Постанова

від 31.03.2020 по справі 160/2763/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 березня 2020 року

справа №160/2763/19

адміністративне провадження №К/9901/5996/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантітранс Груп"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у складі судді Голобутовського Р. З.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у складі суддів Бишевської Н. А., Добрядник І. Ю., Семененко Я. В.,

у справі №160/2763/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Авантітранс Груп"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В :

26.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантітранс Груп" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 19.11.2018 №0032051402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 64 547,50 грн, №0032061402 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 61 433,00 грн, №0032091402 про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 22 752,50 грн, №0032041402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 283 976,25 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

25.06.2019 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020, Товариству відмовлено у задоволені позову, з мотивів доведеності податковим органом податкових правопорушень.

02.03.2020 податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та їх суперечність нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства.

Заявник касаційної скарги доводить, що рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтоване висновком про безпідставне завищення витрат у господарських операціях із контрагентами позивача - ТОВ Концерн Титан-юг , ПП Модерн Інженерінг , ТОВ Деметра ЛТД для зменшення фінансового результату з податку на прибуток.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ Концерн Титан-юг суди першої та апеляційної інстанцій не визнають у складі витрат позивача оплату виконаних робіт та наданих послуг, з огляду на неможливість встановити надання товару на обробку, факт приймання-передання товару, оплати наданих послуг, місця завантаження та розвантаження, та іншого. Вартість робіт складає 5327437 грн 76 коп. Позивач в підтвердження реального виконання господарських операцій надав договір підряду № 14 від 01.04.2016. В обґрунтування своєї позиції посилається на практику ВАСУ у справах № К/800/14009/15 , № К/800/26970/15 , №К/800/463/17, за якою неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. ТТН підтверджує виключно укладання договору перевезення.

Позивач також доводить, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме, - постанові від 23.05.2019 у справі № №804/5093/16 (адміністративне провадження №К/9901/41660/18) та постанові від 14.03.2019 у справі № 808/6952/15 (адміністративне провадження № К/9901/27654/18).

Стосовно господарських відносин позивача з ПП Модерн Інженерінг позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не визнали у складі витрат позивача оплату виконаних робіт та наданих послуг, з огляду на неможливість встановити порядок транспортування товару на обробку, факт приймання-передання товару, оплати наданих послуг, місця завантаження та розвантаження, та іншого.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, постанови ВС від 15.08.2018 у справі № 826/15767/13-а, постанові ВС від 05.06.2018 у справі № К/9901/3487/18.

Стосовно господарських відносин із з ТОВ Деметра ЛТД серед інших первинних документів позивачем наданий договір підряду № 01/03-1 від 01.03.2017.

В порушення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції робить висновок про протиправність віднесення позивачем вартості використаного підчас ведення господарської діяльності палива до власних витрат з огляду на те, що правомірність такого віднесення позивачем не підтверджена.

Позивач вказує на те, що необхідність доводити правомірність віднесення позивачем до власних витрат вартості придбаного пального (бензину А-92, А-95) у нього відсутня з огляду на те, що рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, у справах № 160/1546/19 від 14.05.2019 (оскарження донарахування ЄСВ) та № 160/2625/19 від 28.08.2019 (оскарження донарахування ПДФО) встановлена правомірність віднесення позивачем до господарських витрат вартості придбаного пального. В підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 31.01.2018 № К/9901/3906/18 та від 31.07.2018 №К/9901/57868/18, висновки яких суд апеляційної інстанції не врахував при ухвалені оскаржуваного рішення.

Позивач вказує також на те, що винесення обґрунтованого рішення має забезпечувати публічний контроль здійснення правосуддя, посилаючись при цьому на рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Ніп/ізаагі V. РіпІапсІ), № 49684/99, п. 30 від 27.09.2001 та аналогічні позиції Верховний Суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10 та від 18.05.2016 у справі № 922/51/15.

04.03.2020 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №160/2763/19 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

12.03.2020 справа № 160/2763/19 надійшла на адресу Суду.

