Рішення

від 27.03.2020 по справі 160/337/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Справа № 160/337/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Сістар" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Сістар" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010160506, №0010191403, №0010201403, №0010150506, №0010211403 від 17.12.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, а висновки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо порушення ТОВ НВП Сістар норм податкового законодавства зроблені на підставі інформаційних баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності щодо ТОВ ММК , ТОВ Вінспецпрофіль , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 . Відповідач у своїх висновках не надав належної оцінки первинним документам по господарським операціям ТОВ НВП Сістар з його контрагентами та посилався на наявності кримінальних проваджень за ст. 205 КК України та вироків суду у відношенні посадових осіб ТОВ ММК і ТОВ Вінспецпрофіль . На підставі вищевикладеного вважають прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішепня противоправпими та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що проведеною перевіркою встановлено, що підприємство ТОВ НВП СІСТАР протягом перевіряємого періоду здійснювало реалізацію листа оцинкованого в асортименті в адресу ТОВ ММК , по якому перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Перевіркою встановлено, що у ТОВ ММК відсутні об`єктивно необхідні умови для реального здійснення задокументованих з ТОВ НВП СІСТАР господарських операцій, що також підтверджено позаплановою перевіркою. Згідно інформації наявної в Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ГУ ДФС У м. Києві по підприємству ТОВ ММК внесено ознаку фіктивності. Крім цього, вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2017 року, по справі №758/8351/17, провадження №1-КП/758/549/17, посадову особу ОСОБА_3 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України. Крім того зазначили, що перевіркою встановлено неможливість здійснення ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 навантажувально-розвантажувальні роботи та роботи переміщення вантажу в адресу ТОВ НВП Сістар , а дані операції оформлено виключно з метою мінімізації ТОВ НВП Сістар сплати податку на прибуток до бюджету та здійснено лише документальне оформлення начебто здійснених операцій. Також вказали, що згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів перевіркою встановлено, що дерев`яні піддони були придбані підприємством разом з товаром як безповоротна тара. Таким чином, операції з безоплатної передачі є об`єктом обкладення ПДВ і база оподаткування визначається за правилами п. 188.1 ПКУ. Але при цьому податкові зобов`язання згідно з 198.5 ПКУ, не нараховуються. Тобто у випадку безоплатної передачі слід оформити дві податкові накладні: одну - на покупця виходячи з договірної ціни, тобто 0 грн., а другу - на себе для донарахування податкових зобов`язання виходячи із ціни придбання пару, який був переданий безоплатно. Тобто, ТОВ НВП СІСТАР повинно було самостійно собі нарахувати податкові зобов`язання відповідно до п. 188.1 ПКУ та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, відповідно до ст.201 ПКУ на безоплатно передані піддони дерев`яні у відповідних звітних періодах. Таким чином, на порушення п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України ТОВ НВП СІСТАР занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 077 грн. Також перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних (штрафна санкція застосовується починаючи з січня 2017 року) по реалізації товарів кінцевому споживачу-неплатнику ПДВ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 10 березня 2020 року.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмово провадження. Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмово провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України - суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.07.19року №4553-п Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВП Сістар та наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.09.2019 №57-п Про продовження строків проведення документальної планової виїзної/перевірки ТОВ НВП Сістар проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Сістар з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС правильність обчислення, повноти і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів установлених законом за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області (як правонаступником) було складено Акт №753/04-36-05-03/24238090 від 23 вересня 2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВП Сістар .

Не погодившись із висновками Акту перевірки, позивачем 05 листопада 2019 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області було надано Заперечення до Акту перевірки від 23.09.2019 року №753/04-36-05-03/24238090.

З метою забезпечення об`єктивного розгляду питань, викладених в запереченнях на акт перевірки від 23.09.2019 року №753/04-36-05-03/24238090 ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, з питань що стали предметом розгляду заперечень.

За результати документальної позапланової перевірки складено акт від 10.12.2019 року №15230/04-36-05-03/24238090, яким встановлено наступні порушення:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 244 536 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2 квартал 2019року на сумму 162 135 грн;

п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 63 077 грн. та завищення від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 16 562 грн. у червні 2019 року.

