Рішення

від 13.02.2020 по справі 504/2884/17

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2884/17

провадження №2/504/281/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді Вінської Н.В.,

секретарі Сухіна Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 яким просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_3 помер /а.с.56/.

13.02.2018 року, провадження у справі зупинено до залучення до справи правонаступників /а.с.58/.

12.12.2018 року, ухвалою суду відповідача ОСОБА_3 замінено на його правонаступника - ОСОБА_2 /а.с.131/.

Після заміни правонаступника, позивач уточнив свої позовні вимоги та з урахуванням останніх уточнень /а.с.155-156/ просив суд:

?Визнати поважними причини пропуску строку на подачу заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ;

?Визначити йому додатковий строк для подання заяви до Лиманської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

?Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.10.2004 року, серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

?Частково скасувати Ѕ частину права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану на території Любопільської сільської ради Лиманського р-ну Одеської області (державний акт серії ЯА №843710 зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів за №010552400275 від 02.09.2005 року, кадастровий номер 5122783800:01:001:0135, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,25 га., виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 від 22.10.2004 року після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

?Визнати право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 7,25 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Любопільська с/р, кадастровий номер 5122783800:01:001:0135, що за життя належала його матері - ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла його матір - ОСОБА_4 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарно сільськогосподарського виробництва розміром 7,25 га., що розташована на території Любопільської сільської ради Лиманського р-ну Одеської області. Він є спадкоємцем першої черги за законом, однак в установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини він не звернувся та 09.08.2017 року нотаріусом було йому відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину. Зазначає, що строк на подачу заяви про прийняття спадщини пропустив із поважних причин, у зв`язку з тим, що на момент відкриття спадщини, окрім поховання своєї матері, він займався лікуванням та реабілітацією свого сина - ОСОБА_5 , крім того у невістки його другого сина, яка проживала з ним в одній хаті, трапилась біда, її вагітність проходила важко, а дитина народилась з уродженою вадою серця. Довгий час він займався лікуванням невістки та її доньки - своєї онуки, однак дитина під час поїздки до Київа на лікування, померла у поїзді. Зазначену земельну ділянку прийняв в порядку спадкування за законом його брат - ОСОБА_3 , який під час подання заяви про прийняття спадщини не зазначив його, як спадкоємця першої черги. В подальшому нотаріусом було йому відмовлено у внесені змін до свідоцтва на право про спадщину, у зв`язку зі смертю його брата ОСОБА_3 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але помер, факт чого унеможливлює надання його згоди йому на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.10.2004 року, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду із позовом до спадкоємця свого брата.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 , уточненні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, в подальшому в судове засідання не з`явились, надавши заяву про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , проти задоволення уточнених позовних заперечувала, додатково надала письмові заперечення, в подальшому в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити.

Розглянувши уточнену позовну заяву, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /а.с.6/.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 , ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 7,25 га на території Любопільської сільської ради Комінтернівського р-ну Одеської області /а.с.102 на звороті/.

З заяви про прийняття спадщини вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Комінтернівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , де зокрема зазначив, що інших спадкоємців окрім нього немає /а.с.99 на звороті/.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.2004 року, ОСОБА_3 прийняв у спадщину земельну ділянку, площею 7,25 га, розташовану на території Любопільської сільської ради Комінтернівського р-ну Одеської області, після смерті ОСОБА_4 /а.с.104 на звороті/.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , вбачається, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.48/.

Згідно відповіді нотаріуса від 09.08.2017 року, позивачу - ОСОБА_1 , було повідомлено, що ним припушений встановлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 /а.с.7/.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.02.2019 року, державним нотаріусом Лисак А.В., було відмовлено позивачу - ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, через пропуск строку для прийняття спадщини та подальше внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22.10.2004 року за реєстровим №3410 /а.с.140-141/.

Родинні відносини між позивачем та спадкодавцем - ОСОБА_4 , підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , де в графі матір зазначено - ОСОБА_4 /а.с. 5/. Крім того зазначене не оспорювалось відповідачем.

З довідки Любопільської сільської ради від 15.02.2010 року, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , доглядали свою матір - ОСОБА_4 до дня її смерті та поховали за свої кошти /а.с.26/.

