Ухвала

від 20.03.2020 по справі тс-89-р/2005/2006

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22ск/813/2/20

Номер справи місцевого суду: ТС-89-Р/2005/2006

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

20.03.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: ТС-89-Р/2005/2006

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Заїкіна А.П.,

- за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,

- апелянт - особа, яка не брала участі у третейському розгляді, але вважає, що третейський суд вирішив питання про її права та обов`язки - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС , ухваленого у складі головуючого третейського судді Рекецької І.Р. 19 січня 2006 року, у справі № ТС- 89-Р/2005/2006, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

У квітні 2019 року до Одеського апеляційного суду надійшла вищезазначена заява Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України (далі - Управління) про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС (далі - Третейський суд), ухваленого у складі головуючого третейського судді Рекецької І.Р. 19 січня 2006 року, у справі № ТС- 89-Р/2005/2006, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Заява Управління про скасування рішення вищезазначеного третейського суду обґрунтована грубим порушенням вимог Закону України Про третейські суди , інших норм матеріального та процесуального права. Управління посилається на те, що третейський суд у своєму рішенні послався на ст. ст. 203, 215, 220, 328, 334 ЦК України. Разом з тим, згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмові формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частинами 1, 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Третейський суд не звернув уваги на те, що договір дарування від 17.11.2005 року підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а тому не міг бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Оскільки відповідно до ст. 220 ЦК України визнати договір дійсним може суд, посилаючись на рішення Конституційного Суду України 3 1-рп/2008 від 10.01.2008 року, Управління вважає, що питання про визнання дійсним договору дарування від 17.11.2005 року не підлягає розгляду третейським судом.

При розгляді справи третейським судом не було залучено до участі у справі усіх зацікавлених осіб. В результаті чого третейським судом було вирішено питання про права та обов`язки Управління, яке не брало участі у справі.

На підставі рішення Одеської міської ради № 3078-V від 10.07.2008 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано підприємству Одеська виправна колонія № НОМЕР_1 земельні ділянки, загальною площею - 11,0214 га., за адресою - АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування будівель та споруд (далі - Земельна ділянка). На підставі вказаного рішення Одеській виправній колонії № 14 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, відомості про це були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 04.07.2018 року було припинено право постійного користування вказаною земельною ділянкою та віднесено її до земель запасу державної власності, земель житлової забудови та громадської забудови. 07.08.2018 року розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації вказану земельну ділянку надано у постійне користування державній установі Одеська виправна колонія № 14 , речові права на яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, як на момент ухвалення рішення третейським судом, так і на даний час земельна ділянка перебуває у користуванні установи виконання покарань та має державну форму власності. Тому, під час ухвалення третейським судом рішення про визнання права власності на Ѕ частку оглядового майданчику, який розміщений на земельній ділянці, площею - 767 кв. м., яка розташована в межах загальної земельної ділянки, площею - 10,9825 га., до участі у справі необхідно було залучити установу виконання покарань, як користувача земельної ділянки. З огляду на те, що визнання права власності на об`єкт нерухомого майна тягне за собою визнання права власності на земельну ділянку під таким об`єктом нерухомого майна, третейським судом фактично було вирішення питання про права та обов`язки третіх осіб, які не приймали участь у справі, та позбавляє їх права на земельну ділянку.

Управління забезпечує ефективне та цільове використання державного майна та здійснює функції з управління майном підпорядкованих органів, установ та підприємств, у тому числі майна Державної установи Одеська виправна колонія (№14) та Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14) , у користуванні яких перебувала та на даний час перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

Таким чином, третейський суд розглянув справу, яка не підвідомча останньому. Третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у розгляді справи, що відповідно до ст. 51 Закону України Про третейські суди , ст. 458 ЦПК України є підставою для скасування його рішення (а. с. 1 - 8).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.05.2019 року вищезазначена заява Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України залишена без руху (а. с. 57 - 57 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі за вищезазначеною заявою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України (а. с. 82).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.06.2019 року підготовку до розгляду справи за заявою Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України закінчено. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2019 року (а. с. 85).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.09.2019 року задоволено клопотання представника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про витребування рішення третейського суду.

Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.І. належним чином завірену копію рішення постійно діючого третейського суду МІАР-ТС від 19 січня 2006 року.

Витребувано з комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради належним чином завірену копію рішення постійно діючого третейського суду МІАР-ТС від 19 січня 2006 року.

Витребувано з Головного територіального управління юстиції в Одеській області відомості щодо реєстрації/припинення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС (а. с. 121 - 126).

Управління Державної реєстрації ГТУ Юстиції в Одеській області листом від 26.09.2019 року повідомило апеляційний суд про те, що постійно діючий третейський суд МІАР-ТС зареєстровано Одеським обласним управлінням юстиції 05.03.2005 року, свідоцтво про реєстрацію третейського суду № 1. Надало останні зміни до списку третейських суддів. Повідомило, що в реєстраційній справі відсутні відомості про зареєстроване місце проживання третейських суддів. Також повідомило, що належним чином завірена копія рішення постійно діючого третейського суду МІАР-ТС від 19.01.2006 року знаходиться в реєстраційній справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.І. (а. с. 172 - 173).

До апеляційного суду 03.10.2019 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.І. (а. с. 183 - 188), а 07.10.2019 року від КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради (а. с. 175 - 181) надійшли належним чином завірені копії рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС від 19 січня 2006 року (справа № ТС- 89-Р/2005/2006) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Статтею 457 ЦПК України передбачено, що справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днів з дня надходження до суду заяви про скасуванні рішення третейського суду, в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про дату, час і місце розгляду справи сповіщене належним чином.

Представник Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України, не з`явився. Від Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Заява обґрунтована впровадженням в Україні з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року карантину через спалах короновірусу. Управління вважає необхідним утриматися від участі їх представника у судовому засіданні.

Учасники справи, яка розглядалася третейським судом, у судове засідання не з`явилися. Щодо сповіщення учасників справи, яка розглядалася третейським судом, апеляційний суд зазначає наступне.

Вперше розгляд справи апеляційним судом було призначено на 05.09.2019 року. Судові повістки про виклик у судове засідання ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_4 (третя особа) повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти - За закінченням строку зберігання (а. с. 93 - 96, 98 - 101). Учасники справи, яка розглядалася третейським судом, у судове засідання не з`явилися. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали. Розгляд справи відкладено на 21.11.2019 року.

Після отримання актуальної інформації з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС в Одеській області про реєстрацію місця проживання учасників справи, яка розглядалася третейським судом - ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_4 (третя особа) (а. с. 128, 131, 134, 137, 141, 143, 169, 171), судові повістки про виклик останніх у судове засідання, призначене на 21.11.2019 року, двічі направлялися апеляційним судом поштою. Обидва рази судові повістки повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти - За закінченням терміну зберігання (а. с. 147 - 148, 149 - 150, 151 - 152, 153 - 154,157 - 158, 159 - 160, 161 - 162, 163 - 164, 165 - 166, 167). Виклик учасників справи, яка розглядалася третейським судом, а саме - ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_4 (третя особа) у судове засідання, призначене на 21.11.2019 року, було здійснено також апеляційним судом шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному веб сайті Одеського апеляційного суду (а. с. 129 - 130, 132 - 133, 135 - 136, 138 - 139). У судове засідання учасники справи, яка розглядалася третейським судом, не з`явилися. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали. Розгляд справи відкладено на 20.03.2020 року.

Виклик учасників справи, яка розглядалася третейським судом, а саме - ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_4 (третя особа) у судове засідання, призначене на 20.03.2020 року, було здійснено апеляційним судом як поштою, так і шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному веб сайті Одеського апеляційного суду (а. с. 221, 222, 223, 224). Двічі направлені апеляційним судом поштою судові повістки про виклик ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (відповідач), у судове засідання, призначене на 20.03.2020 року, повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти - За закінченням терміну зберігання . ОСОБА_4 (третя особа) отримав судову повістку через пошту: - перший раз - 12.12.2019 року; - другий раз - 16.12.2019 року.