Відзив від Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за номером 38677070, перебуває на обліку податкового органу з 12.04.2013, є платником податку на додану вартість з 01.06.2013.

Податковим органом протягом жовтня - листопада 2018 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої викладені в акті перевірки від 12.11.2018 №64877/04-36-14-02/38677070 (далі - акт перевірки).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки керівником податкового органу винесені податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018.

Податковим повідомленням - рішенням №0032051402 збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 64 547,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 51638 грн за порушення пунктів 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12909,5 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням №0032061402 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 61 433,00 грн

за порушення положень пунктів 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0032091402 застосований штраф за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування у розмірі 22 752,50 грн на підставі пункту 120 -1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0032041402 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 283 976,25 грн, у тому числі 1 827 181 грн за податковими зобов`язаннями за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 456795 грн 25 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123, пункту 31 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень абзацу першого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, яким визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За положеннями цієї ж статті не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Предметом судового дослідження були також положення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статей 183, 184, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України, який зумовив висновок зокрема про те, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Склад податкових правопорушень за позицією податкового органу полягає у тому, що актом перевірки зафіксовано не підтвердження реального характеру здійснення господарських відносин Товариством з ТОВ Перший бізнес-центр (код ЄДРПОУ 39869609), ТОВ Турстар (код ЄДРПОУ 39742229), ТОВ Вальволін (код ЄДРПОУ 39791234), ТОВ Будмастерстар (код ЄДРПОУ 39736718), ТОВ Концерн Титан-юг (код ЄДРПОУ 34155651), ПП Модерн інженерінг (код ЄДРПОУ 33857747), ТОВ Деметра ЛТД (код ЄДРПОУ 35448394), ТОВ Паритет-Агро (код ЄДРПОУ 31642413), ТОВ НВКФ Селекта (код ЄДРПОУ 23945022), ТОВ Агрофірма Пісчанська (код ЄДРПОУ 30767795) протягом перевіряємого періоду.

Встановлено, що за взаємовідносинами з ТОВ Перший Бізнес Центр , ТОВ Турстар , ТОВ Вальволін та ТОВ Будмастер вартість придбаних ТМЦ включено позивачем до складу витрат, суми податку на додану вартість включено до складу податкового періоду відповідного періоду, при цьому будь-яких первинних документів по взаємовідносинам з даними контрагентами та пояснень позивачем не надано.

За результатами дослідження взаємовідносин з цими контрагентами суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Товариством не доведено та необґрунтовано підстави відображення господарських операцій з цими контрагентами, що зумовило висновок про правомірність застосування штрафної санкції за ненадання документів.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Концерн Титан-юг суди попередніх інстанцій встановили, що протягом періоду перевірки Товариством оформлено придбання робіт (послуг) з сушіння, сортування, калібрування, протруювання, пакування у мішки та укладання на піддони насіння кукурудзи у цього контрагента. Реальність здійснення цих операцій Товариство доводить шляхом надання до суду першої інстанції договору підряду №14 від 01.04.2016 та договір №1-16Ю про надання послуг з юридичного забезпечення господарської діяльності від 02.01.2016, а також акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) з юридичного забезпечення господарської діяльності за договором №1-17Ю від 03.01.2016.

Ненадання до суду актів виконаних робіт, які відповідають жодному з наданих до суду договорів обумовили неможливість встановлення операцій, порядку транспортування товару на обробку, факт приймання-передання товару, оплати наданих послуг, місця завантаження та розвантаження, та іншого.

Листом від 29.08.2018 №29/8-18-2 Товариством надано відомості щодо місця здійснення обробки насіння кукурудзи та відправки на експорт: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Георгіївка, вул. Агропромислова, 5.

Згідно відомостей, наведених в наданих до перевірки актах виконаних робіт (наданих послуг) виконавця експедиційно-транспортних послуг - ТОВ Гудвей Транс маршрутом транспортування насіння кукурудзи вказано: село Добренька, Красноградський район, Харківська область (або м. Дніпро) - а.г. Озеро, Узденський район, Мінська область (Республіка Білорусь).