У поважність пропущення встановленого законом строку для звернення до суду, ОСОБА_1 , посилається на те, що він займався похованням своєї матері, лікуванням та реабілітацією свого сина - ОСОБА_5 , та допомогою своїй невістки у тяжкій вагітності та пологами та подальшою допомогою онуці, яка народилась з уродженою вадою серця, зазначене об`єктивно підтверджується: копією свідоцтва про народження сина позивача - ОСОБА_5 , медичними довідками, протоколами про реабілітацію, показами свідків засвідчених секретарем Любопільської сільської ради, які засвідчують важкі пологи ОСОБА_7 (невістки) та надання їй позивачем допомоги, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_8 , де причина смерті зазначена, як уроджена вада серця /а.с.8-15, 72-73/

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання поважним причини пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання вказаної заяви до нотаріуса, суд виходив з того, що в ході судового розгляду, було доведено, що причини пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку для прийняття спадщини є поважними та такими, що пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд приймає до уваги, те що позивач ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_3 доглядали свою матір, спадкодавця - ОСОБА_4 до дня смерті, лікували її та поховали за власні кошти. Зазначені обставини знайшли підтвердження в ході судового розгляду та не заперечувались відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_3 , після смерті матері ОСОБА_4 , суд виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, йому був поновлений строк для подачі заяви про прийняття спадщини, їх частки з братом - ОСОБА_3 є рівними та з урахуванням того, що ОСОБА_3 при подачі заяви про прийняття спадщини, не було зазначено про існування інших спадкоємців окрім нього, чим були порушені права позивача, який має право на частку в спадковому майні. Тобто, свідоцтво про право на спадщину, було видане без врахування кола всіх спадкоємців, які були живі на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що в розумінні ст. 1301 ЦК України є підстави для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

З урахуванням того, що свідоцтво про право на спадщину, визнано частково недійсним та позивач - ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті його матері ОСОБА_4 , позовні вимоги в частині часткового скасування права власності ОСОБА_3 на Ѕ частину на земельної ділянки площею 7,25 га кадастровий номер 5122783800:01:001:0135 та подальше визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки, також підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд не приймає доводи відповідача, викладені в запереченнях щодо того, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, не входять до переліку поважних причин наведених у роз`ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , оскільки зазначений перелік не є вичерпним.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на рішення Комінтернівського районного суду та Апеляційного суду Одеської області /а.с. 29-32/ в частині особистої відмови позивача від спадщини, оскільки вони не знайшли свого підтвердження після дослідження змісту зазначених судових рішень та сам порядок відмови від спадщини встановлений ст. 1273 ЦК України, а саме шляхом подання до нотаріальної контори письмової заяви про це у строки визначені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1272 ЦК України , за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05. 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України .

Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України, передбачено право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину, а сама відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його цього права.

Частиною 2 ст. 1297 ЦК України передбачено, що якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до положень п. 8 ч. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1300 ЦК України визначено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України , свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як зазначено в абзаці 3 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року , що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

В постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Касаційний цивільний суд вказав, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України , як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Відповідно до частини першої, другої статті 182 ЦК України , право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі змістом ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином із вищевикладеного, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 15-16, 182, 1217, 1272, 1296-1297, 1300-1301 ЦК України та керуючись ст.ст. 12 ,13 , 81 ,76-77, 80-81, 263-265 ,ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на подачу заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , терміном у шість місяців, який починається з дня набранням рішенням суду законної сили.

Визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.10.2004р. серії НОМЕР_1 за реєстровим № 3410, видане на ім'я ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Лиманською (колишньою Комінтернівською) районною державною нотаріальною конторою Одеської області.

Частково скасувати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Любопільської сільської ради Лиманського району Одеської області (державний акт серії ЯА № 843710, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010552400275 від 02 вересня 2005р., кадастровий номер 5122783800:01:001:0135), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,25 га., виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 від 22.10.2004р. після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої на території Любопільської сільської ради Лиманського (колишньої Комінтернівського) району Одеської області, кадастровий номер 5122783800:01:001:0135, що за життя належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 ст. 354 та ст. 355 ЦПК України .

Відповідно до пункту 15.5 перехідних положень ЦПК України в редакції 15.12.2017 року до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя: Н.В. Вінська