Від ОСОБА_4 до апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Заява обґрунтована впровадженням в Україні карантину та забороною вільного відвідування судових засідань у цивільних справах в Одеському апеляційному суді.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені ст. 457 ЦПК України строки розгляду заяви про скасування рішення третейського суду та предмет судового дослідження,тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, освідомленість учасників справи про розгляд справи, надану апеляційним судом можливість реалізувати своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловлення своєї процесуальної позиції, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, відсутності інших клопотань про витребування доказів,апеляційний суд ухвалив відхилити клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності учасників справи, яка розглядалася третейським судом, та заявника.

Щодо посилань ОСОБА_4 у клопотанні про відкладення розгляду справи на установлений державою карантин, заборону учасникам справ відвідувати судові засідання у цивільних справах в Одеському апеляційному суді, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 року установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 3 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до 03.04.2020 року зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Частиною 2 ст. 457 ЦПК України передбачено, що неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за заявою про скасування рішення третейського суду.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

По даній справі призначене третє судове засідання. Як вказувалося вище до апеляційного суду надійшла належним чином завірена копія рішення третейського суду. Тобто, у справі, з врахуванням положень ч. 3 ст. 457 ЦПК України, є достатньо матеріалів для її розгляду. Учасникам справи, яка розглядалася третейським судом, була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї процесуальної позиції, надати відзив/заперечення на заяву про скасування рішення третейського суду. Відзив/заперечення на заяву про скасування рішення третейського суду до апеляційного суду не надійшов. Таким чином, виходячи з вищевказаних конкретних обставин по даній справі, апеляційний суд не вбачає наявності поважних причин для відкладення розгляду справи.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши та перевіривши доводи заяви про скасування рішення третейського суду, дослідивши наявні у справі рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС , ухваленим у складі головуючого третейського судді Рекецької І.Р. 19 січня 2006 року (справа № ТС- 89-Р/2005/2006) та інші докази, Одеський апеляційний суд встановив наступне.

Рішенням постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС , ухваленим у складі головуючого третейського судді Рекецької І.Р. 19 січня 2006 року, у справі № ТС- 89-Р/2005/2006, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, визнано дійсним договір дарування Ѕ частки демонстраційного майданчику від 17.11.2005 року, яка складається у цілому з нежитлових будівель, загальною площею - 29,5 кв. м., - офісу А, площею - 13,6 кв. м., - сторожки Б, площею - 15,9 кв. м., - огорожа №№ 1-6, розміщених у цілому на земельній ділянці, площею -767 кв. м., по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частки демонстраційного майданчику від 17.11.2005 року, яка складається у цілому з нежитлових будівель, загальною площею - 29,5 кв. м., - офісу А, - сторожки Б, - огорожа №№ 1-6, розміщених у цілому на земельній ділянці, площею -767 кв. м., по АДРЕСА_1 (а. с. 177 - 181, 184 - 188).

Згідно наявного у справі Витягу про реєстрацію права власності, виданого КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 22.08.2006 року, номер витягу - 11622372 (а. с. 176, 189), 22.08.2006 року було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на Ѕ частки демонстраційного майданчику по АДРЕСА_1 . Проведення вказаної реєстрації свідчить про входження до складу оглядового майданчику об`єктів нерухомого майна.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про скасування вищевказаного рішення постійно діючого третейського суду МІАР-ТС від 19.01.2006 року Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України зазначило, що ухваливши вищевказане рішення, третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участь у розгляді справи. Щодо вказаних обставин апеляційній суд зазначає наступне.

Земельна ділянка за адресою - АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення третейським судом знаходилася у користуванні підприємства Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області . Розпорядженням Одеського міського голови № 482 від 25.08.2005 року було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у подальше користування підприємству Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області .

10.07.2008 року Одеська міська рада прийняла рішення № 3078-V від 10.07.2008 року, яким затвердило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання підприємству Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області у постійне користування та оренду земельних ділянок, загальною площею - 11,0214 га., за адресою - АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування будівель і споруд колонії.

Надало підприємству Одеська виправна колонія № НОМЕР_1 земельні ділянки, загальною площею - 11,0214 га., за адресою - АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування будівель і споруд колонії, а саме: - земельну ділянку, площею - 10,9825 га., у постійне користування; - земельну ділянку, площею - 0,0389 га., у довгострокову оренду, терміном на 10 років, але не пізніше початку реконструкції вулиці Краснова (а. с. 39).

21.01.2009 року, на підставі вищевказаного рішення Одеської міської ради № 3078-V від 10.07.2008 року, підприємству Одеська виправна колонія № 14 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею - 10,9825 га., цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд колонії, місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 (а. с. 30).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5106735682018 від 28.08.2018 року земельна ділянка, кадастровий номер - 5110137300:56:001:0016, площею - 10,9825 га., за адресою - АДРЕСА_1 , цільове призначення - В 0.3 Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування), вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель споруд колонії, надана Державній установі Одеська виправна колонія (№14) на праві постійного користування земельною ділянкою (а. с. 23 - 28).

Розпорядженням Одеської обласної адміністрації № 688/А-2018 від 04.07.2018 року припинено право постійного користування державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14) земельною ділянкою, площею - 10,9825 га., кадастровий номер - 5110137300:56:001:0016, та віднесено її до земель запасу державної власності, земель житлової та громадської забудови (а. с. 32).

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 899/А-2018 від 04.08.2018 року вищевказану земельну ділянку надано у постійне користування державній установі Одеська виправна колонія (№ 14) , речові права на яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 31).

Пунктами 1, 4, 15 Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України (далі - Територіальний орган) є органом державної влади для реалізації повноважень Міністерства юстиції на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У складі територіального органу діють підрозділи з питань охорони, режиму та нагляду у Одеській, Кіровоградський, Миколаївській, Херсонській областях.

Територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань: - організовує тримання осіб, узятих під варту, забезпечує виконання вироків суду; - організовує фінансово-господарську діяльність підпорядкованих органів, установ виконання покарань, їх підприємств (майстерень, центрів трудової адаптації); - забезпечує ефективне та цільове використання державного майна, здійснює в межах повноважень, визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, функції з управління майном підпорядкованих органів і установ.

Територіальний орган є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і свої найменуванням, інші печатки та штампи (а. с. 43 - 50).

Щодо наявності у Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України права на оскарження рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС (далі - Третейський суд) від 19 січня 2006 року, строків оскарження вказаного рішення третейського суду, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 454 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи апеляційним судом, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Згідно з ч. 5 ст. 42 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи апеляційним судом, у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, а також сторони арбітражного розгляду.

За змістом ст. 2 Закону України Про третейські суди від 11 травня 2004 року № 1701-VI (далі - Закон України), в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом, сторонами третейського розгляду (далі - Сторони) є - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.

Статтею 34 Закону України, в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом, передбачено, що учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін про розгляд справи у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно.

Треті особи не користуються правом оскарження рішення третейського суду.

Відповідно до положень статті 51 Закону України, в редакції, чинній на час постановлення рішення третейським судом, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею.

У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів від 05 березня 2009 року № 1076-VI, 31 березня 2009 року набрала чинності нова редакція ст. 51 Закону України, за змістом якої рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Таким чином, права Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України, як особи, яка не брала участі у розгляді справи третейським судом, можуть бути захищені.

Відтак для Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України, якому безпосередньо підпорядковується державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14) (у минулому - Одеська виправна колонія № 14), як особи, яка не брала участі у справі в особі підпорядкованих йому підприємств, статтею 454 ЦПК України встановлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду протягом 90 днів з дня, коли воно дізналося або могло дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

З наявного у справі листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 27.02.2019 року, адресованого ДУ Одеська виправна колонія № 14 , вбачається, що у лютому 2019 року заявнику, в особі підпорядкованих йому підприємств, стало відомо про наявність на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві власності демонстраційного майданчику. Із заявою про скасування рішення третейського суду заявник звернувся - 23.04.2019 року, тобто у передбачений законодавством строк.

Щодо наявності підстав для скасування/відмови у скасуванні рішення третейського суду апеляційний суд зазначає наступне.

Як вказувалося вище ст. 51 Закону України Про третейські суди , в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом, рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з підстав, зокрема, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Згідно з п. 3 ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997 року, справа № 016/1241/-97, про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства Славутич-Сталь щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж , відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

У зв`язку із цим, третейські суди не є органами влади, у тому числі державними органами, тому щодо них не можна безапеляційно застосовувати сталу практику ЄСПЛ, зокрема, у частині неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (пункт 41 Рішення ЄСПЛ Справа Пономарьов проти України ). Саме тому порядок розгляду і вирішення справи третейським судом регламентується Законом України Про третейські суди від 11 травня 2004 року, а не процесуальними кодексами.

Таким чином, апеляційний суд вважає, якщо діючим законодавством України передбачено, що спір/питання вирішує суд , вирішується судом , це означає, що вказаний спір/питання підлягає розгляду тільки судом, який входить до єдиної системи судоустрою України (місцевий суд, апеляційний суд, Верховний Суд).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, оскільки діюче на час ухвалення постійно діючим третейським судом асоціації МІАР-ТС рішення від 19.01.2006 року (справа № ТС- 89-Р/2005/2006) передбачало розгляд спору з визнання договору дійсним судом (тобто судом, який входить до єдиної системи судоустрою України - місцевий суд, апеляційний суд, Верховний Суд), то спір щодо визнання дійсним договору дарування Ѕ частки демонстраційного майданчику, укладеного 17.11.2005 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з другої сторони, не підвідомчий третейському суду відповідно до закону.

Крім того, згідно із ст. 51 Закону України, в редакції на час розгляду справи апеляційним судом, рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 454 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи апеляційним судом, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Виходячи з встановлених обставин щодо користування земельною ділянкою, розміщеною за адресою - АДРЕСА_1 , державним підприємством Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14) (у минулому - Одеською виправною колонією № 14), яке безпосередньо підпорядковується Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України, визнання рішенням третейського суду за фізичною особою права власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці, площею - 767 кв. м., по АДРЕСА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаним рішенням третейського суду вирішено питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Згідно з ч. ч. 1, ст. 460 ЦПК України за наслідками розгляду справи про скасування рішення третейського суду суд постановляє ухвалу.

Оскільки рішенням постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС від 19.01.2006 року у справі № ТС- 89-Р/2005/2006 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, розглянуто спір не підвідомчий третейському суду відповідно до закону, вказаним рішенням вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування вищевказаного рішення третейського суду за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 460 ЦПК України ухвала суду про скасування рішення третейського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому для оскарження рішень суду.

Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 2, 51 Закону України Про третейські суди , ст. ст. 454, 457, 458,460 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

Заяву Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України про скасування рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС , ухваленого у складі головуючого третейського судді Рекецької І.Р. 19 січня 2006 року, місце його прийняття - 65007, Одеса, вул. Пребраженська, 88, у справі № ТС- 89-Р/2005/2006 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Рішення постійно діючого третейського суду асоціації МІАР-ТС , ухвалене у складі головуючого третейського судді Рекецької І.Р. 19 січня 2006 року, місце його прийняття - 65007, Одеса, вул. Пребраженська, 88, у справі № ТС- 89-Р/2005/2006 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - скасувати повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Ухвала, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 01 квітня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А. П. Заїкін