Постанова

від 31.03.2020 по справі 587/22/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року

м.Суми

Справа №587/22/19

Номер провадження 22-ц/816/931/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Орлова І. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Мрія - СК на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2020 року в складі судді Степаненко О. А., ухваленого у м. Суми,

ВСТАНОВИВ:

У січні 20189 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства Мрія - СК про визнання недійсною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладену між Фермерським господарством Мрія-СК та ОСОБА_1 щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,078 га на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2020 року визнано недійсною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладену між Фермерським господарством Мрія-СК та ОСОБА_1 щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,078 га на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Фермерське господарство Мрія-СК оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Зокрема, відповідач зазначив про те, що позивач просив суд визнати недійсною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладену між ним та Фермерським господарством Мрія-СК , тому, на думку фермерського господарства, у даній справі підлягали доведенню та дослідженню обставини щодо укладення договору оренди між померлою ОСОБА_3 та відповідачем, а також наявність саме додаткової угоди про поновлення цього договору. Разом з тим, як вказав заявник апеляційної скарги, матеріали справи не містять вказаних доказів. При цьому, як зазначено в апеляційній скарзі, суд не дослідив, як доказ, самої додаткової угоди, а почеркознавча експертиза була проведена відносно договору оренди землі від 01 серпня 2017 року, який не може бути належним доказом у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що позивач не підписував договір оренди землі від 01 серпня 2017 року, тому, як вказав суд, його було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , як спадкоємець відповідно до свідоцтва від 09 вересня 2015 року, є власником земельної ділянки площею 1,078 га, з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347, яка має цільове призначення - ведення особистого селянського господарства та розташована на території Токарівської сільської ради Сумського району, що також підтверджується і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 8 - 9).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 послався на те, що у 2005 - 2007 р.р. між ОСОБА_3 (спадкодавець земельної ділянки) та Фермерським господарством Мрія-СК був укладений договір оренди землі строком на десять років. Як вважав позивач, фермерське господарство втратило право користування земельною ділянкою, тому у 2018 році він мав намір самостійно обробляти її. Звернувшись до реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з питанням стосовно своєї земельної ділянки, він дізнався, що право оренди земельної ділянки продовжено за відповідачем ще на десять років згідно додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. При цьому, ніяких договорів з відповідачем щодо оренди його земельної ділянки він не підписував та ніяких угод щодо продовження строку оренди землі у своєму розпорядженні він не має. Ураховуючи викладене, позивач вважав, що між ним та відповідачем не було досягнуто ніяких істотних умов щодо договору оренди землі, він його не підписував, тому відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є підстави для визнання спірного договору недійсним.

З Інформації про спірну земельну ділянку вбачається, що Фермерське господарство Мрія-СК має право на оренду належної позивачу земельної ділянки, що було зареєстровано в державному реєстрі прав 05 лютого 2018 року (а.с. 10).

Відповідно до реєстраційної справи за № 719424659247 на земельну ділянку з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347, наданої Відділом Центр надання адміністративних послуг Сумської районної державної адміністрації на виконання ухвали суду від 15 березня 2019 року про витребування доказів за договором оренди від 01 серпня 2017 року ОСОБА_4 передав Фермерському господарству Мрія-СК в оренду земельну ділянку площею 1,0780 га, з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347 (а.с. 52 - 66).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 1519/1520 від 25 листопада 2019 року підпис від імені ОСОБА_4 у розділі Реквізити сторін у графі Орендодавець у договорі оренди землі без номеру від 01 серпня 2917 року, укладеному між Фермерським господарством Мрія-СК та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 98 - 110).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України йдеться про те, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ст. 15 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ч. 1 ст. 216 ЦК України йдеться про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, умови спірного договору оренди землі від 01 серпня 2017 року не були погоджені між сторонами у справі, оскільки вказаний правочин підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Отже, за таких обставин справи та вищевказаних вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність спірного договору оренди землі від 01 серпня 2017 року, так як у справі відсутні докази того, що при укладені цього правочину були дотримані вимоги ст. 14 Закону України Про оренду землі щодо письмової форми правочину та щодо того, що сторони досягли згоди з усіх його істотних умов.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є додаткова угода про поновлення договору оренди землі, а суд безпідставно у даній справі дослідив інший договір оренди землі від 01 серпня 2017 року, який, на думку фермерського господарства, не може бути належним доказом у даній справі не заслуговують на увагу колегії суддів.

Зокрема, знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що він не укладав з відповідачем ніяких договорів стосовно оренди спірної земельної ділянки, які б передбачали продовження строку дії оренди його земельної ділянки на десять років. Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції знайшло своє підтвердження, що з 2017 року Фермерське господарство Мрія-СК користується земельною ділянкою позивача на підставі договору оренди від 01 серпня 2017 року, при цьому, наявність будь - яких інших правочинів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347 судом не встановлена.

Таким чином, ураховуючи принцип диспозитивності, визначений ст. 13 ЦПК України, місцевий суд, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яка по суті є договором оренди від 01 серпня 2017 року. за яким відповідач користується належною позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності спірною земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 1,078 га на території Токарівської сільської ради, Сумського району, Сумської області з кадастровим номером 5924788300:04:001:0347. При цьому, колегія суддів враховує і обставини того, що відповідач ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не довів належними та допустимими доказами того, що він на законних підставах користується вказаною земельною ділянкою позивача.

Отже, ураховуючи, що знайшли своє підтвердження порушення прав позивача з боку відповідача щодо вільного володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, тому вони підлягають захисту в обраний заявником спосіб.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Мрія - СК залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2020 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)

Судді: О.І. Собина

І.В. Орлов