Постанова

від 25.11.2020 по справі 640/19010/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19010/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасування:

- рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.07.2019 №0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- вимоги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 №Ю-6857-10.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року позов задоволено.

Відповідачі в апеляційних скаргах просять скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважають, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення та вимога прийняті в межах чинного законодавства, тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 18.07.2019 Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято рішення №0217051309 про застосування до ТОВ Авант штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаним рішенням до позивача за період з 21.08.2015 до 13.03.2018 застосовано штраф у розмірі 56 923,53 грн. та нараховано пеню в розмірі 44 006,43 грн., а всього в сумі 100 929,96 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем 09.08.2019 подано скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої 09.09.2019 прийнято рішення №1099/6/99-00-08-06-07, яким скаргу залишено без задоволення.

Крім того, 06.09.2019 Головним управлінням ДПС у місті Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-6857 у розмірі 86 739,60 грн., з яких штраф складає 42 733,17 грн., пеня - 44 006,43 грн.

Вважаючи рішення від 18.07.2019 №0217051309 та вимогу від 06.09.2019 №Ю-6857-10 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що за спірний період з єдиного внеску усі вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, що приймалися Головним управлінням ДФС у місті Києві відносно позивача скасовано в адміністративному або судовому порядку. Сплачені ТОВ Авант суми єдиного внеску зараховувались в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення, незважаючи на судові рішення та рішення ДФС України, прийняті на користь ТОВ Авант у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято оскаржуване рішення від 18.07.2019 №0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Тому, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Оскаржувана вимога прийнята Головним управлінням ДПС у місті Києві до закінчення процедури адміністративного оскарження рішення, тобто з порушенням норм абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , тому вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

За правилами ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1622/24154, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція №455).

Згідно підпункту 3 пункту 2 розділу IV Інструкції №455 днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органами Державної казначейської інспекції України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №455 cума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві зазначено, що за результатами аналізу інтегрованої картки платника податків (далі - ІКП), ТОВ Авант не виконувались належним чином вимоги щодо строків сплати єдиного внеску за липень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень 2018 року.

За даними ІКП ТОВ Авант станом на 01.04.2015 обліковувалась недоїмка у розмірі 59 710,68 грн., відповідно до самостійно поданої звітності.

У подальшому, 17.04.2015 до ІКП проведено нарахування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішень від 04.03.2015 за №0012981706, №0013021706, № 0013031706, №0012971706, №0013001706, №0013011706.

Станом на 01.05.2015 заборгованість склала 68 099,09 грн., з них штрафна санкція склала 8 383,41 грн.

Зазначені вище рішення виведені 28.09.2015 з ІКП платника на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2015 по справі №826/6945/15, яка набрала законної сили 23.07.2015 та якою скасовано донараховані суми.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 № 826/6945/15р., яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015, встановлено, що сума в розмірі 59 710,68 грн. визначена у вимозі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.01.2015 № Ю-0018-3 була сплачена позивачем в добровільному порядку, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок, що підтверджується копіями платіжних доручень від 10.09.2014 №305 на суму 20 149,01 грн., від 13.10.2014 №334 на суму 20 164,02 грн., від 31.10.2014 №37 на суму 19 410,10 грн.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним вище рішенням також зобов`язано Головне управління ДФС у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом зарахування сплачених ТОВ Авант грошових коштів з 10.09.2014 за платіжними дорученнями 10.09.2014 №305, від 13.10.2014 №334 та від 31.10.2014 №337 в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з призначенням платежу.

Станом на 31.12.2015 у платника обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 59 662,57 грн., відповідно до самостійно поданої звітності.

Контролюючим органом 16.01.2016 до ІКП проведено нарахування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення від 23.12.2015 №0068661706, нараховано штрафні санкції у розмірі 20 604,59 грн., пеню у розмірі 16 920,67 грн.

Станом на 01.02.2016 заборгованість становила 80 267,16 грн.

Станом на 31.12.2016 у платника обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 76 318,30 грн., а станом на 31.12.2017 - у розмірі 26 803,84 грн. відповідно до самостійно поданої звітності та нарахованої штрафної санкції від 23.12.2015 №0068661706.

Позивачем 13.03.2018 погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Станом на 31.12.2018 у позивача обліковується переплата єдиного внеску у розмірі 14 455,64 грн.

Станом на 01.08.2019 у позивача обліковується переплата єдиного внеску у розмірі 17 933,87 грн.

Контролюючим органом 22.08.2019 до ІКП проведено нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення від 18.07.2019 №0217051309 у розмірі 56 923,53 грн. та пені у розмірі 44 006,43 грн. за період з 21.08.2015 по 13.03.2018

Станом на 01.09.2019 заборгованість склала 42 733,17 грн.

У подальшому, 09.10.2019 у зв`язку з процедурою оскарження рішення від 18.07.2019 №0217051309, виведено з ІКП.

Станом на 05.11.2019 у платника обліковується переплата єдиного внеску у розмірі 19 976,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управління ДФС у місті Києві неодноразово вносились вимоги про сплату недоїмки та приймались рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, пов`язані із сплаченими ТОВ Авант в добровільному порядку шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок згідно з платіжними дорученнями від 10.09.2014 №305 на суму 20 149,01 грн., від 13.10.2014 №334 на суму 20 164,02 грн., від 31.10.2014 №337 на суму 19 410,10 грн., однак такі рішення були оскаржені як у судовому, так і в адміністративному порядку та за наслідками їх розгляду було прийнято відповідні рішення на користь ТОВ Авант , копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 по справі №826/6945/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/44810774, набрала законної сили 23.07.2015);

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2015 по справі №826/11985/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/52315405, набрала законної сили 24.11.2015);

- рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги №2613/10/26-15-10-08-16 від 09.02.2016;

- рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги №5118/10/26-15-10-08-16 від 03.03.2016;

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 по справі №826/24212/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/58892707, набрала законної сили 02.11.2016);

- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 по справі №826/8818/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77994747, набрала законної сили 08.02.2019).

З огляду на викладене вище, усі вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, що приймалися Головним управлінням ДФС у місті Києві скасовано в адміністративному або ж судовому порядку.

Однак, сплачені ТОВ Авант суми єдиного внеску продовжувалися зараховуватись в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення, незважаючи на зазначені вище судові рішення та рішення ДФС України, прийняті на користь ТОВ Авант у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято оскаржуване рішення від 18.07.2019 №0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Крім того, ТОВ Авант повторно сплачено суму з єдиного внеску в розмірі 59 906,68 грн. згідно платіжного доручення №1292 від 25.05.2017, що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018, яке набрало законної сили.

Вказані обставини відповідачами не спростовані, тому рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 18.07.2019 №0217051309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є необгрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, відповідачами не спростовано тієї обставини, що вимога №Ю-6857-10 від 06.09.2019 прийнята до закінчення процедури адміністративного оскарження рішення №0217051309 від 18.07.2019, оскільки рішення контролюючого органу вищого рівня про результати розгляду скарги було прийнято лише 09.09.2019.

Згідно приписів абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Колегія суддів також зазначає, що Головне управління ДПС у місті Києві посилаючись на те, що оскаржувана вимога є вже відкликаною, на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019, не надало суду засвідченої копії рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки), на підставі чого, з урахуванням приписів п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, оскаржувана вимога вважається відкликаною.

З огляду на встановлені вище обставини, а саме те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 №Ю-6857-10 прийнята з порушенням норм абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов