Постанова

від 01.04.2020 по справі 906/108/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року Справа № 906/108/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20, постановлену суддею Машевською О.П., повний текст ухвали складено 29.01.2020 р.

за позовом Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до відповідача 1 Житомирської міської ради

до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Кучика Василя Карімовича,

про визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Житомирської міської ради та Фізичної особи - підприємця Кучика Василя Карімовича, яка містить наступні позовні вимоги:

- визнати за Житомирською міською територіальною громадою в особі Житомирської міської ради право власності на приміщення загальною площею 24 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 93874718101, яке розташоване по вулиці Івана Кочерги, 11 у місті Житомирі ( надалі у тексті - вимога про визнання права власності);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №4161716 ( надалі у тексті - вимога про скасування запису);

- визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення Житомирської міської ради від 25.05.2017 №631 "Про надання фізичним особам-підприємцям та громадянам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині надання фізичній особі-підприємцю Кучику В.К. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0034 га по вул. Івана Кочерги 11-а у м. Житомирі (надалі у тексті - вимога про скасування Рішення № 631);

- визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Житомирської міської ради №1518 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин на території м. Житомира" від 20.06.2019 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в користування фізичній особі-підприємцю Кучику В.К. земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) по вул..Івана Кочерги 11-а у м.Житомирі (надалі у тексті - вимога про скасування Рішення № 1518);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) від 27.08.2019року, укладений між фізичною особою - підприємцем Кучиком В.К. та Житомирською міською радою ( надалі у тексті - вимога про визнання договору оренди землі недійсним);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №33040416 ( надалі у тексті - вимога про скасування запису);

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Кучика В.К. повернути Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) ( надалі у тексті - вимога про повернення земельної ділянки).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.01.2020р. повернуто позовну заяву Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р., Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити Заступнику керівника Житомирської місцевої прокуратури строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20, ухвалу господарського суду скасувати, справу №906/108/20 направити для продовження розгляду до господарського суду Житомирської області.

Зокрема скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції, які викладені у ньому, не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, при ухваленні судового рішення істотно порушено норми матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню. Так, при винесенні ухвали судом порушено вимоги ст. 2, 3, 4, 11, 44, 47, 53, 55, 86, 174, 236 ГПК України.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що вимоги про скасування Рішення №631 та Рішення №1518 є похідними від вимог про визнання права власності та скасування відповідного запису, що є основними відносно них.

Так, як наголошувалося в позові, основною підставою для прийняття міською радою Рішення №631, Рішення №1518 та надання у користування ФОП Кучику В.К. спірної земельної ділянки були документи, що містять недостовірну інформацію про наявність в останнього у власності спірного об'єкту нерухомого майна (статті 123 та 134 ЗК України). Враховуючи викладене, основною підставою для скасування рішень №631, №1518 в позові прокурора зазначено недостовірність зазначених відомостей.

Задоволення першої та другої позовних вимог (про визнання права власності та скасування відповідного запису) буде підставою для задоволення вимог про скасування рішень №631, №1518. Крім того, у разі окремого розгляду позовних вимог щодо спірного майна та спірної земельної ділянки під ним, буде порушено принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки.

Отже при задоволенні позовних вимог щодо визнання власності на об'єкт нерухомого майна необхідно вирішити питання про повернення у володіння міської ради відповідної земельної ділянки. Враховуючи викладене, усі позовні вимоги в позові прокурора співвідносяться як основні та похідні, пов'язанні між собою підставами виникнення та спільними доказами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 р. поновлено Заступнику керівника Житомирської місцевої прокуратури строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20 в порядку письмового провадження., запропоновано Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирській міській раді та Фізичній особі - підприємцю Кучик Василю Карімовичу, у строк до 17.03.2020 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України, роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться без повідомлення учасників справи в строк передбачений ч.2 ст.273 ГПК України.

18.03.2020 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому управління просить провести розгляд справи без участі представника Держгеокадастру, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

24.03.2020 р. на адресу суду від Житомирської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада стверджує, що ухвала господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно до п.6 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.01.2020р. повернуто позовну заяву Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.

2.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

28 січня 2020 року до господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради та Фізичної особи - підприємця Кучика Василя Карімовича, яка містить наступні позовні вимоги:

- визнати за Житомирською міською територіальною громадою в особі Житомирської міської ради право власності на приміщення загальною площею 24 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 93874718101, яке розташоване по вулиці Івана Кочерги, 11 у місті Житомирі (надалі у тексті - вимога про визнання права власності);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №4161716 ( надалі у тексті - вимога про скасування запису);

- визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення Житомирської міської ради від 25.05.2017 №631 "Про надання фізичним особам-підприємцям та громадянам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині надання фізичній особі-підприємцю Кучику В.К. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0034 га по вул. Івана Кочерги 11-а у м. Житомирі (надалі у тексті - вимога про скасування Рішення № 631) ;

- визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Житомирської міської ради №1518 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин на території м. Житомира" від 20.06.2019 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в користування фізичній особі-підприємцю Кучику В.К. земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) по вул. Івана Кочерги 11-а у м. Житомирі (надалі у тексті - вимога про скасування Рішення № 1518);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) від 27.08.2019року, укладений між фізичною особою - підприємцем Кучиком В.К. та Житомирською міською радою ( надалі у тексті - вимога про визнання договору оренди землі недійсним) ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №33040416 ( надалі у тексті - вимога про скасування запису);

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Кучика В.К. повернути Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) ( надалі у тексті - вимога про повернення земельної ділянки).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.01.2020р. повернуто позовну заяву Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.

Судом першої інстанції обґрунтовано ухвалу про повернення позовної заяви, тим що у позові відсутні обґрунтування наявності у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повноважень здійснювати функції держави у спірних майнових правовідносинах за вимогами про визнання права власності та про скасування запису, відповідачами за якими визначено Житомирську міську раду та Фізичну особу - підприємця Кучик В.К.. Таким чином господарський суд Житомирської області дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

3.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Порядок об`єднання та роз`єднання позовів визначає ст.173 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який є одночасно способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті, а саме: не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному зв`язку з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вище викладене, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги .

За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором об`єднано в поданій позовній заяві вимоги, які різняться підставами їх виникнення та поданими доказами. Позовні вимоги не є однорідними за характером спірних правовідносин і умовно поділяються на дві групи вимог.

Так, до першої групи позовних вимог слід віднести позовні вимоги, які стосуються порушеного права на об'єкт нерухомого майна - приміщення загальною площею 24 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 93874718101, яке розташоване по вулиці Івана Кочерги, 11 у місті Житомирі, та похідної щодо неї вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №4161716.

Підставами для вимог про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності щодо нього прокурором визначено положення статей 316, 328, 392 ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, спірні правовідносини у цій частині позову виникають щодо права власності на річ, а відтак є відносинами власності щодо індивідуально-визначеної речі, яка має ознаки нерухомого майна за класифікацією статті 181 ЦК України. Речові права на об'єкти нерухомого майна підлягають державній реєстрації за положеннями статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відносини права власності, відповідно до змісту норм статей 316, 317, 319 ЦК України, виникають між суб'єктами права власності і стосуються прав володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, наприклад у постанові від 13.05.2019 у справі №905/494/18 КГС у складі Верховного Суду роз'яснив, що відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Друга група вимог об'єднується питанням про законність набуття відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення Житомирської міської ради від 25.05.2017 №631 "Про надання фізичним особам-підприємцям та громадянам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині надання фізичній особі-підприємцю Кучику В.К. дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0034 га по вул. Івана Кочерги 11-а у м. Житомирі (надалі у тексті - вимога про скасування Рішення № 631);

- визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Житомирської міської ради №1518 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин на території м. Житомира" від 20.06.2019 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в користування фізичній особі-підприємцю Кучику В.К. земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) по вул.Івана Кочерги 11-а у м.Житомирі (надалі у тексті - вимога про скасування Рішення № 1518);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) від 27.08.2019 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Кучиком В.К. та Житомирською міською радою (надалі у тексті - вимога про визнання договору оренди землі недійсним);

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №33040416 (надалі у тексті - вимога про скасування запису);

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Кучика В.К. повернути Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) (надалі у тексті - вимога про повернення земельної ділянки).

Підставами позову визначено порушення положень земельного законодавства, зокрема статей 118, 122-124,134 ЗК України щодо набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності. Земельні відносини, згідно статті 2 ЗК України, це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, об'єктами - земля у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки. Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги стосуються земельної ділянки (кадастровий номер 1810136600:03:015:0066) та підстав набуття права користування нею, зокрема договору оренди земельної ділянки від 27.08.2019року, укладеного між фізичною особою - підприємцем Кучиком В.К. та Житомирською міською радою.

Таким чином, в одній позовній заяві об'єднано вимоги, які виникають з правовідносин різного правового характеру, а відтак не можуть бути об'єднані однаковими підставами позову.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора, апеляційним судом зазначається наступне.

Апелянт стверджує, що при поданні позову від виходив з принципу спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, оскільки існує правова позиція Великої Палати Верховного Суду, сформульована у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, щодо імперативних приписів закону у випадку переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, у якому закладено цей юридичний принцип з метою захисту прав власника нерухомого майна.

Виходячи з цього, апелянт вважає, що вимоги про визнання протиправними і скасування рішення № 631 та рішення №1518 є похідними відносно вимог про визнання права власності та скасування його реєстрації.

Така позиція прокурора є хибною, оскільки, як вже зазначалось, усі вимоги позовної заяви не є однорідними і не об'єднуються одними і тими самими підставами. Оскільки прокурором заявлено вимогу визнати за Житомирською міською радою право власності на об'єкт нерухомості, усі вимоги, які стосуються права користування відповідачем земельною ділянкою є такими, що заявлені передчасно. Такий висновок вбачається з самої суті позовної вимоги про визнання права власності , оскільки положення статті 120 ЗК України і ст.377 ЦК України захищають право власності лише тієї особи, яка є власником на законних підставах, що прямо випливає зі змісту статті 328 ЦК України. На думку апеляційного суду, існування спору щодо об'єкту права власності та необхідність вирішення такого спору, тобто встановлення обставин законності володіння, користування і розпорядження певною особою конкретно визначеним об'єктом нерухомості, за яким слідує право користування земельною ділянкою, спростовує аргументи апелянта щодо можливості їх об'єднання та похідного характеру вимог, які стосуються права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині доцільності об'єднання позовних вимог для досягнення мети процесуальної економії та ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, апеляційний суд вважає, що наведені доводи не можуть бути враховані, оскільки питання ефективного судового захисту та процесуальної економії вирішуються учасниками справи лише у відповідності до положень статті 2 ГПК України щодо засад та принципів господарського судочинства та у межах норм Господарського процесуального кодексу, зокрема, правил статей 14,45,46,55,162,173 у тій частині, яка стосується реалізації процесуальних прав особи, яка подає позов до суду.

З наведеного, висновок суду першої інстанції про порушення правил об`єднання позовних вимог та застосування до позовної заяви прокурора положень частини 5 ст.174 ГПК відповідає встановленим обставинам у справі, а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично, позовні вимоги позивача, по-перше, виникають з різних підстав, а по-друге, обґрунтовані різними доказами, що перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20 - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Житомирської області від 29.01.2020 р. у справі №906/108/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/108/20 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "01" квітня 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.