п. 201.1 та 201.10 ст.201 ПКУ в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні В ЄРПН на суму ПДВ 406 378,23, що тягне за собою накладання штрафу у розмірі 50%.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 10.12.2019 року №15230/04-36-05-03/24238090, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0010160506 від 17.12.19 року (Форма ПН ), по податку на додану вартість штраф на суму 203 188,97 грн.;

№0010191403 від 17.12.19 року (Форма В4 ), по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 16 562 грн.;

№0010201403 від 17.12.19 року (Форма Р ), по податку на прибуток приватних підприємств на суму податкового зобов`язання 244 536 грн. та штрафні санкції - 61 134 грн.;

№0010150506 від 17.12.19 року (Форма Р ), по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму податкового зобов`язання 46 515 грн. та штрафні санкції - 11 628,75 грн.;

№0010211403 від 17.12.19 року (Форма П ), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 162 135 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з контрагентами.

Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій із ТОВ ММК , суд виходить із такого.

Судом встановлено, що у перевірений період між ТОВ НВП Сістар (постачальник) укладено договір поставки №ДОП 01195/15 від 20.11.2015 року з ТОВ ММК (Покупець) за умовами якого постачальник зобов`язався продати і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити металопродукцію. Найменування продукції, асортимент, якість, кількість, ціна за одиницю та загальна сума Товару, а також умови та строки передачі Товару зазначається в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною вказаного Договору. Сторони домовились, що при постачанні товару на умовах 100% попередньої оплати, ціна, кількість, асортимент і номенклатура Товару, яка поставляється по вказаному Договору, зазначається у рахунках-фактурах Постачальника, які мають силу Специфікацій та підтверджуються в видаткових накладних. Ціна, кількість, асортимент та номенклатура Товару вважається погодженою сторонами з моменту оплати Покупцем виставленого Постачальником рахунка-фактури (том 1 а.с. 190-192).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано видаткову накладну №КСис0000430 від 01 липня 2016 року, було отримано Довіреність №1008 від 30 червня 2016 року на отримання цінностей, товарно-транспортну накладну №КСиС0000430 від 01 липня 2016 року, лист від 30.06.16р. на відвантаження товару, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; видаткову накладу №КСиС0000522 від 27 липня 2016 року, було отримано Довіреність №1160 від 26 липня 2016 року на отримання цінностей, отримано товарно-транспортну накладну №КСиС0000522 від 27 липня 2016р., копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; видаткову накладну №КСиС0000584 від 11 серпня 2016 року, було отримано Довіреність №1258 від 09.08.16 року на отримання цінностей, лист від 11.08.16 року на відвантаження товару, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну №КСиС0000584 від 11 серпня 2016р.; видаткову накладну №КСиС0000589 від 12.08.16р., було отримано Довіреність №1277 від 11.08.16р. на отримання цінностей, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну №КСиС0000589 від 12.08.16р.; видаткову накладну №КСиС0000596 від 15 серпня 2016 року, було отримано Довіреність №1303 від 15.08.16р. на отримання цінностей, лист від 15.08.16р. на відвантаження товару, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну №КСиС0000596 від 15.08.16р.; видаткову накладну №КСиС0000670 від 30.08.16р., було отримано Довіреність №1392 від 29.08.2016р. на отримання цінностей, лист від 29.08.16р. на відвантаження товару, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну №КСиС0000670 від 30.08.16р.; видаткову накладну №КСиС0000744 від 16.09.16р., було отримано Довіреність №1501 від 15.09.16р. на отримання цінностей, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну №КСиС0000744 від 16.09.16р.; видаткову накладну №КСиС0000753 від 20.09.16р., було отримано Довіреність №1521 від 19.09.16р. на отримання цінностей, лист від 19.09.16р. на відвантаження товару, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна №КСиС0000753 від 20.09.16р.; видаткову накладну №КСиС0000911 від 17.11.16р., було отримано Довіреність №1680 від 14.11.16р. на отримання цінностей, копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, лист від 17.11.16 року на відвантаження товару, товарно-транспортна накладна №КСиС0000911 від 17.11.16 року. За отриманий товар ТОВ ММК було сплачено кошти в повному обсязі, відповідно до банківських виписок (том 1 а.с. 234-243).

ТОВ НВП Сістар виписано та зареєстровано на ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія наступні податкові накладні: № 11 від 30.06.2016р. на суму 7901,00 грн,. № 10 від 10.07.2016р. на суму 97,00 грн., № 5 від 26.07.2016р. на суму14 850,00 грн.; № 4 від 09.08.2016р. на суму37 830,00 грн., № 9 від 11.08.2016р. на суму 15 600,00 грн.; № 9 від 15.08.2016р. на суму 24 300,00 грн., № 9 від 29.08.2016р. на суму 38 769,60 грн., № 8 від 15.09.2016р. на суму 40 131.00 грн., №4 від 19.09.2016р. на суму 40 131,00 грн., № 14 від 11.11.2016р. на суму 19 320,00 грн. (том 1 а.с. 244-250, том 2 а.с. 1-12).

Таким чином, під час судового розгляду позивачем доведено фактичне здійснення господарської операції за укладеними договорами, за результатами виконання яких відбулися зміни майнового стану позивача.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ НВП Сістар (Постачальник) укладено договір поставки товару №ДОП 00872/15 від 12.01.2015 року з ТОВ Вінспецпрофіль за умовами, якого постачальник зобов`язався продати і передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити металопродукцію. Найменування продукції, асортимент, якість, кількість, ціна за одиницю та загальна сума Товару, а також умови та строки передачі Товару зазначається в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною вказаного Договору. Сторони домовились, що при постачанні товару на умовах 100% попередньої оплати, ціна, кількість, асортимент і номенклатура Товару, яка поставляється по вказаному Договору, зазначається у рахунках-фактурах Постачальника, які мають силу Специфікацій та підтверджуються в видаткових накладних. Ціна, кількість, асортимент та номенклатура Товару вважається погодженою сторонами з моменту оплати Покупцем виставленого Постачальником рахунка-фактури (том 2 а.с. 18-20).

На виконання умов договору ТОВ НВП Сістар було виписано в адресу ТОВ Вінспецпрофіль видаткову накладну № ИСиС0000272 від 15 липня 2016 року, отримано довіреність №141 від 14 липня 2016 року на отримання цінностей, товарно-транспортну накладну №ИСиС0000272 від 15.07.16 року. За поставку товару ТОВ Вінспецпрофіль було сплачено кошти в повному обсязі, відповідно до банківської виписки (том 2 а.с. 27).

Виписано та зареєстровано на ТОВ Вінспецпрофіль податкову накладну №1 від 15.07.2016р. па суму 382 297,30 грн (том 2 а.с. 25).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону та не доводить наявності податкових правопорушень.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 810/345/15, та від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом.

Таким чином, позивач, за умови надання всіх підтверджуючих документів щодо здійснення господарських операцій, не повинен нести відповідальності за дотриманням його контрагентами вимог податкового законодавства.

Відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Стосовно прийняття до уваги контролюючим органом вироку Подільського районного суду м.Києва від 04.10.2017 року, по справі №758/8351/17, яким посадову особу ОСОБА_3 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, суд зазначає, що вищевказаним вироком не було надано оцінки господарській діяльності позивача та контрагента за період, що перевірявся.

Таким чином, суд вважає, що вищевказаний вирок суду не може свідчити про умисел щодо вчинення неправомірних дій від імені ТОВ НВП Сістар саме під час здійснення господарських операцій з ТОВ ММК , враховуючи, що на час розгляду справи вказане Товариство не перебуває у процессі припинення.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 року у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

Крім того, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції з ТОВ Вінспецпрофіль у зв`язку з відкритим кримінальним провадженням №32017100000000066 від 13.05.2017 за ст.205 КК України щодо директора та засновника ТОВ Вінспецпрофіль гр. ОСОБА_4 , який зазначив, що є непричетним до реєстрації та діяльності підприємств є безпідставні та не підтвердженні належними доказами.

Так, із вироку Печерського районного суду міста Києва вбачається, що гр. ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч.ч. 1,2 ст. 205 КК України. Однак, із вказаною особо позивачем договори не укладались, оскільки на момент його підписання (12.01.2015 року) та виконання умов договору (липень 2016 року) керівником ТОВ Вінспецпрофіль зазначений ОСОБА_5 , враховуючи, що вироком суду встановлено незаконні дії ОСОБА_4 починаючи з березня 2017 року, тобто поза межами укладених договірних відносин між позивачем та ТОВ Вінспецпрофіль .

Суд також зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Вінспецпрофіль у період укладання договору поставки №ДОП 00872/15 від 12.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочинну, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17.

А висновки податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Вказаний висновок висловленій Верховним Судом у постанові 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а, у справі № 826/1398/17.

Крім того, судом встановлено, 01 травня 2018 року між ТОВ НВП Сістар та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір № 8-05/18 на вантажно-розвантажувальні роботи, за умовами якого виконавець зобов`язаний здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи вантажу, який перебуває на території м АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги. Факт виконання зазначених у п. 1.1 даного Договору робіт підтверджується шляхом підписання сторонами акту виконання вантажно-розвантажувальних послуг.

Згідно Додаткової угоди до Договору №8-05/18 на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.05.18року з ФОП ОСОБА_2 , якою доповнено розділ 1 Предмет договору новим пунктом наступного змісту: 1.3. При виконані вантажно-розвантажувальних робот Виконавець має право залучати третіх осіб, власні та орендовані машини та механізми. При цьому Виконавець відповідає за виконання робіт, в тому числі робіт, виконаних третіми особами перед Замовником в повному обсязі.

Також до перевірки було надано лист до ТОВ НВПІ Сістар від 04.11.19р.. яким ФОП ОСОБА_2 повідомила наступне:

У період з 01.05.2018 по листопад 2019 року ФОП ОСОБА_2 на підставі договору на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.05.2018 здійснювались вантажно-розвантажувальні роботи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Сістар .

Вказані роботи здійснювались за допомогою Крану мостового електричного, 1988 року випуску, заводський № 22, реєстраційний № 15129, вантажопідйомність 12.5 тон. який з 01.05.2018 і по теперішній час перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_2 підставі договору оренди механізмів № 1-18, укладеного 01.05.2018 з Приватним акціонерним товариством Будмаркет , строк дії договору - до 31.12.2019 (том 2 а.с. 136-137).

Для роботи на Крані протягом періоду дії вказаного договору залучені (залучалися) наймані робітники, а саме: вантажник-стропальник ОСОБА_6 , який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується посвідченням № 160-14-4 від 08.09.2014р. виданим на ім`я останнього в тому, що він 08.09.2014 закінчив Навчально-курсовий центр Будмашоснова з професії стропальник та рішенням кваліфікаційної комісії № 160 від 08.09.2014 про те, що ОСОБА_6 присвоєно кваліфікацію 4 (четвертого) розряду стропальника; кранівник-комірник ОСОБА_7 , який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується посвідченням № 151-14-26 від 28.08.2014, виданим на ім`я останнього в тому, що він 28.08.2014 закінчив Навчально-курсовий центр Будмашоснова з професії машиніст крана мостового та козлового та рішенням кваліфікаційної комісії № 151 від 28.08.2014 про те, що ОСОБА_7 присвоєно кваліфікацію 4 (четвертого) розряду машиніста крана мостового та козлового; кранівник-комірник ОСОБА_8 , який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується посвідченням № 13-18-21 від 25.01.2018, виданим на ім`я останнього в тому, що він 25.01.2018 закінчив Навчально-курсовий центр Будмашоснова з професії машиніст крана мостового та козлового та рішенням кваліфікаційної комісії № 13 від 25.01.2018 про те, що ОСОБА_8 присвоєно кваліфікацію 4 (четвертого) розряду машиніста крана мостового та козлового; кранівник-комірник ОСОБА_9 , який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується посвідченням №418, виданого ТОВ Гудвіл на підставі рішення комісії №23 від 10.09.2002.

Крім того, ОСОБА_2 15.09.2017 закінчила Навчально-курсовий центр Будмашоснова з професії машиніст крана мостового, що підтверджується посвідченням №357-17-8 від 15.09.2017.

Виконання договірних зобов`язань між позивачем та ФОП ОСОБА_2 підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) № 05-18-СиГр від 31.05.2018 року, № 06-18-СиГр від 30.06.2018 року, № 07-718-СиГр від 31.07.2018 року, №08-18-СиГр від 31.08.18року, №09-18-СиГр від 15.09.18року, №09-1 8/1 -СиГр від 30.09.18року; №10-18/-СиГр від 17.10.18року, №10-18/2-СиГр від 31.10.18року, №11-18-СиГр від 15.11.18року, №11-18/1-СиГр від 30.11.18року, №12-18-СиГр від 15.12.18оку, №12-18/1-СиГр від 31.12.18року, №01-19-СиГр від 15.01.19 року, №01-19/1-СиГр від 31.01.19року, №02-19-СиГр від 15.02.19року, №02-19/1-СиГр від 28.02.19року; №03-19-СиГр від 15.0.3.19року, №03-19/1-СиГр від 31.03.19року, №04-19-СиГр від 15.04.19року, №04-19/1-СиГр від 30.04.19року; №05-19-СиГр від 15.05.19року, №05-19/1-СиГр від 31.05.19року; №06-19/1-СиГр від 15.06.19року; №06-19/2-СиГр від 30.06.19року (том 2 а.с. 86-133). Оплату за отримані послуги здійснено в повному обсязі на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до банківських виписок (том 2 а.с. 147-169).

