Постанова

від 31.03.2020 по справі 569/10820/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/10820/19

Провадження № 22-ц/4815/402/20

Головуючий у Рівненському міському суді:

суддя Кучина Н.Г.

Рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини)

проголошено о 12 год. 12 хв. 13.01.2020

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Боймиструк С.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Авангард";

відповідач - ОСОБА_1 ;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Рубель Олена Миколаївна;

відповідача - адвокат Дяденчук Анатолій Іванович;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Авангард" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Авангард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Авангард" (далі - ТОВ "БК "Авангард" або Товариство) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка утворилася через невиконання протягом часу з 16 січня 2019 року по 16 червня 2019 року відповідачем договірних зобов`язань і склала 2 256 гривень основного боргу, 4 932, 98 гривень пені, 20, 22 гривень суми трьох процентів річних. В подальшому, 30 вересня 2019 року, позивачем було збільшено розмір позовних вимог до стягнення за час із 16 січня 2019 року по 16 вересня 2019 року 13 756 гривень основного боргу, 8 372 гривень пені та 34, 31 гривень суми трьох процентів річних.

Остаточно, 02 грудня 2019 року, Товариством зменшено розмір заявлених вимог до стягнення 3 730 гривень основної заборгованості, що виникла за час із 16 січня 2019 року по 25 вересня 2019 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2020 року ТОВ "БК "Авангард" відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У поданій через свого представника - адвоката Рубель О.М. апеляційній скарзі позивач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, покликався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

На її обґрунтування зазначалося про свою незгоду із висновками суду про безпідставність вимог позивача, оскільки навіть без договору від 16 березня 1998 року про обслуговування гаража-стоянки №7-237 Товариством надавалися послуги на користь відповідача. Зокрема, це послуги із експлуатації гаражного комплексу, електрозабезпечення, водопостачання, каналізації, телефонізації, обслуговування пожежної сигналізації, вивезення сміття, ремонту будівлі тощо. ОСОБА_1 , будучи власником гаража-стоянки № НОМЕР_1 , який розташований у гаражному комплексі, не відмовився від користування ним, що відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України створює для нього відповідні зобов`язання.

Оскільки спірні правовідносини не врегульовані цивільним законодавством, тому вважає, що при їх вирішенні необхідно застосувати аналогію закону в подібних правах і обов`язках. Тому пропонувалося застосувати норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 10 грудня 2018 року у справі №638/11034/15-ц.

Щодо тверджень суду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Авангард" (далі - ТОВ "Компанія Авангард") повинно особисто надавати передбачені оспорюваним договором послуги та про те, що на користь ТОВ "БК "Авангард" було відступлено лише право виконавця вимагати оплату за надані власнику гаража-стоянки послуги, то вказувалося про їх помилковість через існування у ТОВ "Компанія Авангард", а згодом і ТОВ "БК "Авангард" права на пред`явлення позову. Ці обставини неодноразово підтверджені судовими рішеннями, ухваленими на користь позивача.

Окрім того, договором про обслуговування гаража-стоянки №7-237 від 16 березня 1998 року передбачалося, що зміна чи реорганізація Малого колективного підприємства "Авангард" (далі - МКП "Авангард") і зміна власника не є підставою для зміни умов чи розірвання чинного договору.

Висновки про стягнення 7 000 гривень витрат на правничу допомогу вважає неправильними, зазначаючи про необґрунтованість розрахунків представника відповідача, з чим помилково погодився і суд.

З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та вирішити питання про судовий збір.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Дяденчук А.І., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити. При цьому посилався на хибність доводів апеляційної скарги, адже ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надавати послугу особисто. Натомість ТОВ "Компанія Авангард" стверджувалося про те, що з квітня 2013 року ним припинено надання послуг на користь ОСОБА_1 . Ця обставина вказана і у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №569/3349/18, якою розірвано договір від 16 березня 1998 року №7-237 і тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України підлягає врахуванню судами при розгляді іншої справи, де беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вважає, що право вимоги у ТОВ "БК "Авангард" може виникнути лише у разі належного виконання основного договору зі сторони ТОВ "Компанія Авангард". За відсутності доказів надання ОСОБА_1 послуг ТОВ "Компанія Авангард" право на стягнення коштів за надані послуги у ТОВ "БК "Авангард" не виникає. Оскільки Верховним Судом встановлено, що ТОВ "Компанія Авангард" не надає таких послуг, тому позивач на підставі договору не вправі їх надавати.

Також пропонував урахувати позицію Рівненського апеляційного суду, що зафіксована у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №569/15361/17, якою відмовлено ТОВ "БК "Авангард" у стягненні заборгованості із ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із аргументами апеляційної скарги про помилковість присудження 7 000 гривень витрат на правничу допомогу, представник відповідача вказував про обґрунтованість понесеного розміру. Вважав, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи і заперечення сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Між тим, колегією суддів при вирішенні справи встановлено обставини, які визнаються підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги через незастосування судом попередньої інстанції норм матеріального права, які підлягали застосуванню, виходячи з такого.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року розірвано договір від 16 березня 1998 року про обслуговування гаража-стоянки №7-237, що укладений між МКП "Авангард", правонаступником якого є ТОВ "Компанія Авангард", та ОСОБА_1 , а тому зробив висновок, що зникла правова підстава для стягнення спірної заборгованості.

