Рішення

від 04.03.2020 по справі 907/83/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2020 м. Ужгород Справа № 907/83/19

Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-координаційний центр Будівельні технології , м. Ужгород

до Ужгородської міської ради м. Ужгород (відповідач-1) та

до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (відповідач-2)

про визнання недійсним договору оренди

представники:

позивача - Павліченко О.В., адвокат

відповідачів-1, 2 - Баняс В.Ю., представник за довіреністю

Позивач звернувся з даним позовом про визнання недійсним договору оренди землі № 2003 укладеного 10.07.18 територіальною громадою м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міського господарства Ужгородської міськради - відповідачі-1, 2 у даній справі - з товариством з обмеженою відповідальність Виробничо-координаційний центр Будівельні технології , оскільки від імені останнього діяла неуповноважена особа. Посилається при цьому на те, що єдиною особою позивача згідно його статуту, яка уповноважена представляти позивача, в тому числі, укладати правочини від його імені без спеціального доручення, є ОСОБА_1 , який однак зазначений договір не підписував та нікого не уповноважував його підписувати. Як з`ясовано пізніше договір, додатки до нього та акт передачі підписала Свірська А.С., бухгалтер товариства, яка не є його учасником чи уповноваженою особою на вчинення подібних дій від імені позивача. Умови договору частково містять дані, які не відповідають дійсності та не влаштовують позивача. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідачі-1,2 письмовим відзивом, письмовими та усними поясненнями представника відповідачів-1, 2 заперечують проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що ОСОБА_2 була уповноваженою особою позивача, про що свідчить видана їй довіреність від 19.07.18 № 2 для представництва позивача в Центрі надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради, на відсутність звернень позивача до правоохоронних органів із заявою про підроблення зазначеною особою документів від імені позивача, про неналежність поданого позивачем висновку експертного дослідження здійсненого на замовлення ОСОБА_2 , яка не є учасником даної справи. Посилаючись на те, що позивач під час даного судового провадження звертався до відповідача-1 із заявою про припинення договору оренди в частині двох земельних ділянок і такі були виключені із спірного договору оренди, вважає, що позивач своїми діями визнає дійсність спірного договору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду справи, суд встановив наступне.

10.07.18 територіальна громада м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міського господарства Ужгородської міськради - відповідачі-1, 2 у даній справі - як орендодавець - та товариство з обмеженою відповідальність Виробничо-координаційний центр Будівельні технології - позивач у справі - як орендар уклали договір оренди землі № 2003.

За умовами договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування п`ять земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Минайській, 16 у м. Ужгороді кадастровими номерами 2110100000:18:001:0160, 2110100000:18:001:0161, 2110100000:18:001:0162, 2110100000:18:001:0163, 2110100000:18:001:0164 загальною площею 0,2655 га із визначеною нормативно-грошовою оцінкою кожної ділянки станом на 2018р. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, орендною платою у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки на рік та відповідно на місяць. Строк дії договору - до 10.07.2023р.

Договір укладено та підписано від імені орендодавця - директором департаменту Бабидорич В.І., від імені орендаря - директором товариства ОСОБА_1 , цими ж особами підписано розрахунок як додаток до договору та акт приймання-передачі земельної ділянки.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що зазначений договір від імені орендаря підписувався не його директором ОСОБА_1. , а іншою особою - гр. ОСОБА_2 .

Зазначена громадянка, згідно наданих нею нотаріально посвідчених пояснень, долучених позивачем до матеріалів справи, як бухгалтер товариства позивача, одержавши кілька примірників договору з додатками для товариства, оскільки директор ОСОБА_1 був відсутній, підписала всі примірники договору та додатки, намагаючись повторити підпис Яцьківа та поставила печатку товариства.

До справи позивачем долучено також висновок експертного дослідження, здійсненого за заявою гр. Яцьківа з питання встановлення чи виконаний підпис від імені гр. ОСОБА_1 у договорі оренди № 2003 від 10.07.2018р. на 4-му аркуші у графі Орендар , на додатку № 1 до договору оренди № 2003 від 10.07.2018р. у гр. Орендар керівник центру Будтех , на акті приймання-передачі земельної ділянки від 10.07.2018р. у гр. Керівник центру Будтех гр. Яцьків М.М., на довіреності від 15.03.2018р. гр. Яцьків М.М.? Згідно висновку експертного дослідження підписи від імені гр. ОСОБА_1 у всіх наданих документах виконано не ОСОБА_1 .

У ході судового розгляду справи відповідачі та їх представник не спростували наведених тверджень позивача щодо підписання спірного договору не директором позивача - орендаря за договором, оскільки за усталеною процедурою укладення договорів департаментом міського господарства Ужгородської міської ради підписаний проект договору оренди у двох примірниках надсилається та/або передається орендарям через Центр надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради і після підписання договору орендарями один примірник такого повертається до департаменту, тому відсутні підстави з достовірністю стверджувати хто безпосередньо від імені орендаря у даній справі підписав договір.

Вирішуючи даний спір, суд виходить наступного.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами, якими є сторони спірного договору, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, в т.ч. договір оренди землі, яким є спірний договір, відповідно до приписів ст. 14 Закону України Про оренду землі . Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, однак встановлено, що одна із сторін - орендар - його не підписувала. Договір підписаний від імені директора орендаря ОСОБА_1 . іншою особою - ОСОБА_2 , яка не мала на це повноважень, що є підставою для задоволення позовних вимог та визнання договору недійсним згідно приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, заперечення відповідачів проти висновку експертного дослідження суд не приймає до уваги, оскільки такий наданий на замовлення директора позивача як учасника справи та долучений останнім до справи, що відповідає приписам ст. 98 ГПК України та чим спростовано твердження відповідачів про те, що висновок надано на замовлення ОСОБА_2 , яка не є учасником справи.

Заперечення відповідачів проти позову з посиланням на те, що ОСОБА_2 була уповноваженою особою позивача на укладення спірного договору з огляду на видану їй довіреність від 15.03.18, яка долучена до матеріалів справи, судом не може бути прийнято з огляду на обсяг повноважень наданих позивачем зазначеній особі за текстом довіреності, серед яких не значиться повноваження на укладення спірного договору. До того ж, як встановлено у ході судового розгляду справи ОСОБА_2 підписала спірний договір не на підставі наданих їй повноважень за довіреністю, а підробивши підпис ОСОБА_1 . Щодо посилань на іншу довіреність надану позивачем ОСОБА_2 19.07.18, то така не має відношення до спірного договору як раніше укладеного - 10.07.18, тому не приймається судом до уваги. Заява позивача від 12.03.19 про припинення спірного договору оренди в частині двох земельних ділянок кадастровими номерами 2110100000:18:001:0160, 2110100000:18:001:0164 обґрунтована відчуженням майна, розташованого на цих земельних ділянках і подавалася під час судового провадження у даній справі, тому до його завершення не може розцінюватися як визнання дійсності спірного договору, на чому наполягають відповідачі.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 73-79, 81, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі № 2003 від 10.07.18 укладений департаментом міського господарства Ужгородської міської ради від імені територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-координаційний центр Будівельні технології .

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 1.04.20 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці.

Суддя Ушак І.Г.