконувались належним чином зобов`язання щодо сплати єдиного внеску у встановлений законом строк за періоди - липень-грудень 2015, січень-грудень2016, січень-грудень2017, січень 2018, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857-10 від 06.09.2019 застосована до позивача з урахуванням норм чинного законодавства.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

За правилами ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. № 455 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013р. за № 1622/24154, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Інструкція).

Згідно підпункту 3 пункту 2 розділу IV Інструкції пункту днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органами Державної казначейської інспекції України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції cума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

18.07.2019 року Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято рішення № 0217051309 про застосування до ТОВ Авант штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 56 923, 53 грн. за період з 21.08.2015 до 13.03.2018 та нараховано пеню в розмірі 44 006, 43 грн. в сумі 100 929, 96 грн.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у місті Києві вносились вимоги про сплату недоїмки та приймались рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, пов`язані із сплаченими ТОВ Авант в добровільному порядку шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок згідно з платіжними дорученнями від 10.09.2014 № 305 на суму 20 149, 01 грн., від 13.10.2014 № 334 на суму 20 164, 02 грн., від 31.10.2014 № 337 на суму 19 410, 10 грн., зазначені рішення були оскаржені у судовому та адміністративному порядку, за наслідками їх розгляду було прийнято відповідні рішення на користь ТОВ Авант , а саме: рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги № 2613/10/26-15-10-08-16 від 09.02.2016; рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги № 5118/10/26-15-10-08-16 від 03.03.2016; постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 по справі № 826/6945/15; постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2015 по справі № 826/11985/15; постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 по справі № 826/24212/15; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 по справі № 826/8818/17.

З огляду на викладене вище, усі вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, що приймалися Головним управлінням ДФС у місті Києві скасовано в адміністративному або ж судовому порядку.

Однак, сплачені ТОВ Авант суми єдиного внеску зараховувались в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення, незважаючи на зазначені вище судові рішення та рішення ДФС України, прийняті на користь ТОВ Авант у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято оскаржуване рішення від 18.07.2019 № 0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

А тому, рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 18.07.2019 № 0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, 06.09.2019 Головним управління ДПС у місті Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857-10.

Звертаючись до суду з позовом про скасування зазначеної вище вимоги, позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вимога № Ю-6857-10 від 06.09.2019 прийнята до закінчення процедури адміністративного оскарження рішення № 0217051309 від 18.07.2019, оскільки рішення контролюючого органу вищого рівня про результати розгляду скарги було прийнято лише 09.09.2019

Так, за правилами абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Тобто, суд приходить до висновку, що 06.09.2019 Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6857-10 з порушенням норм зазначеного вище Закону.

02.12.2019 представником відповідача-2 подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 № Ю-6857-10, у зв`язку тим, що вказана вимога, як зазначено у клопотанні, вважається відкликаною.

10.12.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме від Головного управління ДПС у місті Києві належним чином засвідчену копію рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки), на підставі якого оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.09.2019 № Ю-6857-10 вважається відкликаною.

26.12.2019 на виконання ухвали від 10.12.2019 Головним управлінням ДПС у місті Києві до суду надано пояснення, відповідно до змісту яких, останні повідомили суд про те, що у зв`язку з оскарженням у судовому порядку ТОВ Авант рішення № 0217051309 від 18.07.2019, на виконання правил абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.09.2019 № Ю-6857-10 вважається автоматично відкликаною.

До зазначених вище пояснень відповідачем-2 додано копію листа від 24.12.2019 № 70058/10/26-15-10-05-14, яким повідомлено ТОВ Авант про відкликання вимоги від 06.09.2019 № Ю-6857-10.

Однак, відповідачем-2 засвідченої копії рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки), на підставі якого оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.09.2019 № Ю-6857-10 вважається відкликаною, до суду не подано.

За правилами ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення; про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідач-2, звертаючись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, посилався на п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, а саме, суд закриває провадження у справі - щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Однак, як зазначено судом вище, відповідачем-2, на виконання ухвали суду від 10.12.2019, засвідченої копії рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки), на підставі якого оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.09.2019 № Ю-6857-10 вважається відкликаною, до суду не подано, а відтак підстави для задоволення клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 № Ю-6857-10, відсутні.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, а саме те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 № Ю-6857-10 прийнята Головним управлінням ДПС у місті Києві з порушенням норм абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги наведене вище, в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог, а тому прийняті Головним управлінням ДФС у місті Києві рішення від 18 липня 2019 року № 0217051309 та Головним управлінням ДПС у місті Києві вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 вересня 2019 року № Ю-6857-10 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2815, 05 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2815,05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Авант до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки), задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 липня 2019 року № 0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06 вересня 2019 року № Ю-6857-10.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авант (місцезнаходження: 02091, місто Київ, вулиця Володимира Сосюри, буд. № 5, код ЄДРПОУ 31091103) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 815, 05 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 33/19, ідентифікаційний код 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова