Рішення

від 16.03.2020 по справі 620/498/19

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 620/498/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2020 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Яценка Є.І.,

при секретарі - Гагаріній С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Надія Красноградського району Харківської області про визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати недійсними Договір оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року укладеного між ТОВ Новий сад (правонаступником якого є ТОВ Надія ) та ОСОБА_1 , та Додаткову угоду №56/16 від 07.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки №31/11 укладеного між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 15.01.2012 року зареєстрованого за № 632220004002182 у Зачепилівському відділі при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2012 року про передачу у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 5,0765 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0075, розташованої в межах Забаринської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в його власності знаходиться земельна ділянка, розміром 5,0765 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0075, яка розташована в межах Забаринської сільської ради Зачепилівського району Харківської області та належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯБ №985800 від 26.11.2007 року. В березні 2019 р. позивач від співмешканців с. Забарине Зачепилівського району Харківської області дізнався, що його земельна ділянка ТОВ Новий сад як користувачем на правах оренди передана в оренду ТОВ Надія . На вимогу ОСОБА_1 в березні 2019 р. ТОВ Новий сад надало йому копію примірника Додаткової угоди №56/16 від 07.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки №31/11 укладеного між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 15.01.2012 року зареєстрованого за № 632220004002182 у Зачепилівському відділі при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2012 року.

Ознайомившись з копією примірника додаткової угоди та копією примірника договору оренди земельної частки (паю) №31/11 від 15.01.2012 р. (який було додано ТОВ Новий сад до примірника додаткової угоди) позивач виявив, що підпис від його імені ні в вищезазначених Додатковій угоді, ні в Договорі оренди земельної частки (паю) йому не належать та ним не вчинялися, що свідчить про відсутність його волевиявлення як орендодавця на укладання цих правочинів. Крім того, лише з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач дізнався, що строк дії договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 р. (зі змінами внесеними відповідно до Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №56/16 від 07.07.2016 р.) визначено терміном до 16.05.2037 р.

За таких обставин він вважає, що є усі підстави для визнання вищевказаного договору оренди землі земельної частки (паю) та додаткової угоди до нього недійсними.

Від відповідача генерального директора ТОВ Надія Снідалова Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ Надія є правонаступником ТОВ Новий сад (внаслідок припинення- реорганізації останнього шляхом приєднання). Під час вивчення фінансово-господарської документації ТОВ Новий сад ними було встановлено, що 15.01.2012 між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частини (паю) №31/11 на земельну ділянку площею 5,0765 га, кадастровий номер №6322281000:05:000:0075, який зареєстровано 16.05.2012 р. у Зачепилівському відділі при Держкомземі України за №632220004002182. Строк дії договору становив 15 років. 07.07.2016 р. до договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 між вищевказаними сторонами було укладено Додаткову угоду, якою змінено ряд умов договору та продовжено строк його дії на 10 років. І договір оренди земельної частки (паю) і додаткова угода до нього містять в собі реквізити сторін та їх підписи. Орендна плата за договором оренди земельної частки (паю) і додаткової угоди до нього орендодавцю ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі втому числі і за період 2019 року, що на думку позивача, свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо використання ТОВ Новий сад та ТОВ Надія на умовах оренди його земельної ділянки та фактичне добровільне прийняття позивачем умов договору оренди земельної частки (паю) та додаткової угоди до нього. З наведених у відзиві підстав, на думку відповідача, позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача ОСОБА_2 . в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила визнати недійсним Договір оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 укладеного між позивачем та ТОВ Новий сад та визнати недійсною Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №56/16 від 07.07.2016 р., як наслідок недійсності договору оренди земельної частки (паю).

Представник відповідача Городинець Ю.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених відповідачем у відзиві.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю ЯБ №985800 виданого 26.11.2007 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 5,0765 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0075.

З договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ Новий сад укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 15 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Договір зареєстрований 16.05.2012 року у Зачепилівському відділі при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632220004002182.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ТОВ Новий сад 29.05.2019 стан суб`єкта: припинено, його правонаступником є ТОВ Надія (код ЄДРПОУ 32184916).

Приймаючи до уваги пояснення позивача про непідписання ним договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року, ухвалою суду від 18.09.2019 року було задоволено клопотання його представника та призначена почеркознавча експертиза в ХНДІСЕ М.С. Бокаріуса.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №22512 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 21.12.2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012, розташований у графі 20. ПІДПИСИ СТОРІН , у рядку ОРЕНДОДАВЕЦЬ - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою .

Представник відповідача ніяких зауважень чи пояснень з приводу даного висновку, не надав.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у спірному договорі оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року позивачеві не належать, про що останній і зазначав в своєму позові. Будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від його імені, він нікому не надавав і не надано таких відповідачем.

В той час представник ТОВ Надія у письмовому відзиві та в судовому засіданні стверджував, що уклавши Додаткову угоду № 56/16 від 07.07.2016 до спірного договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012, якими були визначені зміни до вищевказаного договору оренди, щодо розмірів орендної плати і збільшення терміну дії договору на 10 років, та отримуючи орендну плату, ОСОБА_1 таким чином визнав умови спірного договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012року.

Однак представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що жоден з підписів наявний в даних документах, позивачу ОСОБА_1 не належить, будь-які додаткові угоди він не підписував. Такі твердження позивача не спростовані відповідачем, будь-яких клопотань з приводу належності підпису позивачу стороною відповідача, не заявлялося.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Приймаючи рішення по суті спору суд керується такими нормативними актами.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно із ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На підставі ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно з положеннями ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, а вільне волевиявлення особи на вчинення правочину є обов`язковою умовою його дійсності. Набрання чинності договором оренди законодавець пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)( ст. 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що позивач вищевказаний договір оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року не підписував, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи №22512 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 21.12.2019 року, і відповідно не було проявлено його вільного волевиявлення на укладення цього договору.

При цьому позивач в позові зазначив, що і Додаткову угоду №56/16 від 07.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки № 31 /11 він також не підписував, а доказів на спростування цих тверджень відповідач не надав, суд, керуючись положенням ч.3 ст. 215 ЦК України, приходить до висновку про необхідність визнання такої додаткової угоди недійсною.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що наявні усі підстави для визнання договору оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року та Додаткової угоди №56/16 від 07.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки №31/11, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Новий сад недійсними.

Щодо твердження представника відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В той час, враховуючи, що позивач не підписував договір оренди земельної ділянки №31/11 від 15.01.2012 строком на 15 років, що підтверджено висновками експертизи, а додаткові угоди стосувались лише щодо строку дії договору та змін у розмірі орендної плати, встановленої цим договором, суд не може вважати, що позивачу було відомо про умови вищевказаного договору оренди, а отже він не знав про порушення його прав і інтересів.

Суд вважає, що не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки позбавило його можливості дізнатися про порушення свого права на земельну ділянку, оскільки перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з часу укладення договору оренди чи отримання орендної плати, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права або особу що його порушила, бо саме по собі отримання плати не є свідченням обізнаності позивача з порушенням його права.

Зміст правочину становлять права та обов`язки, а оскільки особа договір не підписувала і, відповідно, не знала про такі права і обов`язки по договору, строк позовної давності слід рахувати з моменту коли особа довідалася про порушення свого права, а саме у березні 2019 року коли він отримав копію договору №31/11 від 15.01.2012.

При цьому позивач зазначає, що додаткові угоди він також не підписував, а доказів на спростування цих тверджень відповідач не надав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,12, 76-82, 141, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ Надія Красноградського району Харківської області про визнання правочинів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсними Договір оренди земельної частини (паю) №31/11 від 15.01.2012 року укладеного між ТОВ Новий сад а ОСОБА_1 , та Додаткову угоду №56/16 від 07.07.2016 р. до договору оренди земельної ділянки №31/11 укладеного між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 15.01.2012 року зареєстрованого за № 632220004002182 у Зачепилівському відділі при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.05.2012 року про передачу у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 5,0765 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0075, розташованої в межах Забаринської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2020 року.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко