Ухвала

від 01.04.2020 по справі 912/3003/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01 квітня 2020 рокуСправа № 912/3003/18

Господарський суд Кіровоградської у складі судді Тимошевської В.В. розглянув подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у справі № 912/3003/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ-95", 61057, м. Харків, пров. Театральний, 4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ", 25001, м. Кропивницький, вул. Ушакова, 1 А

про стягнення 3 562 388,17 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 15.02.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ-95" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" 3 296 000,00 грн основного боргу, 245 896,77 грн пені, 20 491,40 грн - 3% річних, а також судовий збір в сумі 53 435,82 грн.

01.07.2019 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

31.03.2020 на адресу суду надійшло подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" ОСОБА_2.

За правилами частини 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2020 розгляд подання призначено на 01.04.2020 та на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) направлено телефонограму про день, час та місце засідання суду.

В засідання суду 01.04.2020 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) не з`явився, з підстав чого суд розглядає подання без участі державного виконавця.

В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходиться зведене виконавче провадження №60827712 про стягнення коштів з ТОВ "А2-ГАЗ" на користь ТОВ "ЕНЕРГІЯ-95", у межах якого перебуває виконавче провадження 59655707 з виконання наказу № 912/3003/18 виданого 01.07.2019 Господарським судом Кіровоградської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-95" 3296000,00 грн. основного боргу, 245896,77 грн. пені, 20491,40 грн -3% річних, а також судовий збір в сумі 53435,82 грн, а також виконавче провадження 59954643 з виконання наказу №912/3167/18 виданого 22.08.2019 Господарським судом Кіровоградської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-95" 2886748,40 грн. основного боргу, 385738,14 грн. пені, 32144,85 грн -3% річних, а також судовий збір в сумі 49569,47

У поданні зазначено, що виконавцем 26.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчого провадження 59655707, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

При перевірці майнового стану боржника за адресою його реєстрації встановлено, що дана адреса є адресою готелю та інформацією про наявність за вказаною адресою боржника чи його майна працівники готелю не володіють.

Державним виконавцем зроблено запити до Управління Держпраці у Кіровоградській області, Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Кіровоградській області та інших органів, що здійснюють реєстрацію/облік майна, на підставі витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими повідомлено, що майно зареєстроване за боржником відсутнє.

На виклики та вимоги ОСОБА_2 (керівник боржника) не реагує, жодної інформації про майновий стан боржника та розшифровку дебіторської заборгованості не надано, не заповнено декларацію про доходи і майновий стан боржника.

Державним виконавцем систематично проводиться перевірка майнового стану боржника, що засвідчує відсутність змін.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 17.02.2020, ОСОБА_2 (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ") 1978 року народження, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Враховуючи викладене, рішення суду до теперішнього часу не виконано, а керівник боржника ухиляється від його виконання не вживає заходів щодо виконання рішення. Про наявність прямого умислу щодо ухилення від виконання рішення суду свідчить факт відчуження транспортного засобу боржника до відкриття виконавчого провадження після набрання чинності рішення про стягнення коштів з ТОВ "А2-ГАЗ".

З підстав викладеного державний виконавець вважає наявними докази, що свідчать про ухилення боржника від виконання майнових зобов`язань.

При розгляді вказаного подання суд враховує наступне.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В силу частин першої-четвертої статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме: до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

В рішенні у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Суд зауважує на тому, що, вирішуючи питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за судовим рішенням, суд має дослідити матеріали справи на предмет наявності або відсутності у справі будь-яких належних та допустимих доказів того, що виконавець вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення і такі заходи виявилися безрезультатними, з огляду на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").

За умовами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Судом враховується, що примусове виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області №912/3003/18 від 01.07.2019 передбачає вчинення виконавцем виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною шостою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За умовами частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

З наданих до суду документів вбачається, що державним виконавцем не дотримано періодичності перевірки рахунків боржника. Відсутні докази отримання, як зазначено по змісту подання - "системних відповідей органів, що здійснюють реєстрацію/облік майна", зокрема, надано лише відповідь Управління Держпраці у Кіровоградській області від 04.09.2019 та дані регіонального сервісу МВС. Інші відомості щодо майна з`ясовувались державним виконавцем самостійно, а саме: сформовану Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та складено акт від 10.02.2020 щодо даних інформації, розміщеної на офіційних веб-порталах. Однак, не надано роздруківок з таких сайтів щодо запитуваної інформації та не зазначено станом на яку саме дату на сайті наявна інформація.

З підстав викладеного суд дійшов висновку, що державним виконавцем не доведено здійснення всіх виконавчих дій.

Суд також зазначає, що державним виконавцем до поданням про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не додано жодного доказу, який хоча б опосередковано свідчив про намір керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" ОСОБА_2 залишити територію України. При цьому сам по собі факт наявності в останньої паспорта для виїзду за кордон не є достатньою підставою для обмеження у праві виїзду за кордон.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) правових підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження керівника ТОВ "А2-ГАЗ" ОСОБА_2 виїзду за кордон до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3003/18 від 01.07.2019.

Керуючись статтями 232, 234, 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) про тимчасове обмеження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" (код 37624159) ОСОБА_2 виїзду за кордон до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3003/18 від 01.07.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ-95" за адресою: 61057, м. Харків, пров. Театральний, 4; Товариству з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" за адресою: 25001, м. Кропивницький, вул. Ушакова, 1А; Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро) за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7.

Ухвалу підписано 01.04.2020.

Суддя В.В.Тимошевська