Перевіряючи доводи позивача та відповідача судом досліджено документи щодо господарських операцій між ТОВ НВП Сістар (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) на підставі укладеного договору №5-05/17 від 01.05.17 року на вантажно-розвантажувальні роботи.

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору виконавець зобов`язується здійснити вантажно-розвантажувальні роботи вантажу, який перебуває на території Виконавця, а замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги.

Факт виконання зазначених у п.1.1 даного договору робіт підтверджується шляхом підписання сторонами Акту Виконання вантажно-розвантажувальних послуг. На виконання умов договору між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ НВП Сістар складено та підписано наступні акти виконаних робіт: акт від 31.05.17р. №05-17-СиГр, акт від 30.06.17р. №06-17-СиГр, акт від 31.07.17року №07-17-СиГр, акт від 31.08.17р. №08-17-СиГр, від 30.09.17року, №09-17-СиГр, від 31.10.17р. №10-17-СиГр, від 30.11.17р. №11-17-СиГр, від 31.12.17р. №12-17-СиГр, від 31.01.18року, №01-18-СиГр, акт від 28.02.18р. №02-18-СиГр, акт від 31.03.18року, №03-18-СиГр, від 30.04.18 року, №04-18-СиГр. Оплату за отримані послуги здійснено в повному обсязі на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до банківських виписок.

Згідно Додаткової угоду до Договору №5-05/17 на вантажно-розвантажувальні роботи від 01.05.2017 року з ФОП ОСОБА_1 , якою доповнено розділ 1 Предмет договору новим пунктом наступного змісту: 1.3. При виконані вантажно-розвантажувальних робот Виконавець має право залучати третіх осіб, власні та орендовані машини та механізми. При цьому Виконавець відповідає за виконання робіт, в тому числі робіт, виконаних третіми особами перед Замовником в повному обсязі.

Так, у період з 01.05.2017 по 30.04.2018 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору на вантажно-розвантажувальні роботи № 5-05/17 від 01.05.2017 здійснювались вантажно-розвантажувальні роботи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Сістар . Вказані роботи здійснювались ФОП ОСОБА_1 за допомогою Крану мостового електричного, 1988 року випуску, заводський № 22, реєстраційний № 15129, вантажопідйомність 12,5 тон. Вказаний Кран перебував у користування ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди механізмів № 1. укладеного 01.11.2016 з Приватним акціонерним товариством Будмаркет . Для роботи на Крані ФО -П ОСОБА_1 залучалися наймані робітники, а саме: вантажник-стропальник ОСОБА_6 , який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується посвідченням №160-14-4 від 08.09.2014 про те, що ОСОБА_6 присвоєно кваліфікацію 4 (четвертого) розряду стропальника (копії додаються), та кранівник-комірник ОСОБА_7 , який має відповідну кваліфікацію, що підтверджується посвідченням № 151-14-26 від 28.08.2014, виданим на ім`я останнього в тому, що вій 28.08.2014 закінчив Навчально-курсовий центр Будмашоснова з професії машиніст крана мостового та козлового та рішенням кваліфікаційної комісії № 151 від 28.08.2014 про те, що ОСОБА_7 присвоєно кваліфікацію 4 (четвертого) розряду машиніста крана мостового та козлового

Таким чином, доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не могли здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи є безпідставні та спростовуються наданими до суду документами, що підтверджує реальність господарських операцій з ТОВ НВП Сістар .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішення форми П від 17.12.2019 №0010211403, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2019 року у розмірі 162 135,00 грн (том 1 а.с. 186-187). Так, зазначена сума виникла за рахунок встановлених порушень по взаємовідносинам ТОВ НВП Сістар з ФОП ОСОБА_2 у 1 кварталі 2019 року на суму 72 728,00 грн. та 2 кварталі 2019 року на суму 89 407,00 грн.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення форми Р від 17.12.2019 №0010201403 встановлено, що сума по взаємовідносинам за 1 квартал 2019 року з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 72 728,00 грн. включена до складу донарахувань за 1 квартал 2019 року у розмірі 13 091,00 грн. (податок на прибуток: 72 728,00 * 18; = 13 091,00 грн.) (том 1 а.с. 182-183). .

Виходячи з вищевикладеного, сума по взаємовідносинам за 1 квартал 2019 року з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 72 728,00 грн. контролюючим органом донараховано два рази, а саме: в податковому повідомленні-рішенні від 17.12.2019 №0010201403 (Форма Р ) та в податковому повідомленні-рішенні від 17.12.2019 № 001021 1403 (Форма П ),

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПКУ в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 63 077 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 16 562 грн в результаті чого винесено ППР №0010150506, № 0010191403 від 17.12.19 року, суд зазначає наступне.

