Рішення

від 30.03.2020 по справі 905/100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.2020 Справа № 905/100/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Юрлагіній В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до відповідача: Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк

про стягнення 26294,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення у сумі 26294,56 грн., з яких пеня - 24416,38 грн., 3% річних - 1878,18 грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Нормативно вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: розрахунок позовних вимог; договір купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 з додатковими угодами; акти приймання - передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015; довідку щодо сальдо по підприємству, довідку щодо операцій по підприємству за період з 01.01.2015 по 31.08.2018.

Ухвалою суду від 15.01.2020 відкрито провадження у справі 905/100/20; постановлено справу №905/100/20 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 05.02.2020 о 12:30 год.; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду заперечення (за наявності).

Листом господарського суду Донецької області від 03.02.2020 повідомлено сторін про те, що у зв`язку з перебуванням судді Левшиної Я.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.02.2020 о 12:30 год., не відбудеться, про подальший розгляд справи учасники процесу будуть повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до п.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу, затверджених рішенням суддів від 14.09.2016 (зі змінами, внесеними 13.01.2020) повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями здійснюється у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України (стаття 32) та Положення про автоматизовану систему документообігу суду (підпункти 2.3.49-2.3.54 пункту 2.3), на підставі доповідної записки помічника судді (у випадку відсутності помічника судді - секретаря судового засідання, який закріплений за суддею).

Пунктом 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Суддя Левшина Я.О. перебувала на лікарняному у період з 28.01.2020 по 06.03.2020. Матеріали справи №905/107/20 за розпорядженням керівника апарату суду не передавалися для повторного авторозподілу.

У зв`язку з виходом судді Левшиної Я.О. з лікарняного 10.03.2020, враховуючи, що матеріали справи за розпорядженням керівника апарату суду не передавалися для повторного авторозподілу, судом винесено ухвалу про призначення судового засідання на 30.03.2020 о 12:30 год.

Представник позивача у судове засідання 30.03.2020 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 30.03.2020 не з`явився, своєї позиції до відома суду не довів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом публікування на офіційному веб-порталі Судової влади оголошення про розгляд справи.

Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Державним підприємством Донецька залізниця , м.Донецьк (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6.

За умовами п.п.1.1, 1.2 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (споживачам покупця).

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 1645,61тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): І квартал - 957,01 (січень - 384,4, лютий - 327,6, березень - 245,01); ІІ квартал - 146,9 (квітень - 101,77, травень 23,5, червень - 21,63); ІІІ квартал (липень - 21,4, серпень - 12,4, вересень - 21,4); IV квартал - 486,5 (жовтень - 79,4, листопад - 181,6, грудень - 225,5).

Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

За умовами п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015 не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.1 договору в редакції додаткової угоди №8 від 21.10.2015 ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

За умовами п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди №11 від 25.11.2015 ціна за 1000куб.м газу з 01.12.2015 встановлюється наступним чином: до 50тис.куб.м - 8751,10 (з ПДВ, включає ціну газу та тариф на транспортування); 50 тис. куб. м і більше - попередня оплата до початку місяця поставки газу - 7981,20грн. (всього з ПДВ), оплата протягом місяця поставки газу - 8580,96грн. (всього з ПДВ), оплата після закінчення місяця поставки газу - 8751,10грн. (всього з ПДВ).

Згідно п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015 оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Розділом 11 передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 2003350,30грн.,

- б/н від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 232792,35грн.,

- б/н від 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 434497,77грн.,

- б/н від 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 36164,11грн.,

- б/н від 31.05.2015 у травні 2015 року на суму 1642,12грн.,

- б/н від 30.06.2015 у червні 2015 року на суму 1152,56грн.,

- б/н від 31.07.2015 у липні 2015 року на суму 958,46грн.,

- б/н від 31.08.2015 у серпні 2015 року на суму 967,33грн.,

- б/н від 30.09.2015 у вересні 2015 року на суму 1375,56грн.,

- б/н від 31.10.2015 у жовтні 2015 року на суму 177589,89грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015 до договору купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, приймаючи до уваги приписи укладеного сторонами правочину, строк виконання зобов`язання з оплати енергоносія за договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 настав.

Сума заборгованості за спірними поставками енергоносія за договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 була погашена відповідачем за рахунок здійснених часткових оплат, що було враховано також позивачем у розрахунку та підтверджується даними довідки Операції з 01.01.2015 по 31.08.2018 Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Судом встановлено, що фактичне перерахування вартості природного газу на суму 2285122,00грн. (за січень 2015 року) було здійснено відповідачем з порушенням строку, який встановлений договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 24416,38 грн., 3% річних у розмірі 1878,18 грн. за період з 17.02.2015 по 26.02.2015 за прострочення виконання зобов`язання січня 2015 року.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (№1730-VIII від 03.11.2016), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 зазначеного нормативно-правового акту України заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст.3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

За приписами ч.1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Постановою №93 від 21.02.2017 Кабінету Міністрів України затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до п.14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч.3 ст.7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів ч.3 ст.7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (зокрема, постанови від 22.01.2020 у справі №917/602/19, від 10.06.2019р. у справі №904/4592/18, від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 25.07.2019 у справі №916/2278/18).

Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст.1, 2, 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом України, тоді положення ст.ст.1, 2, 3 зазначеного Закону України не застосовуються. Відтак, не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

З огляду на передбачену у п.1.2 договору купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 мету використання природного газу відповідачем (виключно для виробництва теплової енергі, яка споживається бюджетними установами та організаціями), положення ч.3 ст.7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 поширюються на нарахування, що є предметом цього спору. Сторонами справи не надано доказів використання відповідачем отриманого природного газу поза його цільовим призначенням, встановленим в п. 1.2 договору. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що на момент набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом заборгованість за газ за договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 була погашена.

Наразі, наявність або відсутність у відповідача ліцензії на провадження діяльності з виробництва теплової енергії та договорів зі споживачами на постачання теплової енергії не входить до предмету доказування для визначення судом наявності або відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч.3 ст.7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на те, що заборгованість за спожитий у січні 2015 року енергоносій за договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (30.11.2016р.), господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені та 3% річних на суму заборгованості за наведеною поставкою, та, відповідно, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у справі у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ до Державного підприємства Донецька залізниця , м.Донецьк про стягнення пені у розмірі 24416,38 грн., 3% річних - 1878,18 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 30.03.2020.

Суддя Я.О. Левшина