Предметом дослідження господарських операцій позивача з ПП Модерн Інженерінг стали договір поставки №14-17 від 01.02.2017, договір підряду №01/03-1 від 01.03.2017, договір №2-16Ю про надання послуг з супроводу вантажу від 01.03.2016, а також акти приймання-передачі товару (насіння кукурудзи), акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) зберігання, сушіння, калібровки, протравки, пакування, погрузка-розгрузка, транспортування зерна кукурудзи, акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) з супроводу вантажного транспорту з м. Синельникове до с. Добрянка, Чернігівського району, видаткові та товарно-транспортні накладні.

За результатами аналізу договорів та наданих первинних документів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість встановити порядок транспортування товару на обробку, факт приймання-передання товару, оплати наданих послуг, місця завантаження та розвантаження, оплати придбаного товару, також відсутні специфікації до договору поставки, що унеможливлює встановлення придбаного за цим договором товару, товарно-транспортні накладні не містять пунктів розвантаження, видаткові накладні не містять посилання на договір за яким вони поставлялися тощо.

Податковий орган під час судових розглядів довів, що товар отримано не від ПП Модерн Інженерінг , а від іншої (невстановленої) особи, реалізовано Товариством покупцям у 2017 році. Вартість отриманих від ПП Модерн Інженерінг товарів на суму 474 996,81 грн та послуг обробки насіння кукурудзи на суму 840 234,97 грн позивачем враховано у складі витрат при розрахунку фінансового результату до оподаткування за 2017 рік.

Представник відповідача зазначає, що листом від 29.08.2018 №29/8-18-2 Товариством надано відомості щодо місця здійснення обробки насіння кукурудзи та відправки на експорт: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Георгіївка, вул. Агропромислова, 5. Тоді як, згідно відомостей, наведених в наданих до перевірки актах виконаних робіт (наданих послуг) виконавця експедиційно-транспортних послуг - ТОВ Гудвей Транс (код ЄДРПОУ 36960296), маршрутом транспортування насіння кукурудзи вказано: село Добренька, Красноградський район, Харківська область (або м. Дніпро) - а.г. Озеро, Узденський район, Мінська область (Республіка Білорусь).

Відповідно ІС Податковий блок , ПП Модерн Інженерінг не реєструвалось платником податку на додану вартість, тоді як, сума операцій, оформлених у 2017 році тільки з ТОВ Авантітранс Груп перевищує 1 000 000,00 грн.

Також, ПП Модерн Інженерінг є фігурантом у кримінальних справах (у т.ч. по кримінальному провадженню №42015000000002519 внесеному до ЄРДР 16.11.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України).

На день підписання акта перевірки відповідачу повернуто поштове відправлення (запит на адресу ПП Модерн Інженерінг (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 150) від 27.08.2018 №51604/10/04-36-14-02-19 про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ Авантітранс Груп ) з позначкою ДД УДППЗ Укрпошта про те, що будинку за АДРЕСА_1 не існує.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Деметра ЛТД встановлено, що протягом періоду перевірки Товариством оформлено придбання робіт (послуг) з сушіння, сортування, калібрування, протруювання, пакування у мішки та укладання на піддони насіння кукурудзи у цього контрагента, що підтверджується шляхом надання до перевірки позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з сушіння, сортування, калібрування, протруювання, пакування у мішки та укладання на піддони насіння кукурудзи, актів приймання-передачі товару (насіння кукурудзи), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) різання шкіри, а також, актів здачі-приймання послуг оренди автомобіля. Позивачем до суду не надано жодних первинних документів та пояснень стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ Деметра ЛТД , включно тих, що перелічені вище.