З урахуванням цих обставин ТОВ "БК "Авангард", якому відступлено право вимоги за договором про обслуговування гаража-стоянки, відмовлено в позові до відповідача.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як з`ясовано, 16 березня 1998 року між МКП "Авангард" та ОСОБА_1 укладено договір №7-237, за умовами якого МКП "Авангард", як основний власник споруди гаражного комплексу в АДРЕСА_1 , зобов`язався забезпечити експлуатацію гаражного комплексу, нести відповідальність за роботу енергозбереження і водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння. Власник гаража-стоянки - відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати кошти за надані послуги до 15 числа наступного місяця, оплачуючи суму затрат в касу МКП "Авангард" або перераховуючи кошти на його поточний рахунок, та дотримуватися усіх вимог з експлуатації гаражного комплексу (пункти 1.1., 2.10).

Правонаступником МКП "Авангард" відповідно до статуту є Закрите акціонерне товариство "Авангард" (далі - ЗАТ "Авангард"), правонаступником якого є ТОВ "Компанія Авангард".

В подальшому, 01 квітня 2013 року, між ТОВ Компанія Авангард" та ТОВ "БК "Авангард" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким з дня укладення правочину ТОВ "Компанія Авангард" передало, а Товариство прийняло право вимоги оплати за надані послуги згідно з укладеними договорами про надання послуг, в т.ч. і за договором №7-237 від 16 березня 1998 року.

Пунктами 1.1. і 1.3 договору про відступлення права вимоги передбачено повноваження ТОВ "БК "Авангард" вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх зобов`язань за договором №7-237 від 16 березня 1998 року. Крім передачі права вимоги оплати за надані послуги за зобов`язаннями за договором №7-237 від 16 березня 1998 року, до ТОВ "БК "Авангард" перейшли права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, а також усіх витрат, пов`язаних зі стягненням боргу (в т.ч. судового збору, витрат на правову допомогу тощо).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором від 16 березня 1998 року про обслуговування гаража-стоянки №7-237, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3 730 гривень. Оскільки правом вимоги наділений на підставі відповідного договору ТОВ "БК "Авангард", тому пред`явлено позов до відповідача саме ним.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою-другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №569/3349/18 (провадження №61-12571св19) касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А.І. задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір від 16 березня 1998 року №7-237, укладений МКП "Авангард", правонаступником якого є ТОВ "Компанія Авангард", та ОСОБА_1 .

Цією постановою обумовлено, що вона набирає законної сили з моменту прийняття - як це передбачено ст. 419 ЦПК України.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, до 25 вересня 2019 року договір про обслуговування гаража-стоянки №7-237 від 16 березня 1998 року, що укладений між МКП "Авангард", правонаступником якого є ТОВ "Компанія Авангард", та відповідачем, був чинним і продовжував свою дію, породжуючи відповідні права та обов`язки.

Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги наявність правового висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі №569/20740/14-ц (провадження № 61-449св18) за позовом ТОВ "БК "Авангард" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ТОВ "Компанія "Авангард"; про стягнення заборгованості. Тобто дана правова позиція викладена у подібних правовідносинах між тими самими сторонами і тому її необхідно враховувати при вирішенні цієї справи.

Так, 01 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК "Авангард" укладений договір про відступлення парва вимоги, за яким первісний кредитор (ТОВ "Компанія Авангард") передає новому кредиторові (ТОВ "БК "Авангард"), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором від 16 березня 1998 року №7-237, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі третьою особою.

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, права та обов`язки попередньої юридичної особи (стаття 108 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.2 договору про надання послуг від 16 березня 1998 року №7-237 реорганізація МКП "Авангард", а також зміна власника не є підставою для змін умов чи розірвання чинного договору.

Судами встановлено та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Компанія Авангард" є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ "Авангард". Її утворено шляхом перетворення ЗАТ "Авангард", дата державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, - 13 жовтня 2011 року.

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про відсутність у відповідача зобов`язань перед позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК "Авангард" та підтверджують правомірність вимог нового кредитора у зобов`язанні.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто суб`єктивне цивільне право ТОВ "БК "Авангард" на оплату надаваних послуг на користь ОСОБА_1 є порушеним і тому підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Очевидним є те, що наявності своєї презюмованої вини у невиконанні зобов`язань ОСОБА_1 не спростував.

Щодо розміру заборгованості, яка нарахована позивачем за період з 16 січня 2019 року по 25 вересня 2019 року і міститься у довідці (а.с. 48), то він складає 3 730 гривень. При цьому сама по собі сума боргу відповідачем не оспорювалася і докази на заперечення проти неї не надавалися.

Оскільки позовні вимоги Товариства обмежуються терміном із 16 січня 2019 року по 25 вересня 2019 року, тобто за період часу, коли договірні правовідносини між сторонами були чинними і створювали відповідні права і обов`язки, тому до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 3 730 гривень заборгованості за надані послуги відповідно до правочину.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

В силу правил ч.ч. 1-3, 8, 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 4 023 гривні понесеного судового збору (1 921 гривень за пред`явлення позову + 2 102 гривні за подання апеляційної скарги).

Спонуканнями для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нової постанови - про задоволення позову відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є незастосування судом першої інстанції норм матеріального права, які підлягали до застосування.

На підставі ст.ст. 3, 526, 527, 530, 614, 653, 901-903 ЦК України, абз. десятого п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №569/20740/14-ц (провадження № 61-449св18), керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Авангард" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2020 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Авангард" задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Авангард" 3 730 (три тисячі сімсот тридцять) гривень заборгованості та 4 023 (чотири тисячі двадцять три) гривні судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Авангард"; місцезнаходження: 33016 м. Рівне, вулиця Є. Коновальця, 7а; код ЄДРПОУ: 36565297.

Відповідач: ОСОБА_1 ; місце прож. (реєстрації): АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщощ касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: Н.В.Бондаренко

С.В.Боймиструк