Ухвала

від 30.03.2020 по справі 461/4149/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4149/19

Провадження № 1-кс/461/2033/20

УХВАЛА

30.03.2020 року

Слідчий суддяГалицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника заявників ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_7 , заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015140000000378, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2020 року адвокат в інтересах заявників та заявники звернулися до суду з відповідним клопотанням. Свої вимоги мотивували тим, що 27 грудня 2019 року слідчим ГУ Національної поліції у Львівській області на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук в квартирі АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 . В ході обшуку слідчим було вилучено мобільний телефон NOKIA 6300 та грошові кошти: 50450,00 євро, 22000,00 дол. США та 189000,00 грн. Ухвалою суду від 09 січня 2020 року вказане майно було арештоване ухвалою слідчого судді за клопотанням органу досудового розслідування. Представник заявників зазначає, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук не містила дозволу на вилучення будь-яких інших коштів, крім ідентифікованих слідством. Крім того, розгляд клопотання слідчого про арешт майна був здійснений судом без участі його власників. Зазначають, що вказане, на їх думку, є підставою для скасування арешту майна.

В судовому засіданні заявники та їх представник клопотання підтримав та просили задовольнити. Пояснив, що грошові кошти, що були вилучені в квартирі ОСОБА_3 , належать йому та членам сім`ї.

Адвокат ОСОБА_7 зазначив, що вилучені слідчим кошти на належать ОСОБА_3 , а є власністю його зятя ОСОБА_8 , який їх зберігав у належному ОСОБА_3 сейфі в його квартирі. Крім того, жодним з цих двох осіб не було оголошено про підозру у вчиненні злочинів. Вказав, що ОСОБА_8 має високі офіційні доходи, тому зазначені суми є набутими законним шляхом. Просив клопотання задовольнити.

Прокурор у письмовому клопотанні просив розгляд справи провести без його участі.

Суд, вислухавши заявників, їх представників, дослідивши надані матеріали клопотання, приходить до висновку, що таке задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Положення статей 317 та 319 ЦК України визначають зміст права власності, зокрема, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У той же час, відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Судом встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019140000000378 від 09 квітня 2019 року за фактом вчинення службовими особами Департаменту охорони здоров`я Львівської ОДА за попередньою змовою групою осіб із суб`єктами господарювання розтрати бюджетних коштів при закупівлі медичних виробів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

У межах даного кримінального провадження 25 грудня 2019 року оголошено про підозру ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Ухвалою слідчого судді від 27 грудня 2019 року надано дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвала містить дозвіл слідчому на виявлення та вилучення ідентифікованих грошових коштів та інших речей і документів, що мають значення для кримінального провадження.

28 грудня 2019 року, під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , в якій за реєстрований та проживає ОСОБА_3 керівник КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр», виявлено та вилучено грошові кошти в сумі: 50 450 євро; 22 200 Доларів США, 189 000 грн., мобільний телефон Нокія 6300 ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою «Водафон» НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1-2 ст. 186 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна (п.1 ч. 1 ст. 169 КПК України).

Ухвалою слідчого судді від 09 січня 2020 року на вказане майно був накладний арешт.

Правовою підставою для арешту майна є забезпечення виконання можливого покарання у виді конфіскації майна; наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 369 КК України.

З матеріалів клопотання, ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку вбачається, що ОСОБА_3 є керівником Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр» та може бути причетним до вчинення зазначених кримінальних правопорушень.

За правилами ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У той же час, положення ч. 1 ст. 174 КПК України визначають, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Розгляд клопотання слідчого про арешт майна був проведений слідчим суддею без виклику осіб власників даного майна у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України оскільки це було необхідним з метою його забезпечення.

Посилання представника заявників на відсутність в ухвалі слідчого судді від 27 грудня 2019 року всіх необхідних реквізитів є неспроможним, оскільки текст ухвали містить номер кримінального провадження, попередню кваліфікацію дій осіб, дані про причетність кожної з них до вчинення кримінального правопорушення.

Однозначно ідентифікувати належність грошових коштів, які були вилучені в квартирі ОСОБА_3 на даному етапі досудового розслідування неможливо, а позиція заявників може бути такою, що направлена на уникнення відповідальності.

При цьому, майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна з підстави передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

До компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно предметом злочину і хто ж фактично є його власником, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею накладено на нього арешт як на речовий доказ, який у разі повідомлення особі про підозру у майбутньому може бути предметом забезпечення виконання вироку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес. Правомірним є арешт за умови одночасного існування критерії в правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Разом із тим, суд роз`яснює заявникам, що ухвалою слідчого судді від 20 лютого 2020 року строк досудового розслідування кримінального провадження продовжений до 25 червня 2020 року. У разі, якщо власнику вилученого майна грошових коштів не буде повідомлено про підозру, такі мають право повторно звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 174, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 30 березня 2020 року проголошено її вступну та резолютивну частини.

Повний текст ухвали проголошений 03 квітня 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1