Податковий орган довів, що послуги різання шкіри, придбання яких оформлено від ТОВ Деметра ЛТД , фактично придбані від іншої (невстановленої) особи. Вартість придбаних у цього контрагента послуг різання шкіри, оренди автомобіля та обробки насіння кукурудзи на загальну суму 475 500 грн враховано у складі витрат при розрахунку фінансового результату до оподаткування, у т.ч. за 2015 рік у сумі 7 000 грн, за 2016 рік у сумі 63 600 грн, за 2017 рік у сумі 404 900 грн.

За результатами дослідження письмових доказів та оцінки спірних господарських операцій суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Товариством в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток у податковому обліку за період перевірки у загальній сумі 10 151 010 грн, у т. ч. за 2015 рік завищено на суму 104 749 грн, за 2016 рік занижено на суму 7 209 346 грн, за 2017 рік занижено на суму 3 046 413 грн.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Паритет-Агро (вартість операцій 12 319 686,00 грн, у т.ч. ПДВ 2 053 281,00 грн, у квітні-травні 2016 року, обсяг 656 175,00 кг), ТОВ НВКФ Селекта (вартість операцій 1 093 500,00 грн, у т.ч. ПДВ 182250,00 грн, у лютому, березні, травні 2017 року, обсяг 72,9 тон), ТОВ Агрофірма Пісчанська (вартість операцій 829 440,00 грн, у т.ч. ПДВ 138 240,00 грн, у березні 2017 року, обсягом 38,4 тон.) судами попередніх інстанцій встановлено, що ці підприємства були постачальниками протягом 2016-2017 років Товариству насіння кукурудзи (для подальшого експорту).

В ході перевірки Товариством надано первинні документи, отримані від цих контрагентів щодо постачання насіння кукурудзи, а саме накладні, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, довіреності, сертифікати виробника, дослідження яких зумовило висновок про те, що Товариством оформлено отримання послуг обробки насіння кукурудзи (сушіння, калібрування, протруювання, пакування у мішки), які фактично виконано раніше постачальниками продукту згідно укладених і наданих до перевірки договорів такими підприємствами як ТОВ Паритет-Агро , ТОВ НВКФ Селекта , ТОВ Агрофірма Пісчанська .

Відтак, судами попередніх інстанцій визнані прийнятними доводи податкового органу про те, що наведені операції направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток позивача.

Оцінюючи списання (використання) пального під час здійснення господарської діяльності позивачем, що вплинуло на визначення суми фінансового результату за період перевірки, судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем документи щодо списання використаного бензину А-92, А-95 на суму 452 454,00 грн, у т. ч. за 2015 рік на суму 31 755,00 грн, за 2016 рік на суму 193 181,00 грн, за 2017 рік у сумі 227 518,00 грн під час використання транспортного засобу NISSAN згідно договору суборенди автотранспортного засобу, укладеного з ТОВ Деметра ЛТД . При цьому жодного первинного документу на підтвердження як укладання вказаного договору суборенди, так і на підтвердження правомірності включення вартості використаного палива до витрат, позивачем до суду не надано.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо неправомірності включення Товариством вартості використаного палива під час ведення господарської діяльності до витрат.

Межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положення частини другої цієї статті унеможливлюють додаткову перевірку доказів в розрізі контрагентів наведених позивачем касаційною скаргою.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України із змінами, внесеними згідно із Законом №460-9 від 15.01.2020).

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2020 зазначено, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі №160/2763/19 є оскарження судових рішень перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому в касаційній скарзі позивач навів перелік рішень Верховного Суду без зазначення жодної норми права, яка застосована судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду.

Посилання позивача на ухвалу Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №817/1100/17 (адміністративне провадження №К/9901/57868/18) є неприйнятним з огляду на те, що цією ухвалою прийнято до розгляду касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 у справі №817/1100/17, та відкрито по ній касаційне провадження. Остаточне рішення у цій справі не ухвалено.

Посилаючись на частину четверту статті 78 КАС України, позивач зазначає, що обставина правомірності віднесення витрат на оплату бензину до власних господарських витрат не підлягає доказуванню позивачем в цьому провадженні, оскільки має ознаку преюдиціальності. В підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 31.01.2018 № К/9901/3906/18, висновки якої суд апеляційної інстанції не врахував при ухвалені оскаржуваного рішення.

Зазначеною постановою Верховний Суд касаційну скаргу Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишив без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 - без змін, серед іншого пославшись на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ КБК Альянс , ПП Енергострім , ТОВ Сіті-Стейт , ТОВ Продіз були предметом розгляду у справах № 825/2901/13-а та №825/484/13-а.

Так, постановами Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 по справі № 825/2901/13-а (залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 та Вищого адміністративного суду України від 16.12.2013) та від 27.02.2013 по справі № 825/484/13-а (залишено без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013), які набрали законної сили, підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, в межах розгляду справи №825/64/14 були наявними обставини звільненні від доказування.

Щодо наявності обставин, які не потребують доказування, встановлених рішеннями суду у справі № 804/4678/18, яке набрало законної сили та на думку позивача повністю підтверджувало його правову позицію по підставам позову та доводам апеляційної скарги, суди попередніх інстанцій визнали неприйнятною з огляду на те, що в основу судового рішення покладено висновок експерта відповідно до якого досліджувались господарські взаємовідносини позивача з іншими контрагентами по питанню правомірності формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке було предметом розгляду у справі №804/4678/18 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті №23771/04-36-12-07/38677070 від 15.11.2017 камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за вересень 2017 року.

В межах цієї справи податкові повідомлення-рішення прийнятті за результатами проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результати якої викладені в акті перевірки від 12.11.2018 №64877/04-36-14-02/38677070. Період перевірки охоплює у тому числі і вересень 2017 року, що доводить необхідність аналізу судових рішень у справі №804/4678/18 на предмет наявності (відсутності) обставин, які звільненні від доказування, а також необхідність дослідження правопорушень покладених в основу застосування штрафу за порушення порядку та строків реєстрації податкових накладних. Висновок експерта, є одним із доказів і його наявність при вирішенні спору у справі не доводить відсутність обставин звільнення від доказування встановлених у іншій адміністративній справі.

Суд приймає цей довід заявника касаційної скарги, як такий що вказує на порушення судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 78 КАС України.

Посилання на правові позиції ВАСУ Суд визнає неприйнятними, з огляду на те, що обов`язковість їх застосування не передбачена діючими нормами КАС України.

Щодо не застосування судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах.

Заявник касаційної скарги посилається на норми права у подібних правовідносинах, а саме, постанови Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 826/15767/13-а, від 05.06.2018 у справі № К/9901/3487/18.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 804/5093/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 - без змін. Предметом дослідження у цій справі було формування податкового кредиту із застосуванням положень 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України.

У справі № 804/5093/16 судами попередніх інстанцій досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку. При цьому цілком об`єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а також помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Покликаючись на цю постанову, заявник касаційної скарги не довів у чому полягає подібність правовідносин у цій справі та справі №804/5093/16 та при застосуванні якої із норм права Верховним Судом сформований правовий висновок у цій справі. Визнана у справі № 804/5093/16 правомірність формування податкового кредиту за результатами сукупної оцінки доказів сама по собі не доводить подібність правовідносин та застосування норм права Верховним Судом у цих правовідносинах.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №808/6952/15, в якій застосовані норми права пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, п.201.10 ст. 201 ПК України.

Вирішуючи спір по суті у справі №808/6952/15 Верховний Суд визнав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірки спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від`ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Відтак, подібність правовідносин та застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах позивачем касаційною скаргою не наведено, разом із тим положення усталених судових доктрин щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи судами попередніх інстанцій не враховано, оскільки в основу доведеності податкових правопорушень покладена також поведінка контрагентів позивача.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини (які мають ознаки преюдиціальності), встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, щодо правомірності віднесення витрат на оплату бензину до власних господарських витрат, чим порушили норми процесуального права. Зазначене обумовлює скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантітранс Груп" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №160/2763/19 скасувати.

Справу №160/2763/19 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер