Постанова

від 23.06.2020 по справі 905/100/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р. Справа № 905/100/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№1254Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2020 (суддя Я.О. Левшина, повний текст складено 30.03.2020) у справі №905/100/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ,

до Державного підприємства «Донецька залізниця» , м.Донецьк,

про стягнення 26294,56 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Державного підприємства «Донецька залізниця» , м.Донецьк про стягнення у сумі 26294,56 грн., з яких пеня - 24416,38 грн., 3% річних - 1878,18 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2020 (суддя Я.О. Левшина, повний текст складено 30.03.2020) у справі №905/100/20 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця» , м.Донецьк про стягнення пені у розмірі 24416,38 грн., 3% річних - 1878,18 грн. відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у справі №905/100/20 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що однією з обов`язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", є включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №908/3211/16.

Крім того, зазначає, що відповідач не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, тому дія вищенаведеного Закону на нього не поширюється.

27.04.2020 витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №905/100/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у справі №905/100/20. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень було отримано представником позивача 12.05.2020. У зв`язку з тим, що відсутня можливість відправлення копії ухвали про відкриття провадження відповідачу, на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду була розміщена інформація про стан справи.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Державне підприємство «Донецька залізниця» своїми процесуальними правами не скористалось, у встановлений ухвалою суду від 04.05.2020 строк відзив не надало.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2014 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством «Донецька залізниця» було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6.

24 лютого 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

27 березня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

15 квітня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

29 травня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

30 червня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

29 липня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №6 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

15 жовтня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №7 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

21 жовтня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №8 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

22 жовтня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №9 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

02 листопада 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №10 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

25 листопада 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №11 до договору №1295/15-БО-6 купівлі-продажу природного газу від 25 грудня 2014 року.

За умовами п.п.1.1, 1.2 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (споживачам покупця).

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 1645,61 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): І квартал - 957,01 (січень - 384,4, лютий - 327,6, березень - 245,01); ІІ квартал - 146,9 (квітень - 101,77, травень 23,5, червень - 21,63); ІІІ квартал (липень - 21,4, серпень - 12,4, вересень - 21,4); IV квартал - 486,5 (жовтень - 79,4, листопад - 181,6, грудень - 225,5).

Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

За умовами п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015 не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.1 договору в редакції додаткової угоди №8 від 21.10.2015 ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

За умовами п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди №11 від 25.11.2015 ціна за 1000 куб.м газу з 01.12.2015 встановлюється наступним чином: до 50 тис.куб.м - 8751,10 грн (з ПДВ, включає ціну газу та тариф на транспортування); 50 тис. куб. м і більше - попередня оплата до початку місяця поставки газу - 7981,20 грн (всього з ПДВ), оплата протягом місяця поставки газу - 8580,96 грн (всього з ПДВ), оплата після закінчення місяця поставки газу - 8751,10 грн (всього з ПДВ).

Згідно п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015 оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Розділом 11 передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.2014 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 2003350,30грн.,

- б/н від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 232792,35грн.,

- б/н від 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 434497,77грн.,

- б/н від 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 36164,11грн.,

- б/н від 31.05.2015 у травні 2015 року на суму 1642,12грн.,

- б/н від 30.06.2015 у червні 2015 року на суму 1152,56грн.,

- б/н від 31.07.2015 у липні 2015 року на суму 958,46грн.,

- б/н від 31.08.2015 у серпні 2015 року на суму 967,33грн.,

- б/н від 30.09.2015 у вересні 2015 року на суму 1375,56грн.,

- б/н від 31.10.2015 у жовтні 2015 року на суму 177589,89грн.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3914540,38 грн., що підтверджується вищеперерахованими актами приймання-передачі.

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь заборгованість у сумі 26294,56 грн., у т.ч. пеня у розмірі 24416,38 грн., 3% річних в сумі 1878,18 грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідачем заборгованість було погашено в повному обсязі, однак останній здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у Позивача відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 24416,38 грн., 3% річних у розмірі 1878,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3079,37 грн. за Договором купівлі-продажу природного газу №1295/15-БО-6 від 25.12.14 року, нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , відповідно яких суми пені та 3% річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

Відмова у задоволенні позовних вимог стала підставою для звернення позивача з апеляційною скаргою до суду.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належно виконав покладені на нього Договором зобов`язання та передав природний газ у право власності відповідачу.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 р. № 1730-VIII (далі Закон №1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для застосування положень даного Закону №1730 необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» , теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у спірних правовідносинах є Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , який є постачальником природного газу у розмінні Закону №1730.

В свою чергу, Відповідачем у даній справі є Державне підприємство «Донецька залізниця» , видами діяльності якого є: професійно-технічна освіта (КВЕД 85.32), пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення (КВЕД 49.10), вантажний залізничний транспорт (основний) (КВЕД 49.20), пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (КВЕД 49.31), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД 71.12), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач - Державне підприємство «Донецька залізниця» не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, а тому дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII не поширюється на спірні правовідносини сторін.

Окрім того, докази укладення відповідачем відповідних договорів на постачання теплової енергії зі споживачами, які відносяться до категорії «населення» , в матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам Закону України «Про теплопостачання» .

До того ж, відповідно до ст. 23 Закону України «Про теплопостачання» , господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Наразі, доказів отримання відповідачем відповідної ліцензії на здійснення теплопостачання в матеріалах справи відсутні, протилежного суду не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає загальній сумі 26294,56 грн., у т.ч. пеня у розмірі 24416,38 грн., 3% річних в сумі 1878,18 грн.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2020 про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у справі №905/100/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 26294,56 грн., у т.ч. пеня у розмірі 24416,38 грн., 3% річних в сумі 1878,18 грн., 1921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 23.06.2020.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Ільїн

Суддя І.А. Шутенко