Основний вид діяльності ТОВ НВП Сістар є оптова торгівля металами та металевими рудами. Основною групою товару ТОВ НВП Сістар є прокат плоский з вуглецевої сталі, в рулонах, завширшки 600 і більше мм., вага рулону складає від 4 до 8 тон. Рулон має нестійку циліндричну форму, завантаження, перевантаження, реалізація та зберігання на складах можливо виключно з використанням піддонів.

Із наданих документів, зокрема долучених до матеріалів справи фото вбачається необхідність зберігання та переміщення рулонів з використання пакувальних матеріалів (в даному випадку піддонів). Для забезпечення вищезазначених операцій з товарами, ТОВ НВП Сістар використовувалась дерев`яна пакувальна тара.

Так при відпуску тари у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка її вартості здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу (п. 16 П (С) БО 9, пп. 6.3 Методрекомендацій №2). Вартість тари при вибутті згідно з пп. 6.4 Методрекомендацій №2 включається, зокрема витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах.

ТОВ НВП Сістар було включено вартість тари саме до витрат на збут, у зв`язку з затарюванням готової продукції на складах, відповідно до п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16. Витрати на збут :

19. Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари .

Підпунктом 6.4 Методрекомендацій №2, зазначено, що Вартість тари при вибутті включається до витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах.

Таким чином, витрати на піддони для зберігання на складах та транспортування рулонної сталі є безпосередніми витратами на збут, списуються на підприємстві, згідно актів на списання, є витратною частиною та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю, оскільки торгівля оцинкованим рулонним металопрокатом неможлива без використання піддонів. Тому, на підприємстві не проводилось самостійне нарахування податкових зобов`язань згідно ст. 198.5, оскільки дані витрати безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю.

Щодо накладання штрафу у розмірі 50% з підстав відсутності складених та не зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН на суму 406 378,23, суд зазначає наступне.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається гака податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні па кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку. - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі, якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів па місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

- здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через Касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

- виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму і податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

- надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначений окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1,2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, положеннями п. 201.1. ст. 201 ПК України передбачено обов`язок платника податку на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну із електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації. Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено обов`язок платника податку (продавця товарів/послуг) в установлені терміни скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також падати покупцю податкову накладну за його вимогою.

При цьому, пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено право (передбачено можливість), а не обов`язок складення платником податку податкової накладної як за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), так і складання та реєстрацію зведеної податкової накладної в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер.

Маючи безперервний та ритмічний характер постачання товару (реалізація товару фізичним особам), Позивач скористався своїм правом, яке визначено пунктом 201.4 ст.201 ПК України, на складання та реєстрацію саме зведеної податкової накладної на здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна.

Позивач скористався можливістю реєстрації зведеної податкової накладної при здійсненні постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через Касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Судом встановлено, що позивачем складено та зареєстровано зведенні податкові накладні:№16 від 31.10.2017 року на суму 339,45 грн.; №8 від 30.11.2017 року на суму 658 388,80 грн.; №8 від 30.03.2018 року на суму 324 387.30 грн.; №11 від 31.08.2018 року на суму 142 900.00 грн.; №8 від 30.11.201 8 року га суму 403 831,04 грн.; №7 від 31.01.2019 року на суму 522 341,46 грн.; №6 від 29.03.2019 року на суму 7 614,50 грн., що відповідачем не заперечувалось та відображено в Акті документальної позапланової виїзної перевірки.

Зведенні податкові накладні подані на реєстрацію в межах граничного строку передбаченого для реєстрації зведених податкових накладних (не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг). Крім цього, до кожної податкової накладної додано квитанцію податкового органу в якій відображено присвоєний реєстраційний номер документу та підтверджено факт прийняття податкової накладної на реєстрацію.

Вищезазначені докази та обставини свідчать про безпідставність тверджень контролюючого органу про невиконання Позивачем свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по реалізації товарів кінцевому споживачу-неплатнику ПДВ.

При цьому, ТОВ НВП Сістар у повному обсязі відображено податкові зобов`язання у зведених податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо відсутності факту реєстрації ТОВ НВП Сістар податних накладних не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Сістар" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 0010160506;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 0010191403;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року №0010201403;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 0010150506;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2019 року № 0010211403.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Сістар" (ЄДРПОУ-24238090) сплачену суму судового збору у розмірі 11185,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев