Постанова

від 25.03.2020 по справі 340/2666/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2666/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 р. (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі № 340/2666/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколо-Бабанської сільської ради, про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати неправочинними дії Миколо-Бабанської сільської ради щодо ненадання їй в користування земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та надати в користування земельну ділянку площею 2 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач зобов`язаний був за його заявами надати в користування для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 гектари. Проте, відповідно до Рішення № 483 від 21 травня 2019 р. позивачу надано в користування земельну ділянку в розмірі 0,55 га, від якої він відмовився на користь односельця ОСОБА_2 Рішенням № 651 від 10 вересня 2019 р. відповідач виділив позивачу не 2 га, а 0,3 га.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 р., постановленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. Скаржник вказує, що судом не надано правової оцінки змісту відзиву відповідача, в якому він фактично визнає законність вимог позивача. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що разом із своєю заявою від 03 вересня 2019 р. про виділення позивачу земельної ділянки позивач передавав відповідачу графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки площею 2,0 га. Саме із складу цієї землі площею 2 га, яку позивач вказав у графічному викопіюванні, відповідач Протоколом від 10 вересня 2019 р. та Рішенням №651 від 10 вересня 2019 р. виділив позивачу земельну ділянку, протиправно зменшивши її розмір до 0,3 га.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 р. строк від відповідача не надходив.

Справа розглянута у письмовому провадженні відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяви позивача до Миколо-Бабанської сільської ради від 03 вересня 2019 р., яка міститься в матеріалах справи, позивач відмовився від наданої ділянки розміром 0,50 га. на користь ОСОБА_2 та просив надати 2 га. (а.с.4). Доказів долучення позивачем будь-яких додатків до даної заяви, зокрема щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, до суду не надано. Згідно витягу з протоколу двадцять п`ятої сесії Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області сьомого скликання від 10 вересня 2019 р. спеціаліст-землевпорядник ОСОБА_3 пояснила, що до сільської ради звернулася ОСОБА_1 із проханням надати 2,00 га. Додатково зазначила, що заявниця не надала схему земельної ділянки та зауважила, що ОСОБА_1 згодна на будь-яку вільну земельну ділянку. Запропонувала надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,30 га. на території Миколо-Бабанської сільської ради за рахунок земель комунальної власності, згідно запропонованої землевпорядником схеми земельної ділянки (а.с. 16). 10 вересня 2019 р. рішенням двадцять п`ятої сесії Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області сьомого скликання "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" вирішено надати згоду громадянці ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, на території Миколо-Бабанської сільської ради орієнтованою площею 0,30 га. за рахунок земель комунальної власності (а.с. 6). Вказане рішення позивач не просить визнати протиправним та скасувати. Натомість позивач, не погоджуючись з діями відповідача в частині надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею не 2 га, а лише 0,30 га, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не позбавлений права на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України, шляхом звернення до відповідача з клопотанням в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються нормами Земельного кодексу України .

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1-3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, наведеними вище нормами Земельного кодексу України законодавець визначив порядок передачі земель державної та комунальної власності у користування чи власність громадян, дотримання кого є обов`язковим як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для громадян, які виявили бажання реалізувати своє право на отримання у власність чи користування земельної ділянки.

У позовній заяві ОСОБА_4 стверджує, що вона зверталась до Миколо-Бабанської сільської ради із заявами про надання в користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.3). До позовної заяви нею була додана копія заяви від 03.09.2019, якою вона відмовляється від наданої земельної ділянки на користь ОСОБА_2 та просить надати 2 га та копія Рішення двадцять п`ятої сесії сьомого скликання Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області № 628 від 10 вересня 2019 р., якою внесено зміні в рішення двадцять третьої сесії цієї ж ради № 483 від 21 травня 2019 р. у зв`язку із надходженням заяви гр. ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (земельна ділянка, орієнтовним розміром 0,55 га) - (а.с. 4, 5).

Зазначені письмові докази свідчать про те, що заява ОСОБА_4 про надання їй земельної ділянки була реалізована відповідачем шляхом прийняття 21 травня 2019 р. Рішення № 438, яке ОСОБА_4 в установленому законом порядку не оскаржено.

Заявою від 03 серпня 2019 р. ОСОБА_4 відмовилась від отримання земельної ділянки, і ця заява також була реалізована відповідачем шляхом прийняття 10 вересня 2019 р. Рішення № 628.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи ОСОБА_4 про те, що заява від 03.09.2019 є заявою про надання їй земельної ділянки, оскільки остання не відповідає вимогам щодо змісту клопотання, встановленим статтями 118, 123 Земельного кодексу України, і взагалі не містить жодної інформації про вид права ( власність чи користування), яке заявник бажає реалізувати. У відзиві на відзив відповідача на позов, ОСОБА_4 повідомила суд першої інстанції про те, що стаття 121 ЗК України вказує на безоплату передачу земельної ділянки без визначення, що така передача проводиться саме у власність. На її думку, якщо сільській раді "щось не ясно", вона повинна викликати заявника на засідання і "вияснити всі питання".

Зазначені твердження свідчать про те, що ОСОБА_4 як на час звернення до відповідача із заявою від 03.09.2019, так і на час звернення до адміністративного суду, не визначилась із тим, яке саме право (власності чи користування) земельною ділянкою вона бажає реалізувати.

Крім того, ОСОБА_4 вважає, що Рішенням Миколо-Бабанської сільської ради № 651 від 10 вересня 2019 р. їй протиправно надано земельну ділянку у розмірі 0, 3 га, проте саме рішення нею не оскаржено. За змістом цього Рішення ОСОБА_4 надана згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, а не передачу земельної ділянки у користування, як про це вказує позивач.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскаржуючи дії відповідача при прийнятті Рішення № 651, ОСОБА_4 обрано неналежний спосіб захисту, оскільки оцінка дій суб`єкта владних повноважень при прийнятті правового акту індивідуальної дії здійснюється судом в межах вирішення спору, предметом якого є оскарження такого акту (у даному випадку - Рішення № 651).

Позивач в апеляційній скарзі також наполягає на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, досліджуючи докази, які не були надані позивачеві.

Однак, в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, до якого додані письмові докази, які були витребувані судом першої інстанції, та квитанція № 37/5 про направлення поштової кореспонденції позивачу (а.с.15, 55). ОСОБА_4 цей відзив отримала 23.11.2019, проте не сповістила суд першої інстанції про те, що на її адресу додатки до відзиву відповідачем не додані (а.с.58). ОСОБА_4 також не ініціювала перед судом вирішення питання про розгляд справи з викликом сторін; правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористалась.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 р. в адміністративній справі № 340/2666/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 березня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш